ТРУДОВА СОЦІАЛІЗАЦІЯ МОЛОДІ В ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА РУХІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, окреслено мету, гіпотезу, завдання, визначено об’єкт, предмет, методи дослідження, а також наукову новизну й практичну цінність, відображено апробацію результатів.

У першому розділі – „Теоретико-методичні засади дослідження процесу трудової соціалізації молоді” – представлено історико-педагогічний аналіз проблеми трудової соціалізації молоді, здійснено аналіз поняття соціалізації в його загальнонауковому контексті, визначено сутність і особливості трудової соціалізації молоді, авторське трактування поняття „трудова соціалізація молоді”, представлено класифікацію громадських організацій, які сприяють трудовій соціалізації молоді.

Історико-педагогічний аналіз наукової літератури переконливо показав, що проблема трудової соціалізації молоді складна, багатогранна й багато в чому суперечлива, акумулює в собі наукові знання різних напрямків. Питання підготовки молоді до практичної діяльності висвітлювались у працях видатних педагогів та відомих громадських діячів, основною тенденцією яких було те, що праця повинна бути обов’язковим елементом життя людини для створення її добробуту й культури.

Дослідження показало, що соціалізація – це двосторонній процес засвоєння індивідом суспільного досвіду й відтворення ним систем соціальних зв’язків (Г. Андреєва, І. Кон, А. Мудрик та ін.).

Спираючись на наукові розробки, присвячені процесу соціалізації молоді, у тому числі студентської (М. Головатий, Ю. Загородній, І. Звєрєва, М. Лукашевич, С. Савченко та ін.), ми дійшли висновку, що під соціалізацією студентської молоді найчастіше розуміють процес активного засвоєння нею системи соціальних норм, цінностей і перетворення їх у власну систему соціальних установок, ціннісних орієнтацій, що забезпечує їх гармонійне входження до реального суспільного життя.

Виявлено, що в соціальній педагогіці відсутнє чітко сформульоване поняття „трудова соціалізація молоді”. Але соціологи Т. Горяєва і Р. Нутфуліна, які досліджували проблему трудової соціалізації молоді, наголошують на тому, що вона є видовим напрямком та етапом у розвитку соціалізації в цілому. Р. Нутфуліна під трудовою соціалізацією розуміє процес, який формує не тільки професійно-діяльні, але продовжує вдосконалювати соціально-психологічні та ціннісно-моральні риси особистості, набуті протягом попереднього періоду в процесі трудової діяльності.

Вивчення сутності й особливостей процесу трудової соціалізації дозволило на підставі аналізу різноманітних підходів до терміна „соціалізація” розглядати трудову соціалізацію молоді як постійно діючий процес життєдіяльності молодої особи, її підготовки та входження в трудову діяльність, оволодіння теоретичними знаннями й практичними навичками зі спеціальності, стандартами й цінностями трудового співтовариства та відтворення накопиченого соціального досвіду за рахунок свого активного впливу на середовище.

Результатом трудової соціалізації молоді є рівень трудової соціалізованості особистості як сформованість ставлення молодої людини до праці та трудової діяльності, установка на становлення, засвоєння та розвиток нею професійних цінностей, способів мислення, особистісних і соціальних якостей.

Використання концепцій людського та соціального капіталів дозволило визначити додатковий напрямок трудової соціалізації молоді – поєднання навчання в навчальному закладі з роботою на підприємстві, завдяки чому молодь має можливість на практиці перевірити рівень навчальної підготовки зі спеціальності, отримати психологічну перевагу за рахунок придбання соціальних зв’язків у певному професійному співтоваристві, а також засвоїти роль дорослого.

Під час дослідження було визначено, що в Україні інтерес до вивчення молодіжного руху був завжди, але особливо він зростає з моменту проголошення її незалежності. Значний вклад у це зробили О. Булавін, М. Головатий В. Головенько, О. Корнієвський, М. Пашков, Ю. Поліщук, В. Прилуцький, В. Рябіка та ін. Відповідно до розробленої класифікації громадських організацій, які займаються проблемами молодих людей при входженні до сучасного ринку праці, було виділено групу молодіжних громадських організацій, яких об’єднує питання щодо вирішення проблеми працевлаштування молоді та організації її вторинної зайнятості в позанавчальний час („Асоціація трудових об’єднань молоді України”, Всеукраїнська молодіжна громадська організація „Всеукраїн-ський молодіжний центр праці”, Перевальська районна молодіжна громадська організація „Молодіжні Соціальні Інновації” та ін.).

Основними напрямками соціально-педагогічної діяльності громадських організацій щодо трудової соціалізації молоді є професійна орієнтація, трудове навчання, професійна підготовка, організація вторинної зайнятості молоді (поєднання навчання з виробничою діяльністю й робота в молодіжних трудових загонах). Усі ці напрямки реалізуються через особистісно-середовищний підхід, оскільки всіх учасників цієї діяльності об’єднує громадська організація чи рух, де створюються особливі взаємовідносини молодих людей.

Участь громадських організацій у процесі трудової соціалізації молоді розглянуто з боку їхньої соціально-педагогічної діяльності, яка є механізмом прискорення та інтенсифікації саморозвитку, самореалізації й самовиховання молодої людини та сприяє задоволенню практично всієї піраміди потреб молодої людини, починаючи з фізіологічних потреб виживання й закінчуючи духовними.

Виходячи із соціалізуючої сутності системно-організованого процесу трудової соціалізації громадськими організаціями та беручи до уваги індивідуальні психологічні особливості, розбіжність інтересів, середовище виховання, різні потреби, можна стверджувати, що тільки позитивний результат трудової соціалізації має велике значення для особистості.

Проведена на констатувальному етапі дослідження діагностика виявила, що процес формування ставлення молоді до праці та трудової діяльності знаходяться на низькому, а в деяких випадках на середньому рівні показників критеріїв оцінки ставлення сучасної молоді до трудової діяльності.

Подані теоретичні положення про сутність процесу трудової соціалізації молоді стали основою й орієнтиром при розробці моделі трудової соціалізації молоді та її впровадженні в діяльність громадських організацій.

У другому розділі – „Наукове обґрунтування, змістовна розробка та впровадження моделі трудової соціалізації молоді в діяльність громадських організацій” – надано наукове обґрунтування й загальну характеристику моделі трудової соціалізації молоді, описано технологію її реалізації в діяльності громадської організації, а також форми, методи та принципи соціально-виховної роботи в молодіжному трудовому загоні.

Відповідно до мети й завдань дослідження та аналізу досвіду роботи державних та громадських організацій і концепцій науковців (проект людської діяльності (Г. Судольський); центральна модель соціалізації студентства й функціональна модель педагогічних механізмів соціалізації студентів (С. Савченко); системно-рольова модель формування особистості (Н. Таланчук); функціональна модель соціалізації підлітків у неформальних об’єднаннях (С. Чернета)) обґрунтовано та розроблено модель трудової соціалізації молоді в діяльності громадських організацій та рухів.

Пріоритетним завданням трудової соціалізації молоді в діяльності громадських організацій було визначено формування у молодої людини ставлення до праці зокрема та трудової діяльності в цілому.

З’ясовано, що трудова соціалізація молоді в діяльності громадських організацій надає можливість молодій людині професійно самовизначитися; аналізувати навколишню дійсність; визначитися із життєвими цінностями й набути соціального статусу; прогнозувати вдосконалення життєвих обставин; здійснювати самоконтроль.

Основними компонентами розробленої моделі трудової соціалізації молоді згідно з першим блоком є соціальні інститути суспільства, до яких віднесено громадські організації, молодіжні трудові загони, навчальні заклади та підприємства, серед яких саме громадська організація відіграє головну роль у трудовій соціалізації молодої людини. Завданням цих соціальних інститутів є трудова соціалізація молодої людини з урахуванням особливостей її життєдіяльності в середовищі, у трудовій діяльності, у ситуації, де відбувається пізнання й оволодіння нею суспільними нормами й цінностями.

Другий блок – підготовка молоді до трудової діяльності – включає такі напрямки: професійна орієнтація; трудове навчання; професійна підготовка, які розглянуто як складову процесу трудового виховання молоді.

До третього блоку – соціально-педагогічна підтримка – віднесено форми, методи та принципи соціально-виховної роботи молодіжного трудового загону. У процесі соціально-педагогічної підтримки молоді створюються умови для розвитку природних задатків, духовно-ціннісних і професійних орієнтацій молодих людей.

До четвертого блоку – процес соціального становлення – віднесено вплив трудової діяльності на формування соціальної активності особистості. Результатом трудової соціалізації молоді є рівень трудової соціалізованості особистості, що передбачає сформованість ставлення молодої людини до праці та трудової діяльності.

При впровадженні моделі трудової соціалізації молоді в діяльність громадських організацій було враховано специфіку їх роботи. По-перше, мова не могла йти про впровадження моделі шляхом класичного експерименту. Це зумовлено тим, що склад учасників молодіжних трудових загонів був змінний, проведення традиційного для педагогіки експерименту було неможливим, оскільки всі учасники молодіжних трудових загонів знаходяться в одних і тих умовах та на них впливають єдині соціально-виховні, культурні та профілактичні аспекти.

По-друге, впровадження моделі здійснювалося в уже створену й функціонуючу систему соціально-виховної роботи в молодіжній громадській організації.

Упровадження моделі трудової соціалізації молоді відбувалося в діяльності Луганської обласної громадської організації „Асоціація трудових об’єднань молоді України” та тривало протягом трьох років. В експерименті також брали участь лідери, активісти Перевальської районної молодіжної громадської організації „Молодіжні Соціальні Інновації”; педагоги і студенти Ровеньківського факультету Луганського національного університету імені Тараса Шевченка; спеціалісти управління у справах сім’ї, молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації й відділів у справах сім’ї, молоді та спорту міськвиконкомів і райдержадміністрацій області та Луганського обласного молодіжного центру праці.

Програма дослідження передбачала проведення формувального етапу експерименту, який був спрямований на перевірку ефективності процесу трудової соціалізації молоді в діяльності громадських організацій та рухів й охоплював кілька етапів.

На першому етапі робота була розпочата з підготовки представників ради Луганської обласної молодіжної громадської організації „Асоціація трудових об’єднань молоді України” та державних установ і громадських організацій, які брали участь у проведенні експерименту. У процесі підготовки були проведені навчально-методичні семінари, на яких учасників робочої групи було ознайомлено з метою, завданням та формами й методами соціально-виховної роботи громадських організацій, соціально-психологічними особливостями молоді як суб’єктів трудової соціалізації.

На другому етапі здійснювалась робота щодо формування у молоді позитивного ставлення до праці та трудової діяльності. У процесі діяльності молодіжного трудового загону молоді люди включалися до виробничої і творчої праці. Роботу в загоні було спрямовано на поєднання суспільно-корисної праці з активним відпочинком, що сприяло спілкуванню молоді з однолітками в нових умовах і самоствердженню. Завдяки цьому молоді люди отримали можливість визначатись щодо власної ролі й місця в конкретному соціумі, професійно самовизначитися, реалізувати творчі здібності та оздоровитися.

Третій етап передбачав вирішення завдань оцінювального характеру. За допомогою діагностичних методів відповідно до різних форм контролю (початковий, поточний, підсумковий) простежено динаміку розвитку ставлення сучасної молоді до праці та трудової діяльності.

У дослідженні було використано три критерії оцінки ставлення сучасної молоді до праці та трудової діяльності: ставлення до праці як найважливіша життєва потреба; діяльнісний; наявність соціально- та особистісно-значущих ціннісних орієнтацій.