МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається стан наукової розробки проблеми, розкрито зв’язок з науковими програмами, мету, завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані про їх апробацію та публікації.

У першому розділі – “Теоретичні засади функціонування механізмів державної регіональної політики”– узагальнено наукову думку стосовно сутності та визначення регіональної політики, розкрито зміст принципів, завдань та механізмів реалізації державної регіональної політики, наведено їх основні характеристики в країнах Європи.

Дослідження основних категорій державного управління у сфері регіональної політики дозволило поглибити їх сутність, уточнити зміст та розкрити найбільш суттєві взаємозв’язки між ними, що сприяє термінологічній єдності, надає можливості для більш повного уявлення про формування механізмів управління, адекватних політичним, економічним та соціальним процесам, що відбуваються в Україні.

Доведено, що в дослідженні означеної проблематики суттєве значення має з’ясування сутності складових частин, які входять до поняття “регіональна політика”, кожна з яких виконує в ньому своє змістовне навантаження. При цьому відзначено, що у вітчизняній i світовій науці поки що є небагато авторів, які підходять до вивчення цього поняття саме з позиції сегментарного розкриття сукупного інтегративного явища, яким є регіональна політика.

Проведене дослідження обумовило необхідність систематизації підходів до визначення сутності дефініції “політика”, незалежно від того, йдеться про державну чи регіональну політику, у декілька груп, за ознакою її змістовного наповнення. Перша (найбільш поширена) – діяльнісний підхід – формулювання засновано на сприйнятті політики як певної діяльності; друга – біхевіоріальний підхід – в основу покладено поведінку людей, їх інтереси, мотиви, потреби; третя – управлінський підхід – ґрунтується на сукупності ключових категорій управління: цілі, завдання, стратегії; четверта – суб’єктно-об’єктний підхід – спирається на взаємовідносини між суб’єктами, а також суб’єктами і об’єктами державної політики; п’ята – ментальний підхід – виходить з різноманітності конфігурацій свідомості суспільства та ідей, які визначають напрями діяльності політичної еліти, органів влади та інших інституцій.

На підставі узагальнення думок різних авторів стосовно сутності регіональної політики зроблено висновок, що регіональна політика може бути визначена як система цілей та ідей, практична діяльність i навіть як система специфічних суспільних відносин. Характерною особливістю регіональної політики є її iнтегративність, яка відрізняє її від інших видів політики. Регіональна політика розглядає регіони та регіональні проблеми у комплексі та спрямована на узгодження державних і регіональних інтересів. Проте саме це надає регіональній політиці діалектичний характер, який полягає у тому, що вона поєднує дві основи, які можуть здаватися взаємовиключними лише на перший погляд. Суб’єктами регіональної політики виступають як органи державної влади (вищого, центрального та регіонального рівнів), так i органи місцевого самоврядування. Отже, це дозволяє стверджувати, що поняття “регіональна політика” с значно ширшим за поняття “державна регіональна політика”.

За результатами дослідження змістовної сутності дефініцій “державна політика”, “регіональна політика”, “регіональний розвиток” на основі логіко-семантичного методу з’ясовано зв’язок між ними та сформульовано закономірність їх взаємодії