Еколого-естетичне виховання ліцеїстів у процесі ознайомлення з історико-природними заповідниками Криму Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, розглянуто ступінь її розробленості, конкретизовано мету, завдання, об’єкт, предмет, наукову новизну, теоретичне й практичне значення результатів наукового дослідження.

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи еколого-естетичного виховання ліцеїстів” розкрито і проаналізовано сутність поняття „еколого-естетичне виховання” в психолого-педагогічних дослідженнях, розглянуто стан проблеми еколого-естетичного виховання ліцеїстів у теорії і практиці виховання, надано характеристику теоретико-методологічних аспектів еколого-естетичної діяльності ліцеїстів у процесі ознайомлення з історико-природними заповідниками Криму. Виходячи з реальних історичних і географічних умов Криму, організація еколого-естетичного виховного процесу ліцеїстів відбувається з урахуванням регіональних особливостей Автономної Республіки Крим.

На філософському рівні формування основ естетичного виховання почалося з часів виникнення античної філософії у працях Платона, Сократа. Екологічне виховання започатковане у 1866 році Е.Геккелем. Філософський аспект екології розглядається через світоглядну інтерпретацію результатів у дослідженнях педагогів, культурологів, краєзнавців В.Борейка, В.Вернадського, С.Веребрюсова, В.Єни, П.Кеппена, Д.Лихачова, О.Мальгіна, П.Палласа. Потребує окремого розгляду сутність психолого-педагогічних понять „екологічне виховання” та „естетичне виховання”.

Екологічне виховання – це педагогічне явище, що сприяє вільному розвитку інтелектуальної та духовної сфери школярів формуванню в них наукового світобачення, співвідношень з природою та навколишнім середовищем. Екологічне виховання передбачає формування еколого-світоглядних переконань, цінностей і норм екологічної етики, навичок природоохоронної роботи, є внутрішнім збудником, що регулює поведінку в природі. Естетичне виховання – це педагогічне явище, спрямоване на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини. Естетичне виховання реалізується за допомогою творчого оволодіння культурою (художньою, естетичною, екологічною, моральною, поведінковою, спілкування, матеріальною) у конкретному соціально-історичному контексті, відображаючи тріаду: „знання” – „переконання” – „практична діяльність”. Виникає логічне поєднання наскрізної психолого-педагогічної послідовності навчально-виховних дій та паралельних етапів процесу ознайомлення, що інтегруються між собою: освіта (екологічна+естетична) через об’єкти ознайомлення, виховання (екологічне+естетичне), розуміння (екологічне+естетичне) через показники еколого-естетичної вихованості (поведінку, культуру, сприйняття, відношення).

Створення якісної структури еколого-естетичної і навчально-пізнавальної діяльності ліцеїстів у історико-заповідному природному просторі Криму пов`язано з чітким визначенням понятійно-категоріального апарату, теоретичних психолого-педагогічних понять дослідження, що визначають послідовність практичних організаційно-методичних дій процесу ознайомлення. До таких понять ми відносимо: „ознайомлення”, „еколого-естетична діяльність”, „процес ознайомлення”, „форми організації еколого-естетичної діяльності”, а також безпосередньо пов`язане з ними поняття: „історико-природний заповідник”.

Для реалізації завдань дослідження нами було обрано процес ознайомлення – явище, що концептуально базується на філософських положеннях про: матеріалістичне відношення суб’єкта до оточуючого середовища; діалектику як теорію історичного розвитку людства; природовідповідність, гуманізм; на дидактичному принципі послідовності засвоєння, закріплення і використання навчального матеріалу засобами мисленнєвої та практичної діяльності взагалі та ознайомленнєвої діяльності зокрема (Ю.Гавриленко, Д.Доронін, М.Камінська).

Ознайомленнєву діяльність ми розглядаємо як форму розумового, екологічного та естетичного виховання. Процес ознайомлення безпосередньо в умовах історико-природного заповіднику ініціює пізнавальний інтерес ліцеїстів, активізує їхнє прагнення до знання. Визначення поняття „ознайомлення” інтерпретуємо як діяльнісну форму загальнодидактичного методу навчання і виховання у вигляді аудиторної та позааудиторної роботи під керівництвом педагогів. Процесу ознайомлення притаманні такі засоби навчання як сприйняття та пошук, а також педагогічні прийоми, спрямовані на розуміння та запам’ятовування оглянутого. Під методами ознайомлення ми розуміємо систему взаємопов`язаних між собою ознайомлювально-пізнавальних способів, прийомів та інших педагогічних дій поступово-послідовного характеру.

У нашому дослідженні доцільна еколого-естетична інтерпретація групи ландшафтів, що є природно-охоронними територіями з історичною акцентуацією. Інтерпретуючи поняття „природний заповідник” та надаючи йому історичного характеру, виходимо на інтегроване поняття „історико-природний заповідник”. Нами було прийняте таке визначення поняття „історико-природний заповідник” – це територіальний комплекс, утворений взаємодією природи і людини, результат естетичного та функціонального впорядкування території, місце естетичного задоволення, еколого-естетична цінність усього людства. Історико-природні заповідники мають гуманістичний, соціальний і виховний потенціал та змодельовані за законами краси, гармонії, здорового способу життя людини. Таким чином, система еколого-естетичної освіти і виховання ліцеїстів розглядається нами як підсистема навчально-пізнавальної та змістовно-процесуальної діяльності в ієрархії педагогічних систем, що відповідає вимогам організації цілісного педагогічного процесу; при чому естетична діяльність у цій системі виступає як емоційно творчий компонент, а екологічна діяльність – як раціональний компонент.

У другому розділі „Експериментальна перевірка педагогічних умов еколого-естетичного виховання ліцеїстів у процесі ознайомлення з історико-природними заповідниками Криму” розглянуто аналіз та особливості показників еколого-естетичного виховання ліцеїстів у загальноосвітніх навчальних закладах Криму, подано концептуальну характеристику педагогічних умов та методів, спрямованих на еколого-естетичне виховання у процесі ознайомлення з історико-природними заповідниками Криму, експериментально перевірено педагогічні умови впровадження розробленої організаційно-педагогічної моделі еколого-естетичного виховання ліцеїстів у процесі ознайомлення з історико-природними заповідниками Криму.

Для визначення існуючого стану якості еколого-естетичного виховання ліцеїстів Криму проведено констатувальний експеримент стосовно визначення еколого-естетичної вихованості ліцеїстів, учителів, батьків ліцеїстів через такі критерії:

- еколого-естетична обізнаність визначалася за результатами діагностичних бесід, що свідчило про сформованість знання сутності заповідної справи, ціннісне розуміння краси заповідної природи та артеприродного середовища;

- еколого-естетичне сприйняття перевірялося змістовно-ілюстративним тестуванням і вказувало на навчальні нахили респондентів (за навчальними дисциплінами), наявність родинних традицій щодо відвідування природи;

- еколого-естетичне відношення перевірялося анкетуванням і констатувало свідомі патріотичні почуття до рідного краю, наявність гармонійних стосунків з природою, мотивацію поведінки у заповідній природі, бажання участі в еколого-естетичних заходах, потреби у спілкуванні з природою.

Сформованість еколого-естетичної вихованості вимірювалася за рівнями – високий, середній, низький, початковий.

Високий рівень оцінювання передбачав вже сформовані на момент констатування еколого-естетичні знання ліцеїстів, розвинуті навчальні нахили, стійки родинні традиції відвідування природи, гармонійні стосунки з природою.

Середній рівень вказував на поверхневість еколого-естетичних знань, випадкові відвідування природи, відсутність бажання до особистої участі у природоохороні.

Низький рівень сформованості еколого-естетичної вихованості фіксував елементарні знання заповідної справи, не усвідомлення краси природи, байдуже відношення до рідного краю.

Нульовий рівень вказував на повну еколого-естетичну необізнаність ліцеїстів, уникнення участі у відвідуванні та природоохороні заповідників, відсутності бажання до спілкування з природою взагалі.

Здійснене на констатувальному етапі експериментальне дослідження зафіксувало суттєві недоліки стану еколого-естетичних знань, уявлень, природовідповідних навичок поведінки ліцеїстів, учителів, батьків у заповідній природі.

Згідно з результатами констатувального експерименту нами розроблено і впроваджено у 10-х класах трьох ліцеїв Криму систему варіативних (послідовних, комплексних, традиційних) організаційно-методичних заходів еколого-естетичного характеру. Було розроблено та впроваджено організаційно-педагогічну модель ознайомлення ліцеїстів з історико-природними заповідниками Криму.

Враховуючи специфіку екологічного виховання, нагальні потреби ліцеїстів у самовираженні, самоосвіті, поглибленні знань про оточуюче середовище нами було здійснено аналіз та уточнення підходів, методів і форм еколого-естетичного виховання, стосовно їх використання як засобу активізації відповідальної діяльності ліцеїстів у заповідній природі. Найбільш дієвими та ефективними у педагогічному експерименті було визначено:

-методи діяльнісно-творчого характеру (активне відвідування, фіксація, пленери);

-метод особистісного прикладу вчителя і батьків (колективне вирішення завдань, колективна творчість, змагання);

-метод моніторингу (анкетування, тестування, опитування).

Ефективність обраних методів, розроблених анкет і тестів оцінювалися за результатами літньої навчальної практики шляхом порівняння констатувальних і контрольних результатів. Якість результатів еколого-естетичної вихованості ліцеїстів визначалася за критеріями ступеня сформованості виховних показників: екологічних (знання, переконання, поведінка), естетичних (відношення, розуміння, сприйняття), еколого-естетичних (потреба спілкування з природою, аксіологічне ставлення до природи, потреба особистої участі у природоохоронних заходах та збереженні заповідних пам’яток). Обрані критерії складають гнучку структуру, що може змінюватися відповідно до психолого-педагогічних умов окремо взятого загальноосвітнього навчального закладу та історико-природних особливостей регіону.

Формувальний експеримент здійснювався згідно з розробленою організаційно-педагогічною моделлю еколого-естетичного виховання ліцеїстів у процесі ознайомлення з історико-природними заповідниками Криму представлено на рисунку 1.

Структура і зміст моделі побудовані з урахуванням критеріїв ефективності еколого-естетичного виховання ліцеїстів і дотримання логіки спрямування процесу ознайомлення. Здійснення зазначеного вище ознайомленнєвого процесу з історико-природними заповідниками Криму відбувалося за наступною логічною послідовністю: екологічна обізнаність і вихованість формують свідому культуру поведінки ліцеїстів у заповідній природі; екологічна культура сприяє естетичному сприйняттю та аксіологічному розумінню краси заповідних ландшафтів та артефактів на тлі природного середовища Криму. Обрана нами послідовність стимулювала поступове формування засобами виховного педагогічного впливу еколого-естетичних потреб і гуманістичного відношення ліцеїстів до природи.

Позитивні зміни, що сталися у знаннях, уміннях, свідомості ліцеїстів у формувальному експерименті вимірювалися у відсотковому вираженні за критеріями сформованості екологічної вихованості (обізнаність, відвідування, поведінка), естетичної вихованості (розуміння, сприйняття, ставлення), еколого-естетичних потреб (спілкування з природою, участь у природоохоронних заходах).

Визначено, що відчутно підвищився рівень екологічної обізнаності ліцеїстів; відбулися позитивні зміни рівня сформованості екологічної культури (ставлення до природи) і поведінки у заповідній природі ліцеїстів, батьків, учителів.

Виявлено стійку тенденцію до змін стану естетичної вихованості у групах ліцеїстів початкового (з 16% до 9%), середнього (з 59% до 47%) рівнів.

Відзначено підвищення високого рівня сформованості еколого-естетичних потреб батьків ліцеїстів за показниками спілкування з природою (з 21% до 38%), початкового (з 23% до 13%), середнього (з 56% до 49%) рівней. Змінилося бажання участі у природоохоронних заходах у групах ліцеїстів на всіх рівнях. Показником ефективності запропонованих навчально-виховних заходів стало суттєве зменшення кількості ліцеїстів (з 7% до 1%), що на констатувальному етапі експерименту перебували на нульовому рівні сформованості еколого-естетичних показників знань, умінь, навичок.