ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ УЯВИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ-МУЗИКАНТІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ Автореферат

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність і доцільність, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано його гіпотезу, завдання, визначено теоретико-методологічну основу й методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів та доведено їх вірогідність, відображено шляхи апробації результатів дослідження у практиці вищої школи.

У першому розділі – “Формування творчої уяви майбутніх педагогів-музикантів у процесі професійної підготовки як психолого-педагогічна проблема” – на підставі аналізу наукової літератури розкрито сутність дефініцій досліджуваної проблеми, обґрунтовано педагогічні умови формування творчої уяви майбутніх педагогів-музикантів.

У результаті аналізу наукової літератури встановлено, що уява особистості була предметом вивчення ще за античних часів. Так, давньогрецькі філософи (Аристотель, Геракліт, Парменід, Платон, Плотін) подавали уяву як нижчу здатність душі, що не має нічого спільного з дійсним пізнанням.

Німецький філософ І. Кант переборює обмеженість розуміння уяви як психологічного відтінку основних джерел людського пізнання (відчуттів і мислення) та характеризує її як одну зі здібностей людської свідомості “зводити різноманітний зміст споглядання в єдиний образ”. У феноменології Е. Гусерля термін “уява” використовується в контексті звичного поняття репродуктивної уяви, тобто образної свідомості, пов’язаної з психологічними законами асоціації.

Незважаючи на різницю у поглядах на тлумачення філософами і психологами сутності уяви, майже всі учені розуміють її як одну із здібностей людської свідомості, яка має почуттєву природу, що відрізняє її від інших психічних процесів.

З’ясовано, що сучасні психологи визначають уяву насамперед як психічний процес, який виражається: 1) у побудові образу засобів і кінцевого результату предметної діяльності суб'єкта; 2) у створенні програми поведінки, коли проблемну ситуацію не визначено; 3) у продукуванні образів, що не програмують, а замінюють діяльність; 4) у створенні образів, відповідних опису об'єкта. Отже, характерною особливістю уяви є її образна природа.

У педагогічній науці уяву розглядають як важливу педагогічну здібність (Ф.Гоноболін, І.Зязюн, В.Крутецький, Н.Кузьміна, Д.Ніколенко, М.Станкін, Н.Тарасевич); один з компонентів психотехніки педагога, оскільки вона гармонійно поєднує у внутрішній зміст діяльність вчителя й зовнішнє її вираження (В.Гриньова, І.Зязюн О.Котенко, М.Лазарєв, С.Омельченко, Н.Тарасевич).

Психологи визначають уяву як психічний процес і структурний компонент творчих здібностей (Дж.Гілфорд, О.Крутецький, Н.Лейтес, А.Маслоу, Б.Теплов), а також виділяють зв’язок уяви з творчою діяльністю (А.Арнхейм, С.Борчиков, Л.Виготський, Ф.Михайлов, Р.Нємов, В.Роменець, С.Рубінштейн, Б.Юсов).

Виявлено види уяви: довільна (художньо-творча, педагогічна та ін.) і мимовільна (сновидіння, галюцинація); продуктивна (створює щось нове) і репродуктивна (відтворює елементи колишнього досвіду); реалізована в принципі (проектування практичних дій) і принципово нереалізована (фантазування); реалізована в тому чи іншому ступені імовірності (мрія) і реалізована опосередковано (залучає людей, здатних до уяви, у створену фантазією письменника, художника "художню реальність"); нормальна (уява художника, вихователя, композитора) і патологічна; контрольована знаннями і досвідом (у діяльності) і неконтрольована (створення утопій); індивідуальна і колективна (міфотворча, фольклорна).

На основі вивчення наукової літератури з’ясовано, що уяву слід розглядати на відтворювальному (репродуктивному) і творчому рівнях. Відтворювальна уява передбачає створення образів відповідно до певного опису. Основою творчої уяви є створення нових образів, які реалізуються в оригінальних і цінних продуктах діяльності за допомогою інтелектуальних операцій.

У дисертації творчу уяву майбутнього вчителя музики визначено як здібність відтворювати і створювати музичні образи, проектувати, здійснювати та оцінювати власну музично-педагогічну діяльність на основі образного уявлення дійсності й регуляції емоційних і пізнавальних процесів. Розвинена здібність творчої уяви допомагає майбутньому вчителю музики яскраво виконувати на інструменті та пояснювати своїм учням музичні твори різних епох та стилів, використовувати твори живопису та літератури для розкриття музичних образів, творчо підходити до змісту та засобів побудови окремого уроку музики, організовувати творчо-пошукову діяльність учнів.

Виявлено основні функції творчої уяви вчителів музики: уявлення дійсності в музичних образах; розуміння емоційних станів; довільна регуляція пізнавальних процесів; формування внутрішнього плану дій з відтворення музичних образів, здатність виконання їх у думках, конструювати музичні образи; планування і програмування музично-педагогічної діяльності, складання програми уроку музики, її реалізація і оцінка.

У дисертації на основі праці Т.Рібо доведено, що в структурі творчої уяви вчителя музики слід виділяти два типи інтелектуальних операцій:

1) дисоціацію, у результаті якої переробляється почуттєво даний досвід;

2) асоціацію, яка створює цілісні образи з елементів вичленованих одиниць образів.

Виділено прийоми творчої уяви: комбінування, аглютинація (поєднання різних якостей, властивостей, частин предметів, об’єктів), акцентування, гіперболізація (зміна величин), типізація, узагальнення.

Установлено, що уява завжди спирається на почуттєве сприйняття особистості, її емоції і тісно пов’язана з мисленням, пізнавальними процесами. Це дозволило визначити першу умову формування творчої уяви майбутнього вчителя музики: створення емоційно-інтелектуального фону навчальних занять.

Емоційно-інтелектуальний фон навчання сприяє забезпеченню розкриття творчих можливостей і здібностей особистості студента на основі збагачення його емоційного досвіду, де викладач виступає як орієнтир правильності емоційної реакції на музичний образ і стає емоційним “натхненником” творчості майбутнього вчителя; створює умови для виникнення емоціонально-духовного контакту між студентом і музикою у процесі її особистісного сприйняття й виконання; сприяє самореалізації особистості, забезпечує реалізацію співтворчості студентів. Створення такого фону відбувається на основі організації педагогічного спілкування, яке передбачає: 1) продуктивну (творчу) взаємодію суб’єктів процесу навчання, що допомагає створити найкращі умови для творчо-інтелектуальної діяльності студентів, 2) використання умінь емпатії і рефлексії, що дозволяє адекватно впливати на студента, створювати емоційно сприятливу, доброзичливу атмосферу під час навчальних занять, керувати навчальним процесом, спрямованим на формування творчої уяви майбутнього педагога-музиканта.

Оскільки формування творчої уяви тісно пов’язане, з одного боку, з компонентами педагогічної техніки: технікою мови (логічна грамотність, темп та ритм мови, інтонація, дикція, паузи, дихання); кінеситичними вміннями (міміка, пантоміміка), уміннями комунікативної взаємодії (зокрема, емпатія та рефлексія), з іншого,– з опануванням виконавською майстерністю майбутніх учителів музики, яка допомагає студентам засвоїти фактуру музичного твору, що сприяє правильному відтворенню музичних образів і передбачає розвиток слуху (інтонація, артикуляція), темпо-ритму (метро-ритм, темпо-ритм, музично-художній ритм), музичного мислення (образність), було визначено другу умову формування творчої уяви майбутніх педагогів-музикантів − застосування педагогічної техніки при вивченні фахових дисциплін. Забезпечити цю умову можливо шляхом використання комплексу вправ, спрямованих на вдосконалення мовленнєвих умінь студентів, їхніх пластичних і мімічних здібностей. Відпрацьовування цих вправ є передумовою виконавського освоєння музичного тексту і забезпечує створення певних, яскравих образів, які запам’ятовуються та відіграють в уяві студента головну роль.

Підкреслимо, що суттєвим для формування творчої уяви є створення емпатійного зв’язку між студентом та образами музичного твору, який він виконує, що відповідає уявленню дійсності в музичних образах. Планування і програмування музично-педагогічної діяльності, реалізація і оцінка уроку музики ґрунтується на самоспостереженні й самоаналізі, аналізі й оцінці процесу і результату власної педагогічної діяльності.

Теоретичне обґрунтування сутності творчої уяви вчителя музики, визначення педагогічних умов її формування у майбутніх педагогів-музикантів створюють передумови для їх упровадження у процес професійної підготовки студентів педагогічного ВНЗ.

У другому розділі – “Експериментальна перевірка педагогічних умов, які сприяють формуванню творчої уяви майбутніх педагогів-музикантів” – розкрито загальні питання підготовки і проведення педагогічного експерименту, методи і перебіг дослідження, обґрунтовано вибір дослідних критеріїв; проаналізовано результати експериментальної роботи.

З метою перевірки висунутої гіпотези щодо ефективності формування творчої уяви майбутніх учителів музики, яка забезпечується реалізацією обґрунтованих педагогічних умов, було проведено педагогічний експеримент на базі Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, на різних етапах якого було задіяно 162 студенти 1-2 курсів музично-педагогічного факультету та факультету дошкільної освіти.

На констатувальному етапі експерименту вирішувались такі завдання: схарактеризувати предмети, у процесі вивчення яких формується творча уява студентів; виявити ставлення студентів до необхідності формування творчої уяви; встановити вихідний рівень теоретичних знань про сутність творчої уяви та її прийоми; з’ясувати вихідний рівень розуміння музичного образу, побудованого із застосуванням прийомів уяви; виявити відповідність емоційної реакції на музичні та художні образи та рівень розуміння художнього образу твору мистецтва; уточнити критерії, показники рівнів сформованості творчої уяви студентів.

На основі отриманих пілотажних даних студентів об’єднали в три експериментальні групи: Е₁ (36 осіб) та Е₂ (36 осіб), де забезпечували відповідно першу та другу умову, і Е₃ (36 осіб), де було реалізовано обидві умови комплексно, оскільки до цієї групи увійшли студенти більшістю з низьким рівнем сформованості творчої уяви і виконавської майстерності. Контрольну групу К склали 54 особи. Навчання в ній проводилося традиційно.

Формувальний етап експерименту передбачав реалізацію обґрунтованих педагогічних умов. Було проведено теоретичну і практичну підготовку студентів експериментальних груп, яка охоплювала індивідуальні та групові заняття, у процесі яких розширювалися та закріплювалися їхні теоретичні знання щодо творчої уяви та вміння, що сприяло формуванню творчої уяви.

Реалізація першої з визначених умов передбачала організацію продуктивної взаємодії викладача і студентів під час навчальних занять, розвиток у майбутніх учителів умінь педагогічного спілкування, що сприяло вільному висловленню студентами власних думок та ідей, їхньому творчому саморозкриттю та самовиявленню. Для цього використовували цікаві приклади музичних і художніх творів, залучали студентів до сумісного обговорення інформації, створювали “ситуації успіху” на заняттях. Так, наприклад, ілюструючи висловлення Н.Римського-Корсакова (лекція-бесіда “Художній образ як основа мистецтва”), наводили приклади музичного твору Д. Шостаковича “Вальс-жарт” та репродукцію з картини О.Редона “Поліфем”, що допомогло студентам створити яскраві художні образи.

Під час створення емоційно-інтелектуального фону вирішувалися такі завдання, як підвищення пізнавального інтересу до вивчення інформації про творчу уяву та шляхи її формування, сприяння опануванню прийомами створення художнього образу, оволодінню інтелектуальними вміннями (аналізу, синтезу, зіставлення, порівняння, виділяти головне і другорядне та ін.), що дозволило аналізувати і співвідносити художні образи за допомогою прийомів уяви, які сприяють відтворенню музичних образів. Для цього на лекціях, групових та індивідуальних заняттях використовувався ілюстративний матеріал (літературні та музичні твори, репродукції картин і таке інше), що спонукало студентів виявляти творчість, викликало інтерес до творчої уяви та її прийомів.

З метою розвитку інтелектуальних умінь майбутнім педагогам-музикантам було запропоновано вести щоденник спостережень, у якому вони відтворювали результати своєї пошуково-творчої діяльності.

Для реалізації другої педагогічної умови на індивідуальних заняттях з фортепіано застосовували комплекс вправ, спрямованих на оволодіння прийомами творчої уяви на основі педагогічної техніки у поєднанні з виконавською майстерністю.

Процес відтворення музичних образів починали з розвитку мовленнєвих та кінеситичних умінь студентів. Спочатку використовували вправи для розвитку навичку інтонування (виразне читання віршів, прози, фольклору), дикції (розучування скоромовок і чистомовок), логічної грамотності (підбір або створення підтекстівок для п'єс), жестикуляції (диригування), міміки (відтворення почуттів та емоцій персонажів репродукції). Відпрацювання вправ дозволило студентам переносити набуті вміння на вдосконалення виконавських навичок для відтворення музичних образів (інтонували вголос та “подумки” підтекстівки одночасно з грою на фортепіано; підставляли скоромовки під фортепіанні пасажі, передавали на інструменті різні емоційні стани, застосовували прийом спостереження за діями педагога). У всіх експериментальних групах під час виконання запропонованого комплексу вправ було зафіксовано підвищення інтересу до процесу відтворення музичних образів, які стали більш впевненими та переконливими.

Заняття за методом емоційної драматургії “Свято в музиці” забезпечило розуміння студентами емоційного змісту образів мистецтва. Готуючи емоційно цікаві доповіді, студенти навчилися коригувати свої емоційні стани. Робота з таблицею естетичних емоцій В.Ражнікова розширила музичний тезаурус студентів.

Методи та прийоми емпатії (метод порівняння й рольового ототожнення себе з різними лісовими істотами, деревами та квітами під час екскурсії “Голоси літнього лісу”) сприяли розвитку умінь студентів розуміти емоційний настрій кожного об’єкта. Так, наприклад, вони самостійно знайшли і вивчили невеликі п’єси, які імітують голоси птахів (“Зозуля” Л.Дакена, “Курка” Ф.Куперена, “Віщюючий птах” Р.Шумана , “Соловей” А.Аляб’єва - Ф.Ліста, “Пташка” Е.Гріга та інші).

Удосконалення мовленнєвих умінь та вмінь аналізувати музичні образи передбачало розучування ансамблю та створення невеликих словесних коментарів до нього. Така робота виражалася в образності та експресії мови, завершеності висловлювань, їх емоційності та логічності, характеризувала різнобічність словника, зрозумілість, що допомогло відтворити музичні образи творів, що виконувалися.

Під час реалізації другої педагогічної умови спочатку опрацьовували вправи на артикуляцію, образність мови, виконання пауз, жестикуляцію та пантоміміку. В подальшому використовували вправи, які об’єднували мовленнєві уміння та виконавство: для артикуляцїі (чергування мелодійних фраз, що виконуються вокально, з фразами, що виконуються на інструменті), темпо-ритму (внутрішнє прораховування музичного твору до початку гри; ділення тривалостей, якими написана п'єса); виконання пауз (виконання п'єси студентом і педагогом почергово); міміки (робота із дзеркалом), пантоміміки (читання віршів, яке супроводжувалося плесканням у долоні й притопуванням ногами).

На індивідуальних заняттях студентам пропонували виконати низку творчих вправ з використанням цілісного аналізу музичного образу та знань про прийоми уяви (наприклад, прослухати музичний твір і скласти запитання до нього, які б відповідали текстовій та позатекстовій стороні музичного твору й ґрунтувалися на цілісному аналізі запропонованих музичних творів; обрати із програми для початкової школи “Музика” дві теми, що найбільше підходять для розвитку уяви школярів, обґрунтувати свій вибір). Виконання творчих завдань здійснювалося шляхом вибору необхідних образів зі своєї уяви, а також у результаті самостійної пошукової діяльності.

Для вдосконалення вмінь з використання знань про творчу уяву та прийоми уяви у своїй професійній діяльності студенти створювали лекції-концерти за такими темами: “Казка Буратіно” О.Білаша, “Голоси природи у фортепіанній музиці”, “Дитячі сцени” Р.Шумана. Підготовка студентами лекцій-концертів вимагала аналізу педагогічної, психологічної та мистецтвознавчої літератури, зустрічей та інтерв’ювання композиторів, твори яких вони виконували, у разі необхідності створення ансамблів.

Виконання завдань з метою створення лекції-концерту мало таку послідовність: підбір матеріалу за темою лекції-концерту (репродукції картин, музика для слухання, вірші, літературні уривки, які побудовані на прийомах уяви); складання плану лекції-концерту з використанням технічних і візуальних засобів навчання; визначення місця лекції-концерту в одній з тем програми "Музика"; розучування музичних творів, які виконуються на лекції-концерті; артистичне виконання лекції-концерту на уроці, перед своїми однокурсниками; детальний аналіз педагогом помилок, зроблених студентом, і пояснення їх причин; вибір студентом одного із запропонованих викладачем методів для вдосконалення своєї лекції; повторне артистичне виконання лекції-концерту). При підготовці лекції-концерту вдосконалювалися мовленнєві та діалогові вміння студентів.

Майбутні педагоги-музиканти вдосконалювали свої уміння в процесі проходження педагогічної практики в загальноосвітній школі, здійснювали аналіз проведених уроків, що дозволило їм скласти програму саморозвитку й самовдосконалення. На уроках студенти застосовували вміння рефлексивного аналізу й саморегуляції, коригування і самокоригування власної поведінки, намагалися зрозуміти й цілеспрямовано регулювати думки, почуття та вчинки учнів, допомагали їм навчитися співчувати, проживати події творів мистецтва, прагнули до розвитку їхньої уяви.

З метою оцінки ефективності сформованості творчої уяви у процесі реалізації педагогічних умов уточнили критерії і показники: мотиваційний критерій (усвідомлення творчої уяви як професійно значущої здібності вчителя музики, позитивно-активне ставлення до творчої уяви); когнітивний критерій (знання про творчу уяву та шляхи її формування; розуміння емоцій художніх образів); операційний критерій (інтелектуальні уміння, уміння пов’язувати образний світ музичного твору зі своїм емоційним та життєвим досвідом; уміння відтворювати музичні образи у виконанні; уміння здійснювати вибір образів уяви зі свого тезаурусу знань; уміння аналізувати музичні образи та застосовувати на практиці прийоми створення образів уяви у виконавській діяльності; уміння використовувати творчу уяву для створення нових, оригінальних уроків музики, творчих завдань для дітей); рефлексивний критерій (уміння здійснювати рефлексивні акти, вносити корективи у власну поведінку для втілення образів творчої уяви у свою професійну діяльність).

Уточнені критерії і показники дозволили визначити рівні сформованості творчої уяви майбутніх учителів музики (образно-творчий, образно-репродуктивний, образно-інтуїтивний).

Образно-творчий рівень сформованості творчої уяви студентів характеризується усвідомленим ставленням до творчої уяви як значущої професійної здібності; знаннями студентів щодо сутності творчої уяви та шляхів її формування і розвитку; розумінням емоційного стану природи, художніх образів; розвиненістю емоційного світу, сформованим умінням пов’язувати його з емоціями музичних та художніх образів; розумінням значення засобів виразності для створення певних образів; уміннями розвивати в учнів здатність уявляти, створювати на уроці атмосферу співтворчості, вміння здійснювати рефлексію діяльності. Рівень виконавської майстерності достатньо високий, розвинені вміння передавати емоційну насиченість музики, "захоплювати" слухачів своєю грою.

Образно-репродуктивний рівень сформованості творчої уяви студентів характеризується тим, що студенти мають певні прогалини у знаннях щодо сутності творчої уяви та шляхів її формування; володіють прийомами творчої уяви на відтворювальному рівні; вміють адекватно сприймати емоції художніх образів у різних видах мистецтва за допомогою свого емоційного досвіду; їм властиве розуміння художнього образу як основи художніх творів; ці студенти знайомі з виразними засобами мистецтва, мають сформовану потребу самовдосконалення; в організації виконавського апарату мають окремі недоліки, що гальмує їхній творчий розвиток та виконавську свободу.

Студентів з образно-інтуїтивним рівнем сформованості творчої уяви характеризують: низький рівень знань щодо сутності творчої уяви та шляхів її формування; слабке уявлення про художній образ творів мистецтва; інтуїтивне використання прийомів уяви для розуміння музичних образів, нерозвинена емоційна сфера особистості, теоретичні знання про творчу уяву грунтуються на відчуттях, а не на розумінні; характерні серйозні недоліки виконавського апарату. Такі студенти не вміють розвивати в учнів здібності до розуміння музики через яскраві образи уяви, створювати на уроці творчу атмосферу, вирішувати практичні творчі завдання під час педагогічної практики; твори педагогічного репертуару виконують неемоційно й непереконливо.