ТЕОРЕТИКО–МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ХУДОЖНЬО-ТРУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Короткий зміст

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовані актуальність і доцільність дослідження, визначені його об’єкт, предмет, мета та завдання, викладені основні положення концепції і сформульована гіпотеза, відображені теоретико-методологічні засади, охарактеризовані методи дослідження, розкриті наукова новизна, практичне значення, подані відомості про особистий внесок здобувача, апробацію та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі „Теоретичні засади художньо-трудової підготовки вчителів трудового навчання” розкриті сучасний стан і тенденції розвитку трудової підготовки школярів у національній системі загальної освіти; проаналізовані науково-теоретичні та практичні проблеми фахової підготовки майбутніх учителів трудового навчання, визначені підходи і тенденції її методологічного та функціонально-структурного оновлення; окреслені концептуальні засади художньо-трудової підготовки вчителів трудового навчання.

У дисертації на основі аналізу структури та змісту трудового навчання як загальношкільного предмету розкриті завдання вдосконалення фахової підготовки майбутнього вчителя трудового навчання. При цьому враховані сучасні тенденції розвитку вищої педагогічної освіти, зокрема: фундаменталізація професійної підготовки та її випереджувальний характер, неперервність і ступеневість, демократизація та стандартизація, диференціація й інтеграція, варіативність та інноваційність, відкритість досягненням вітчизняної і світової науки, культури, освіти.

Протягом останніх десятиліть проблема фахової підготовки майбутніх учителів трудового навчання є предметом вивчення на методологічному, теоретичному й експериментальному рівнях. На теоретико-методологічному рівні вона зумовлена необхідністю кардинальних змін у галузі технологічної освіти школярів та викликана сучасними тенденціями розвитку науки, техніки і мистецтва. На експериментальному рівні, вдосконалення професійної підготовки вчителів трудового навчання вимагає послідовності та системності організації і проведення наукових досліджень, зокрема у галузі художньо-трудової діяльності студентів.

З’ясовано, що сучасні тенденції модернізації вищої педагогічної освіти викли­кали необхідність створення такої системи художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання, яка на ґрунті національних надбань світового значення й усталених європейських традицій забезпечує формування педагогічних працівників, здатних здійснювати професійну діяльність на демократичних, гуманістичних, націокультурних засадах, реалізовувати освітню політику як пріоритетну функцію держави, спрямовану на творчий розвиток і самореалізацію особистості, задоволення її освітніх та культурних потреб.

Доведено, що підготовка вчителів трудового навчання методологічно ґрунтується на концепції технологічної освіти школярів, у межах якої трудове навчання є рівноправним загальноосвітнім предметом та може забезпечувати допрофесійне навчання учнів у галузі декоративно-ужиткового мистецтва. Обґрунтована необхідність запровадження художньо-трудової підготовки студентів на освітньо-кваліфікаційних рівнях „бакалавр” і „магістр”. З метою стандартизації та переходу на ступеневу систему підготовки вчителів трудового навчання розроблені освітньо-кваліфікаційні характеристики й освітньо-професійні програми.

Окреслюючи методологічні засади модернізації змісту сучасної вищої педагогічної освіти, визначені головні її аспекти стосовно художньо-трудової підготовки майбутнього вчителя трудового навчання: національний (збереження, трансляція та подальший розвиток національної української культури і культур інших етносів, відродження народних традицій, звичаїв та обрядів, художніх ремесел і промислів); регіональний (урахування національної, економічної, етнокультурної своєрідності регіону, що є важливими чинниками формування світогляду, повноцінного входження у життєдіяльність, соціальний і виробничий простір конкретного регіону); особистісний (творчий розвиток, соціалізація, індивідуалізація й особистісно орієнтований підхід).

У дисертації стверджується, що підґрунтям успішної розбудови Української держави, подолання загальної кризи в суспільстві є духовне відродження національної культури. Вища педагогічна освіта на сучасному етапі розвитку суспільства є чи не головним засобом її збереження, трансляції та розвитку.

На основі аналізу спадщини минулого та досліджень сучасних учених доведено, що майбутнє української нації залежить від цінностей, які закладаються у світоглядні орієнтації молодих людей, та від того, якою мірою духовність стає підґрунтям їхнього життя. Діяльність стає засобом формування соціального середовища, внутрішнього духовно-культурного життя людини. Тут відбувається олюднення, ушляхетнення особистості, закладається підґрунтя творчого саморозвитку, національного виховання і духовного самовдосконалення. У процесі освоєння та перетворення історичних надбань національної культури у свій внутрішній світ особистість стає емоційно багатою, здатною глибоко і водночас тонко відчувати та переживати. Тому важливу роль у процесі формування духовного світу особистості відіграють естетичні начала, яскраво втілені в традиційно-побутовій культурі українського народу, зокрема декоративно-ужитковому мистецтві.

У дисертації з’ясовано, що художньо-трудова підготовка – це процес, що ґрунтується на гуманітарній, психолого-педагогічній, мистецтвознавчій і технологічній освіті, забезпечує майбутньому вчителю трудового навчання не лише відповідний обсяг професійних знань та вмінь, а й мистецьку і технічну освіченість, що створює умови для творчого розвитку та формування національної самосвідомості, підвищує його конкурентоспроможність у соціальній і виробничій сферах.

У другому розділі „Соціально-педагогічні передумови художньо-трудової підготовки майбутніх учителів трудового навчання” з позицій системного підходу розглянута художньо-трудова підготовка майбутнього вчителя трудового навчання у галузі декоративно-ужиткового мистецтва як цілісна педагогічна система, в якій кожен елемент виконує чітко означену функцію, нерозривно пов’язану з іншими складовими; розроблена педагогічна модель і відібраний зміст художньо-трудової підготовки студентів; визначені закономірності поєднання виховного процесу на етнокультурних засадах з художньо-трудовою діяльністю, принципи, педагогічні умови та вимоги до змісту національного виховання студентів; запропоновані найбільш ефективні форми організації і методи здійснення цієї роботи.

На основі аналізу педагогічної і мистецтвознавчої літератури визначено, що декоративно-ужиткове мистецтво – це, з одного боку, вид художньо-трудової діяльності з виготовлення і художнього оздоблення ручним чи частково машинним способом побутових речей, що мають не лише утилітарне, а передовсім естетичне призначення, з іншого, результат творчої праці людини, втілений у довершеному художньому творі. Його визначальними рисами були й залишаються: декоративність, конструктивність та орнаментальність, а також колективний характер творчості і спадковість багатовікових традицій. Декоративно-ужиткове мистецтво – національне за своєю природою, воно народжується з традицій, звичаїв, вірувань народу, безпосередньо наближене до виробничої діяльності та побуту людини, завжди йде поруч із соціальними подіями (святами, обрядами, ритуалами тощо). Системна, поглиблена підготовка студентів у галузі декоративно-ужиткового мистецтва нині є головним завданням і пріоритетним напрямом вищої педагогічної школи, адже вона торує шлях до пізнання культурної спадщини українського народу, духовного розвитку й міжособистісного спілкування, творчої самореалізації особистості, осмислення власної етнічної ідентичності як глибинної основи національної самосвідомості.

Проаналізувавши стан викладання декоративно-ужиткового мистецтва в загальноосвітній школі, виділена низка вагомих причин, які ускладнюють цей процес: відсутність науково обґрунтованих навчальних програм з різних видів декоративно-ужиткового мистецтва, цілісної системи практичних завдань творчого характеру, навчальної та науково-методичної літератури, невідповідність матеріально-технічної бази сучасним вимогам, низький виховний та етнокультурний потенціал сім’ї і культурно-просвітницьких організацій, а головне – гострий дефіцит висококваліфіко­ваних педагогічних кадрів відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня. Тому важливими умовами забезпечення високої якості фахової підготовки студентів у галузі декоративно-ужиткового мистецтва є оновлення змісту, методів, засобів та форм організації навчання і національного виховання, впровадження проектно-технологічної системи та методики розвитку творчих умінь і здібностей студентів у процесі художньо-трудової діяльності.