ПІДГОТОВКА СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО РОБОТИ З ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ШВЕЦІЇ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи, методологічні засади та джерелознавчу базу дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення результатів роботи; представлено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі дисертації – „Становлення та розвиток соціальної роботи й системи підготовки соціальних працівників у вищих навчальних закладах Швеції” – розглянуто історичну зумовленість появи професійної підготовки соціальних працівників у Швеції, визначено основні етапи історії розвитку соціальної роботи та підготовки соціальних працівників у Швеції, схарактеризовано сучасний стан, чинники та тенденції розвитку системи підготовки соціальних працівників і соціальної роботи з дітьми та молоддю у Швеції.

Історія соціальної роботи Швеції налічує понад сто років. Серед зарубіжних і вітчизняних науковців немає єдності в підходах до проблеми періодизації історії соціальної роботи через відсутність єдиного критерію побудови такої періодизації. Періодизації Х. Берглінда, А. Елмера, К. Кузьміна, Т. Семагіної, Б. Сутиріна та ін. не дали змогу розкрити всі історичні аспекти розвитку соціальної роботи у Швеції, тому ми запропонували покласти в основу періодизації критерій „рівня соціальної захищеності”, що дозволило проаналізувати та впорядкувати матеріал з історії становлення та розвитку соціальної роботи. На основі цього критерію було виділено чотири етапи. Перший (середина ХІХ ст. – початок ХХ ст.) – етап створення передумов. Другий (30-ті роки ХХ ст.) – етап зрушення. Третій (40-ві – 70-ті рр. ХХ ст.) – етап росту. Четвертий (початок 80-х рр. ХХ ст. і до сьогодні) – етап високого рівня масової соціальної захищеності.

Історичний розвиток системи підготовки соціальних працівників у Швеції безпосередньо пов’язаний з еволюцією соціальної роботи та має такі етапи: зародження професійної підготовки соціальних працівників (початок ХХ ст.), розвиток системи підготовки фахівців соціальної роботи (30-і – 50-і рр. ХХ ст.), переведення підготовки соціальних працівників на рівень вищої освіти (60-і рр. ХХ ст.), модернізація вищої освіти та системи підготовки соціальних працівників, яка розпочалося в 70-і рр. ХХ ст. тривають до сьогодні, адже освіта – це динамічна система, а вища освіта, як і раніше, є тим сектором освітньої сфери Швеції, що розвивається найшвидше.

З огляду на етапи становлення фахової соціальної роботи можна стверджувати, що Швеція має історично сформовану систему соціальної роботи та багатий досвід підготовки фахівців цієї сфери.

На сучасному етапі модернізації вищої освіти розвиток системи підготовки соціальних працівників до роботи з дітьми та молоддю знаходиться під впливом, з одного боку, загальних чинників і тенденцій розвитку вищої освіти Швеції, з іншого, – природи сучасної соціальної роботи з дітьми та молоддю й тенденціями її розвитку.

У ході дисертаційного дослідження розкрито й схарактеризовано чинники, які впливають на розвиток сучасної вищої освіти Швеції, а саме: соціальна політика шведської держави, національна політика в галузі освіти, міжнародна політика країни, міжнародна глобалізація та Болонський процес як її частина, географічні особливості країни, діяльність Національної агенції вищої освіти, діяльність професійних організацій; практична спрямованість соціальної роботи, зміст практики соціальної роботи. Також було визначено основні тенденції подальшого розвитку вищої освіти Швеції: зростання конкуренції між вищими навчальними закладами; інтерналізація освіти; об’єднання міжнародних педагогічних зусиль і ресурсів; підвищення ролі англійської мови в навчанні; розвиток та оновлення змісту навчальних програм; запровадження нових курсів і розробка нових програм, які б відповідали сучасним інтересам студентів та задовольняли б потреби держави у кваліфікованих кадрах у різних галузях, популяризації вищої освіти; зростання мобільності в темпах навчання та виборі майбутньої спеціальності за рахунок упровадження загальноєвропейської багаторівневої системи організації вищої освіти та ін. Дослідження показало, що саме зазначені тенденції є підґрунтям реформування сучасної системи підготовки соціальних працівників у Швеції.

Особливості практики соціальної роботи впливають на спеціалізацію та кількість місць у вищих навчальних закладах, що відводяться під кожну спеціалізацію. Шведська модель соціальної політики та соціального захисту дітей і молоді характеризується „універсальним підходом”. Соціальна робота з дітьми та молоддю у Швеції дуже розвинута й охоплює дітей та молодь усіх соціальних груп. Ефективність проведення роботи забезпечується значною кількістю дипломованих соціальних працівників, на яких покладена велика відповідальність із забезпечення соціального захисту та впровадження соціальної політики держави. Саме тому спеціалізацію „соціальна робота з дітьми та молоддю” можна віднести до провідної, адже кількість студентів цієї спеціалізації у вищих навчальних закладах Швеції дорівнює 35 – 40 % від загальної кількості бакалаврів соціальної роботи.

Система соціальної роботи з дітьми та молоддю є децентралізованою (відповідальність покладена на місцеві органи влади, які самостійно вирішують, як організовувати роботу соціальних служб), тому види роботи варіюються відповідно до особливостей муніципальної політики. Але для всіх муніципальних соціальних програм роботи з дітьми та молоддю характерні чотири напрями: превенція, соціальна підтримка й соціальна допомога без вилучення із сім’ї, інспекція у справах неповнолітніх, опіка.

Найбільша кількість соціальних працівників задіяна в превентивних заходах, адже соціальна політика країни керується принципом „легше попередити хворобу, ніж її лікувати”. Значна частина превентивної роботи покладена на волонтерський сектор та громадські організації, які відіграють велику роль у шведському суспільстві. Також зазначений сектор відіграє суттєву роль у такому напрямі соціальної роботи, як соціальна підтримка й соціальна допомога без вилучення із сім’ї. Інспекція у справах неповнолітніх й опіка – це ті напрями соціальної роботи, відповідальність за які повністю покладена на соціальні служби Швеції, робота яких базується на засадах демократії та солідарності, на повазі до інтересів особистості, особливо коли це стосується дітей, з перспективою підвищення економічної та соціальної стабільності, а отже, і соціальної захищеності, рівності умов життя, активної участі в житті суспільства. Належна увага приділяється індивідуальній роботі з клієнтом і розвитку відповідальності індивіда за соціальну ситуацію – свою особисту й інших, розкриттю внутрішніх ресурсів індивіда та груп.

До тенденцій, що характерні для соціальної роботи з дітьми та молоддю у Швеції в сучасних умовах, можна віднести: децентралізацію, розвиток волонтерського (недержавного) сектора, у якому превалюють громадські організації, який перебирає на себе частину функцій, що їх виконували раніше безпосередньо державні служби; залучення членів родини до процесу догляду за тими, хто цього потребує; урахування інтересів споживачів послуг та їхніх близьких; формування через Європейський Союз єдиної європейської соціальної політики, чутливішої до запитів різних регіонів, ніж існуюча політика в більшості членів союзу.

Отже, розвинена система соціальної роботи з різними групами дітей та молоді, а також система професійної підготовки фахівців для цих служб – історично сформовані й розвиваються відповідно до сучасної соціально-політичної ситуації Швеції та загальних світових тенденцій. Освітні програми та зміст курсів з підготовки соціальних працівників постійно коригуються відповідно до сучасних тенденцій розвитку системи вищої освіти й соціальної роботи з дітьми та молоддю Швеції.

У другому розділі дисертації – „Особливості змісту й організації підготовки соціальних працівників до роботи з дітьми та молоддю у вищих навчальних закладах Швеції” – проаналізовано зміст навчальних програм, форми й методи підготовки соціальних працівників до роботи з дітьми та молоддю у вищих навчальних закладах Швеції, можливості застосування неформальної освіти в підготовці соціальних працівників.

У вищих навчальних закладах Швеції підготовка фахівців соціальної роботи з дітьми та молоддю має три рівні: бакалаврський, магістерський та дослідницький (докторський).

У ході дисертаційного дослідження було проаналізовано навчальні програми восьми вищих навчальних закладів Швеції, що здійснюють підготовку бакалаврів і магістрів соціальної роботи з дітьми та молоддю. Аналіз цих програм свідчить про те, що вищі навчальні заклади Швеції мають досить широкі повноваження в організації навчального процесу, тому зміст і форми підготовки фахівців соціальної роботи в різних закладах можуть розрізнятися. Проте для всіх навчальних закладів обов’язковим є врахування вимог Центральної ради з питань навчання й підготовки в соціальній роботі. Тому змістовне наповнення програм здійснюється відповідно до основних цілей вищої освіти, до загальних вимог і стандартів фахової підготовки соціальних працівників, до специфічних цілей та завдань спеціалізації вищого навчального закладу. Сукупні вимоги до професійних знань і вмінь соціальних працівників узгоджуються з відповідними міжнародними вимогами. Національні професійні стандарти й вимоги до фахівців соціальної роботи у Швеції базуються на Кодексі етики та Стандартах кваліфікації практичної соціальної роботи. Зміст курсів соціальної роботи з дітьми та молоддю формується, виходячи з природи практики соціальної роботи. Головним принципом розробки програми підготовки бакалаврів соціальної роботи є забезпечення випускників необхідними знаннями, етичними цінностями та практичними навичками, необхідними для ефективної самостійної професійної роботи.

Структура підготовки бакалаврів, якої дотримуються всі ВНЗ Швеції, складається з таких ступенів: базове теоретичне навчання, практика, поглиблені теоретичні курси спеціалізації. У більшості університетів зміст базової теоретичної підготовки має єдине наповнення: обов’язковими є курси з основ соціальної роботи, права, соціальної політики. Характерною рисою, що притаманна більшості курсів поглибленої спеціалізації „соціальна робота з дітьми та молоддю”, можна назвати поєднання навчальних курсів у чотири цикли, які відповідають напрямам роботи соціальних служб: превенція, робота з дітьми та молоддю без вилучення із сім’ї, інспекція у справах неповнолітніх, опіка. При вивченні курсу спеціалізації студенти зіставляють теорію та практичний досвід, надбаний під час проходження практики.

Програми навчання магістрів соціальної роботи з дітьми та молоддю більш спеціалізовані: студентів готують як для професійної діяльності за обраним фахом, так і проводити науково-дослідну роботу. Саме в підготовці магістрів чітко спостерігається тенденція інтерналізації освіти. Більшість програм підготовки магістрів Швеції розробляються в партнерстві з іншими європейськими вищими навчальними закладами, а навчання проводиться англійською мовою. Структура підготовки магістрів включає фахову та науково-дослідницьку складові. Фахова складова – це теоретичні курси, які поділяються на обов’язкові та курси за вибором. Кожен університет вирішує самостійно, які саме курси будуть складати програму. Серед обов’язкових курсів, наприклад, є курси „Соціальні проблеми дітей та молоді, групи ризику”, „Соціалізації дитини: вікові особливості та залежність від різних умов життя” та ін. У Люндському університеті, зокрема, пропонують такі курси за вибором: „Соціальна робота у контексті глобалізації”, „Режисерування вуличних театрів” та ін.

Програма докторантури складається з інтенсивних курсів поглибленого вивчення соціальної роботи з дітьми та молоддю (курси з вивчення наукової літератури спеціалізації) і курсів з предметів, пов’язаних із соціальною роботою (соціальна психологія, право, соціальна політика, філософія тощо). Основа докторантських програм – самостійні наукові дослідження, які ведуть до захисту докторської дисертації з актуальних тем теорії та практики соціальної роботи з дітьми та молоддю.

У Швеції професійна теоретична підготовка соціальних працівників різних рівнів здійснюється за допомогою багатого арсеналу методів і форм навчання. Провідні методи теоретичного навчання – словесні (лекції, бесіди, дискусії, консультації) та практичні (ділові й рольові ігри, тренінги); методи проблемного викладання, частково-пошуковий, або евристичний, дослідницький методи та ін. У підготовці шведських бакалаврів і магістрів соціальної роботи превалює групова й мікрогрупова форми навчання. На дослідницькому рівні перевага надається індивідуальним формам навчання. На всіх трьох рівнях навчання велике значення має самостійна робота студента, якій відводиться половина навчального часу.

Практична підготовка займає достатньо велику кількість навчального часу (один семестр), адже вона є одним з найважливіших аспектів професійної та особистісної підготовки до діяльності соціального працівника. Практика має чітку організацію й складається з таких етапів: підготовчий, ознайомлювальний, професійного зростання, оцінювальний, екзаменаційний. У практичній підготовці задіяні три ключові фігури – студент, керівник та наставник практики. Кожен з них виконує певні, закріплені за ним функції. Кожен з учасників практики забезпечується допоміжним опорним матеріалом, який орієнтує з конкретних видів діяльності під час практичної роботи.

Провідний метод практичного навчання – наставництво. Наставник практики здійснює контроль і надає допомогу в ході практики, коригує й активно спрямовує студента, підтримує право вибору й власної думки студента, допомагає студенту в критичній оцінці його досвіду та узагальненні отриманих знань.

У цілому професійна практична підготовка орієнтована як на професійний, так і на особистісний розвиток студента, який повинен володіти значним обсягом знань, умінь і навичок у поєднанні з відповідними особистісними якостями та здатністю до творчого, нестандартного вирішення проблем дитини. Під час практики студент набуває багатого досвіду не тільки практичної діяльності, а й налагодження стосунків з колегами, гармонійного входження в колектив та пристосування до вимог колективу, за допомогою колег та наставника виробляє свій особистий стиль взаємодії з дітьми та молоддю соціальної роботи.

У Швеції як додаток до формальної вищої освіти широко використовується потенціал неформальної освіти. Найбільші громадські рухи та організації тісно пов’язані й підтримують цей різновид освіти. Соціальні працівники часто очолюють такі організації або беруть участь у різних проектах, що впроваджують організації, студенти беруть активну участь у волонтерському русі. Завдяки проектам різної спрямованості (спортивні, соціальні, освітні та ін.) соціальні працівники та студенти знаходяться в процесі неперервної пізнавальної діяльності, що забезпечує розвиток професійно-творчого потенціалу особистості. Неформальна освіта сприяє формуванню лідерських якостей, активної громадської позиції, розвитку комунікативних навичок, професійної креативності майбутніх соціальних працівників. Принцип „навчання протягом життя” забезпечується неформальними методами навчання, насамперед супервізією та менторством, які займають провідне місце в підвищенні кваліфікації соціальних працівників та в процесі обміну досвідом, у тому числі із зарубіжними колегами.

Позитивний шведський досвід підготовки соціальних працівників у системі вищої формальної освіти та неформальної освіти може бути використаний в Україні з урахуванням особливостей і традицій вітчизняної вищої школи. Це дозволить оптимізувати систему підготовки фахівців соціальної роботи різних рівнів і в цілому сприятиме покращенню соціальної ситуації в Україні.