ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ПРАЦІВНИКІВ ЕКСПЕРТНОЇ СЛУЖБИ МВС УКРАЇНИ Статья

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність та ступінь розробленості, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання, гіпотезу, методологічну основу дослідження, наукову новизну, теоретичне и практичне значення отриманих результатів, наведено дані про апробацію та впровадження результатів роботи.

У першому розділі – “Теоретичні питання організації професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби МВС України” − подано загальну характеристику діяльності працівників експертної служби МВС України, визначено і схарактеризовано педагогічну складову професійної підготовки працівників експертної служби, обґрунтовано технологію її організації.

Експертна служба Міністерства внутрішніх справ України сьогодні є невід’ємною складовою системи експертного забезпечення досудового слідства і правосуддя в Україні. До головних обов’язків працівників експертної служби входить забезпечення високої якості експертного супроводження дослідчої і слідчої роботи, що вимагає від експерта належної організації взаємодії з представниками оперативних підрозділів, слідчо-оперативної групи, а також участі в роботі науково-консультативної й методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України.

Вивчення спеціальної літератури, досвіду роботи працівників експертної служби свідчить, що розв’язання проблем, пов’язаних із підвищенням якості експертної діяльності (розширення їхніх функціональних обов’язків, взаємодія – спілкування з дорослими людьми різними за професіями, рівнем освіченості й вихованості, світоглядними позиціями, тощо) вимагає від них професійно-педагогічної компетентності.

Аналіз праць (В.Гриньова, Т.Рогова, А.Троцко, Т.Танько, Л.Карпова, О.Савченко, О.Пометун, Н.Бібік та інші) дозволив професійну компетентність розглядати як якість особистості – суб’єкта професійної діяльності, яка характеризується поєднанням знань, умінь і здібностей, що забезпечують успішність процесу досягнення результатів.

Об’єктивна потреба підвищення рівня компетентності працівників експертної служби МВС України спричинила організацію професійно-педагогічної підготовки, яка визначається як процес поетапних сукупних дій викладацького складу, спрямованих на реалізацію зазначеної мети, в основу якої було покладено:

· основні положення і функції (акмеологічна, сервісна, діагностична, компенсаторна, інноваційна, прогностична, консультативна) додаткової освіти, яка полягає у спрямованості на задоволення соціальних потреб у безперервному розвитку кадрового потенціалу; забезпеченні взаємозв’язку курсового навчання і самоосвіти, з життєвим й професійним досвідом слухачів, а також посиленні міждисциплінарного характеру змісту навчання; організації навчання на основі вивчення й врахування професійних потреб і пізнавальних інтересів спеціалістів, їхніх посадових функцій, службового статусу (сукупності прав та обов’язків) та професійно значущих якостей особистості;

· ідеї, положення компетентісного підходу: компетентність – індикатор, що дозволяє визначати готовність працівника експертної служби до успішної професійної діяльності, компетентність дає змогу особистості не тільки оперувати власними знаннями в конкретній ситуації, а й бути готовим до самоосвіти, самовдосконалення протягом життя, тобто здійснювати постійно особистісний розвиток; компетентність – гарант забезпечення гармонійної взаємодії особистості фахівця з технологічним суспільством, що швидко розвивається;

· врахування визначених (Г.Яворська) специфічних видів діяльності фахівців органів внутрішніх справ: ціннісно-орієнтаційної (формування професійної свідомості працівників експертної служби, підвищення рівня їхньої професійної культури, гордості за професію); експертно-діагностичної (вивчення та аналіз інформації, особливостей професійного та соціального спілкування експертів з різними верствами населення; нагальних проблем, що стосуються компетенції ОВС, прийняття рішення); організаційно-технологічної (розробка нових методів, технологій, підходів і боротьби зі злочинністю); профілактично-виховної (проведення профілактичної та роз’яснювальної роботи серед широких верств населення);

· загальнопедагогічні принципи (гуманізму, індивідуального і диференційованого підходу, систематичності та послідовності, зв’язку з життям, наочності, позитивно-емоційного фону навчання, тощо) і вимоги професійної педагогіки (професійна спрямованість навчання, кадрове забезпечення навчального процесу, тощо).

Ефективність організації професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби, як свідчить аналіз спеціальної літератури (А.Биков, С.Бражник, С.Васьковська, А.Винберг, Н.Волков, І.Дробкина), досвіду роботи експертних служб у Росії, Німеччині, залежить від позитивної мотивації опанування змісту професійно-педагогічних знань, умінь, необхідних працівникам експертної служби; виокремлення педагогічних умінь і навичок, що мають першочергове значення в професійній діяльності працівників експертної служби; навчально-методичного забезпечення процесу їхньої підготовки; а також здійснення дієвого контролю, що дасть змогу своєчасно і ретельно аналізувати зміст підготовки, фактори впливу на підвищення рівня професійно-педагогічної компетентності експертів, усувати недоліки і корегувати методи, форми та засоби навчання.

Виходячи із внутрішньої структури компетентності, визначено зміст професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби, складовими якого є:

· система професійних знань, умінь: “правових”, що забезпечують формування кримінальної відповідальності за злісне порушення правил безпеки дорожнього руху; “експертних”, пов’язаних з експертизою технічного стану ТЗ, експертизою обставин та механізму ДТП, транспортно-трасологічною експертизою;

· знання теоретичних основ педагогіки (знання про роль і значення педагогіки, педагогічної майстерності, педагогічної техніки у професійній діяльності; знання загальнопедагогічних принципів, методів, шляхів їх реалізації в практиці роботи експерта; способів самоосвітньої діяльності; здійснення контролю і самоконтролю тощо);

· уміння і навички педагогічної техніки, які мають професійну спрямованість, зокрема вміння управляти власною поведінкою (мімікою, настроєм, емоціями), технікою мовлення; вміння впливати на співрозмовника (правильне і чітке формування думки, встановлення контактів і взаємозв’язків); застосування вербальних і невербальних засобів спілкування (вміння слухати, переконувати, толерантно, доброзичливо, гуманно, ввічливо спілкуватися з співрозмовником).

Отже, запропонована організація підготовки мала на меті формування професійно-педагогічної компетентності працівників експертної служби МВС України, високий рівень якої забезпечувався реалізацією обґрунтованої технології.

Ураховуючи існуючі в педагогічній науці підходи до трактування педагогічної технології (В.Безпалько, В.Євдокимов, В.Кукушин, В.Лозова, О.Пєхота, І.Прокопенко, Г.Селевко, С.Сисоєва, В.Сластюнін, Н.Щуркова) обґрунтовано технологію організації професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби. Педагогічна технологія розглядалася як поетапна педагогічна діяльність з конструювання, формування і контролю знань, умінь, навичок і відносин у відповідності з визначеними метою і завданнями.

Доведено, що основними етапами технології організації професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби мають бути:

· мотиваційно-цільовий етап, спрямований на стимулювання розвитку стійкої позитивної мотивації набуття професійно-педагогічної компетентності; виявлення спектру мотивів професійної діяльності; вибір і розробку стратегії організації професійно-педагогічної підготовки експертів;

· змістово-процесуальний етап, що передбачає визначення системи професійно-педагогічних знань, умінь і навичок, необхідних для успішного виконання професійної діяльності, а також вибір форм, засобів організації навчально-пізнавальної діяльності слухачів та оптимальної взаємодії суб’єктів навчання;

· аналітико-рефлексивний – самооцінка і самокорекція процесу формування професійно-педагогічної компетентності; внесення корективів у зміст, форми і методи підготовки; вивчення результативності технології організації професійно-педагогічної підготовки; виявлення утруднень, які виникають у слухачів у процесі їх усунення.

У другому розділі – “Експериментальна перевірка технології організації професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби МВС України” − подано загальну характеристику організації і проведення експерименту, проаналізовано отримані результати дослідження.

Експериментальна робота проводилась на базі регіональних секторів автотехнічних експертиз Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. В експерименті брало участь 268 осіб.

На констатувальному етапі педагогічного експерименту було вивчено нормативно-правову базу підготовки експертів; з’ясовано вихідний рівень сформованості професійно-педагогічної компетентності працівників експертної служби; уточнено критерії (мотиваційний, когнітивний, поведінковий, рефлексивний) й показники (характер мотивації, ступінь сформованості професійно-педагогічних знань, умінь; оптимальність їх застосування в професійній діяльності, наявність вмінь здійснення самоаналізу, самоконтролю); підібрано діагностичний інструментарій; визначено експериментальну та контрольну групи.

В експериментальній групі “Е” (136 осіб) підготовка здійснювалась з упровадженням обґрунтованої педагогічної складової, в контрольній групі “К”
(132 особи) процес підготовки відбувався традиційно.

Мета педагогічного експерименту полягала в перевірці ефективності запропонованої технології організації професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби.

Формувальний етап педагогічного експерименту передбачав практичну реалізацію технології, що забезпечувала організацію формування професійно-педагогічної компетентності у працівників експертної служби МВС України; здійснення поточного контролю ефективності кожного з етапів та педагогічно-стимулюючих впливів технології, а також пошук оптимальних шляхів індивідуальної корекції рівнів її сформованості.

Упровадження технології – розгорнутий у часі педагогічний процес, що включав три етапи.

Метою мотиваційно-цільового етапу технології було формування позитивно активного ставлення працівників експертної служби до професійно-педагогічної підготовки. Зазначене здійснювалось наведенням еталонів-зразків використання професійно-педагогічних знань у професійній діяльності (під час провадження експертизи технічного стану транспортних засобів, експертизи обставин та механізму ДТП та транспортно-трасологічної експертизи); залученням експертів до підбору ситуацій (“Конфлікт”, “Огляд місця ДТП”, “Прийняття рішення”, “Висновок експерта”), які потребують не тільки суто професійних знань і умінь, а й педагогічних; організацією зустрічей експертів-ветеранів; роз’ясненням суті і ролі педагогічного знання в професійній діяльності експертів; організацією роботи працівників експертної служби з сучасними нормативно-правовими документами з огляду на вимоги, що постійно ускладнюються (“Цивільний процесуальний кодекс України”, “Кодекс України про адміністративні порушення”, “Кодекс адміністративного судочинства України”, “Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 № 4038-ХІІ”; Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах: Постанова Пленуму Верховного Суду України; Правила дорожнього руху України; Настанова про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України).

Реалізація змістово-процесуального етапу технології підготовки працівників експертної служби передбачала організацію процесу оволодіння комплексом професійно-педагогічних знань і умінь, розробку змісту діяльності керівників даних курсів: відбір системи професійно-педагогічних знань, необхідних експерту-автотехніку та створення умов для свідомого оволодіння ними (1 блок – “правові знання”: вимоги до експертів, їхні права і обов’язки; причини і наслідки порушення правил безпеки дорожнього руху, тощо;
2 блок – “експертні знання”: сутність, види, етапи експертизи, знання з діагностики технічного стану транспортних засобів; 3 блок – “педагогічні знання”: знання теоретичних основ педагогіки; основ професійно-педагогічної майстерності і педагогічної техніки), зокрема “Педагогічна етика працівника експертної служби МВС України”, “Моральний кодекс експерта”, “Прийоми впливу експерта на співрозмовника”, “Уміння експерта слухати”, “Мова, міміка і жести експерта”, тощо.

Розроблена програма професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби вимагала також застосування Інтернет - технологій, інноваційних ігрових технологій, “занурення” учасників навчального процесу в професійні проблеми, проведення ігор-тренінгів, орієнтованих на отримання зворотного зв’язку, ігор-тренінгів соціально-перцептивної спрямованості, комунікативних ігор та ігор, спрямованих на допомогу в рішенні проблеми (І.Вачков).

Крім того, зверталась увага на організацію індивідуальної й колективної роботи експертів-криміналістів; навчання (за зразком) експертів професійно-педагогічним умінням і прийомам спілкування, взаємодії з громадянами, прийняття рішення; реалізацію навчального співробітництва в різних формах роботи, а також здійснення свідомого вибору оптимальних форм, методів і прийомів роботи.

На аналітико-рефлексивному етапі відбувалось навчання експертів-криміналістів оцінювати правильність прийнятого рішення, визначати помилки й аналізувати їх причини, здійснювати корекцію експертизи, з’ясовувати доцільність використання прийомів педагогічної техніки. Вищезазначене передбачало формування в експертів умінь оцінки власних дій, прогностичної оцінки можливостей розв’язання професійної ситуації; формування свідомого критичного ставлення до помилок, що мають місце під час провадження судової експертизи; навчання експертів виявляти помилки і корегувати власну діяльність.

Розроблена система засобів і умов дозволяла працівникам експертної служби висловлювати власну думку, формувати професійну позицію, вести професійний діалог, обґрунтовувати слабкі і сильні сторони досвіду, обирати пріоритети, ціннісні орієнтації і цільові установки в професійній діяльності. Ця система забезпечувалась рефлексивним супроводом, що дозволяло експертам випробувати себе в різних ролях (“Я – проектувальник”, ”Я – виконавець”, “Я – контролер”).

У ході дослідження виявлено, що забезпечення високого рівня професійно-педагогічної компетентності працівників експертної служби в процесі спеціальної організації їхньої професійно-педагогічної підготовки досягалось за рахунок:

· суб’єктно-суб’єктної взаємодії викладачів і слухачів-експертів, яка сприяла вдосконаленню навчального процесу та впровадженню наукових досягнень у системі підготовки фахівців експертної справи; формуванню наукового світогляду, моральних, фізичних, естетичних якостей експертів-криміналістів; розвитку в майбутніх фахівців професійно-пізнавального інтересу, вмінь і навичок застосування знань у науковій і практичній діяльності, потягу до самоосвіти;

· відбору схильних до експертної діяльності випускників вищих навчальних закладів;

· підготовки викладацького складу; а також призначення керівниками курсів професійно-педагогічної підготовки осіб, для яких характерні здібності організовувати методичну, виховну індивідуальну і колективну роботу, а також високі моральні якості (відповідальність, вимогливість, миттєвість і гнучкість у прийнятті рішення).

Метою контрольного етапу педагогічного експерименту було виявлення впливу розробленої технології на рівень сформованості професійно-педагогічної компетентності працівників експертної служби, для чого проводилась обробка і зіставлення отриманих даних.

Аналіз результатів проведеного педагогічного експерименту дав змогу виявити позитивні зрушення в рівнях сформованості професійно-педагогічної компетентності експертів.

Узагальнення результатів контрольного етапу експерименту з реалізації технології формування професійно-педагогічної компетентності працівників експертної служби подано в таблиці.