Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження для подальшого розвитку сучасної освіти, зв’язок з науковими темами, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, концепцію, методологічну основу та методи і джерела дослідження. Розкрито наукову новизну отриманих результатів, теоретичне і практичне значення, наведено відомості про апробацію результатів дисертації.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади дослідження” розглянуто історико-філософські передумови становлення поняття „наукова картина світу”, піддано аналізу процес, методологію, теоретико-методологічні засади дослідження процесу формування картини світу з давніх часів і до сучасності, проаналізовано формування наукової картини світу як предмет наукових досліджень і доведено, що найбільш об’єктивне уявлення про світ дає людині картина світу, сформована на основі наукових знань.

Аналіз літературних джерел засвідчив, що в різні історичні періоди люди спиралися на ту картину світу, яка існувала і була доступною для широкого загалу населення. Вона складалася на основі уявлень людей про навколишній світ із тією об’єктивною точністю, що існувала в суспільстві конкретної епохи та доповнювалась особистістю різноманітними відтінками з власного життєвого досвіду й отриманих знань. Наявною (власною) картиною світу людина користується до тих пір, доки вона не ввійде в протиріччя з об’єктивною дійсністю, і тоді на основі отриманих знань у неї замінюється відповідна частина картини світу. Цей процес триває протягом усього життя людини, але найбільш активно він відбувається в шкільні роки. Отже, дослідження змін картин світу показує нам не тільки спробу людства створити на основі наявних знань зрозумілу особистості картину світу, а й відображає основні етапи розвитку науки і шкільної освіти. На основі аналізу змісту формування в учнів наукової картини світу в дослідженні визначено такі періоди:

1) 1900 - 1917 роки – формування в учнів релігійної та гуманітарної картин світу на тлі відродження в Україні національної свідомості та розвитку масової початкової школи;

2) 1917 – 1920 роки – формування в учнів релігійної, гуманітарної (в тому числі національної) й природничо-математичної картин світу на основі введення загального безкоштовного обов’язкового початкового навчання;

3) 1920 – 1991 роки – формування в учнів наукової картини світу на підґрунті марксистко-ленінського вчення в обов’язковій початковій, восьмирічній і середній освіті:

– 1920 – 1932 роки – формування в учнів цілісної наукової картини світу в умовах створення національно-радянської освіти, в основі якої – комплексна система навчання;

– 1932-1958 роки – формування в учнів фрагментарної наукової картини світу в умовах переходу школи до введення обов’язкового семирічного навчання;

– 1958-1964 роки – формування в учнів фрагментарної наукової картини світу на партійних принципах в умовах переходу школи до обов’язкової восьмирічної освіти та переходом середніх шкіл до 11-річного навчання;

– 1965-1985 роки – формування в учнів наукової картини світу в умовах уніфікації і регламентації шкільної освіти з одночасним уведенням міжпредметних зв’язків та переходу школи до обов’язкової середньої освіти;

– 1986-1991 роки – формування в учнів наукової картини світу в умовах застосування в школах міжпредметних зв’язків та інтегрованих навчальних предметів;

4) починаючи з 1991 року – формування в учнів наукової картини світу в різних типах шкіл, організованих на демократичних засадах із упровадженням інтегрованих навчальних дисциплін та комп’ютеризації.

Нині існує значна кількість наукових джерел, де розглядаються різні аспекти наукової картини світу, а в сучасній науковій літературі є низка понять „наукова картина світу”. На наш погляд, певну розбіжність в існуючих поняттях можна пояснити масштабністю та різнобічним вивченням наукової картини світу. Такий стан питання зумовлюється тим, що наукова картина світу є конкретно-науковим знанням людини про світ, у якому вона живе, діє, який сама осмислює й частково створює; є образ світу, до якого входять тільки ті зображення, які особистість відкрила для себе за допомогою власної рефлексії. Однак вони відрізняються від зображень інших людей і ніколи повністю не збігаються.

У ході нашого дослідження з’ясовано, що формування наукової картини світу в школярів ґрунтується на певних наукових засадах: теоретичних (знання, що розкривають діалектичний характер процесу формування наукової картини світу й використовуються в розв’язанні поставленої проблеми) та методичних (сукупність норм й орієнтирів, на основі яких здійснюється відбір змісту освіти й організація навчання школярів).

Підкреслено, що основоположник вітчизняної педагогічної науки К. Ушинський наголошував на великому значенні інтегрованих курсів для формування в учнів світогляду та з наукового пізнання обґрунтовував вимоги до формування в учнів цілісного світобачення. Він зазначав, що сполучення предметів базується на психологічному законі, за яким людська душа легко, виразно і стало засвоює те, що сприймає й може уявити його собі в образі картини світу. Видатний педагог звертав увагу на необхідність зв’язків між тим, що вивчалося раніше в молодших класах, і тим, що вивчається у старших, а також у зв’язках предметів між собою й довкіллям.

Видатний вітчизняний педагог В. Сухомлинський визначив, що критерієм навчання є засвоєння учнем узагальнених наукових знань. Шляхами узагальнення є: продуктивна праця, різноманітні дослідження, експерименти, самостійне вивчення життєвих явищ, літературних джерел, перші літературно-творчі спроби, спостереження, споглядання, творча, навчально-пізнавальна і трудова діяльність, дослідження, розвиток творчості дитини, міжпредметні зв’язки, впровадження інтеграції, створення цілісної структури навчального процесу тощо. Формування наукової картини світу – багатомірний і складний процес, що успішно розвивається під час створення умов успішної навчальної діяльності: тісному зв’язку з оточуючим учнів довкіллям, встановленню зв’язків між фактами, явищами повсякденного життя з наявними взаємозв’язками і взаємозалежностями, зв’язку навчання з життям, усвідомленим і якісним засвоєнням учнями знань.

Проведене дослідження свідчить, що становлення й розвиток наукової картини світу в школярів – процес складний і довготривалий. Він повинен починатися в молодших класах з найпростіших спостережень за природними та суспільними явищами, їх взаємодією, а завершуватися в старшій школі в ході узагальнення, систематизації та інтеграції світоглядних уявлень. Однак замість цілісної наукової картини світу часто має місце низка фрагментарних картин світу, які виникають у свідомості школярів як результат вивчення кожного окремого предмета, засвоєння окремих тем та розділів навчальної дисципліни. Таким чином, цілісні світоглядні уявлення підміняються сумою окремих поглядів та знань з тієї чи іншої науки.

Структурування змісту навчання за предметами призводить до деформації цілісної наукової картини світу, адже шкільні дисципліни передають школяреві наукове розуміння світу зі своєї галузі і він бачить його на основі отриманої інформації. Кожен шкільний предмет формує свою окрему частину наукової картини світу: фізика – фізичну, біологія – біологічну, математика – математичну тощо, невелику її „копію”, що відображає лише певний фрагмент наявних знань, одну зі сторін. У підсумку виробляються фрагментарні елементи знань, які рідко об’єднуються в широкі узагальнення й висновки, а це формує в учнів фрагментарну наукову картину світу.

Результати проведеного аналізу дають змогу констатувати: наукова картина світу має конкретно-історичний характер, є концентрацією знань людини. Отже, її формування можливе після оволодіння учнем певною сукупністю навчального матеріалу, що забезпечує можливість комплексно осмислювати навколишній світ; є синтезом об’єктивного та суб’єктивного, зовнішнього й внутрішнього, теоретичного й емоційно-особистісного; є інтегратором наукових знань; завжди конкретно-індивідуальна і залежить від індивідуальних властивостей особистості.

Формування в школярів наукової картини світу має змістовий і процесуальний компоненти. Вони визначаються цілями, засадами та складовими даного процесу (рис. 1).