ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЗАСОБАМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ РЕГІОНУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її значимість, ступінь наукової розробки проблеми, показано зв’язок роботи з напрямками наукових досліджень Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, сформульовано гіпотезу, мету і завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення, подано інформацію про апробацію і впровадження роботи, відомості про публікації з теми дисертаційної роботи, зазначено структуру дисертації та її обсяг.

У першому розділі – «Теоретичні та організаційно-правові основи життєзабезпечення регіону» – досліджено закономірності формування природних монополій у сфері житлово-комунального господарства та засоби забезпечення життєдіяльності регіону; проаналізовано принципи і механізми регулювання ринку товарів та послуг у сфері житлово-комунального господарства; доведено, що теплоенергетична галузь є домінантою ефективності функціонування системи життєзабезпечення регіону.

У контексті предмету дослідження проведено системний аналіз теоретичного доробку проблеми ефективності державного й регіонального управління розвитком житлово-комунального господарства, який є результатом плідної роботи відомих науковців-практиків: В. Бабаєва, Л. Беззубко, Г. Губерної, В. Дорофієнка, В. Колтуна, С. Корнійчук, І. Осипенко, С. Поважного, А. Сундакова, В. Цвєткова, Т. Чижової, Л. Шалабая, А. Шамонової та ін. Наукові здобутки цих та інших учених і практиків мають важливе значення. Проте проблема державної політики щодо розвитку житлово-комунального господарства потребує подальшого дослідження, оскільки докорінно змінилися внутрішні й зовнішні умови функціонування цієї галузі життєдіяльності українського суспільства.

Однією з ключових проблем сучасного стану не результативного функціонування підгалузей ЖКГ, стала відсутність методологічної і методичної бази – місцеві органи влади володіють повноваженнями щодо реалізації функцій управління засобами життєзабезпечення регіону, однак не володіють необхідною компетентністю для прийняття відповідних управлінських рішень за ринкових умов. Відсутність теоретичних і прикладних розробок, присвячених особливостям функціонування галузі саме за умов ринкової трансформації (процесу закладення фінансових, організаційних, правових засад подальшого функціонування і розвитку галузі) протягом десяти років, негативно позначилося на системному стані ЖКГ і продовжують стримувати його реформування й на сьогодні.

Аналіз наукових джерел з проблем управління житлово-комунальним господарством дозволяє наголосити, що при здійсненні заходів щодо управління і підтримки процесів розвитку та реформування в сфері житлово-комунального господарства необхідно враховувати його особливості як сфери діяльності, що виконує найважливіші соціальні функції, які становлять основу життєзабезпечення регіону.

Крім загальних проблем житлово-комунального господарства, існують також проблеми регулювання тих підприємств, які є суб’єктами природних монополій. Вони проявляються у поєднанні державними регуляторними органами несумісних функцій. З’ясовано особливості регулювання житлово-комунального господарства як різновиду природної монополії. Виявлено, що в умовах ринкової економіки еволюціонують механізми і методи державного управління житлово-комунальним господарством і на перший план виходять питання тарифно-цінового регулювання для справедливого розподілу доходів у суспільстві і вирівнювання умов суспільного споживання.

Рівень і ступінь державного втручання у функціонування галузі – складне і багатоаспектне питання. Не менш актуальним, ніж надлишкова самостійність природної монополії у питаннях свого розвитку і пристосування до оточуючого середовища без врахування інтересів суспільства, є надлишковий вплив і тиск держави, який може бути одностороннім та не враховувати особливості господарського механізму у житлово-комунальній сфері. За цих умов досягти оптимізації роботи галузі не вдасться, оскільки подальше погіршення умов виробництва неминуче потягне за собою погіршення якості послуг, підвищення рівня витрат, що призведе до поглиблення наявних сьогодні у галузі кризових явищ. Отже, можна стверджувати, що державне регулювання ринку послуг у житлово-комунальній сфері повинно сприяти підтримуванню балансу інтересів споживачів, держави, органів місцевого самоврядування та надавачів послуг.

Доведено, що загальний процес реформування теплоенергетичної галузі слід поділити на два етапи. Перший етап – організаційний, другий – інвестиційний. На першому етапі органам місцевої влади необхідно визначити й організувати оптимальну систему життєзабезпечення для кожного регіону і сучасну структуру управління цією системою. На другому, інвестиційному, – визначити напрями стратегічного розвитку та оптимальну форму залучення інвестицій, здійснити модернізацію систем, поліпшити якість надаваних послуг. Нині ми перебуваємо у середині організаційного етапу, основним завданням якого є: зробити споживачів комунальних послуг однодумцями з органами місцевої влади та фахівцями галузі, створити умови для ефективної праці в ринковому середовище, де попит формує пропозицію. Адже послуги ЖКГ не можна відкласти «на потім». Усі хочуть одержати сьогодні і зараз не просто послугу, а послугу якісну і, бажано, без додаткових витрат. Відтак, найближчі роки – це робота з антикризового управління в галузі, вирішення проблем енергоефективності та імпортозаміщення.

У другому розділі – «Механізми державного управління функціонуванням і розвитком теплоенергетичної галузі регіону» – виявлено особливості функціонування та розвитку теплоенергетичної галузі на прикладі підприємств Одеської області; визначено специфічні особливості формування та дієвості організаційного механізму реформування і розвитку теплоенергетичної галузі регіону на засадах програмно-цільового управління; обґрунтовано механізми реалізації антикризової стратегії розвитку теплоенергетичної галузі регіону.

Аналіз особливостей розвитку теплоенергетичної галузі Одеської області довів, що з-поміж ключових чинників, які зумовлюють виникнення системних проблем, чільне місце посідає низька енергоефективність. Відсутність інвестицій у галузь призвела до значного погіршення технічного стану основних фондів, підвищення аварійності об’єктів житлово-комунального господарства, збільшення питомих і непродуктивних витрат матеріальних та енергетичних ресурсів. З’ясовано, що загальний технічний стан підприємств галузі є критичним, більше 23 % експлуатованих котлів функціонують понад 20 років. Значна кількість (38 %) котлів малоефективна з коефіцієнтом корисної дії 65-75 % на газі і 70 % – на вугіллі. Не відповідає вимогам експлуатації технічний стан теплових мереж і теплових пунктів. Зношеними та аварійними визначено близько 15 % теплових мереж та понад 29 % теплових пунктів, внаслідок чого щорічні втрати теплової енергії перевищують 10 %. Фінансове становище підприємств теплоенергетики Одеської області є вкрай незадовільним. Крім того, часто порушуються терміни початку і закінчення опалювального сезону, послуги з теплопостачання надаються з відхиленням від нормативних вимог. В окремих регіонах гаряча вода подається лише в зимовий період, а в багатьох містах взагалі відсутнє централізоване гаряче водопостачання.

Підвищення результативності та ефективності роботи підприємств теплопостачання в умовах обмежених бюджетних ресурсів – це головна ціль функціонування організаційно-економічного механізму управління теплоенергетичною галуззю, реалізація якої потребує відповідного (до ринкових умов) набору інструментів і методів управління. Автором доведено доцільність використання програмно-цільового методу управління при формуванні та реалізації державних (регіональних) цільових програм розвитку теплоенергетики. Зокрема, розроблено принципову схему включення програми реформування і розвитку теплоенергетичної галузі регіону у внутрішні зв’язки регіональної програми соціально-економічного розвитку та схему побудови дерева цілей програми реформування теплоенергетичної галузі регіону з зазначенням основних програмних інструментів.

Пошук шляхів виходу з економічної кризи безпосередньо пов’язаний з усуненням причин її виникнення. У дисертації обґрунтовано алгоритм розробки та реалізації антикризового управління у сфері теплоенергетики, що складається з етапів: аналіз зовнішніх факторів з метою виявлення причин кризи (аналіз макросередовища за чотирма секторами та конкурентного середовища); дослідження стану підприємства, яке перебуває у кризі з аналізом ефективності поточної стратегії; перегляд місії й системи цілей підприємства на основі причино-наслідкового аналізу; схема розробки та прийняття управлінських рішень з обґрунтуванням стратегічного плану дій.

Потреби в інвестиціях підприємств теплоенергетичної галузі вимагають розширення фінансових можливостей державних і місцевих органів влади. Тому в якості перспективного інструмента реформування цієї галузі життєзабезпечення регіону, особливо у період інноваційно-інвестиційних реформ, повинен стати механізм державно-приватного партнерства. Адже, інвестиції приватного сектору необхідні для того, щоб принести капітал і комерційну практику, що потрібні для відновлення і модернізації систем і покращення якості послуг, що надаються споживачам. Зокрема, такі форми участі приватного сектору, як концесія та оренда об’єктів комунальної власності, є дієвим засобом вирішення фінансових проблем у галузі теплопостачання. Важливим питанням є пошук найбільш прийнятної інституціональної структури: органів виконавчої влади, які займатимуться питаннями партнерства державного і приватного секторів; фінансово-економічних інститутів, які б забезпечували інвестування і гарантування приватних інвестицій; організацій, які здійснюють експертизу проектів і консалтинг і т. ін.

У третьому розділі – «Управлінська модель стабілізації діяльності теплоенергетичної галузі як оптимізаційний засіб забезпечення життєдіяльності регіону» – теоретично обґрунтовано концептуальний конструкт діяльності органів публічної влади у процесі стабілізації діяльності теплоенергетичної галузі; розроблено інформаційно-аналітичну модель автоматизованої системи управління процесом теплопостачання на регіональному рівні; запропоновано проект програми стабілізації діяльності теплоенергетичного господарства Одеської області.

За умов ринкової економіки важливою умовою реалізації інвестиційно-інноваційної реформи теплоенергетичної галузі є комплекс дій, спрямованих на індивідуалізацію споживання ресурсів та послуг, що надаються споживачам підприємствами комунальної галузі. Як стратегічний курс це означатиме загальне спрямування організації ринку з боку держави (через прийняття необхідних рішень та, навпаки, скасування деяких регулюючих актів) в напрямку створення умов для розповсюдження технологій, альтернативних тим, що забезпечують централізоване споживання чи надання послуг. Масове впровадження лічильників є першим та вдалим кроком до такої індивідуалізації – через застосування лічильного приладдя було створено умови встановлення дійсного споживання ресурсів споживачами.

Автором наголошується, що організація ринкових відносин на теплоенергетичному ринку не можлива без визначення обсягів ресурсів, що реально споживаються. Відповідно до цього суспільно важливою потребою слід вважати впровадження: а) технологічних змін, здатних сприяти розповсюдженню індивідуальних систем опалення; б) стандартів надання послуг, які б враховували чітку залежність між якістю надання послуг та ціною на них; в) побудованої за принципом юридичної допомоги служби, що має брати на себе організацію досудового та судового розв’язання протиріч між підприємствами ЖКГ та населенням; г) заходів з підвищення обізнаності населення у справах з захисту власних прав; д) державних інструментів стимулювання інноваційних заходів підприємствами. Реалізація зазначених заходів базується на взаємодії організаційного, правового та економічного механізмів як системної дії, спрямованої на реформування сфери теплопостачання, приведення її до реалій сучасного ресурсного потенціалу.

Система організації теплопостачання населенню на рівні регіону володіє рядом особливостей, що ускладнює її дослідження емпіричним методом. Це приводить до необхідності використовувати, як основний метод дослідження, метод імітаційного моделювання. Автором розроблено управлінську модель стабілізації діяльності теплоенергетичної галузі регіону, яка забезпечує оптимальність прийняття управлінських рішень завдяки її формалізації у форму інформаційно-аналітичної моделі автоматизованої системи управління процесом теплопостачання на регіональному рівні. Запропонована модель дозволяє змоделювати за допомогою шести змінних регуляторів, оптимальну діяльність теплоенергетичної галузі, і експлуатацію тепломереж