МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТВОРІВ У СТАРШИХ КЛАСАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її наукова значущість, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, з’ясовано новизну і практичне значення, подано відомості про апробацію та впровадження результатів експериментального навчання.

У першому розділі – “Теоретичні основи вивчення публіцистичних творів у старших класах загальноосвітньої школи” – проаналізовано, систематизовано та узагальнено визначені у літературознавстві домінантні риси публіцистичних творів та їх жанрову структуру; з’ясовано психолого-педагогічні чинники розуміння і сприймання публіцистики учнями старших класів, що сприятимуть їхньому літературному розвитку, формуванню вмінь самостійно працювати з публіцистичним текстом і відіграватимуть важливу роль у процесі соціалізації молодих людей; прослідковано стан вивченості публіцистики у методиці викладання української літератури.

Основою методики вивчення публіцистичних творів у старших класах загальноосвітньої школи є дослідження літературознавців, теоретиків журналістики, у яких йдеться про природу публіцистики, історичні чинники її виникнення, специфічні особливості, суспільну роль, гносеологічне і психологічне підґрунтя. Нами враховано визначення публіцистики Д. Заславського, В. Учонової, М. Черепахова та ін. Ми погоджуємось із думкою сучасного науковця Й. Лося, що публіцистика – “це словесна сфера моделювання свідомості, вияв незгасної активності, динамізму людського духу, політичне і морально-філософське освоєння історії та актуальної суспільної практики, всеохоплюючий спосіб формування особистості, площина вияву інтересів і вартостей людей, суспільних груп і націй, втілення їх культурної ідентичності” і надалі у створеній нами методиці послуговуватимемось саме цим твердженням. Віхи історії розвитку української публіцистики визначені у розвідках С. Абрамовича, В. Здоровеги, О. Білецького, Ю. Барабаша, А. Погрібного.

Аналіз ряду досліджень про публіцистику В. Здоровеги, В. Качкана, А. Москаленка, М. Подоляна, Є. Прохорова, Б. Стрельцова дає змогу зробити висновок про функції публіцистики: формування суспільної думки, відображення актуальних для сучасності суспільних явищ у їх цілісності.

Схиляємося до думки, що об’єкт публіцистики – це переважно реальна суспільна діяльність громадян у всій її складності і виявах у сферах економіки, права, науки, побуту, культури, моралі тощо.

Не можемо не погодитись з тим, що публіцистика та художня література є різними видами словесної творчості, кожен з яких має свій предмет, власні завдання й функції. За С. Абрамовичем, публіцистика спирається на аналітичне мислення і покликана висвітлювати різноманітні громадські проблеми політичні, економічні, моральні. Художня література розглядається як сфера невимушеної суб’єктивної гри думки та емоції, як образно інтуїтивне переживання світу. Якщо художня література є предметом наукових пошуків уже кількох тисячоліть, то публіцистика, за словами Ю. Лазебника, не має ні своєї наукової історії, ні своєї всебічно осмисленої теорії. Щодо публіцистики досі існують різні, часто протилежні погляди. Одні науковці зараховують публіцистику до журналістики, вважаючи її окремою частиною останньої. Для інших – публіцистика включає до свого складу ще й журналістику. Комусь здається, що публіцистика є самостійною наукою, ще інші роблять її частиною соціології. І подібні позиції далеко не вичерпують різних підходів до природи публіцистики, тому немає одностайності щодо цього питання. Ми схиляємося до думки, що публіцистика тяжіє більше до художньої літератури.

Учені М. Подолян, Д. Прилюк, В. Качкан, В. Здоровега, В. Галич та ін. по-різному класифікують публіцистичні жанри. Поділ публіцистики на жанри є умовним, оскільки нерідко трапляються випадки, коли один і той же твір має виразні ознаки різних жанрів, наприклад, нарису, статті, есе тощо. У нашому дослідженні подано характеристику і зроблено аналіз основних жанрів публіцистики, а саме: статті, фейлетону, памфлету, нарису, есе, котрі пропонуються для вивчення учнями старших класів загальноосвітньої школи, оскільки для створення нової методики це матиме велике значення. Також визначено головні мотиви сучасної публіцистики: митець і влада, національна ідея, народ і мова, екологія і довкілля, які сприяють розвиткові громадської думки, втручаються у суспільні процеси.

Основою для обґрунтування методики вивчення публіцистичних творів у старших класах є психолого-педагогічні дослідження Є. Еріксона, Г. Костюка, Л. Виготського, Л. Божович, І. Кона, В. Кан-Калика, О. Леонтьєва, О. Спіркіна, Н. Михальчук, Е. Івашкевича (про зміст, функції, значення процесів самовизначення і самосвідомості, важливу роль у формуванні світогляду рефлексії, особливості розвитку мислення в учнів старших класів, про особистісний підхід у спілкуванні зі старшокласниками, розвиток діалогічних умінь та навичок, психологічну підготовку до дискусії та інше), що визначають умови ефективності вивчення публіцистичних творів і розвитку духовно багатої особистості старшокласника.

Аналіз методичної літератури з теми дослідження показав, що ще на початку ХХ століття відомі вчені-методисти Н. Соколов, М. Рибникова, В. Голубков головною метою вивчення літератури у школі вважали формування суспільно значущої позиції особистості учнів.

У XX – на початку XXI століття у методиці викладання літератури спостерігається підвищення інтересу вчених-методистів, учителів-практиків до проблеми вивчення публіцистичних творів у старших класах загальноосвітньої школи. Науковці Б. Степанишин, Є. Пасічник, Н. Волошина, Г. Токмань, А. Градовський, Л. Мірошниченко, О. Ісаєва, З. Шевченко та інші вказують на доцільність проведення ґрунтовних методичних досліджень з означеної проблеми. Однак багато аспектів проблеми вивчення публіцистичних творів не знайшли необхідного висвітлення у методичних дослідженнях, зокрема не розроблено питання застосування оптимальних методів, прийомів і видів навчальної діяльності під час вивчення публіцистичних творів.

Аналіз чинних шкільних програм з української літератури для учнів 9–11 класів засвідчив потребу вдосконалення навчальних матеріалів щодо вивчення публіцистичних творів у старших класах загальноосвітньої школи.

У ході підготовки до проведення констатувального зрізу було визначено його мету, вікові групи учнів, школи, де мало проводитися дослідження, обрані методи дослідження, розроблено анкети, тематику письмових робіт, критерії для визначення дієвості апробованої методики.

Для проведення констатувального зрізу обрано школи, у яких працювали вчителі різних кваліфікаційних категорій, що забезпечило об’єктивність експерименту й дало змогу зробити правильні висновки й узагальнення із здобутих результатів.

Під час констатувального зрізу застосовувалися різні методи дослідження: анкетування, спостереження, бесіди, аналіз письмових робіт та шкільної документації.

Констатувальний зріз, що проводився серед учнів, мав на меті визначити рівень знань про публіцистику; розуміння сутності й ролі публіцистики в житті людини; усвідомлення важливості звернення до неї у процесі опрацювання навчального матеріалу; з’ясувати, як часто вивчаються публіцистичні твори на уроках української літератури та інших предметів, окреслити коло вмінь і навичок аналізу публіцистики у контексті творчості митця. Окрім анкет, у ході констатувального зрізу було проаналізовано письмові роботи, оскільки аналіз шкільної документації показав, що до вивчення публіцистики у старших класах звертаються рідко. Аналіз робіт висновок про низький рівень зацікавленості проблемою й розуміння її сутності.

Констатувальний зріз проводився не тільки серед учнів, а й учителів. Бесіди, відвідані заняття, аналіз планів уроків засвідчили, що словесники приділяють увагу розвиткові пізнавальної активності школярів, розуміють роль публіцистики письменника в осягненні його творчості, вплив на формування світогляду молодих громадян нашої держави.

Водночас було відзначено й такі недоліки, як: відсутність системи роботи, епізодичність звернення до публіцистики, використання її здебільшого як ілюстрації до певних тез, положень автобіографічного характеру. Учителі відчувають брак фактичного матеріалу для повноцінної організації роботи на уроці.

У другому розділі – “Експериментально-дослідницька робота з проблеми вивчення публіцистичних творів у старших класах загальноосвітньої школи“ – теоретично обґрунтовано методику вивчення публіцистичних творів у старших класах загальноосвітньої школи і практично доведено доцільність форм, методів і прийомів вивчення публіцистичних творів у старших класах загальноосвітньої школи, описано констатувальний і формувальний експерименти, проаналізовано здобуті результати.

У дослідженні визначено, що методична система вивчення публіцистики у старших класах загальноосвітньої школи – це складне структурне утворення, що містить провідну ідею, функції, принципи, методи, прийоми, форми навчальної діяльності, спрямовані на ґрунтовне сприймання і розуміння публіцистичних творів, за допомогою яких формується світогляд учня, відбувається соціалізація особистості старшокласника. Вона реалізується через уроки, факультативні заняття, позакласні заходи, присвячені значущим темам, ґрунтується на безперервному системному розвитку особистості школяра, підготовки його до суспільного життя.

Мета методичної системи полягає у визначенні ефективних методів, прийомів, видів і форм навчальної діяльності, спрямованих на досягнення цілісності у сприйманні шкільного курсу літератури, формування в учнів високоморальних понять за допомогою вивчення публіцистики у старших класах загальноосвітньої школи.

Методична система виконує такі функції: пізнавальну (глибоке осмислення публіцистичних творів, визначення авторської позиції, поглиблення знань з гуманітарних предметів); розвивальну (розвиток вмінь та навичок аналізу публіцистичного твору); світоглядну (створюється фундамент для світобачення старшокласників, соціалізації особистості); мотиваційну (розвиток інтересу до вивчення публіцистики); виховну (розвиток людини-громадянина, високих моральних почуттів).

Розробка системи вивчення публіцистики ґрунтувалася на головних загальнонаукових принципах системи:

- цілісності (залежність кожного елемента системи від його місця, функції в цілому);

- структурності (можливість опису системи через визначення її структури);

- взаємозалежності системи й середовища (формування й виявлення особливостей системи у процесі взаємодії із середовищем, виступаючи при цьому провідним активним компонентом взаємодії);

- ієрархічності (кожен компонент системи у свою чергу може розглядатися як система);

а також системного підходу: змістовності (можливість фіксування недоліків старих традиційних функцій); динамічності й спадковості.

Крім загальнонаукових, в основу системи покладені:

1. Загальнодидактичні принципи: науковості й доступності; систематичності й послідовності засвоєння знань; проблемності; науковості; творчої активності й свідомості учнів; єдності навчання, розвитку й виховання; позитивного тла навчання; зв’язку навчання з життям; урахування індивідуальних особливостей учнів.

2. Методичні принципи викладання української літератури: пріоритету загальнолюдських цінностей; вивчення літератури як мистецтва слова, контекстового розгляду літературних явищ, вивчення будь-якого твору з урахуванням його жанру.

Визначаємо специфічні принципи вивчення публіцистичних творів у загальноосвітній школі: вплив публіцистики на свідомість людини, взаємодія художніх творів і публіцистичної спадщини українських митців.

Провідною ідеєю системи вивчення публіцистичних творів у старших класах загальноосвітньої школи є підвищення рівня літературної освіти, розуміння старшокласниками специфіки публіцистики, формування національно свідомої і духовно багатої особистості молодої людини.

Система вивчення публіцистичних творів у старших класах загальноосвітньої школи відкриває широкі можливості модернізації літературної освіти як на уроках української літератури, так і на факультативних заняттях, під час позакласних і позашкільних заходів.

Методична система вивчення публіцистичних творів у старших класах загальноосвітньої школи являє собою складне структурне утворення, що містить провідну ідею, функції, принципи, методи, прийоми, форми навчальної діяльності.

Структуру методичної системи вивчення публіцистичних творів у старших класах загальноосвітньої школи представлено наочно на рис. 1 (с. 11).

Розроблену методичну систему експериментально впроваджено у три етапи (в дев’ятому, десятому та одинадцятому класах). Ураховуючи те, що сприймання та розуміння публіцистичних творів учнями 9–11 класів відрізняється, було визначено провідні методи й методичні прийоми навчальної діяльності залежно від етапів вивчення публіцистичного твору для кожного етапу впровадження методичної системи. Робота будувалася таким чином, щоб у кожному наступному класі у процесі вивчення української літератури учні вдосконалювали здобуті в попередніх класах знання, набуті вміння і навички роботи з публіцистичними творами.

Для перевірки ефективності запропонованої системи вивчення публіцистичних творів у 9–11 класах проведено формувальний експеримент, який складався з підготовчого, основного, підсумкового етапів, проаналізовано його результати.

На підготовчому етапі проводилась така робота: добір матеріалу, розробка методичних рекомендацій для вчителів, визначення контрольних і експериментальних класів, ознайомлення та забезпечення вчителів української літератури з навчально-методичними матеріалами для проведення експериментального навчання.

На основному етапі проводилось дослідно-експериментальне навчання, сутність якого полягала у цілеспрямованій зміні ходу звичайного навчального процесу відповідно до поставлених завдань.