ОЦІНКА ТА ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ НАПРЯМІВ РОЗВИТКУ ПОТЕНЦІАЛУ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА Автореферат

Актуальність теми дослідження. Розвиток економіки України залежить від вирішення широкого спектра взаємозалежних техніко-економічних, організаційних і соціальних проблем, серед яких можна визначити і проблему оцінки та формування стратегічних напрямів розвитку потенціалу на машинобудівних підприємствах України, що забезпечують зростання конкурентоспроможності вітчизняного машинобудівного комплексу. Саме тому одним із головних питань цього напряму досліджень є подальша розробка теоретичних та науково-методичних положень щодо оцінки та формування стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівного підприємства, спрямованих на створення й використання його конкурентних переваг.

У науковій літературі в роботах провідних зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів досить повно розглянуті проблеми формування організаційно-економічного механізму стратегічного управління і, зокрема, управління потенціалом промислових підприємств. Найбільшого розвитку ці питання здобули в роботах Г. Л. Азоєва, І. Ансоффа, О. С. Віханського, А. І. Воронкової, В. М. Гейця, В. Г. Герасимчука, В. М. Гончарова, А. П. Градова, В. М. Гриньової, Ю. Б. Іванова, Б. Карлофа, М. О. Кизима, М. І. Круглова, І. П. Отенко, В. С. Пономаренка, С. А. Попова, М. Портера, О. М. Тищенка, А. Томпсона, О. М. Тридіда, А. В. Шегди, О. М. Ястремскої, Р. А. Фатхутдінова, А. Ю. Юданова та інших. Разом з тим дотепер не знайшли вичерпного рішення питання, пов'язані з оцінкою та формуванням стратегічних напрямів розвитку потенціалу на машинобудівних підприємствах, не повною мірою вирішено проблеми методичного забезпечення прогнозування результатів реалізації стратегії розвитку потенціалу машинобудівного підприємства (ПМП). Об’єктивний процес подальшого поглиблення теоретичних, методичних та прикладних досліджень, що забезпечують подальший розвиток теоретичних засад та вдосконалення практики вітчизняних машинобудівних підприємств у цій сфері, визначає актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України. В основу дисертації покладено теоретичні, методичні й практичні розробки, які були виконані за участю автора за такими науково-дослідними роботами: «Стратегія розвитку машинобудівного комплексу» (номер державної реєстрації 0106U001852), «Підвищення конкурентоспроможності машинобудівного виробництва в Україні» (номер державної реєстрації 0100U001034), «Стратегічне управління використанням основного капіталу в господарських структурах машинобудівного комплексу (на прикладі регіону)» (номер державної реєстрації 0103U001819), «Оцінка ефективності організаційних перетворень у машинобудівному комплексі регіону» (номер державної реєстрації 0103U001818), «Соціально-економічні чинники підвищення ефективності машинобудівного виробництва в регіоні» (номер державної реєстрації 0104U002215), «Визначення умов розвитку господарських структур промисловості регіону, необхідних для їх міжнародної економічної інтеграції» (номер державної реєстрації 105U004737). При виконанні цих науково-дослідних робіт особисто автором було вдосконалено методичний підхід щодо прогнозування результатів реалізації стратегії розвитку потенціалу машинобудівного підприємства; методичні положення щодо визначення загальних напрямів стратегічних змін потенціалу машинобудівного підприємства в залежності від обраної стратегії; класифікацію стратегій; розвинуто методичний підхід щодо оцінки формування стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівного підприємства; методичний підхід до розробки матриці позиціювання потенціалу машинобудівного підприємства.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення і подальший розвиток теоретичного і методичного забезпечення процесів формування та використання потенціалу машинобудівних підприємств та розробка науково-методичних і практичних рекомендацій щодо визначення стратегічних напрямів його розвитку.

Для досягнення поставленої мети були вирішені такі завдання:

дослідити й узагальнити ресурсні складові потенціалу машинобудівних підприємств та розробити методичний підхід щодо визначення інтегральної оцінки та аналізу позиціювання потенціалу машинобудівного підприємства в зовнішньому економічному середовищі;

узагальнити класифікації стратегій та визначити особливості їх формування щодо розвитку потенціалу машинобудівних підприємств, що визначаються його належністю до інтегрованих структур бізнесу;

проаналізувати існуючі тенденції динаміки змін потенціалу підприємств машинобудівного комплексу та розвинути методичний підхід щодо аналітичного дослідження тенденцій динаміки розвитку ПМП, визначити фактори зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства, які впливають на формування стратегічних напрямів розвитку його потенціалу, дослідити сучасні особливості використання методів стратегічного управління потенціалом

розвинути комплексний методичний підхід до стратегічного управління потенціалом машинобудівного підприємства та розробити методичні положення щодо визначення загальних напрямів стратегічних змін потенціалу машинобудівного підприємства;

вдосконалити методичний підхід щодо прогнозування результатів реалізації стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівного підприємства.

Об'єктом дослідження є процес стратегічного управління розвитком потенціалу машинобудівного підприємства.

Предметом дослідження є теоретичне і методичне забезпечення оцінки та формування стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівного підприємства, що забезпечують підвищення його конкурентоспроможності.

Методи дослідження. Методичною та методологічною основою дослідження є фундаментальні праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених, в яких викладено наукові концепції й теоретичні розробки у сфері стратегічного управління щодо оцінки та формування стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівних підприємств, які забезпечують їх конкурентні переваги.

У дослідженнях застосовувалися такі методи: монографічний – для дослідження складу часткових показників оцінки стану та ефективності використання потенціалу машинобудівного підприємства, вимірювання й визначення особливостей їх використання в сучасних умовах побудови системи стратегічного управління потенціалом машинобудівного підприємства; аналізу й синтезу – для деталізації об'єкту дослідження й вивчення його функціональних і структурних складових; логічного і теоретичного узагальнення – для обґрунтування необхідності застосування нових наукових підходів й принципів щодо вирішення проблем оцінки потенціалу машинобудівних підприємств й аналізу впливу зовнішнього й внутрішнього середовищ діяльності машинобудівного підприємства на формування та використання його потенціалу; економічного аналізу – для вивчення, оцінки, узагальнення й порівняння фактичних даних про результати господарської діяльності підприємств з метою подальшого використання висновків для підвищення ефективності роботи виробничо-господарських структур вітчизняного машинобудування в умовах посилення конкуренції.

Серед спеціальних методів використовувалися методи: матричного моделювання – для позиціювання потенціалу машинобудівних підприємств на підставі аналізу стану й ефективності використання потенціалу машинобудівного підприємства; екстраполяції – для визначення загальних напрямів стратегічних змін потенціалу підприємства; регресійного аналізу, штучні нейронні мережі – для прогнозування результатів реалізації обраних стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівного підприємства; кластерний аналіз – для визначення підмножини інтегральних показників стану й ефективності використання потенціалу машинобудівних підприємств, за якими формуються окремі кластери підприємств.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі й нормативні акти України, що стосуються питань державного регулювання діяльності підприємств в умовах конкурентного середовища, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку України, а також офіційні статистичні матеріали й дані, які були зібрані автором під час спеціально проведених досліджень на машинобудівних підприємствах України та Харківського регіону, зокрема, інформація з мережі Інтернет.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в розробці й обґрунтуванні комплексу теоретичних і методичних положень щодо вдосконалення оцінювання та формування стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівного підприємства.

Удосконалено:

методичний підхід до прогнозування результатів реалізації обраних стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівного підприємства, який, на відміну від існуючих, здійснюється за допомогою побудови штучної нейронної мережі, що дозволяє при прогнозуванні змін стану й ефективності використання потенціалу врахувати вплив значної кількості латентних залежних показників, що характеризують його ресурсні складові;

методичні положення щодо формування сукупності альтернативних напрямів стратегічних змін потенціалу машинобудівного підприємства, за якими, на відміну від існуючих, визначається пріоритетність стратегічних змін за сукупністю оцінок тенденцій динаміки показників, що характеризують стан та ефективність використання складових потенціалу підприємства та наявних резервів розвитку потенціалу, що сформовані на рівні підгалузі машинобудівного виробництва, до якої належить підприємство;

класифікацію стратегій розвитку потенціалу машинобудівного підприємства, в якій, на відміну від існуючих, додано ознаку «залежність стратегії від кількості суб’єктів господарської діяльності, які приймають безпосередню участь у формуванні стратегії розвитку потенціалу підприємства», що дозволяє врахувати особливості оцінювання і формування стратегічних напрямів розвитку потенціалу або з позиції його самостійного формування та використання окремим підприємством, або з позиції скоординованого формування певною сукупністю підприємств, що створюють інтегровану структуру бізнесу та втілюють у життя загальну стратегію спільної діяльності;

методичний підхід щодо формування матриці позиціювання потенціалу машинобудівного підприємства, для побудови якої, на відміну від тих, що існують, застосовані інтегральні оцінки стану та ефективності використання його потенціалу, які розраховуються як середньогеометричне часткових показників усіх його складових (техніко-технологічної, фінансової, трудової та науково-інноваційної) з урахуванням вагомості кожної.

набули подальшого розвитку:

комплексний методичний підхід щодо стратегічного управління потенціалом машинобудівного підприємства, який, на відміну від існуючих, включає визначення змісту та послідовності здійснення чотирьох укрупнених етапів: оцінки динаміки зміни складових потенціалу; позиціювання сучасного стану потенціалу машинобудівного підприємства серед інших підприємств відповідної підгалузі на основі матриці «стан – ефективність використання потенціалу»; формування стратегічного напряму розвитку потенціалу машинобудівного підприємства; прогнозування результатів реалізації сформованих стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівного підприємства.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені методичні підходи та обґрунтовані теоретичні положення, викладені в дисертації, доведені до рівня практичних рекомендацій і можуть бути використані для оцінки та формування стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівного підприємства.

Основні положення дисертації, які мають прикладний характер, впроваджені на машинобудівних підприємствах м. Харкова. Рекомендації щодо удосконалення стратегічного управління потенціалом підприємства на основі застосування розробленого методичного підходу й пропозицій з оцінки динаміки показників стану й ефективності використання потенціалу машинобудівного підприємства прийняті та впроваджені в практику роботи ВАТ «Харківський завод електромонтажних виробів» (довідка про впровадження №10 від 14.01.2008 р.). Практичні й методичні рекомендації з вибору стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівного підприємства та прогнозування результатів реалізації обраної стратегії підприємства впроваджені в практику ВАТ «Промзв'язок» (довідка про впровадження №19 від 17.01.2008 р.).

Особистий внесок автора. Всі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі та опубліковані у відкритій пресі, отримані автором самостійно. Особистий внесок дисертанта в роботах, виконаних у співавторстві, полягає в такому: запропоновано методичний підхід, щодо діагностики конкурентних переваг машинобудівного підприємства на основі інтегральних оцінок стану й ефективності використання його потенціалу [1, 6, 20]; запропоновано комплексний підхід щодо прогнозування результатів реалізації стратегії розвитку потенціалу машинобудівного підприємства [3]; визначено особливості розвитку господарських структур машинобудівного комплексу з позиції оцінки переважно монопольного та олігопольного положення [4]; обґрунтовано доцільність використання інтегральних показників оцінки стану й ефективності використання потенціалу в процесі оцінки та формування стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівного підприємства на сучасному етапі активізації процесів вступу України до СОТ [14]; запропоновано системний підхід до стратегічного управління потенціалом як самостійних машинобудівних підприємств, зокрема таких, що входять до інтегрованих структур бізнесу [19]; обґрунтовано доцільність використання методичного підходу щодо прогнозування і розпізнавання виробничо-економічних ситуацій, які характеризують стан і ефективність використання ресурсних компонент потенціалу підприємств машинобудівного комплексу України, на основі моделювання нейронних мереж різної структури [21].

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення й практичні результати досліджень, які наведено в дисертації, оприлюднені на ІІ Міжнародній міждисциплінарній науково-практичної конференції «Сучасні проблеми гуманізації й гармонізації управління» (м. Харків, 2001 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми інноваційного розвитку в Україні» (м. Харків, 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інвестиційні стратегії стійкого розвитку» (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми міжнародних транспортних коридорів та єдиної транспортної системи України». (с.м.т. Коктебель, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Економічні проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні» (м. Харків, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасних наук: теорія й практика» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Економіка. Менеджмент невиробничої сфери: теорія, практика, перспективи» (м. Ялта, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Сучасні економічні проблеми розвитку промислових підприємств» (м. Харків, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (м. Львів, 2006 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні проблеми управління економічними процесами промислових підприємств» (м. Харків, 2006 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Регіональні аспекти організації й управління фінансовими ресурсами» (м. Івано-Франківськ, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Корпорації й інтегровані структури: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність й інноваційний розвиток України: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічний розвиток України та її регіонів: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2008 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 21 наукову працю, у тому числі 12 з них у фахових виданнях. Загальний обсяг опублікованих робіт склав 6,19 ум.-друк. аркушів.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційної роботи – 280 сторінок друкарського тексту, у тому числі 34 таблиці – 29 сторінок (з яких 3 таблиці займають 3 повні сторінки), 26 рисунків – 16 сторінок (з яких 2 рисунки займають 2 повні сторінки), 18 додатків на 91 сторінках, список використаних джерел (216 найменувань) – 18 сторінок. Обсяг основного тексту дисертації становить 166 сторінок.