ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ Автореферат

У першому розділі „Теоретичні передумови формування громадянської позиції студентської молоді” розглядаються сутність й особливості громадянської освіти й виховання, досвід реалізації ідеї громадянського виховання в практиці загальноосвітньої й вищої школи, теоретично обґрунтовується структура (компоненти, показники, критерії) громадянської позиції.

Упорядкування взаємин держави й особистості є найважливішою умовою розвитку як суспільства в цілому, так і самої особистості. Не випадково в останні десятиліття питанням формування громадянськості молоді приділяється величезна увага.

Сьогодні у світі утверджується ідея формування громадянського суспільства, що обумовлює особливу увагу до проблем виховання у підростаючих поколінь почуття громадянськості. У концептуальному документі "Жити й учитися демократії", затвердженому Радою Європи 1 грудня 2004 р., підкреслюється, що громадянство, громадянськість є не тільки юридичним або політичним поняттям. З одного боку, це певні обов'язки з боку держави, у якій всі громадяни, і чоловіки, і жінки, повинні повною мірою користуватися правами людини й відчувати свою захищеність у демократичному суспільстві. З іншого боку, кожен член суспільства повинен прилучатися до справ, які стосуються життя суспільства, протягом всього життя діяти як активний і відповідальний громадянин, що поважає права інших.

Зміни, що відбуваються в галузі економіки, політики окремих держав, інтеграційні тенденції вимагають методологічного осмислення відносин людини з державою. Дослідників усе більше цікавлять питання демократії й демократичного устрою держави (Н. Бібик, Д. Битєм, Л. Ле Дюк,) сутності громадянського суспільства й проблем його становлення (А. Гаджієв, М. Ільїн, В. Луговий), сутності процесу соціалізації (Л. Гордін, І. Кононов), ролі й співвідношення загальнолюдських і національних цінностей у вихованні молоді (Н. Артюхова, О. Бєлоусова, Т. Бутирська, С. Вітвицька, Б. Лихачов), правової, політичної й економічної культури як основи взаємодії громадянина з державою, суспільством (Л. Кузьменко, В. Лагутін), відносин держави й особистості (Б. Ломов, М. Рагозін, О. Сухомлинська), змін у методології освіти під впливом суспільних зрушень (Б. Гершунський, І. Ісаєв, М. Нікандров, В. Сластьонін, І. Харламов, В. Шиянов, Н. Щуркова) та ін.

Нові світові тенденції привели до усвідомлення необхідності орієнтації громадянської освіти на пристосування громадян до політичних змін через неперервний процес навчання. У вітчизняній педагогіці ця проблема частіше розглядається в контексті громадянського виховання.

Проблеми громадянської освіти й виховання молоді є предметом науково-теоретичних досліджень В. Арешонкова, Р. Арцишевського, І. Беха, П. Вербицької, Б. Вульфа, А. Гаязова, Г. Гревцевої, М. Рагозіна. З. Красноока, Л. Крицької, Т. Ладиченко, В. Петрова, О. Пометун, М. Рудь, П. Щербаня. Складні проблеми взаємодії національних і громадянських цінностей відображені в Концепції національного виховання й Концепції формування світогляду громадянина України, у роботах О. Вишневського, Д. Лихачова, Г. Назаренко. Підготовка педагогів до громадянського виховання учнівський молоді є предметом досліджень О. Маринушкіної, І. Молодцової, В. Плахтєєвої, Н.Бочкарьової, О. Темченко, В. Туги, В. Уруського, К. Чорної. Світовий досвід громадянської освіти й виховання учнів розкривають О. Бажановська, В. Дунаєв, Р. Євтушенко, Л. Кузьменко, Л. Марцева, А.Михайлов, С. Позняк, М. Рагозін. Питання виховання студентів відбивають у своїх роботах І. Копилов, В. Демчук, С. Коляденко, Р. Хмелюк, М. Чельцов, Т. Шилько.

Проведений аналіз показав, що в сучасній психолого-педагогічній літературі спостерігається нечіткість методологічних позицій і певна невпорядкованість провідних категорій. Одні й ті явища підводяться під поняття і громадянської освіти, і громадянського виховання. Поняття «громадянськість», «громадянська компетентність», «громадянська свідомість», «громадянська культура» або використовуються як синоніми, або між ними порушуються родо-видові відносини. Термін «громадянська позиція» використовується в більшості робіт як аксіоматичний, такий, що не потребує визначення, або його зміст розкривається шляхом перерахування еклектичного набору ознак. Тому важливим теоретичним завданням є необхідність упорядкувати термінологію аналізованої проблеми.

Проаналізовано досвід організації громадянської освіти й громадянського виховання в загальноосвітній і вищій школі України, у тому числі проект "Громадянська освіта - Україні" (2005-2008). Підтверджено, що основна робота сконцентрована в середній школі, у вищій школі активізована тільки сфера підготовки майбутніх учителів до виховання громадянськості в учнів. Непедагогічні заклади (класичні університети, профільні ВНЗ) не приділяють належної уваги виховній роботі зі студентами. Процес виховання у вищій школі сьогодні реалізується недостатньо активно, що певною мірою зумовлене введенням платного навчання, широкому використанню дистанційних форм отримання вищої освіти, розвитку післядипломної освіти.

В сучасній науці існують різні підходи до визначення термінів «позиція» й «громадянська позиція». Позиція розглядається в педагогіці як стійка система відносин людини до певних сторін дійсності, що проявляється у відповідній поведінці й вчинках; як складна інтегративна характеристика, що відбиває активно-виборче, ініціативно-відповідальне, перетворювальне відношення особистості до себе, до діяльності, до світу й життя в цілому; бачення свого місця, своїх функцій, що проявляється в переконаннях особистості; знання, життєвий досвід, система поглядів і цінностей особистості (змістовний або внутрішній аспект) і рішення певних завдань (процесуальний або поведінковий аспект); соціально значуща поведінка людини, що є результатом сформованості її світогляду, переконань, мотивів діяльності. Громадянська позиція розглядається як характеристика особистості; як особистісне утворення; інтегративна якість особистості; сукупність громадянських, правових або моральних якостей; сукупність громадянських цінностей; рефлексивне відношення суб'єкта; різні аспекти відносин – духовних, трудових, моральних та ін.; соціальні або ідейно-моральні критерії сформованості особистості; внутрішня установка, орієнтація на певну лінію громадянської поведінки, що відбиває суб'єктивне відношення особистості до суспільства й держави.

Виходячи з проведеного теоретичного аналізу, ми розглядаємо громадянську позицію як системне явище, що відображає ступінь інтеграції відносин людини до суспільства, держави, у якій вона проживає, на емоційному, раціональному й поведінковому рівні. Громадянська позиція як складне системне утворення виникає в результаті інтеграції множинних зв'язків людини із суспільством і виступає як діалектична єдність її знань, мотивів і дій відносно як суспільства в цілому, так і конкретної держави як виразника основних суспільних тенденцій.

На підставі проведеного аналізу у дослідженні запропонована теоретична модель громадянської позиції студента, що включає три компоненти:

- громадянська інформованість, що характеризується такими показниками: знання атрибутики своєї країни; знання основних державних документів; знання національних традицій; знання історії своєї країни; знання сутності зв'язків, що визначають відносини людини зі своєю країною (визначення основних понять); знання культури своєї країни; знання демократичних основ державності; орієнтація на розширення знань про свою країну;

- громадянська спрямованість, що включає такі складові: відношення до країни (любов до Батьківщини, патріотизм, переживання за долю України): відношення до держави, влади; поважне відношення до законодавчої сфери держави; ідентифікація себе як представника певної національності; наявність почуття гордості за свою національну приналежність і за державу в цілому; інтерес до поточних подій у країні; небажання змінити місце проживання, підданство; прагнення брати участь в суспільному житті;

- громадянська активність, що може бути охарактеризована показниками: прийняття на себе відповідальності за долю Батьківщини; підпорядкування законам держави, у якій людина проживає; толерантність до інших і повага до прав інших громадян України; готовність включитися в рішення важливих проблем державного устрою; наслідування звичаям і традиціям; соціальну активність і готовність до її подальшого прояву; участь у громадянських діях (вибори); рішення проблемних ситуацій на користь України; удосконалення володіння державною мовою.

Визначення сутності громадянської позиції та запропонована модель її структури стали основою для розробки комплексної програми дослідження фактичного стану формування громадянської позиції студентів вищих навчальних закладів України.

У другому розділі „Фактори й тенденції розвитку громадянської позиції студентської молоді” представлені результати пошукового й констатувального етапів експерименту, виявлені рівні сформованості громадянської позиції в студентів шести ВНЗ, що розташовані в чотирьох регіонах України, а також загальні тенденції формування громадянської позиції у студентської молоді в сучасних умовах.

На пошуковому етапі, у якому взяли участь 114 студентів Донбаського інституту техніки й менеджменту Міжнародного науково-технічного університету, виявлялися загальні тенденції розвитку досліджуваного явища, виявлялася залежність між показниками громадянської позиції й особистісними характеристиками респондентів. При аналізі аргументів, що приводяться студентами, чітко помітні наступні особливості: 1) аргументація участі в акціях протесту є досить наївною, відображає скоріше ідеалізовані очікування, що щось зміниться на краще, якщо вживати якісь активні дії, ніж реальні програми дій; 2) аргументація самостійного вибору способу рішення проблем часто фактично відбиває несамостійність прийняття рішень самими студентами, оскільки свідчить про звертання за допомогою до родичів, вона викликана не вірою у свої сили, а усвідомленням безвихідності існуючого стану; свідчить про тотальну недовіру молоді до держави, що відірвалася й ізолювалася від потреб своїх громадян; не має гендерних відмінностей – жінки повною мірою приймають на себе відповідальність за матеріальне забезпечення родини, не розраховуючи на допомогу з боку майбутнього чоловіка; звужує коло потреб до фізичного виживання й не припускає культурного й особистісного розвитку; висловлювання типу «зроблю все», «піду на все» відображають схильність студентів до життєвій стратегії типу: «мета виправдує засоби», тобто готовність вирішити проблему забезпечення родини будь-якими засобами; 3) аргументація виїзду за кордон часто більше залежить від наявності там родичів, очікування допомоги й підтримки від них, ніж від усвідомленого самостійного вибору життєвої стратегії; показує, що сучасні студенти пройшли пік ідеалізації зарубіжжя, вони тверезо оцінюють виїзд в іншу країну як змушену міру, а не як життєве досягнення; маючи прихований проективний характер, показує розбіжності в орієнтаціях студентів: умови країни впливають на життя родини, однак учасники опитування припускають виїхати за рубіж не в складі родини, а поодинці, залишивши родину на Україні.

Відзначено своєрідне розщеплення у свідомості студентів громадянської, професійної й особистісної ліній розвитку, вони часто, даючи в цілому достатньо повне визначення патріотизму, вказують, що самі не є патріотами. Професійна діяльність не розглядається ними як спосіб служіння державі, реалізації своїх громадянських прав і можливостей. Тому важливим напрямом виховної роботи зі студентами, умовою його ефективності повинно стати відновлення єдності громадянської, професійної й особистісної позицій, розкриття їхнього органічного взаємозв'язку.

Відповіді студентів на питання про те, які права повинен мати громадянин України, відображають найбільш актуальні для них потреби, найбільш частотними серед них є: 1) право на свободу слова; 2) право на одержання безкоштовної освіти; 3) право на безкоштовне медичне обслуговування, охорону здоров'я; 4) право на життя; 5) право на власну думку; 6) право голосу, вибору, участі у формуванні представницьких органів і місцевого самоврядування; 7) право на захист, рівність перед законом; 8) право на безкоштовне житло; 9) право на волю; 10) право на фізичну недоторканність.

Отримані результати свідчать про те, що для студентської молоді основним показником демократії й правової захищеності є можливість відкрито обговорювати спірні питання, висловлювати власну думку, власну точку зору, брати участь у самоврядуванні.

Варіанти відповідей студентів на питання про вплив на формування громадянської позиції дисциплін, які вони вивчають у ВНЗ: 1) виховний громадянський потенціал впливу можуть мати всі дисципліни, навіть такі, які, на перший погляд, досить далекі від цієї проблеми (вища математика, інформатика); 2) дисципліни, які мають безпосередній вихід на проблеми громадянськості (релігієзнавство, культурологія, українська література, етика й ін.), не оцінюються студентами як такі, що вплинули на розвиток їхньої громадянської позиції; 3) дисципліни, досить близькі за змістом, неоднаково оцінюються студентами щодо їхнього виховного потенціалу (різні галузі права); 4) ефективність виховання громадянськості залежить від двох факторів: уміння самого студента вичленувати зі змісту предмета його громадянський аспект і діяльності викладача, що використовує або ігнорує відповідний виховний аспект. Отже, важливою умовою громадянського виховання студентів є використання потенціалу навчальних дисциплін, пов'язаних з відносинами людини й суспільства, приділяючи особливу увагу посиленню цього аспекту при викладанні психології як дисципліни, що розкриває не тільки змістовні, але й ціннісні основи людського існування, ставить особистість перед необхідністю усвідомити й упорядкувати свої відносини із соціальним середовищем, з окремими соціальними інститутами, із суспільством у цілому.

Оскільки формування громадянської позиції безпосередньо пов'язане з досвідом активної участі у вирішенні соціальних проблем, у процесі дослідження з'ясовувалося, чи беруть участь студенти в тих або інших формах студентського самоврядування, і, взагалі, що вони розуміють під поняттям студентське самоврядування. У цілому думки студентів розділилися. Третина студентів вважає, що самоврядування в їхньому ВНЗ немає. Окремі студенти, говорячи про наявність самоврядування, розуміють його як уже сформовану структуру роботи (старости, студентська рада) і не відчувають потреби замислюватися про інші форми, їх улаштовує існуючий стан. Однак є багато студентів, які хотіли б урізноманітнити форми своєї участі в громадському житті ВНЗ. І хоча серед них переважає прагнення самостійно вибирати дисципліни й викладачів, проте є конструктивні пропозиції. Разом з тим, деякі студенти побоюються, що наслідком активізації студентського самоврядування буде дезорганізація навчального процесу.

Отримані дані свідчать про необхідність підвищення рівня ознайомленості викладачів (насамперед – кураторів студентських груп) самих студентів з різноманітними формами студентського самоврядування, введенням елементів самоврядування в життя академічних груп, факультетів, ВНЗ у цілому.

За результатами проведеного дослідження можна стверджувати, що студенти нечітко уявляють сутність демократичної держави, їхнє відношення до правових основ демократичної держави залишається розпливчастим.

У процесі дослідження вивчалися особистісні якості студентів з різними типами життєвих планів. На основі психологічних методик простежувалася наявність або відсутність певних зв'язків між особистісними якостями й характером життєвого вибору студентів. З’ясовано, що особистісні якості студентів, що прийняли ту або іншу життєву стратегію, досить помітно відрізняються при міжгруповому порівнянні. Вибір, зроблений студентом, не корелює прямо з його потенційними можливостями щодо його реалізації. Факторами, що детермінують прийняття активної або пасивної стратегії, часто лежать в іншій площині відносин студентів (характері міжособистісних відносин, ідеалізованих уявленнях про життя, зовнішніх впливах, прагненні до змістовного спілкування й ін.). Виховна робота зі студентами, спрямована на формування громадянської позиції, обов'язково повинна будуватися на розкритті істотних особливостей тієї або іншої життєвої стратегії, її переваг і недоліків, безпосередніх й опосередкованих наслідків її реалізації, можливих придбань і неминучих втрат, «психологічної ціни» за той або інший вибір.

На констатувальному етапі після уточнення й конкретизації методичної бази проводилося подальше поглиблене вивчення попередньо виявлених тенденцій шляхом розрахунку інтегрованих показників щодо кожного учасника дослідження (642 студенти шести ВНЗ). Аналіз отриманих результатів дозволив виявити особливості формування громадянської позиції в студентської молоді:

- для більшості студентів явно недостатньо значущими виявилися рольові позиції «громадянин» і "майбутній фахівець";

- як значущий фактор формування громадянської позиції виступають внутрішньогрупові норми, які специфічним чином у залежності від складного поєднання об'єктивних і суб'єктивних параметрів відображають загальні процеси в суспільстві;

- розуміння сучасними студентами відносин між людиною й державою базується на механізмах повинності: підпорядкованість законам, відповідальність і сумлінність, тобто на пасивній відповідності зовнішнім вимогам. Фактично позицію більшості студентів можна передати висловлюванням: в сучасному суспільстві досить не порушувати законів, щоб претендувати на звання громадянина;

- спостерігається тенденція відчуження студентів від держави. Близько половини опитаних вважають, що рідною може стати будь-яка держава, у якій людині живеться добре. Студенти заперечують необхідність бути інформованим про життя країни для себе особисто, вважають, що ідея служіння Батьківщині - «це черговий спосіб закабалити людину».

- студенти приватних ВНЗ більш критично налаштовані стосовно ідей служіння Батьківщині, самозречення на її користь, її захисту, при оцінці влади, ситуації в країні студенти платних інститутів. Не одержавши допомоги від держави в придбанні професії, студенти приватних ВНЗ, у свою чергу, відмовляються вважати себе чимось їй зобов'язаними;

- при оцінці ступеня суб'єктивної значимості громадянських якостей виявлена розбіжність між відношенням і діями. Кількість балів за якостями, що характеризують певні відношення, у цілому помітно вище, ніж за якостями, що позначають дії. Цінностями, що заперечуються молоддю, виявилися: альтруїзм, плюралізм, толерантність;

- разом з тим виявлені й позитивні особливості: бажання брати участь у суспільній роботі, позитивне відношення до української мови й народних традицій України, почуття відповідальності за майбутнє України, негативне відношення до погрози екологічному стану природи України й приватизації стратегічно важливих об'єктів, усвідомлення необхідності права, знайомство з державною атрибутикою, любов до України тощо. Більше половини студентів бачать можливість реалізації своєї громадянської позиції в поточній діяльності, можуть конструктивно накреслити шляхи виходу держави з кризової ситуації.

Аналіз отриманих результатів підтвердив сучасну тенденцію до регіональної диференціації моделей виховання: у західному регіоні переважає національна модель виховання, тоді як у східному та південному – громадянська. Розширення, взаємодоповнення цих моделей є важливим напрямком виховної роботи.

Виявлені в процесі констатувального експерименту особливості дозволяють зробити висновок про складність і суперечливість процесу формування громадянської позиції, підтверджують необхідність проведення діагностичної роботи з метою виявлення реальних потреб студентів у громадянському аспекті та дають можливість виявити педагогічні умови ефективного формування громадянської позиції студентської молоді.

У третьому розділі „Зміст і результати експерименту з формування в студентів громадянської позиції” розкривається програма й методика формування громадянської позиції студентської молоді, розроблені на основі виявлених особливостей формування громадянської позиції студентів та запропонованих педагогічних умов, а також аналізуються результати формувального експерименту. Базою проведення формувального експерименту обраний Донбаський інститут техніки й менеджменту Міжнародного науково-технічного університету – ВНЗ недержавної форми власності, розташований у східному регіоні (99 студентів). Основою експериментальної роботи став розроблений для проведення формувального експерименту спецкурс "Громадянознавство", що ввійшов як базова складова до навчально-виховного процесу й став провідним напрямом у вихованні громадянської позиції студентів у процесі професійної підготовки.

Тематичний план спецкурсу включає наступні розділи й теми:

Розділ 1. «Я – громадянин України» (14 годин). Теми: 1) Урок громадянськості. «Не розчаровуйся в Україні – вона свята». 2) «Я і мої права». Правовий ринг. 3) «Я – громадянин України». Семінар. 4) «Я і закон». Круглий стіл. 5) «Твої права й обов'язки». Правовий лекторій. 6) «Державні символи України, історія й сучасність». Лекція. 7) Рольова гра «Прибульці». 8) «Держава починається з нас». Конкурси доповідей, рефератів. 9) Рольова гра «Презентація» 10) «Якби я став Президентом». Відкритий мікрофон. 11) «Гідний син Батьківщини». Тематична класна година. 12) «Моя громадянська позиція». Колоквіум. 13) «Ти громадянином бути зобов'язаний». Тест-опитування. 14) «Основні риси громадянського суспільства». Круглий стіл.

Розділ 2. «Український патріотизм» (11 годин). Теми: 1) « Ми – українці». Тематичний вечір. 2) «Хто ми – патріоти або «загублена молодь?» Диспут. 3) «Як ви ставитеся до перспективи виїзду за кордон?». Рольова гра «Виїзд за кордон» 4) «Ми діти твої, Україно». Тематичний вечір. 5) «Патріотизм: за й проти». Дискусійна гойдалка. 6) «Почуття батьківщини – що це таке?» Твір-міркування. Творча робота студентів. 7) Свято «Україно, любов моя». 8) «Патріотизм як відношення до Вітчизни». Участь в акціях милосердя, шефство над ветеранами, трудові десанти. 9) «Патріотизм. Як я його розумію». Круглий стіл. 10) «Обпалені Афганістаном». Лекція-екскурсія. Музейна форма роботи. 11) «Патріотичний рух у рідному краї в роки Великої Вітчизняної війни». Музейно-краєзнавча форма роботи.

Розділ 3. «Етнографія й народознавство» (8 годин). Теми: 1) «Традиційні свята українського народу». Семінар. 2) «Усвідомлена любов до свого народу не сполучна з ненавистю до інших» (Д.Ліхачов). Твір-міркування. 3) «Козацькому роду нема переводу.» Виховна година. 4) «Моя маленька Батьківщина». Урок-прес-конференція. 5) «Моя родина – моя Батьківщина». Круглий стіл. 6) «Наші знамениті земляки. Народна творчість» Екскурсія в історичний музей. 7) «Солдатська слава краматорчан». Тематичний вечір. 8) «Джерела української духовної культури». Лекція-екскурсія.

Організація виховного впливу на студентів здійснювалася шляхом включення в зміст навчального процесу проблем взаємин людини з суспільством, інтеграції й спрямованості предметів соціально-гуманітарного циклу на формування в студентів цінностей демократичної правової держави. У діяльність кураторів академічних груп уведене завдання ознайомлення студентів з історією України й рідного краю, з використанням привабливих для молоді форм роботи, здійснювалося ознайомлення кураторів з відповідною методикою роботи. Широко використовувалися активні методи роботи зі студентами: регулярно проводилися дискусії з актуальних суспільних проблем, питань, що цікавлять молодь, розроблялися проекти; проводилися тематичні конкурси, конференції; використовувалися елементи тренінгової роботи, залучалися музейні засоби, вводилися процедури самоаналізу й елементи самоврядування, і тощо.

Результати контрольного зрізу показали істотне зростання всіх показників сформованості громадянської позиції: посилення позитивних зв’язків студентів з державою, прагнення брати активну участь у житті суспільства, конструктивність аналізу соціальних явищ, зниження негативізму при оцінці суспільних процесів.