РЕГІОНАЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ Статья

Актуальність теми дослідження обумовлена збільшенням професійно-кваліфікаційного дисбалансу, посиленням конкуренції на ринку праці та дефіцитом робітничих кадрів, що викликає необхідність удосконалення регіонального менеджменту формування трудового потенціалу. Ця проблема в сучасних умовах, на думку фахівців, стоїть надзвичайно гостро. Для її розв’язання необхідно вирішити ряд питань, які стосуються підходів до визначення, оцінки та розроблення організаційно-економічних заходів менеджменту формування трудового потенціалу регіону. Концепцією державної регіональної політики та Концепцією сталого розвитку, Законом України «Про стимулювання розвитку регіонів», Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 р., затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2006 р. № 1001, передбачається ефективне використання трудового потенціалу.

Теоретичні, методологічні та практичні аспекти щодо розв’язання проблем регіонального менеджменту, розроблення стратегій розвитку регіонів в умовах економічних змін були й залишаються предметом наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних учених-економістів: З.Герасимчук, В.Гришка, Л.Громоздової, Б.Данилишина, М.Данилюка, М.Долішнього, В.Дубіщева, Й.Завадського, О.Комеліної, Б.Кузняка, І.Ладанова, М.Мескона, Т.Миронової, М.Мінченка, Я.Олійника, В.Онищенка, Г.Осовської, В.Пили, Д.Стеченка, Н.Суліми, В.Сухарського, О.Чмир, А.Чухна та інших. Слід зазначити великий внесок у розроблення ґрунтовних підходів до вивчення регіональних аспектів трудового потенціалу таких учених, як: С.Айвазяна, Д.Богині, І.Бондар, Г.Беккера, Г.Вайнштейна, О.Грішнової, В.Васильченка, І.Джаїн, М.Дороніної, Я.Ейдельмана, Л.Ільїч, М.Кима, Г.Завіновської, Т.Заяць, С.Злупка, В.Лагутіна, Е.Лібанової, Л.Михайлової, Т.Олійника, С.Пирожкова, В.Приймака, Л.Семів, О.Сологуб, С.Струміліна, В.Сичової, Л.Шевчук та інших.

Однак аналіз наукових публікацій свідчить, що поряд із значною кількістю розробок із питань формування, розподілу, міграції та використання трудового потенціалу в регіонах недостатня увага приділяється регіональному менеджменту формування трудового потенціалу в умовах демографічної кризи в Україні при зменшенні кількості трудових ресурсів і підвищенні вимог до їх якості. Регіональний менеджмент формування трудового потенціалу є інтегральною проблемою, розв’язання якої потребує творчого осмислення досягнень як світової, так і вітчизняної науки й практики. Усе це визначає актуальність та своєчасність дослідження, а отже, зумовлює вибір теми, мету і завдання дослідження.

Головна ідея дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі узагальнення науково-методичних напрацювань, практичного досвіду та системного дослідження регіонального менеджменту обґрунтувати напрями вдосконалення процесу формування трудового потенціалу регіону.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з науковими дослідженнями Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка за темами: "Теоретичні основи формування господарського механізму регіонів України" (номер державної реєстрації – 0102U004705), в межах якої автором розроблено методичні підходи до аналізу та оцінки впливу факторів регіонального менеджменту на систему формування трудового потенціалу; "Механізм формування фінансово-інвестиційного потенціалу в умовах сталого розвитку" (номер державної реєстрації – 0105U00076), де автором обґрунтовані пропозиції щодо інвестицій у трудовий потенціал; "Інноваційний зміст сталого розвитку регіонів України" (номер державної реєстрації – 0105U000770) – дисертантом досліджено ефективність упровадження інновацій у процес освіти як фактор підвищення регіональної продуктивності праці.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток та поглиблення теоретичних підходів і науково-методичного забезпечення вдосконалення регіонального менеджменту формування трудового потенціалу.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність визначення та розв’язання таких завдань:

– теоретично обґрунтувати соціально-економічну сутність категорій «трудовий потенціал регіону», «трудовий капітал регіону» й «регіональний менеджмент трудового потенціалу»;

– дослідити розвиток регіонального менеджменту формування та використання трудового потенціалу на основі систематизації позицій вітчизняних і зарубіжних наукових шкіл;

– удосконалити методичні підходи до аналізу й оцінки впливу факторів регіонального менеджменту на систему формування та використання трудового потенціалу регіону;

– проаналізувати тенденції формування й використання трудового потенціалу регіону;

– виявити особливості менеджменту формування трудового потенціалу на регіональних ринках праці;

– обґрунтувати шляхи вдосконалення менеджменту формування та розвитку трудового потенціалу на регіональному рівні;

– встановити вплив факторів регіонального менеджменту на систему формування й використання трудового потенціалу регіону за допомогою економіко-статистичного моделювання;

– розробити організаційно-економічні заходи вдосконалення регіонального менеджменту формування трудового потенціалу.

Об'єкт дослідження – процес менеджменту формування трудового потенціалу в контексті державної регіональної економічної політики.

Предмет дослідження – теоретико-методичні та прикладні засади регіонального менеджменту формування трудового потенціалу.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі були використані такі загальнонаукові методи дослідження, як: спостереження й узагальнення (для узагальнення системи кількісних та якісних показників оцінки трудового потенціалу), діалектичний (для розмежування й уточнення соціально-економічної сутності категорій «трудовий потенціал регіону» та «трудовий капітал регіону»), історизму й порівняння (для систематизації позицій різних економічних шкіл щодо концептуальних положень регіонального менеджменту формування трудового потенціалу), системний, комплексний і функціональний (для виявлення особливостей теоретико-методологічних підходів щодо досліджень регіонального менеджменту формування трудового потенціалу), факторний аналіз (для визначення впливу пріоритетних факторів на регіональний менеджмент формування трудового потенціалу), статистичний аналіз і соціологічне опитування (для оцінки формування трудового потенціалу регіону), прогнозування й графічний метод (для прогнозування зайнятості трудового потенціалу та чисельності населення регіону на перспективу), кластерний аналіз (для оцінки динаміки й характеру структурних зрушень у моделях менеджменту трудового потенціалу різних рівнів), економіко-статистичне моделювання (для визначення впливу факторів регіонального менеджменту на систему формування та використання трудового потенціалу).

Поставлені завдання розв’язувалися із застосуванням сучасних версій систем обробки інформації пакетів прикладних програм STATISTICA 6.0.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження слугували закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти і матеріали Міністерства праці та соціальної політики України, матеріали Державного комітету статистики України, матеріали Головного управління економіки Полтавської обласної державної адміністрації України, Полтавського обласного управління статистики, вітчизняні й зарубіжні аналітичні огляди, науково-методичні публікації, періодичні видання, аналітичні розрахунки автора, виконані у процесі проведення дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в наступному:

вперше:

– дано визначення поняття «регіональний менеджмент трудового потенціалу» як керованої адміністративної підсистеми процесу прийняття управлінських рішень на даній території, що перебуває в постійному взаємозв'язку з керуючою системою (центральними державними органами) та керованою операційною системою (регіоном) і забезпечується принципами менеджменту на стадіях формування, розподілу, перерозподілу та використання трудового потенціалу, які повторюються з відтворенням суспільного продукту;

– розкрито зміст категорії «трудовий капітал регіону», визначено її місце у системі соціально-економічних категорій; запропоновано розглядати трудовий капітал регіону як частину людського капіталу регіону (вартісне відображення трудових ресурсів регіону), тобто інвестиції в професійний розвиток, набуття інтелектуальних знань, розвиток умінь і навичок трудових ресурсів регіону, які здатні збільшувати дохід чи нагромаджувати науково-технічний потенціал регіону;

вдосконалено:

– категоріальний апарат, зокрема запропоновано категорію «трудовий потенціал регіону» розуміти як єдність якісних характеристик трудових ресурсів регіону та їх потенційних можливостей в аспекті використання природних і набутих у процесі життя професійних та інтелектуальних здібностей, які дозволяють забезпечити виробництво споживчих вартостей у трудовій діяльності в даний час і в перспективі, що на відміну від існуючих підходів до даної категорії уточнює теоретичне підґрунтя визначення трудового потенціалу регіону не тільки на сучасному етапі, але й у майбутньому;

– методичні підходи до аналізу та оцінки впливу факторів регіонального менеджменту на формування і використання трудового потенціалу, що на відміну від існуючих методик дає можливість на підставі вдосконаленої системи показників оцінки трудового потенціалу регіону і комплексного застосування сучасних методів кластеризації, економіко-статистичного моделювання та прогнозування розрахувати майбутню забезпеченість регіону трудовими ресурсами, оцінити взаємний вплив факторів регіонального менеджменту на регіональну продуктивність праці;

дістало подальшого розвитку:

– обґрунтування шляхів удосконалення менеджменту формування й розвитку трудового потенціалу на регіональному рівні на підставі оцінювання роботи регіональних центрів зайнятості та впливу факторів регіонального менеджменту на формування конкурентоспроможного трудового потенціалу, що дозволяє запропонувати заходи щодо залучення до трудової діяльності безробітного населення;

– оцінка впливу факторів регіонального менеджменту на регіональну продуктивність праці економічно активного населення за допомогою застосування економіко-статистичної моделі, що на відміну від існуючих оцінок дозволяє виявляти шляхи підвищення ефективності використання трудового потенціалу і сприяє прийняттю оптимальних управлінських рішень на рівні регіону;

– система заходів щодо ефективного використання трудового потенціалу та економії бюджетних коштів шляхом: застосування модульно-індивідуального методу професійного навчання з підготовки фахівців робітничих професій у регіональних центрах зайнятості, що порівняно з існуючим колективним навчанням дозволяє скоротити термін навчання, підвищити якість та конкурентоспроможність трудового потенціалу; надання пропозицій щодо удосконалення структури регіональних органів управління за рахунок створення відділу регіонального менеджменту формування трудового потенціалу у складі Полтавської облдержадміністрації для реалізації Стратегії розвитку Полтавської області до 2015 р. і координації діяльності обласного центру зайнятості та приватних агентств із проблем працевлаштування в регіоні.

Практичне значення одержаних результатів. Практична значимість розроблення і впровадження пропозицій із регіонального менеджменту формування трудового потенціалу для розроблення Програми соціально-економічного розвитку при реалізації Стратегії розвитку Полтавської області до 2015 р. підтверджується довідками Головного управління економіки Полтавської обласної державної адміністрації (лист № 02/04-06/565 від 17.04.2008 р., лист № 7-8/1581 від 06.10.2004 р.). Рекомендації автора знайшли застосування при реорганізації державної установи регіону для ефективного використання трудового потенціалу (лист № 05/1518 від 19.06.2003 р.). Положення та висновки дисертації використані у процесі викладання дисциплін «Регіональна економіка», «Розміщення продуктивних сил» та «Соціальна економіка» при підготовці фахівців у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка (лист № 17-9-566 від 03.04.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертації доповідались на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: V Міжнародному конгресі українських економістів "Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку" (Львів, 2000 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації" (Дніпропетровськ, 2001 р.), Міжнародній науково-теоретичній конференції "Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть" (Тернопіль, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Роль інформаційних технологій у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств" (Полтава, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики" (Київ, 2007 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Формування конкурентноздатності підприємств АПК" (Полтава, 2008 р.), Міжнародній науковій конференції "Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні" (Київ, 2008 р.), науково-методичних і методологічних семінарах Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка у 1994–2008 рр.

Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи викладено у 18-ти наукових працях загальним обсягом 5,08 друк. арк., з яких особисто автору належать 4,27 друк. арк., у тому числі у 6-ти статтях у наукових фахових виданнях, включених до переліку ВАК України.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 216 сторінок комп’ютерного тексту, що включає 24 рисунки та 14 таблиць. Із загальної кількості таблиць і рисунків 2 займають усю площу сторінки. Список використаних джерел із 195-ти найменувань викладено на 18-ти сторінках, 35 додатків – на 35-ти сторінках.