ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ КИЇВСЬКОГО ІМПЕРАТОРСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ СВ. ВОЛОДИМИРА Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність досліджуваної проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, хронологічні межі, методи, концепцію, джерельну, джерелознавчу та документальну базу наукової роботи, етапи науково-педагогічного пошуку, наукову новизну та теоретичне значення дисертаційної праці, практичне значення одержаних результатів, вірогідність і наукову обґрунтованість результатів дослідження, апробацію основних положень дисертації.

У першому розділі – «Методологічні засади дослідження» – здійснено історіографічний огляд проблеми розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира, подано загальну характеристику та класифікацію джерел з проблеми дослідження, висвітлено методологію наукового пошуку.

Здійснений історіографічний огляд питання засвідчує, що проблемі університетської освіти та її реформування на різних історичних етапах приділялася значна увага. Успішно досліджувалися історичні аспекти становлення та розвитку Київського університету (узагальнюючі наукові розвідки за авторством і редакцією М.П. Василенка, М.Ф. Владимирського-Буданова, О.З. Жмудського, В.Я. Шульгіна); законодавчі механізми системи вищої освіти Російської імперії (М.Ф. Владимирський-Буданов, В.І. Гер'є, В.С. Іконніков, М.А. Любимов); урядової політики в галузі вищої школи (Г.А. Джаншиев, К.Д. Кавелін, О.В. Клосовський, О.О. Корнілов, М.С. Лалаєв, О.І. Левицький, П.М. Мілюков, В.І. Модестов, В.О. Мякотін, С.В. Рождественський, В.І. Сергеєвич, С.С. Татіщев, П. Ферлюдін, Б.М. Чичерін); історії університетських статутів (І.М. Бороздін, П.Г. Виноградов, В.А. Воробйов, Б.Б. Глинський, С.П. Ніконов, Л. Пантелеєв, І.М. Соловйов, В.Є. Якушкін); соціально-економічні передумови, класовий аналіз реформ 60 – 80-х рр. ХІХ століття (П.А. Зайончковський, Р.Г. Еймонтова, Г.І. Щетиніна); домінантні імперативи змісту педагогічної освіти Київського університету св. Володимира (Л.Г. Коваль, А.А. Марушкевич); роль особистості викладача у становленні педагогіки як навчальної дисципліни (Н.М. Дем'яненко, М.П. Лещенко).

Джерельна, джерелознавча та документальна база дисертації є досить об'ємною, репрезентативною, потребує класифікації та систематизації відповідно до походження та інформаційного наповнення. При вивченні виокремлено статистичні історико-педагогічні джерела (матеріали загальнодержавної та внутрішньоуніверситетської освітньої статистики) – звіти навчального закладу, попечителів навчального округу, міністрів народної освіти, генерал-губернаторів; актові історико-педагогічні джерела: законодавчого спрямування – (статути, положення, маніфести, укази Імператора, розпорядження міністра народної освіти, попечителя навчального округу), громадянського спрямування (метрики, патенти на чин, накази про призначення/звільнення), освітньо-наукового спрямування (дипломи, атестати та інші свідоцтва про закінчення навчальних закладів, присудження наукових ступенів); дидактичні історико-педагогічні джерела – навчальні плани університету, протоколи, конспекти, твори студентів тощо; розповідні історико-педагогічні джерела: особисті (щоденники, листи, мемуари), публіцистичні (виступи, промови); наукові історико-педагогічні джерела – праці з історії університетської освіти Російської імперії та Київського імператорського університету св. Володимира.

Якість і репрезентативність результатів дослідження змісту, структури організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира значною мірою залежить від застосованих методологічних підходів до аналізу його предмета, впровадження методів отримання й узагальнення історико-педагогічної інформації. Специфіка предмета дисертації вимагала використання міждисциплінарної методологічної бази. В її основі методи історико-генезисного, історико-правового, історико-структурного, історико-атрибутивного, історико-порівняльного, історико-актуалізаційного аналізу; концептуальні методологічні вимоги до організації та проведення історико-педагогічного пошуку (дотримання хронологічності викладу інформації, з'ясування причинних зв'язків, єдність теорії та історії, теорії та практики, логічного та історичного у висвітленні сутності проблеми, конкретного фактологічного матеріалу та теоретичних узагальнень).

Таким чином, методологічними засадами дослідження є наукові положення, факти з історії національної вищої освіти та історії Київського імператорського університету св. Володимира, представлені в історичних та історико-педагогічних дослідженнях; матеріали загальнодержавної освітньої статистики; збірники законодавчих актів й актів розпорядчого характеру; відомча періодична преса тощо.

У другому розділі – «Становлення та розвиток організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира (1833 – 1863 рр.)» – проаналізовано організаційно-педагогічні засади становлення та розвитку Київського імператорського університету св. Володимира (1833 – 1837 рр.), висвітлено діяльність вищого закладу освіти в організаційно-педагогічному дискурсі вищої школи Російської імперії (1838 – 1841 рр.), визначено специфіку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира періоду 1842 – 1863 рр.

Вивчення першоджерел щодо організаційно-педагогічних засад становлення та розвитку Київського імператорського університету св. Володимира періоду 1833 – 1837 рр. підводить до таких теоретичних узагальнень: спостерігається відхід від демократичних засад управління навчально-виховним процесом (пріоритетна роль попечителя округу при вирішенні кадрових, адміністративно-господарчих питань, інспектора університету); підтверджується припущення щодо позитивного впливу статутних норм на якість освітньої, нормотворчої та адміністративно-господарської спроможності закладу (структурування відділень філософського факультету, організація юридичного факультету, Інституту казеннокоштних студентів тощо); виявляються правові розбіжності на рівні управління навчальною роботою підвідомчих установ (функціонування училищного комітету, звільнення університетів відповідно до Положення про навчальні округи від обов’язків курування навчальною складовою училищ, гімназій округу тощо).

Діяльність Київського імператорського університету св. Володимира в організаційно-педагогічному дискурсі вищої школи Російської імперії періоду 1838 – 1841 рр. лише частково зумовлювалась дією положень Загального Статуту російських імператорських університетів 1835 р. Про це свідчить факт внесення Радою установи змін до окремих положень Загального Статуту. В той же час мали місце певні міждокументальні суперечності на нормативно-правовому рівні (визначення строку повноважень окремих керівників освітньої установи). До безсумнівного позитиву в діяльності вищого закладу освіти відносимо появу окремих розділів про Педагогічний, Медичний, Юридичний інститути Київського імператорського університету св. Володимира, заснування спеціальних наукових товариств, проходження практики казеннокоштними студентами, читання публічних лекцій з технічних наук.

Специфіка організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира періоду 1842 – 1863 рр. полягає в запровадженні педагогічних дисциплін у навчально-виховний процес, отриманні педагогікою статусу самостійного курсу шляхом відокремлення її від філософії. Про це свідчить заснування в університеті кафедри педагогіки. Водночас було здійснено розподіл філософського факультету на два окремі: історико-філологічний і фізико-метематичний, проведено відбір міністром освіти кандидатів на вищі керівні університетські посади на невизначений термін, запроваджено прийом слухачів для здобуття класичної освіти, розподілено підсумковий іспит студентів на дві складові: допоміжну та головну, скасовано посаду інспектора студентів тощо.

Здійснений аналіз джерельної бази дає можливість виокремити такі етапи становлення та розвитку діяльності Київського імператорського університету
св. Володимира періоду 1833 – 1863 рр.:

1. Організаційно-структурний (1833 – 1837 рр.) – безпосередньо пов’язаний зі становленням вищого закладу освіти, формуванням ієрархічної управлінської структури, пріоритетної ролі установи в процесі вирішення освітянських проблем на території Київського навчального округу. Особливостями етапу є:

- пріоритетна роль ректора та попечителя при вирішенні адміністративно-господарських і навчально-наукових питань;

- формування монополії університету на визначення кадрової політики гімназійної освіти Київського округу;

- утвердження двофакультетної структури закладу (філософський факультет з відділеннями історико-філологічних і фізико-математичних наук). З відкриттям у 1835 р. юридичного факультету пов’язане становлення Київської правничої школи;

- зарахування до складу студентів представників різних віросповідань (грекоросійського, римокатолицького);

- планомірне поєднання теоретичної підготовки з практичними заняттями;

- заснування Педагогічного та Юридичного інститутів;

- запровадження інституту інспектування з функціями контролю моральної, навчальної, поліцейської та господарчої складової;

- наявність правових розбіжностей на рівні управління навчальною діяльністю підвідомчих установ (функціонування училищного комітету, звільнення університетів Російської імперії від обов’язків курування навчальною складовою училищ, гімназій округу відповідно до Положення про навчальні округи 1835 р.).

2. Структурно-змістовий (1838 – 1841 рр.) – вдосконалення діяльності закладу освіти, розширення змісту навчально-виховного процесу. Особливостями етапу є:

- поширення Загального Статуту російських імператорських університетів на Київський університет із відповідними змінами, поясненнями та доповненнями, внесеними Радою установи та затвердженими Імператором у 1838 р.;

- запровадження трифакультетної структури університету (філософський, юридичний, медичний), реорганізація відділень філософського факультету в окремі факультети: історико-філологічний, фізико-математичний;

- організація факультетських зборів як форми вирішення освітньо-наукових, кадрових питань на факультеті;

- наявність правових колізій на рівні визначення строку повноважень керівництва університету (ректора, проректора, декана);

- посилення функціональних повноважень інспектора студентів (присутність під час іспиту, участь у засіданнях Правління з правом голосу нарівні з іншими членами);

- вдосконалення навчального процесу шляхом розширення його змістового компонента, офіційного впровадження дисциплін на основі встановлення міжпредметних зв’язків;

- становлення педагогічної науки через уведення курсів з філософії, логіки, що зумовлює тенденцію до поліпредметності педагогічної підготовки;

- відкриття при Імператорських університетах публічних лекцій з технічних наук: сільського господарства, технічної хімії, технології та практичної механіки;

3. Структурно-процесуальний (1842 – 1863 рр.) – завершення структурних процесів шляхом упровадження таких законодавчих норм, як Укази Імператора, розпорядження і циркуляри міністра народної освіти, попечителя Київського навчального округу, Київського військового Волинського і Подільського генерал-губернатора. Особливостями етапу є:

- відхід від демократичних норм щодо призначення та звільнення керівництва та професорів університету;

- відкриття медичного факультету та однойменного інституту;

- ліквідація інституції інспектування студентів;

- виокремлення педагогіки як самостійної дисципліни, запровадження педагогічної семінарії для підготовки молодих людей до педагогічної діяльності;

- закриття педагогічних інститутів при Імператорських університетах, запровадження педагогічних рад при попечителях навчальних округів, відкриття педагогічних курсів;

- надання жінкам права на здобуття вищої освіти.

Таким чином, становлення та розвиток організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира 1833 – 1863 рр. засвідчує поступальну еволюцію вищого закладу освіти з чітким визначенням основних етапів його діяльності як показників рівня структурних перетворень адміністративного, інституційного та навчально-виховного характеру.

У третьому розділі – «Тенденції розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира» – здійснено контент-аналіз тенденцій розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира досліджуваного періоду, простежено динаміку тенденцій розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності вищого закладу освіти.

Контент-аналіз тенденцій розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира періоду 1833 – 1863 рр. забезпечив можливість інтерпретації історико-педагогічної фактологічної інформації в кількісно-якісні показники з виявленням та обґрунтуванням основних етапів становлення та розвитку діяльності вищого закладу освіти відповідно до домінуючих тенденцій як стійких напрямів розвитку певного явища, процесу чи ідеї. Такий підхід характеризується об’єктивним вивченням історичних та історико-педагогічних джерел, застосуванням комплексу методів реконструкції історичної дійсності, відходом від апріорно крайніх позицій оцінки подій минулого.

У дисертації здійснено контент-аналіз тенденцій розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира відповідно до такої авторської класифікації: тенденції організації управління (жорстка централізація влади, колегіальність управління щодо вирішення кадрових питань тощо); тенденції організації структури університету (структурна диференціація, інституціоналізація науки тощо); тенденції організації освітньої та наукової діяльності (диференціація змісту професійної підготовки, розвиток різних форм навчання тощо); тенденції, що відображають політику проведення вступних кампаній (вступне випробування, демократизація та предметно-цільова спеціалізація вступної кампанії).

Динаміка тенденцій розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира з екстраполюванням через минуле в сучасне спрямована на забезпечення еволюційної природи тих кількісно-якісних змін, що базуються на переосмисленні наявного історико-педагогічного досвіду. Так, специфіка тенденцій організаційно-структурного етапу закономірно пов’язана зі становленням правових основ функціонування вищого закладу освіти. На сучасному етапі правове регулювання організаційної та освітньої діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка здійснюється відповідно до Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Концептуальних основ розвитку педагогічної освіти та її інтеграції в європейський освітній простір", Указу Президента України "Про Київський національний університет імені Тараса Шевченка".

Особливість тенденцій структурно-змістового етапу полягає в оптимізації структури університету з поступовим розширенням змістового компоненту освітньої діяльності шляхом вдосконалення навчального процесу. Сьогодні організація навчально-виховної діяльності в університеті зумовлена умовами підготовки фахівців на відповідних факультетах. Так, на факультеті психології підготовка фахівців здійснюється за такими спеціальностями: "Загальна психологія, історія психології", "Психологія праці. Інженерна психологія", "Медична психологія", "Соціальна психологія", "Педагогічна психологія", "Соціально-психологічні технології", "Управління навчальним закладом". Факультет соціології здійснює керівництво виробничою та педагогічною діяльністю студентів й аспірантів за спеціальностями "Соціологія культури, науки, освіти", "Соціологія політики", "Історія і теорія соціології", "Методологія та методи соціологічних досліджень". Філософський факультет – це єдиний факультет університету, що готує викладачів філософії, етики, естетики, логіки, риторики, політології, релігієзнавства, історії та теорії культури для вищих навчальних закладів України за спеціальностями "Філософія", "Релігієзнавство", "Політологія".

Сутність тенденцій структурно-процесуального етапу полягає в завершенні структурних процесів в університеті шляхом запровадження таких законодавчих норм: указів, розпоряджень тощо. Сьогодні освітня діяльність вищого закладу освіти здійснюється відповідно до законодавства України, зокрема і Указу Президента України від 05. 05. 2008 р. "Про заходи щодо підвищення статусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка", яким передбачено реалізацію в установленому порядку комплексу заходів організаційно-розпорядчого характеру щодо перетворення Київського національного університету імені Тераса Шевченка у Київський національний дослідницький університет імені Тараса Шевченка – головний навчально-науковий центр України з підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації.

Таким чином, виявлення та обґрунтування тенденцій розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира дало можливість визначити стійкі напрями розвитку вищого закладу освіти, еволюційну природу тих кількісно-якісних змін його діяльності, що полягають у переосмисленні накопиченого історичного досвіду.