| Короткий зміст: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження, визначено її об’єкт, предмет, мету, завдання, подано джерельну базу та методи дослідження; доведено наукову новизну, теоретичне і практичне значення; надано відомості про апробацію і впровадження основних результатів дисертації.
У першому розділі – „Теоретико-методологічна основа дослідження педагогічної спадщини М.М. Аркаса” – здійснено історіографічний аналіз досліджуваної проблеми, охарактеризовано використані у дослідженні джерела, визначено загальну методику та напрями дослідження.
Аналіз наукової літератури дозволив нам дійти висновку, що спеціальні дослідження, присвячені педагогічній та просвітницькій спадщині М.М. Аркаса відсутні. Проте окремі складові педагогічної та просвітницької діяльності освітянина висвітлено у працях Л. Кауфмана, В. Сарбея, В. Шкварця, В. Ульяновського, Т. Березовської, В. Жадька, В. Андріяш, О. Морозової,
Л. Пироженко, Н. Побірченко, які частково розглядали аспекти його життя, чинники його становлення як композитора та просвітника, його роль у боротьбі за становлення національної початкової школи.
Відсутність досліджень про педагогічну діяльність М.М. Аркаса пояснюється відносною новизною теми дослідження. До вивчення творчої спадщини М.М. Аркаса та його життєдіяльності науковці звернулися лише з
90-х років ХХ ст. Перш за все було розглянуто ті грані його діяльності, що базувалися на доступних матеріалах, тобто композиторська, історична, просвітницька.
Для вирішення завдань дослідження було використано широку джерельну базу, що включає такі матеріали: 1) архівні джерела; 2) першоджерела: друкована й рукописна спадщина М.М. Аркаса; 3) періодичні видання; 4) монографії сучасників; 5) дисертаційні дослідження; 6) електронні ресурси мережі Inte
et.
Основну інформацію джерел (архівні матеріали) було почерпнуто нами у фондах державних архівів Києва, Одеси, Миколаєва, Херсона, у яких містяться відомості, що характеризують громадську, політичну, просвітницьку, педагогічну діяльність М.М. Аркаса. Особливу цінність становлять матеріали „Особистого фонду М.М. Аркаса”, що дають уявлення про його життєві й громадські позиції, систему родинного виховання Аркасів, напрями громадсько-просвітницької діяльності М.М. Аркаса в умовах національно-культурного відродження в Україні; його педагогічні ідеї; розкривають коло знайомих
М.М. Аркаса, які, здебільшого, були активними членами українського національного руху; висвітлюють малодосліджені аспекти життєдіяльності М.М. Аркаса. Документи Миколаївського товариства „Просвіта”, які містять статистичні відомості про культурно-освітню, громадську діяльність товариства; відомості про його членів, їх співпрацю з місцевим населенням, подають факти про благодійну діяльність товариства.
Забезпечення ґрунтовності та повного висвітлення проблеми визначено через основні напрями дослідження. Окремим напрямом свого дослідження ми виділили соціально-історичні та культурно-громадські передумови формування педагогічних ідей М.М. Аркаса у ІІ половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Кінець ХІХ – початок ХХ ст. характеризується значними соціально-економічними зрушеннями як у Росії, так і в Україні; прискорено розвивається капіталізація виробничих відносин у промисловості і сільському господарстві. Незважаючи на те, що освітня політика російського уряду в цей час перешкоджала становленню практичного українського шкільництва, розвиток педагогічної думки у ІІ половині ХІХ століття характеризується пошуком нових підходів до формування вітчизняної системи освіти й виховання, побудованої на національно-демократичних і гуманістичних засадах.
Бурхливий розвиток капіталізму створив об’єктивні передумови для прогресу освіти. Держава потребувала освічених фахівців. Це примусило царський уряд піти на деяке збільшення кількості шкіл. За 1905-1907 рр. в Україні відкрито 1351 початкову школу, 15 неповних середніх училищ,
67 середніх спеціалізованих закладів, 33 жіночі гімназії, 14 комерційних училищ.
Видатні педагоги та громадські діячі ІІ половини ХІХ ст. М. Костомаров, К. Ушинський, М. Драгоманов, І. Франко, Б. Грінченко, М. Грушевський, О. Барвінський, С. Русова ставили за мету впровадження національного компоненту змісту освіти, здійснення виховання підростаючого покоління на традиціях і досягненнях народної педагогічної думки.
Важливим напрямом дослідження вважаємо систему родинного виховання Аркасів з формування гуманістичних цінностей та патріотизму. Родинне виховання займало вагоме місце в системі моральних цінностей роду Аркасів. Підтвердженням цього є факт представництва кожного покоління роду Аркасів видатною особистістю. Родинне виховання Аркасів характеризується як гуманістичне і громадянське. Батьки і діти будували свої стосунки на основі взаємоповаги, довіри і доброзичливості.
Систематизація й узагальнення творчої спадщини М.М. Аркаса в її динаміці на основі історико-структурного методу дозволили простежити становлення його педагогічних ідей, вивчення яких М.М. Аркаса є тим напрямом дослідження, який визначив вагомість його внеску в розбудову національної школи в Україні.
Слід наголосити, що важливу роль у становленні Аркаса-педагога, Аркаса-громадського діяча відіграло творче та особисте спілкування з неординарними особистостями, такими як: В. Науменко, Б. Грінченко, Є. Чикаленко,
В. Липинський, В. Доманицький. Завдяки такому прогресивному оточенню М.М. Аркас формував та утверджував свої погляди і переконання, відстоював свою життєву позицію. На нашу думку, найбільший вплив на формування світоглядних педагогічних ідей М.М. Аркаса мав Б.Д. Грінченко. Дві свої великі справи, зокрема, заснування початкових шкіл з українською мовою навчання і заснування товариства „Просвіта” в Миколаєві М.М. Аркас зробив безпосередньо під впливом і за порадами Б.Д. Грінченка. Цей просвітницький тандем на багато років визначив шлях розвитку освіти, просвіти, культури на півдні України.
М.М. Аркас діяв в історичному контексті боротьби за українську школу і, безумовно, як визначна особистість, небайдужа до долі своєї країни, не міг не сприйняти ідеї передової інтелігенції і не включитися в процеси удосконалення української школи.
У результаті наукових пошуків, застосування наукових принципів і методів пізнання в процесі дослідження нами викладено матеріал у послідовній і логічно завершеній формі та об’єктивно відображено внесок М.М. Аркаса в розвиток педагогічної та суспільно-громадської думки України.
У другому розділі – „Педагогічна теорія і практика виховання в педагогічній спадщині М.М. Аркаса” – проаналізовано життєвий шлях М.М. Аркаса, виокремлено передумови та провідні чинники формування світогляду просвітника, встановлено роль М.М. Аркаса у започаткуванні розгалуженої системи національної освіти на селі та запровадженні української мови навчання в початковій школі; розкрито зміст і педагогічну спрямованість книги „Історія України-Русі” М.М. Аркаса.
Простежено основні віхи життя й творчості Миколи Миколайовича Аркаса. Велике значення для його виховання, формування світогляду та становлення як педагога мала родина.
Вивчення джерельної бази дослідження дозволяє стверджувати, що на формування українського світогляду М.М. Аркаса, національної самосвідомості й життєвої стійкості вплинула його мати. Вона прищепила синові любов до народної пісні та казки, до природи та народу України, навчила його рідної мови – власне, прищепила йому український менталітет.
Сімейні традиції, спосіб життя сім’ї, характер спілкування в ній стали духовними чинниками, які вплинули на формування світогляду, переконання та життєві принципи М.М. Аркаса. Почуття обов’язку, відповідальність за доручену справу взяв М.М. Аркас від свого батька, а повагу і любов до народної української культури з усім багатством її звичаїв та традицій – від своєї матері.
Широкий огляд історії стосунків у роду Аркасів, зокрема в родині М.М. Аркаса, дозволяє виокремити принципи їх сімейного виховання. Це перш за все: гуманне ставлення до дітей; відкритість і довіра у стосунках з дітьми; ставлення до дітей як до повноцінних членів сім’ї; послідовність у своїх вимогах; надання допомоги дитині; відмова від методів фізичного покарання; дотримання національних традицій.
Формуванню світогляду М.М. Аркаса як прихильника української ідеї значною мірою сприяло і навчання його в Одеській Приватній гімназії. Серед викладачів гімназії був учитель історії Л.А. Смоленський, людина прогресивних поглядів і талановитий український композитор, автор знаменитих „Вечорниць” П.І. Ніщинський, які прагнули розвинути у свого учня прогресивні, демократичні погляди.
Перiод кiнця ХIХ – початку ХХ столiття характеризувався активiзацiєю нацiонально-визвольного руху в Українi. У своїх численних кореспонденціях М.М. Аркас підкреслював, що перед суспільством стоїть гостра проблема розбудови української національної школи, яка базується на демократичних традиціях виховання гуманної, гармонійної особистості і водночас справжнього патріота, відданого батьківщині, готового служити своєму народові. Досягнення цієї мети М.М. Аркас вбачав у необхідності українізації навчальних закладів усіх рівнів, розповсюдженні знань рідною мовою, виданні підручників, словників, українських книг для популяризації знань.
М.М. Аркас чітко стояв на позитивістській позиції, згідно з якою лише потреби сучасного життя українського націосоціуму повинні стати безперечним чинником розвитку суспільства. Він усвідомлював той факт, що Україна постійно має йти шляхом еволюційного цивілізованого поступу.
М.М. Аркас був твердо переконаний, що розвиток освіти і шкільництва повинен бути адекватним реальним новітнім потребам суспільства і вимагати розробки нових освітньо-виховних систем і технологій.
Заснована М.М. Аркасом початкова школа в Богданівці стала реальним втіленням у життя передових педагогічних ідей початку ХХ століття, які стали покажчиком для М.М. Аркаса. Як представник шляхетного грецького роду, він глибоко усвідомлював необхідність служіння державі та її інтересам, як український патріот прагнув відродження національної освіти та культури. Не будучи музикантом за фахом він створив першу українську оперу „Катерина” на сюжет однойменної поеми Т.Г. Шевченка. Не маючи фахової історичної освіти, він став автором першої популярної ілюстрованої книги з історії України. Не маючи власних педагогічних ідей, він сприйняв кращі передові ідеї свого часу і втілив їх у життя, створивши єдину на півдні України початкову школу з українською мовою навчання.
М.М. Аркас вважав українську мову основою рідної культури та освіти, громадянського, патріотичного виховання, саме тому й впроваджував духовні надбання України в Богданівську сільську початкову школу. М.М. Аркас розумів, що українську мову слід вивчати за народними творами, бо це джерело віковічної мудрості й досвіду, народної моралі. Аналіз архівних матеріалів дає підстави стверджувати, що у школі М.М. Аркаса щороку влаштовувалося чимало різноманітних свят, які сприяли формуванню духовного світу дитини, виховували естетичні смаки, емоційні почуття.
Він всебічно розвивав у Богданівській школі ідеї народності освіти й виховання, самовіддано виступаючи за формування у молодого покоління поваги і любові до свого народу. Вважав винятково важливим створити систему виховання відповідно до історичних і національних традицій власного народу.
За М.М. Аркасом, розвиток освіти на основі принципу народності мав сприяти вихованню справжніх патріотів України, які сумлінно виконували б перед нею громадські обов’язки.
М.М. Аркас у своїй школі сповідував ідеї гармонійного розвитку дитини. Розумовому розвиткові й патріотичному вихованню дітей сприяли у його школі читання про історичне минуле українського народу, розповіді про козацтво та його героїчну боротьбу за волю, вивчення поезій Т.Г. Шевченка.
В основі естетичного виховання учнів лежала безпосередньо усна народна творчість – пісні, записані у Богданівці Аркасом і його родиною. Заслуга
М.М. Аркаса полягає в тому, що він, вбачаючи у народній творчості ефективний та виховний педагогічний засіб, і намагаючись підняти рівень викладання української народної словесності, підготував „Збірник українських пісень”, вважаючи, що залучення підростаючого покоління до скарбниці усної народної творчості дозволить вирішити комплекс навчально-виховних завдань, а саме: знайомство з кращими зразками літературної творчості буде сприяти формуванню і зростанню мовної культури молоді; народна творчість, втілюючи кращі морально-етичні якості народу і його духовні ідеали, буде ефективним виховним засобом; вивчення народної поезії сприятиме вихованню почуття поваги до народної культури, традицій свого народу, розвитку національної гордості, формуванню громадянських якостей.
На основі аналізу педагогічної спадщини М.М. Аркаса доходимо висновку, що особливу роль він відводив вивченню історії України. Його книга „Історія України-Русі” поширювалася серед робітництва і селянства Півдня України, справляючи надзвичайно велике враження на читачів, пробуджуючи в них національну свідомість. М.М. Аркас відстоював необхідність введення до шкільного курсу спеціальних предметів, що вивчають Україну, оскільки вважав, що подібні зміни дозволяють вирішити цілий комплекс навчально-виховних завдань: виховання почуття поваги до рідного краю, народу; виховання почуття відповідальності за майбутнє своєї країни.
До освітньо-виховної та педагогічної спадщини М.М. Аркаса слід віднести його книгу „Історія України-Русі”. На особливу увагу заслуговують дидактичні особливості книги, які переконливо підтверджують ту думку, що М.М. Аркас писав свою історію України для юних читачів зі знанням дитячої психології сприймання, їх вікових особливостей. До таких особливостей книги належать: наявність великої кількості ілюстрацій та замальовок, що викликають значний інтерес і посилюють розумову діяльність дитини. Спираючись на принцип наочності у навчанні М.М. Аркас досить вдало розмістив різноманітні ілюстрації – портрети історичних осіб, фотокопії документів, пам’ятки, сюжетні картини. До кожної ілюстрації подав опис, історичну довідку.
Аналізуючи пам’ятку вітчизняної історіографії – першої україномовної, узагальнюючої книги „Історія України-Русі” – ми дійшли висновку, що М.М. Аркас розкрив здобутки української школи і педагогічної думки, висловлюючи власні коментарі до них. У його авторських коментарях простежуються гуманістичні прагнення й демократичні погляди на зміст і проблеми вітчизняної народної освіти. У своїй книзі М.М. Аркас подає ретроспективний аналіз становлення і функціонування освітньої системи України.
Ретельний аналіз „Історії України-Русі” дає змогу зробити висновок про можливість розгляду її як підручника. Його виховне значення досягнуто завдяки формі подання матеріалу (автор подає матеріал читачеві, роз’яснює йому наведені у підручнику думки, висловлює своє ставлення до зображуваних подій, засуджує, схвалює); реалізації принципів навчання: науковості – аналіз літератури, зроблений М.М. Аркасом сприяє вихованню у читачів такої ж наукової принциповості; доступності – легка мова, пояснення слів і термінів; емоційності – емоційне оцінювання викладеного матеріалу, яскраві характеристики; зв’язку з життям – М.М. Аркас постійно спрямовує читача на думку про долю трудящих, на збіг минулого з життям народу, будить у читача почуття протесту проти національного поневолення; системності – підручник поділяється на розділи з однаковими заголовками. Спочатку подається характеристика життя народу різних історичних періодів, потім – характеристика природних умов і політична історія країни, далі – стан освіти і релігії.
Аналіз праці „Історія України-Русі” Аркаса дає можливість стверджувати, що його дослідження є досить вагомим внеском у розвиток історії вітчизняної педагогіки.
У третьому розділі – „Особливості громадсько-просвітницької діяльності М.М. Аркаса” – на основі всебічного аналізу документальних джерел висвітлено головні напрями громадсько-просвітницької діяльності
М.М. Аркаса як видатного діяча національно-культурного відродження; обґрунтовано педагогічні ідеї М.М Аркаса та перспективи їх використання для розвитку сучасної освіти в Україні.
М.М. Аркас розглядав просвітницьку діяльність як важливий чинник формування й піднесення національної свідомості народу. М.М. Аркас став фундатором Миколаївської „Просвіти” у 1907 р., завданням якої було поширення й удосконалення знань з української мови і літератури; читання та обговорення українських творів, історії України; підготовка і проведення національних свят, літературно-музичних вечорів, присвячених історичним подіям, видатним українським письменникам, датам національного календаря; організація своїх бібліотек, читалень, книгарень.
Плідною була культурно-освітня діяльність Миколаївського товариства „Просвіта”. З першого дня заснування „Просвіти” проводилися сімейні літературно-музичні вечори, на яких виконували музичні твори „Б’ють пороги” М. Лисенка, „Заповіт” Г. Гладкого, арії з опери М.М. Аркаса „Катерина” на сюжет Шевченківської поеми та інші. Лише у 1908 році було проведено близько п’ятдесяти літературно-музичних та інших вечорів.
Окрім ознайомлення з творчістю видатних письменників, поетів, композиторів, просвітяни своєю емоційністю, піднесеністю сприяли пробудженню національної гордості, самосвідомості українців. За півроку свого існування Миколаївська „Просвіта” провела півсотні літературно-музичних вечорів. Пройшли вистави, такі як: „Катерина”, „Запорожець за Дунаєм”, „Наталка-Полтавка”, „Мартин Боруля”, „Бондарівна”, „Сто тисяч”, „Наймичка”, „Розумний і дурень”, „Шельменко-денщик”, ряд водевілів та фарсів
І.П. Котляревського та А.П. Чехова. Під керівництвом М.М. Аркаса Миколаївська „Просвіта” розгорнула широку культурно-освітню діяльність.
Великий виховний потенціал мали виступи М.М. Аркаса на літературно-музичних вечорах, організованих Миколаївською „Просвітою” й присвячених переважно проблемам національного виховання („Українські Духовні братства і сучасні просвітні Товариства на Україні”, „Чи це ж прогрес?”, „Доклад про діяльність Товариства „Просвіта”, „Гетьман Іван Степанович Мазепа”); висвітлював творчість І. Котляревського, М. Заньковецької, І. Карпенка-Карого, П. Ніщинського, М. Драгоманова; ознайомлював миколаївців з історією Запорізької та Задунайської Січі, Чорноморського, Азовського, Бузького та Кубанського козацтва. Він постійно наголошував на необхідності викладання у школах українською мовою, акцентуючи увагу на тому, що саме мова є засобом формування національно свідомої особистості, її патріотичних почуттів, а значить, здатна сформувати справжнього громадянина своєї країни.
Тези однієї з лекцій М.М. Аркаса стали своєрідним посібником для всіх лекторів Миколаївської „Просвіти”: „Великий день і заповіт Т. Шевченка „Учитися, брати мої…”; Неможливості вчитися і приводи цьому; Наша мова за Ольгерда 1350 р.; Ляхи, втрата вищих верств, єзуїти; Виникнення братств; Братства у Львові, Києві. Засновники Сагайдачний, митр. Іов Борецький 1620 р.; Школи, шпиталі, Павло Алеський 1652 р.; Московія користується нашою культурою. Дмитро Ростовський, Феофан Прокопович; Перший указ Петра І „Про заборону друкувати книжки українською мовою” від 1721 р. політика
1767 р., „Енеїда” 1798 р.; Харківський університет 1805 р.; Кирило-Мефодіївське братство 1845 р.; Заборона 1876 р.; Товариство ім. Шевченка у Львові 1873 р.; Чому мова стала мужичою; Наша мета і завдання”. Читання таких лекцій є беззаперечним свідченням широкого розповсюдження історичних знань для усіх верств населення.
Миколаївське товариство „Просвіта” поширювало українські видання навчальної, історичної, художньої літератури, обмінювалося книжковими новинками з товариствами „Просвіта” в інших містах. При товаристві діяла бібліотека, фонд якої на початку 1911 року становив близького чотирьох тисяч книг та періодичних видань.
Отже, виходячи з позитивного просвітницького досвіду в Україні, Миколаївське товариство „Просвіта” на чолі з М.М. Аркасом популяризувало і поширювало за допомогою громадської активної діяльності та, зокрема, доповідей, лекцій, концертів та вистав кращі зразки української культури, історії, письменства, народних звичаїв і традицій, сприяло збереженню історичної пам’яті українського народу та укріплення його віри у майбутнє України.
Вивчення та аналіз педагогічної спадщини М.М. Аркаса свідчить про те, що він поєднав ідеї передової педагогічної думки з національними традиціями виховання та формування особистості, з потребами духовного відродження української нації.
У сучасних умовах визначення стратегії національної освітньої політики, пошуку шляхів реалізації мети щодо формування особистості громадянина України педагогічні ідеї М.М. Аркаса набувають особливої актуальності.
Проаналізувавши основні ідеї М.М. Аркаса щодо формування у молоді ставлення до національної культури, виховання почуття національної гідності, ми дійшли висновку, що вони стають досить актуальними в сучасних умовах.
Дослідження основних напрямів і тенденцій педагогічної діяльності М.М. Аркаса свідчить про те, що його духовна спадщина відчутно впливає на формування особистості. Микола Миколайович Аркас стверджував, що великий вплив на виховання дитини школа має тоді, коли вона знаходиться в руках свого народу і є такою, яка потрібна йому. Він вважав, що саме з вивчення рідної мови починається повага до батька, матері, до народу, до батьківщини.
Зі сторінок Аркасової „Історії України-Русі”, перейнятих українським духом, випливає розуміння нами того, що навчання українською мовою дітей ще не означає створення нової – національної школи. Крім мови, молодій людині потрібні ще знання справжньої історії, географії свого народу, літератури, музики, культури у цілому. І потрібно все це для формування громадянина-українця, тобто особистості, яка буде відстоювати інтереси української землі, науки і культури, економіки і добробуту, власне буття і майбуття України. „Славянські народи прокинулися од сну до нового життя. Перші прокинулись Чехи, за ними Серби, Поляки та інші Славяне, а з ними і Українці. Немов новий вітер повіяв на Славянській землі і навіяв любов до свого народу до його життя, мови до його минувшини. Спочатку знаходжуються коли поодинокі люди; потім їх стає все більше і більше, вони починають приставати до гурту, нарешті пристає до них і увесь народ, і тоді вже вони добиваються усі разом прав на самостійне культурне життя. Таке саме почалось і на Україні. Розпочалося з поодиноких людей, котрі почули своїм серцем любов до свого рідного слова, до свого народу”.
В „Історії України-Русі” М.М. Аркаса досить детально обґрунтовано ідеї щодо виховання національної свідомості й почуття національної гідності у молоді. В основу концепції національної школи М.М. Аркаса покладено реалізацію ідеї демократизму, народності, гуманізму, надання змісту навчання та виховання національного характеру, що передбачає вивчення рідної мови, фольклору, вітчизняної культури, історії, мистецтва, засвоєння духовних цінностей та ідеалів українського народу.
М.М. Аркас був переконаний, що глибоке вивчення минулої та сучасної історії рідного народу, його природної та історичної спадковості, глибока шана багатовікових народних традицій здавна були ознакою справжнього патріотизму. Саме ці переконання стали ідейною основою розробленої ним книги „Історія України-Русі”. М.М. Аркас поставив на перший план вивчення історії народу – одного з цінних духовних скарбів.
Використовуючи цікаві ідеї педагогів щодо змісту шкільної освіти, які працювали над цим питанням усе життя, але були забуті з відомих причин, можна повніше впровадити засоби національної освіти та громадянського виховання. Учителі сучасної української школи можуть використовувати „Історію України-Русі” як варіативний підручник у процесі вивчення курсу „Історія України”, під час позакласних та факультативних занять.
М.М. Аркас був переконаний, що багатовіковий культурно-історичний досвід нації повинен формувати ідейно-моральну основу виховання. Розвиваючи ідеї К.Д. Ушинського, М.М. Аркас, пропагував національний характер навчання та виховання. Просвітник був упевнений, що тільки завдяки створенню справжньої національної школи стане можливим виховання молоді на принципах народності, гуманізму, зв’язку з життям народу.
Значне місце у духовному розвитку особистості М.М. Аркас відводив формуванню національного ідеалу українця, який усвідомлює себе частиною нації; патріота, який шанує традиції народу України; особистості, наділеної почуттям національної гордості. У процесі виховання, на думку М.М. Аркаса, важливу роль відіграють культурно-національні надбання народу.
|
