ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В МАЛІЙ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність і сутність проблеми дослідження, визначено його мету, завдання, об’єкт, предмет, сформульовано гіпотезу; розкрито наукову новизну, практичне значення; наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні основи дослідження” – досліджено проблему формування творчих здібностей особистості як психолого-педагогічну; дослідницьку діяльність, зокрема її різновид – пошуково-дослідницьку – як засіб формування творчих здібностей старшокласників. Проведено аналіз і узагальнення філософських і сучасних психолого-педагогічних теорій зарубіжних і вітчизняних учених щодо формування творчих здібностей особистості. Досліджено процес становлення та розвитку МАН України як навчально-виховної системи позашкільної освіти, спрямованої на формування творчих здібностей старшокласників у процесі дослідницької діяльності. Розглянуто сучасний стан розробленості проблеми в педагогічній теорії та практиці, виявлено й охарактеризовано суперечності між сучасними соціальними потребами щодо навчально-виховної роботи з учнівською молоддю та реаліями функціонування МАН України, що виражаються в недосконалості нормативно-правової бази, невідповідності науково-методичного, психолого-педагогічного забезпечення та ускладнюють її діяльність як цілісної навчально-виховної системи. Доведено, що ефективність навчально-виховного процесу в МАН України залежить від організаційно-педагогічних умов, створених на державному й регіональному рівнях.

Процес формування творчих здібностей особистості охарактеризовано як психолого-педагогічну проблему, яка своїм корінням сягає в історію філософської та педагогічної думки. Різні підходи до розуміння сутності проблеми висвітлено в працях зарубіжних і вітчизняних дослідників А. Біне, Л. Виготського, Г. Гарднера, В. Давидова, Д. Ельконіна, В. Крутецького, В. Роменця, В. Сухомлинського, Б. Теплова, Е. Торренса та ін. Результати психолого-педагогічних досліджень Д. Богоявленської, В. Моляко, В. Паламарчук, О. Савенкова, С. Сисоєвої та ін. підтверджують важливість дослідницької діяльності для формування творчих здібностей і творчої активності школярів.

У ході дослідження проблеми формування творчих здібностей старшокласників здійснено аналіз сутності понять “творча особистість”, “творчі здібності”, “творчий процес”. Уточнено сутність поняття “формування творчих здібностей старшокласників”, яке, за нашим визначенням, трактується як зумовлений зовнішніми факторами подальший розвиток таких властивостей і особливостей особистості, що характеризують ступінь їх відповідності вимогам певного виду навчально-творчої діяльності, сприяють досягненню творчих результатів.

Процес формування творчих здібностей старшокласників під час дослідницької діяльності досліджено як процесуальну систему, яка має відповідні структуру, форму організації та функції. Здійснено аналіз психолого-педагогічної літератури й педагогічної практики, що дало змогу стверджувати про важливість сенситивних періодів розвитку особистості (Л. Виготський, О. Леонтьєв та ін.). Ураховуючи те, що під час кожного з них реалізація особистісного потенціалу не є однозначною й спирається на емоційну, духовну та інтелектуальну активність особистості, охарактеризовано старший підлітковий вік як період фізіологічної та психоемоційної перебудови організму, самовизначення та самоактуалізації підлітків. Саме в цей період за умови суб’єктно-позитивного ставлення старшокласників до навчання зростає роль пізнавальної діяльності як мотивації до нього, навчальна діяльність стає навчально-творчою. Тому важливо, щоб у системі Малої академії наук України вибір дослідницької діяльності як різновиду навчально-творчої діяльності сприяв особистісному саморозвитку й самовизначенню, формуванню творчих здібностей, творчої активності, вихованню креативної культури старшокласників.

Проблему формування творчих здібностей старшокласників у процесі дослідницької діяльності розглянуто з позиції системного, особистісно орієнтованого підходу, а також ефективності моделей навчально-виховної роботи територіальних відділень Малої академії наук України. На основі аналізу сучасних психолого-педагогічних праць охарактеризовано різні підходи до трактування поняття “дослідницька діяльність учнів”, що розглядалась як науково-дослідницька (О. Анісімова, Г. Артемчук, Г. Цехмістрова, ін.), пошукова (В. Редіна, Б. Скоморовський), навчально-дослідницька (С. Коршунов, І. Кравцова, Н. Недодатко, Г. Пустовіт, І. Усачова).

Ураховуючи неоднозначність трактувань і власний досвід навчально-виховної роботи в системі Малої академії наук України, дослідницька діяльність старшокласників розглядалася нами як пошуково-дослідницька, що передбачає використання засвоєних раніше знань, умінь і навичок навчально-пізнавальної діяльності, перенесення їх у нові умови; комбінування та створення нових підходів до вирішення проблем у процесі створення оригінального особистісного та соціально значущого продукту.

Установлено, що пошуково-дослідницька діяльність старшокласників сприяє не лише якісним змінам у структурі особистості, а й є ефективним засобом навчально-виховної роботи загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів, зокрема територіальних відділень Малої академії наук України, а також важливим стимулюючим фактором розвитку творчої активності особистості. Основними показниками за цих умов є висока результативність навчально-творчої діяльності учнів; їх постійне прагнення до творчого оволодіння новими знаннями та вміннями; професійна орієнтація й допрофесійна підготовка; високий рівень самоосвітньої діяльності.

У контексті зазначеного поняття “соціальне середовище” розглядалося нами як соціальний простір, що оточує людину (за Н. Кириловою), поняття “людське гуманістичне середовище” – як сприятливе для розвитку дитини людське середовище (за В. Петровським). Відповідно до цього поняття “позашкільний мікросоціум” стосовно Малої академії наук України визначено як спеціально створений освітньо-соціальний простір (освітньо-соціальне середовище), призначенням якого є сприяння творчому розвитку й самореалізації дітей та учнівської молоді. За цих умов головний акцент зроблено на предметно-комунікативне забезпечення соціуму, що перебуває в постійному розвитку.

З метою забезпечення комплексного підходу до проблеми дослідження на основі аналізу психолого-педагогічної літератури щодо характеристик сучасних освітніх систем та їх складових, принципів моделювання (В. Давидов, В. Караковський, Л. Новикова, ін.), ураховуючи специфіку діяльності МАН, визначено сутність понять “навчально-виховна система Мала академія наук України” та “соціально-педагогічна модель Малої академії наук України”. У контексті дослідження навчально-виховна система “Мала академія наук України” визначена нами як система, спрямована на забезпечення творчих потреб учнів у процесі дослідницької діяльності, формування їх творчої активності, самостійності та креативної культури; соціально-педагогічна модель МАН України” – як функціональний комплекс організаційно-педагогічних умов, створених на державному, регіональному та процесуальному рівнях для організації пошуково-дослідницької діяльності учнів, формування їх творчих здібностей.

Ураховуючи організаційно-технологічні особливості МАН України, здійснено класифікацію складових моделі МАН України, дослідження різнорівневих функціональних комплексів організаційно-педагогічних умов, що забезпечують ефективність навчально-виховної та розвивальної роботи зі старшокласниками; розроблено критерії оцінки ефективності соціально-педагогічної моделі МАН України та моделей навчально-виховної роботи територіальних відділень.

На підставі результатів аналізу сучасних психолого-педагогічних концепцій формування творчих здібностей особистості, дослідження процесу становлення та розвитку Малої академії наук України було зроблено висновок про те, що сприятливим навчально-виховним середовищем для формування творчих здібностей, творчої активності й самостійності старшокласників у процесі дослідницької діяльності, їх життєвої компетентності є креативний позашкільний мікросоціум, що охоплює й навчально-виховну систему МАН України.

У другому розділі – “Дослідно-експериментальна перевірка ефективності формування творчих здібностей старшокласників у навчально-виховній системі “МАН України” – на основі комплексного підходу до означеної проблеми проведено дослідження ефективності навчально-виховної системи “Мала академія наук України”, зокрема сучасної соціально-педагогічної моделі МАН, методик навчально-виховної роботи територіальних відділень МАН; здійснено науково-методичне обґрунтування навчально-організаційних рівнів навчально-виховного процесу в МАН; розроблено методику формування творчих здібностей старшокласників у процесі пошуково-дослідницької діяльності в МАН України та на основі діагностики рівнів сформованості творчих здібностей здійснено її експериментальну перевірку; обґрунтовано стратегію розвитку навчально-виховної системи “Мала академія наук України” на державному, регіональному та процесуальному рівнях, розроблено методичні рекомендації з формування творчих здібностей старшокласників у процесі дослідницької діяльності в позашкільних навчальних закладах.

Перевірка ефективності сучасної соціально-педагогічної моделі МАН України здійснювалась відповідно до розроблених нами критеріїв. Її результати дали змогу зробити такі висновки:

- сучасна соціально-педагогічна модель МАН за своєю сутністю є комплексом організаційно-педагогічних умов, спрямованих на формування творчих здібностей старшокласників у процесі дослідницької діяльності;

- її ефективність визначається функціональністю структур всеукраїнського та регіональних рівнів, організаційно-технологічними особливостями, рівнем розроблення науково-методичної та інструктивно-методичної бази;

- незважаючи на існуючі суперечності в навчально-виховній системі “Мала академія наук України”, її соціально-педагогічна модель є функціональною, структурованою та різнорівневою;

- нормативне, психолого-педагогічне та програмно-методичне забезпечення навчально-виховного процесу в МАН України залишається недостатнім.

Методики, що забезпечують трирівневий принцип організації навчально-виховного процесу, використовуються в роботі лише 27,30 % територіальних відділень МАН України від їх загальної кількості. На ІІ (основному) та ІІІ (вищому) навчально-організаційних рівнях організовують роботу 24,70 %, на ІІІ (вищому) – 48,00 % територіальних відділень, що свідчить про недостатню розробленість їх моделей. На підставі результатів проведеного аналізу нами здійснено науково-методичне обґрунтування навчально-організаційних рівнів у навчально-виховному процесі МАН України.

Навчання учнів у наукових секціях МАН припадає на період активного становлення особистості. Тому організація психологічного супроводу навчально-виховного процесу в МАН, за нашим висновком, має бути невід’ємною складовою відповідних методик. Проте за даними дослідження психологічний супровід систематично здійснюється лише в 23,10% територіальних відділень МАН України від їх загальної кількості.

Процес формування творчих здібностей старшокласників у системі МАН України, як свідчать результати дослідження, значною мірою залежить від ефективного використання змісту навчання. Навчально-виховний процес більшості територіальних відділень орієнтований на надання старшокласникам поглиблених знань, формування вмінь і навичок пошуково-дослідницької діяльності (82,70% від загальної кількості програм). Характерними ознаками навчально-виховного процесу є інтенсифікація; упровадження форм навчання, що базуються на якісно новому змісті; стимулювання навчання можливістю вступу до вищих навчальних закладів на пільгових умовах. За таких умов забезпечується глибоке опанування предметом, оволодіння навичками навчально-пізнавальної та дослідницької діяльності. Проте навчально-виховний процес є недостатньо ефективним, оскільки не забезпечує повною мірою розкриття особистісного творчого потенціалу старшокласників.

На підставі результатів перевірки ефективності методик навчально-виховної роботи територіальних відділень МАН України нами зроблено такі висновки: моделі навчально-виховної роботи територіальних відділень МАН України є функціональними. Проте потребують подальшого науково-методичного розроблення організаційно-технологічні засади їх діяльності; зміст профільних навчальних предметів, форми і методи навчально-виховної роботи, спрямовані на формування творчих здібностей старшокласників у процесі дослідницької роботи, переорієнтацію навчально-виховного процесу з навчальної мети на виховну та навчально-розвивальну.

Ураховуючи зазначене, нами було розроблено методику формування творчих здібностей старшокласників у процесі пошуково-дослідницької діяльності в МАН України, сутність якої полягає в структуризації змісту навчально-виховної роботи, здійсненні доцільного психологічного супроводу навчально-виховного процесу, використанні різноманітних форм організації навчально-виховної роботи та дослідницької діяльності старшокласників, інтеграції роботи загальноосвітніх, позашкільних, вищих навчальних закладів.

Структуризація змісту навчально-виховної роботи здійснювалась на основі обґрунтованих нами рівнів навчально-організаційної діяльності територіальних відділень МАН України та відповідно до дидактичних принципів навчання. Зміст навчально-виховних програм структуровано відповідно до розділів: “Основи дослідницької роботи”, “Профільна дисципліна. Тематичний огляд”, “Організація індивідуальної дослідницької діяльності” та доповнено авторськими спеціальними навчально-виховними програмами розвивального спрямування “Я – дослідник”, “Основи творчої діяльності”, “Риторика”, програмою соціально-психологічного тренінг-курсу “Творчість – шлях до успіху”.

Однією із складових авторської методики є організація психологічного супроводу. Його запровадження значно розширило розвивальну функцію навчально-виховної роботи. Робота психологічної служби організовувалась за науковим, прикладним, практичним напрямами та передбачала вивчення закономірностей індивідуального творчого розвитку вихованців, діагностику рівнів сформованості творчих здібностей старшокласників, розроблення індивідуальних корекційно-розвивальних програм, безпосередню роботу практичних психологів з усіма суб’єктами навчально-виховного процесу.

Розроблена нами методика передбачала застосування різноманітних форм навчально-виховної роботи (навчальні, навчально-оздоровчі сесії; стажування на кафедрах вищих навчальних закладів, обласні школи, конкурси дослідницького спрямування, тижні науки і техніки, науково-практичні конференції тощо); форм організації дослідницької діяльності старшокласників (пошукові загони, експедиції, робота в архівах, бібліотеках, конструкторських бюро, лабораторіях вищих навчальних закладів, підприємств тощо).

Зазначене вище підтверджує важливість інтеграції діяльності загальноосвітніх, позашкільних, вищих навчальних закладів щодо розширення можливостей навчально-виховного середовища, спрямованого на формування творчих здібностей старшокласників. Методику формування творчих здібностей старшокласників у процесі пошуково-дослідницької діяльності в МАН України експериментально перевірено на основі діагностики сформованості рівнів досліджуваної якості, що підтвердило позитивні результати експериментальної роботи.

Експериментальна перевірка ефективності авторської методики проводилась з 2003 по 2006 роки на базі Закарпатського, Миколаївського, Сумського та Чернівецького територіальних відділень МАН України. Експериментальні та контрольні групи формувались з учнів 9 класів, по 15 осіб у кожній групі, що було зумовлено специфікою організації роботи наукових секцій.

Відповідно до структурних компонентів творчих здібностей особистості, а саме: розвиненості інтелектуальних здібностей, прояву творчої активності й самостійності, сформованості здатності до самоуправління й саморегуляції, розвиненості комунікативно-творчих здібностей (за В. Андреєвим); методики визначення рівнів їх сформованості (за О.Кисельовою), було простежено динаміку формування творчих здібностей старшокласників у процесі дослідницької діяльності.

Результати констатувального етапу експерименту засвідчили, що рівень сформованості творчих здібностей старшокласників на початку навчання в МАН України є недостатнім для здійснення самостійної дослідницької діяльності. Зокрема для 25,42% слухачів першого року навчання характерним був репродуктивний рівень сформованості творчих здібностей; для 46,67% – імітуючий; для 24,16% – конструктивний, і лише для 3,75% – творчий. Суттєвої різниці в показниках рівнів сформованості творчих здібностей старшокласників Закарпатського, Миколаївського, Сумського, Чернівецького територіальних відділень МАН України не спостерігалось, або ж вона була такою незначною, що не могла впливати на достовірність здобутих статистичних даних.

На формувальному етапі навчально-виховний процес в експериментальних групах здійснювався за авторською методикою. Процес формування творчих здібностей старшокласників базувався на принципах наступності й послідовності, що забезпечило їх поетапне включення в творчу діяльність дослідницького спрямування.

Робота спрямовувалась на активне залучення слухачів усіх груп до самостійної дослідницької діяльності й базувалась на застосуванні попередньо набутого досвіду. За такого підходу діяльність педагогів була зорієнтована на розширення можливостей слухачів, зокрема на вирішення проблем на основі аналізу, оцінки, класифікації інформації; самостійне розроблення проблем, пошук способів їх вирішення; презентацію в групі результатів індивідуальної діяльності з наступним їх аналізом та оцінкою; спостереження за творчою діяльністю інших членів групи, її аналіз; самоконтроль під час індивідуальної та колективної діяльності. Корекційно-розвивальна робота спрямовувалась на розвиток пізнавальної сфери, удосконалення навичок міжособистісного спілкування старшокласників, що забезпечило ефективність їхньої взаємодії в навчально-пізнавальній і пошуково-дослідницькій діяльності.

На підставі експериментальних даних, одержаних за результатами щорічних зрізів рівнів сформованості творчих здібностей старшокласників, було простежено динаміку формування творчих здібностей старшокласників і зроблено висновок про те, що впровадження в навчально-виховний процес авторської методики сприяло підвищенню його ефективності.

Вірогідність і достовірність здобутих даних перевірялась за допомогою методів математичної статистики. На підставі здобутих у ході експерименту даних встановлено, що на його констатувальному етапі в контрольних і експериментальних групах суттєвих відмінностей між рівнями сформованості творчих здібностей старшокласників не було. Тоді як результати формувального експерименту свідчили про позитивні зрушення в усіх групах.

Так, у контрольних групах на констатувальному етапі експерименту для 25,00% від кількості старшокласників характерним був репродуктивний рівень сформованості творчих здібностей, тоді як на заключному етапі формувального експерименту цей показник склав 10,00%. У цих групах зменшилась кількість старшокласників, рівень сформованості творчих здібностей яких визначався як імітуючий (з 51,67% до 23,33%); водночас збільшилась кількість старшокласників, рівень сформованості творчих здібностей яких визначався як конструктивний і творчий (з 20,00% до 41,67%, і з 3,33% до 25,00% відповідно).

Зміни в експериментальних групах були більш помітними, оскільки рівень сформованості творчих здібностей старшокласників став більш високим. Отримані результати засвідчили ефективність розвитку усіх структурних компонентів їх творчих здібностей. Кількість учнів, для яких характерним був репродуктивний рівень сформованості творчих здібностей, зменшилась на 21,65% і склала 3,90%. Тоді як кількість старшокласників, у яких рівень сформованості здібностей визначався як творчий, збільшилася на 40,55% і склала 44,44%