ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ РІЗНОРІВНЕВОЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ПІДРОЗДІЛІВ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, його наукову новизну, окреслено тео­ре­тичну і практичну цінність результатів, сформульовано висновки про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні основи формування системи пси­хо­­ло­го-педагогічної підготовки особового складу підрозділів із над­зви­чайних ситуацій” – розглядається психолого-педагогічна підготовка осо­бового складу під­розділів із надзвичайних ситуацій як педагогічна проблема, виявлено особ­ли­вос­ті психолого-педагогічної підготовки особового складу підрозділів із надзвичайних ситуацій, визначено підходи до формування сис­теми, представлено структурну модель різнорівневої психолого-педагогічної підготовки особового складу підрозділів із надзвичайних ситуацій.

Проблемі психолого-педагогічної підготовки фахівців приділяється знач­на увага у педагогічних дослідженнях: концептуальні основи викладання дисци­плін психолого-педагогічного циклу в технічному ВНЗ (Л. Кизименко, В. Тка­чен­ко), психолого-педагогічна підготовка в непеда­го­гічних універ­си­те­тах (В. Козаков), психолого-педагогічна підготовка майбутніх інженерів-ке­рів­ни­ків (М. Фоміна), психолого-педагогічна під­готовка майбутніх фахівців у ви­щих навчальних закладах (Т. Поясок), психолого-педагогічні дисципліни у техніч­но­му ВНЗ (З. Романець), завдан­ня викладання психолого-педагогічних дисциплін (Н. Старовойтенко, Ю. Кравченко) та ін. Деякі праці присвячені проблемі формування готовності до діяльності в екстремальних умовах (О. Бикова, М. Д’яченко, Л. Кандибович, М. Козяр, М. Коваль, В. Поно­маренко, Я. Повзик, О. Самонов та ін.) та питанням екстремальної психології та педагогіки (Ф. Васи­люк, В. Марищук, М. Левітов, О. Столяренко та ін.). Ана­ліз стану практики психолого-педагогічної підготовки осо­бо­вого складу підрозділів із надзви­чай­них ситуацій показав, що у більшості ви­щих навча­льних закладів пріоритетною є суто професійна під­го­товка й ок­ремі питання виховання курсантів.

Психолого-педа­го­гіч­ні знання відіграють значну роль у професійному становленні та роз­вит­ку майбутнього офіцера. Для особового складу підроз­ділів із надзви­чай­них ситуацій передбачено викладання психолого-педаго­гіч­них дисцип­лін, однак ці курси, як правило, уніфіковані та не завжди перед­ба­ча­ють урахування специфіки майбутньої професійної діяльності. Якщо рі­вень професійно-психологічної підготовки, підсилений ок­ре­мими темами в інших дис­цип­лінах чи спеціальними курсами, мож­на вважати задовіль­ним, то педа­го­г­ічна підготовка однозначно вима­гає оновлення та переосмислення. В процесі підго­товки особового складу підрозділів із надзвичайних ситуацій слід враховувати професійне й особистісне само­визначення, професійне само­вдосконалення, фор­му­вання творчого ставлення, професійне становлення та розвиток син­дро­му професійного вигорання. Психолого-педагогічну підготовку особового складу підрозділів із над­зви­чайних ситуацій розглядаємо як процес і результат оволодіння знаннями, вмін­нями й навичками щодо професійного навчання, виховання, освіти та роз­вит­ку з відповідною психологічною підтримкою.

У дисертації обґрунтовано доцільність різнорівневої підготовки на основі таких показників, як ставлення курсантів до психолого-педагогічної підготовки, сформованість відповідних знань і переконань, володіння ком­плексом відповідних вмінь тощо. Різнорівневість психолого-педагогічної під­го­товки є тим аспектом, за допомогою якого здійснюється професіоналізація підготовки особового складу підрозділів із надзвичайних ситуацій.

Умовно-пропедевтична орієнтація підготовки особового складу підроз­ді­лів із надзвичайних ситуацій передбачає такі професійно-рольові позиції майбутніх фахівців: практик (керує в реальних ситуаціях), інженер (розробляє і контролює відповідну техніку) та науковець галузі (розробляє наукові основи галузі та відповідну техніку), педагог (викладач і науковець), психолог (викладач і науковець) та менеджер (адміністратор). Для кожної категорії інва­ріантний склад буде тотожний, однак варіативна складова буде суттєво відріз­ня­тися. Поділ характеру професійної діяльності особового складу під­роз­ді­лів із надзвичайних ситуацій передбачає такі рівні, як інженер, керівник-менед­жер, педагог-психолог. Оскільки можливим і ймовірним є перехід особового скла­ду з одного рівня на інший, тому передбачається гнучкість варіативної складової педагогічної підготовки. Визначено підходи до формування системи психолого-педагогічної підготовки особового складу підрозділів із надзвичайних ситуацій.

Системний підхід є провідним і забезпечує цілісність психолого-педа­го­гічних знань, вмінь і цінностей курсантів. Інтегративний підхід за­сто­совується до формування різнорівневої системи і визначає структуру її цілей, елементи змісту освіти, проектування конкретних навчальних планів і про­грам, окремі цілі управління діяльністю, критерії сформованості компонентів, ме­тоди контролю та способи оцінки процесу навчання. Диференційований під­хід є основою поділу на рівні змісту психолого-педагогічної підготовки в кон­текс­ті напряму майбутньої професійної діяльності. Прогностичний підхід пе­ред­бачає можливі напрями майбутньої професійної діяльності курсантів і рів­не­вість їхньої психолого-педагогічної підготовки. Особистісний підхід перед­бачає інтеграцію особистісних педагогічних і психологічних якостей фахівця на ос­но­ві завдань професійної діяльності. Модель різнорівневої психолого-педаго­гічної підготовки особового складу підрозділів із надзвичайних ситуацій представлена на рис. 1.