ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МУЗИКИ В УМОВАХ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито теоретичну і практичну значущість, подано відомості щодо апробації основних положень дисертації.

У першому розділі „Теоретичні основи виховання толерантності у молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору” висвітлено теоретичні основи виховання толерантності у контексті полікультурного освітнього простору; визначено педагогічні умови виховання толерантності на уроках музики; проаналізовано особливості виховання толерантності у молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору.

Передусім необхідно відзначити, що полікультурність – це принцип функціонування та співіснування у певному соціумі різноманітних етнокультурних спільнот, з притаманним їм усвідомленням власної ідентичності, що забезпечує їх рівноправність, толерантність та органічність зв’язку з ширшою крос-культурною спільнотою, взаємозбагачення культур, а також наявність та визнання спільної загальнодержавної системи норм та цінностей, які становлять основу громадянської свідомості кожного члена соціуму. Полікультурна освіта пов’язується з підвищенням рівня освіченості і досягненням особистістю соціального успіху в полі культурному просторі, з вихованням толерантності не просто як найважливішої соціальної цінності, а як особистісно значущої якості; припускає засвоєння знань про різні культури, з’ясування загального й особливого в традиціях, способі життя, культурних цінностях народів, звертає увагу на важливість виховання в молодших школярів толерантності по відношенню до носіїв іншокультурної системи. Визначимо основоположні принципи полікультурної освіти. 3 - поміж них: принцип діалогу і взаємодії культур; контрастивний принцип оволодіння

змістом полікультурної освіти; принцип творчої доцільності споживання, збереження і створення нових культурних цінностей. Так, основні принципи полікультурної освіти перебувають у нерозривному зв’язку з низкою завдань розвитку освіти на сучасному етапі, якими є – освоєння дитиною загальнолюдських цінностей, серед яких прогресивні мислителі завжди виділяли права людини, її свободу, пошану людських достоїнств, турботу про людей, співчуття, ухвалення іншої людини такою, якою вона є, те, що в працях зарубіжних (О.Асмолов, П.Гардінер, Е.Гутман, П.Кінг, М.Лютер, Дж.Мілль, О.Насиновська, М.Поташник, Дж.Ролз, О.Соколова, Г.Солдатова, А.Хараш, Дж.Харрінгтон) і вітчизняних (Г.Абібулаєва, О.Грива) вчених визначається терміном „толерантність”.

Різним аспектам розв’язання проблеми толерантності присвячено дослідження Ю.Бабанського, О.Богданової, Н.Бордовської, З.Варбанець, І.Галицької, Б.Гершунського, Ф.Дістервега, Н.Ільмінського, П.Каптерєва, П.Ковальовського, З.Мубінової, А.Реана, В.Сороки-Росинського, М.Уолцера, К.Ушинского; виховання терпимості в контексті формування культури міжнаціонального спілкування розглядали А.Абсалямова, Е.Гарунов, З.Гасанов, І.Дадов, В.Кім, В.Комаров, І.Шкьопу, З.Шнекендорф, Л.Ядріхінська; технологічні аспекти виховання толерантності вивчали Г.Абдулкарімов, Н.Єдигова, Н.Мольденгауер, Б.Ріердон, В.Сітаров, І.Сковородкіна, О.Скрябіна, П.Степанов, Т.Таюрська, К.Фопель.

Отже, категорія толерантності розглядалася вченими з різних позицій: як етико-філософське поняття (І.Ільїн, В.Розанов, М.Тареєв, С.Трубецький, М.Хом’яков), принцип взаємостосунків між послідовниками різних ідеологічних концепцій, переконань і вірувань (Б.Братусь, А.Каміль, Дж.Робінсон, Є.Торчинов), метод соціально-політичних рішень і дій (О.Асмолов, М.Міріманова, Г.Солдатова). Проаналізувавши різні підходи до визначення поняття толерантність, ми дійшли висновку, що дослідники (О.Асмолов, П.Гардінер, Дж.Мілль, М.Міріманова, Г.Солдатова) розглядають толерантність як: соціальну цінність; норму соціального життя; культуру толерантної свідомості; принцип людських взаємовідносин; відношення до дійсності, що втілюється в реальній поведінці; особистісну якість; інтеграційну моральну категорію, яка припускає пошану, ухвалення і визнання різноманіття культур, форм самовираження і способів вияву людської індивідуальності.

На підставі аналізу психолого-педагогічних джерел було сформульовано ключове поняття нашого дослідження „толерантність молодшого школяра”, яке ми визначаємо як потребу й готовність учня початкових класів до конструктивної взаємодії з однолітками незалежно від національної, соціальної, релігійної приналежності; прийняття, розуміння та інтерес до культури і традицій різних народів. Поняття „толерантність” визначається нами як людська чеснота (мистецтво жити в світі різних людей та ідей, здатність мати права і свободи, при цьому, не порушуючи прав і свобод інших людей); як активна життєва позиція на основі визнання іншого; як відношення до людей (прийняття іншої людини такою, якою вона є, визнання багатовимірності і самобутності будь-якої культури, прийняття норм та правил, відмова від зведення різноманіття до одноманітності або переважання якоїсь однієї точки зору і позиції, розуміння і прийняття традицій, цінності і культури представників іншої національності і віри); як якість особистості дитини, що визначає характерну для неї поведінку, діяльність і мислення. Для нашого дослідження найбільш важливим є аспект формування толерантності як якості особистості дитини, що виявляється у відношенні до оточуючих.

У процесі дослідження було визначено та реалізовано педагогічні умови, що сприяли ефективному формуванню толерантності молодших школярів. З-поміж означених педагогічних умов учені виділили: формування позитивного відношення молодших школярів до себе та представників інших культур (Г.Солдатова, Л.Шайгерова, О.Шарова); співпраця та діалог між однолітками (О.Газман, П.Гальперін, В.Давидов, А.Макаренко С.Шацький, Д.Ельконін). Поділяючи думку науковців, ми вважаємо найбільш ефективними такі умови: впровадження в навчально-виховний процес початкової школи методики виховання толерантності, яка була спрямована на ознайомлення з музикою та традиціями різних народів, та включала методи і прийоми, що сприяють вихованню толерантності молодших школярів на уроках музики: метод спонукання до співпереживання емоційно-смислової інтонації, метод конструктивного діалогу, прийоми імпровізації інтонації, пластичної інтонації, театралізації, „персоналізації”; виховання таких якостей особистості молодшого школяра як єдність з іншими, турбота про іншу людину і справедливість у відносинах між людьми; формування еталонів розуміння й ухвалення однією людиною іншої в двох формах естетичної діяльності: сприйманні музики та виконанні музичних творів.

Відзначимо, що одним із важливих засобів виховання толерантності молодших школярів є музичне мистецтво. Використовуючи мистецтво як основний чинник виховання толерантності у молодших школярів, педагог враховує вікові особливості учнів: інтерес до різних видів мистецтва, вміння передавати свої життєві враження художніми образами, диференціювати твори за характером; відкритість учнів початкової школи до сприймання художніх творів, їхню емоційну мобільність та готовність з насолодою виконувати творчі завдання; концентрацію на пізнанні свого внутрішнього світу, а отже, використанні мистецтва як засобу духовного становлення, що проходить шлях від почуттєвого сприймання до осмислених естетичних дій; усвідомлення того, що мистецтво безпосередньо пов’язано з життям народу, з його культурою. Музичне виховання на основі національної культури сусідніх народів дає можливість краще розуміти й оцінювати їх музику, що є одним із найважливіших засобів виховання толерантного відношення учнів один до одного (Л.Кашапова, І.Кобозєва, Т.Одінокова, О.Тарасова, З.Явгільдіна).

У другому розділі „Дослідно-експериментальне вивчення проблеми виховання толерантності у молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору” розглянуто музичне мистецтво як засіб виховання толерантності; охарактеризовано рівні сформованості толерантності молодших школярів; подано теоретичні засади організації експериментального дослідження; висвітлено етапи виховання толерантності молодших школярів; перевірено педагогічні умови виховання толерантності молодших школярів та ефективність розробленої методики.

Мета констатувального етапу дослідження полягала у виявленні рівнів сформованості толерантності учнів. Нами було виокремлено критерії сформованості толерантності молодших школярів: когнітивно-культурологічний з показниками: усвідомлення особливостей етнічної та регіональної культури; тотожність зі своєю етнічною спільнотою та соціокультурним простором регіону; наявність знань про культуру і традиції народів Криму; емоційно-ціннісний із показниками: емпатія, толерантне відношення (єдність з іншими, рівноправність між учнями, готовність надавати вербальну чи практичну співдію однолітку), поважне відношення до культури та традицій інших, адекватність сприймання та виявлення емоційного відношення до музичних творів різних національностей; поведінковий із показниками: вміння будувати відносини та дії в різних етноконтактних ситуаціях, дивергентність, мобільність поведінки та соціальна активність.

Окреслені показники виступили основою визначення рівнів сформованості толерантності молодших школярів: високого, достатнього, середнього, низького. Високий рівень характеризувався усвідомленням учнями особливостей етнічної та регіональної культури; тотожністю зі своєю етнічною спільнотою та соціокультурним простором регіону; наявністю знань про культуру і традиції народів Криму. Молодші школярі, яких віднесено до означеного рівня, виявляли емпатію, толерантне відношення до інших, рівноправність між однолітками, були готовими надати вербальну чи практичну співдію молодшим школярам, ставилися поважно до культури та традицій представників інших національностей, адекватно сприймали музичні твори різних національностей та виявляли емоційне відношення до них. Їхня поведінка характеризувалася вмінням будувати відносини та дії в різних етноконтактних ситуаціях, дивергентністю, мобільністю та соціальною активністю.

Учні з достатнім рівнем сформованості толерантності чітко усвідомлювали особливості етнічної та регіональної культури; ототожнювали себе зі своєю етнічною спільнотою та соціокультурним простором регіону. У них був достатній запас знань про культуру і традиції народів Криму. Вони виявляли емпатію, поважне відношення до культури та традицій інших народів, адекватно сприймали та виказували емоційне відношення до музичних творів

різних народів. Молодші школярі намагалися будувати відносини та дії в різних етноконтактних ситуаціях. Водночас вони не демонстрували толерантного відношення до інших, готовності надати вербальну чи практичну співдію однолітку. Їхні взаємовідносини з однолітками іноді носили конфліктний характер, не завжди відповідали нормам толерантної поведінки.

До середнього рівня віднесли молодших школярів, які усвідомлювали особливості етнічної та регіональної культури; ототожнювали себе зі своєю етнічною спільнотою і соціокультурним простором регіону, були обізнані щодо культури і традицій народів Криму, адекватно сприймали музичні твори різних народів кримського регіону. Проте, учням важко було виявляти толерантне відношення до інших, готовність надати допомогу, висловлювати емоційне відношення до музичних творів з національною інтонацією. Для них характерний низький рівень контактності, комунікативності та творчої самореалізації.

Низький рівень сформованості толерантності спостерігався у молодших школярів, які мали елементарні знання про культуру та традиції народів Криму, не завжди адекватно сприймали музичні твори різних національностей. При усвідомленні особливостей етнічної та регіональної культури вони відчували певні труднощі. Учні не ототожнювали себе зі своєю етнічною спільнотою, не виявляли поважного відношення до культури та традицій інших школярів, готовності надати допомогу, толерантного відношення до інших, не вміли поводитися в різних етноконтактних ситуаціях, зовсім не висловлювали емоційного відношення до музичних творів різних національностей, були соціально пасивними. Їм не властиві когнітивно-культурологічний та емоційно-ціннісний аспекти поведінки.

З метою виявлення рівнів сформованості толерантності у молодших школярів до визначених критеріїв і показників були розроблені завдання. Так, за когнітивно-культурологічним критерієм учням пропонували виконати такі завдання: першокласникам – „Вгадай мультиплікаційний фільм”, учні другого класу виконували завдання „Улюблене свято”, для третього класу пропонували завдання „Моя національність”, четверокласникам – „Впізнай національні інтонації”. За емоційно-ціннісним критерієм учні першого класу виконували завдання – „Прослухай та намалюй”, другокласники – завдання „Національні страви”, учням третього класу пропонували виконати завдання „Слухай та фантазуй”, четверокласникам – завдання „Граємо разом”. Поведінковий критерій передбачав виконання учнями кожному класу одного завдання: для першокласників – „Музичне коло”, для другокласників – „Ритмічні рухи”, для третьокласників – „Як би ти вчинив?”, для учнів четвертого класу – „Покажи себе”.

Під час спостереження за учнями початкових класів з метою виявлення стану сформованості толерантності було визначено, що переважна більшість молодших школярів (55%) надто агресивні, нетерпляче ставляться до вчинків і поведінки однолітків. 50% учнів початкових класів майже не обізнані з традиціями та культурою свого народу, інших народів (70%).

Щодо кількісних результатів, то у першому класі до високого рівня було віднесено 20,7% учнів, до достатнього – 16% респондентів, до середнього – 41,1% учнів початкових класів, до низького – 22,2% молодших школярів. У другому класі на високому рівні було 10% учнів, на достатньому – 14,2% молодших школярів, на середньому – 48,3% респондентів, на низькому – 27,5% учнів. У третьому класі 8,3% учнів досягли високого рівня; 15% молодших школярів – достатнього рівня; 46,7% респондентів – середнього рівня; 30% учнів початкових класів – низького рівня. Результати загального рівня сформованості толерантності у четвертому класі були такими: високий рівень виявлено у 5,8% учнів; достатній – у 12,5% респондентів; середній – у переважної більшості учнів (60,8%); низький – у 20,9% молодших школярів.

Отже, аналіз результатів констатувального обстеження засвідчує, що для більшості респондентів властиві середній, задовільний та низький рівні сформованості толерантності, що дозволяє нам зробити висновок про існування прямої залежності між установками на толерантну міжетнічну співпрацю і досвідом спілкування учнів із представниками інших етнічних груп: чим триваліші контакти з представниками інших національностей, тим позитивніша спрямованість толерантної поведінки молодших школярів.

На формувальному етапі експериментальної роботи було застосовано комплекс методів і прийомів виховання толерантності молодших школярів на уроках музики, який базувався на взаємозв’язку двох форм музичної діяльності: сприйманні творів музичного мистецтва і виконанні музичних творів, що сприяють тісній взаємодії й ухваленню дій автора, героя твору мистецтва або однолітка, на основі чого відбувається процес глибокого співпереживання герою, автору або однолітку і виникає бажання надати їм допомогу і підтримку; спонукають до співтворчості слухача й автора твору, до співтворчості з однолітками, що припускає рівні права всіх у вираженні відчуттів і в створенні та збагаченні образу героя твору.

Отже, в процесі сприймання різних видів мистецтва учні вчаться розуміти і приймати іншу людину, а в процесі виконавської діяльності застосовують набуті знання в практиці взаємостосунків з однолітками.

Програма формувального експерименту була побудована за принципом поступового ускладнення виконання учнями різноманітних завдань. На уроках, де домінантним видом мистецтва була музика, застосовували вправи та ігри, спрямовані на формування у молодших школярів толерантного відношення до героя, якому вони співпереживали. Мета цього етапу роботи – розробка та впровадження методики виховання толерантності молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору. Запропонована нами методика включала чотири етапи: адаптаційно-ознайомлювальний, етап набуття практичного досвіду, продуктивно-моделювальний, оцінно-регулятивний. Робота проводилась за трьома напрямами: інформаційним, емоційним, поведінковим.

Перший етап – адаптаційно-ознайомлювальний проводили протягом року на уроках музики з учнями першого класу. Метою цього етапу було збагачення уявлень молодших школярів про національну музику (українська, російська, кримськотатарська і т. ін.). Реалізація першої педагогічної умови відбувалася в межах інформаційного напряму під час ознайомлення з культурою та традиціями сусідніх народів; у межах емоційного напряму за допомогою таких методів і прийомів роботи: слухання музичних творів; прийом „Порівняй”; у межах поведінкового напряму проводили ігрову програму „Не маєш друга – шукай, а знайшов – тримай”.

Метою другого етапу – набуття практичного досвіду – було вправляння учнів другого класу в опануванні вмінь і навичок толерантної поведінки. На цьому етапі реалізовувалися дві педагогічні умови: формування еталонів розуміння й ухвалення однією людиною іншої в двох формах естетичної діяльності: сприйманні музики та виконанні музичних творів. Перша умова реалізовувалась у межах інформаційного напряму за допомогою циклу музичних свят „Я родом з Криму”; за емоційним напрямом – у вокально-хоровій роботі; за поведінковим напрямом – у серії ігор-тренінгів, походах на концерт, під час моделювання та розв’язання проблемних ситуацій. Друга педагогічна умова – впровадження в навчально-виховний процес початкової школи методів і прийомів, що сприяють вихованню толерантності молодших школярів на уроках музики – реалізовувалась у межах інформаційного напряму за допомогою методу конструктивного діалогу; емоційного – за допомогою методу спонукання до співпереживання емоційно-смислової інтонації.

На третьому етапі – продуктивно-моделювальному (третій клас) – метою роботи була активізація взаємовідносин молодших школярів в умовах полікультурного освітнього середовища. На цьому етапові продовжувала реалізовуватися така педагогічна умова – впровадження в навчально-виховний процес початкової школи методів і прийомів, що сприяють вихованню толерантності молодших школярів на уроках музики: прийоми імпровізації інтонації, пластичної інтонації. В межах інформаційного напряму проводили цикл уроків серії „Виховання культури толерантності”, в ході яких учнів знайомили з принципом пошани людської гідності. У межах емоційного напряму на третьому етапі використовували прийоми імпровізації інтонації, пластичної інтонації. Поведінковий напрям включав народні ігри, танці, пісні.

Змістом роботи четвертого етапу – оцінно-регулятивного (четвертий клас) – передбачалося формування адекватності самооцінки та взаємооцінки. На означеному етапі реалізовувалися дві педагогічні умови: виховання таких якостей особистості молодшого школяра як єдність з іншими, турбота про іншу людину і справедливість у відносинах між людьми; впровадження в навчально-виховний процес початкової школи методів і прийомів, що сприяють вихованню толерантності молодших школярів на уроках музики: прийоми театралізації, персоналізації. В межах інформаційного напряму проводили колективну творчу справу „Культура світу”; в межах емоційного напряму – фестиваль народної творчості; в межах поведінкового напряму – театралізацію, прийом „персоналізації”.

На прикінцевому етапі дослідження було проведено контрольний експеримент, що мав за мету перевірку ефективності розробленої методики виховання толерантності молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору.