ОСТАННІ НОВИНИ
| Бесплатное скачивание авторефератов |
| СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
| Авторские отчисления 70% |
| Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
| Акция - новый год вместе! |
ОСТАННІ ВІДГУКИ
Каталог авторефератів / ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ / Загальна педагогіка, історія педагогіки і освіти
| Назва: | |
| Тип: | Автореферат |
| Короткий зміст: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, його хронологічні, територіальні межі; розкрито наукову новизну й практичне значення; відображено інформацію про джерела дослідження; подано дані щодо апробації та впровадження результатів наукового пошуку в практику роботи закладів освіти. У першому розділі „Внесок сім’ї Романових в історію розвитку освіти та благодійності” здійснено всебічний огляд літератури з проблеми дослідження; розглянуто процес становлення й розвитку освіти та благодійності в період правління династії Дому Романових. Розкрито сутність термінів „освіта”, „благодійність”, „діяльність”, дано визначення благодійної діяльності як педагогічної категорії, в якій громадяни та юридичні особи безкорисливо передають громадянам або юридичним особам майно й грошові кошти, виконують роботи, що надають послуги та іншу підтримку, допомогу. Проаналізовано сутність термінів „освіта”, „благодійність”, „діяльність” та визначено поняття „благодійно-просвітницька діяльність сім’ї Романових”, яку розглядаємо як надання безкорисливої матеріальної допомоги: навчальним закладам – грошима, землею, приміщеннями; учням і студентам – наданням стипендій, повним утриманням, безкоштовним забезпеченням підручниками; позашкільним навчальним закладам – проведенням безкоштовних лекцій та народних читань; бібліотекам і музеям при навчальних закладах – збільшенням кількості приміщень, поширенням фондів; малозабезпеченим громадянам – грошима, їжею, житлом, безкоштовним лікуванням, працевлаштуванням; будинкам піклування для сиріт та інвалідів війни – забезпеченням професійними кадрами, коштами. На основі теоретичних робіт істориків (Н. Бунге, Н. Карамзін, В. Ключевський, П. Кропоткін, В. Одоєвський, М. Стельмахович), зарубіжних дослідників (А. Лінденмейер, Э. Мюнстерберг), мемуарних праць (В. Воєйков, А. Вирубова (Танеєва), Ю. Данилов, П. Жільяр, А. Ігнатьєв, B. Панкратов, Л. Процай, Б. Савінков) зроблено висновок, що процес становлення, розвиток освіти й благодійності в період правління Дома Романових у Росії та Криму мав свої традиції та особливості створення навчальних, виховних установ, притулків, бібліотек. Історія просвітницько-виховної політики дореволюційної Росії нерозривно пов’язана з благодійно-просвітницькою діяльністю сім’ї Романових – найважливішим чинником у історії вітчизняної педагогіки. На підставі досліджень (О. Боханов, І. Ільїн, Г. Ульянова) з’ясовано, що у другій половині ХІХ століття російська благодійно-просвітницька Доведено, що під час царювання Федора Олексійовича Романова вперше організовано просвітницьку, медичну та благодійну допомогу малозабезпеченим верстам населення: фінансувалось відкриття навчальних закладів, проводилась підготовка педагогічних кадрів для роботи в притулках і виховних будинках, організовано працевлаштування безробітних. Катерина II почала формувати системний підхід до фінансування благодійності закладів освіти. Нею було створено Смольний інститут, виховні будинки, відроджено давню державну традицію благодійності за участю правлячих осіб у відкритті шкіл, бібліотек, будинків читача. Істориками (С. Агаджанов, А. Андрєєв, М. Калінін, П. Кропоткін, А. Мальгін, А. Маркевич) було звернено увагу на матеріальну допомогу царської сім’ї навчальним закладам, виховним будинкам, притулкам, що було виявленням особистісних якостей та результатом осмислення державних проблем. Безкоштовну медичну допомогу незаможнім прошаркам населення здійснено Імператором Миколою І. Ним також створено Благодійну Імператорську Людинолюбську громаду, до складу якої увійшли: благодійна громада й медико-філантропічний комітет у Петербурзі. На базі Імператорської Людинолюбської громади 11 грудня 1805 року засновано Санкт-Петербурзький Піклувальний комітет, що здійснював грошову допомогу бідним та Опікунську раду, яка розглядала майже всі питання, пов’язані з діяльністю установи, дбала про покращення житлових умов, підвищення рівня писемності селянських дітей. Розкрито роль імператриці Марії Федорівни як організатора й творця системи установ освіти та відомств на благодійній основі. Завдяки турботам Марії Федорівни відкрилися такі благодійні заклади як: Маріїнські жіночі училища (1882 рік); Опікування для глухонімих (1898 рік); Московський виховний будинок (1898 рік); 17 лікарень для сліпих і глухонімих. Управління закладами, крім імператриці Марії, здійснювали й Опікунські ради, що розв’язували майже всі питання, пов’язані з діяльністю установ, а саме: затверджували положення, статути та штати окремих закладів, громад, структурних підрозділів; розробляли посадові інструкції, навчальні програми; контролювали рахунки, кошторис. Величезний внесок у підвищення жіночої писемності зроблено Великою княгинею Єлизаветою Федорівною Романовою, яка заснувала Недільну школу для напівграмотних і неписемних жінок, працюючих на фабриках. Нею засновано притулки для хлопчиків, у яких учні отримували Охарактеризовано мережу просвітницьких закладів, які відкрито й фінансовано Домом Романових у період правління Миколи II: Народні будинки, бібліотеки, читальні, музеї, що задовольняли потребу робітничого класу в отриманні елементарної освіти. Встановлено, що за цей період загальні витрати на народну освіту й культуру зросли у 8 разів, і більш ніж у два рази перевищували витрати на освіту в Франції та в півтора рази – в Англії. За кількістю жінок, які вчилися у вищих навчальних закладах, Росія займала перше місце в Європі. На початку XX століття сформовано систему громадської організованої благодійності, що мала певну законодавчу базу: положення, статути, акти. З метою вдосконалення порядку під час створення благодійно-просвітницьких громад 16 червня 1897 року розроблено статути: „Зразковий статут спілки допомоги бідним”, „Статут піклування для будинків працелюбства”. „Положення про суспільну турботу” (1895 р.), „Правила про установу благодійних закладів” (1876 р.).. У 1908 році в Росії під керівництвом Дома Романових запроваджено обов’язкове безкоштовне початкове навчання, що сприяло збільшенню чисельності освітніх закладів, відкрилося більше 10 тисяч державних шкіл. Під час царювання Миколи II в Російській імперії, в тому числі в Криму, засновано ряд нових благодійних структур: Комітет призирства дітей бідного селянського населення, який надавав матеріальну допомогу, покращував житлові умови, турбувався про підвищення писемності; піклування про будинки працелюбства, робітничі будинки; про сліпих із власною структурою: училища для сліпих, установи для навчання дорослих, притулки для сліпих малюків, гуртожитки для сліпих робітників і робітниць. Вибудовуючи освітньо-виховну політику на підґрунті благодійності, Романови заохочували приватних осіб до діяльності, спрямованої на здійснення матеріальної допомоги шляхом надання нагород: права отримання статусу державних службовців, звання та посади, почесних відзнак, нагородження орденами, медалями. Описано благодійно-просвітницьку діяльність імператриці Олександри Федорівни, яка створила будинки працьовитості, заснувала в Царському Селі „Школу нянь” для дітей-сиріт, де вони отримували освіту, практичні навички домашнього господарювання та догляду за немовлятами. Відкрито школу народного мистецтва в Петербурзі для навчання дітей iз бідних сімей різним ремеслам, рукоділлю. Після навчання в школі кустарній справі учні повертались у свої села і ставали місцевими інструкторами з навчання дітей із бідних сімей.
На підставі робіт дослідників (Н. Бунге, В. Воєйков, А. Вирубова, М. Грошников, Ю. Данилов, Д. Ешліман П. Жільяр, В. Ключевський, Н. Калініна, Н. Карамзін, С. Ольденбург, М. Палеолог, М. Польський, Доведено, що благодійна й просвітницька діяльність сім’ї Романових бере свій початок із часів заснування династії. Ще з дитинства члени сім’ї залучались до цієї роботи. Також Велика княгиня Тетяна виступила ініціатором створення „Тетянинського комітету”, який надавав допомогу постраждалим від воєнних дій: особам, які не мали постійного проживання – житлом; безпритульним дітям – у відправленні їх до виховних закладів; біженцям – забезпеченням грошовою допомогою, влаштуванням на роботу, навчанням ремеслам і кустарній справі, створенням власних робочих місць, сприянням розміщенню пристарілих людей у богадільні, притулки. Найбільш помітна зовнішня риса благодійних відомств і комітетів –подвійний характер, що поєднував у собі елементи державних структур, суспільного початку. Таке положення визначало як позитивні, так і негативні сторони піклування, що здійснювалося ними. З-поміж недоліків можна відзначити такі: 1. Невизначеність російського законодавства стосовно категорії осіб, які обов’язково підлягали піклуванню. 2. Відсутність загальноприйнятих критеріїв бідності й потреби. 3. Організація благодійно-просвітницької діяльності Дома Романових носила ситуативний характер, а не обов’язковий. Благодійні відомства, комітети та інші благодійні структури надавали допомогу, виходячи не з потреб у ній, а з власних фінансових можливостей. 4. Формальність на загальнодержавному рівні керівництва благодійних відомств, комітетів стосовно координації та об’єднання, що пов’язано з втратою незалежного, привілейованого статусу своїх організацій.
Отже, аналіз благодійно-просвітницької діяльності представників династії Дому Романових засвідчує, що благодійні відомства й комітети під піклуванням царської сім’ї створювали умови для відкриття навчальних закладів, відіграли значну роль в організації освіти та соціальної допомоги співвітчизникам. У другому розділі дисертації „Благодійна та просвітницька На підставі праць з історії Криму другої половини ХІХ – початку ХХ століття (С. Агаджанов, А. Андрєєв, М. Земляніченко, М. Калінін, А. Мальгін, А. Маркевич), досліджень з історії освіти в Криму (Є. Абібулаєва, С. Вишневський, Т. Головань, Л. Редькіна, С. Шукліна) проаналізовано соціально-економічний розвиток, стан освіти Криму та висвітлено передумови розвитку благодійно-просвітницької діяльності сім’ї Романових у Криму в другій половині ХІХ на початку ХХ століття. Основні з них: підвищення рівня культурно-економічного розвитку регіону; заселення півострова представниками різних прошарків населення; потреба в професійних кадрах; відкриття професійних навчальних закладів державою та фізичними особами; нова ідеологія, що сприяла залученню жінок у промислову діяльність, систему професійної підготовки; співпраця духовенства й держави на ниві просвіти в Криму. У другій половині ХІХ століття в Криму розпочався бурхливий розвиток капіталістичних відношень. У зв’язку з цим збільшилась кількість людей, які потребували освіти, медичної допомоги, соціальної підтримки. Її надавали громадські благодійні організації, спілки Криму під патронатом сім’ї Романових. Благодійно-просвітницька діяльність Романових здійснювалась згідно таких принципів: легальність, функціонування в межах створених законів, незаполітизованість, демократичність, безкорисна допомога, співчуття, милосердя, доброта, людинолюбство. Підґрунтя благодійно-просвітницької діяльності Дому Романових – християнське вчення, оскільки релігія з дитячого віку у членів сім’ї формувала моральні принципи поведінки та світогляду, внутрішню усвідомленість у необхідності допомоги тим, хто поруч.
Аналіз наукової літератури засвідчив, що процес благодійності сім’ї Романових у галузі освіти розпочався 1847 року, коли Керченський Кушніковський дівочий інститут підпорядковувався відомству Закладів імператриці Марії. Він відіграв значну роль у становленні вищої жіночої освіти в Криму, залучення жінок до професійної педагогічної діяльності, У Кушніковський дівочий інститут приймались дівчата з 14 років, які отримали початкову освіту. Термін навчання залежав від рівня знань і коливався від 3 до 4 років. Правила прийому вихованок за державний кошт з’ясовувалися особисто для кожної учениці. Програма навчання в інституті була подібна до програм жіночих гімназій закладів імператриці Марії, але відрізнялась поглибленим вивченням іноземних мов. Виховна робота проводилась у вільний від навчання час, основна форма виховання – читання книг з християнського благочестя під керівництвом помічниць директриси, відвідування у святкові дні та неділю церкви. За період свого існування Кушніковський дівочий інститут підготував більше 200 фахівців, які працювали домашніми вчителями, викладачами початкової школи не тільки в Криму, а й за його межами. Доведено, що завдяки матеріальній підтримці імператриці Марії Олександрівни Романової 1854 року відкрито Спаський дитячий притулок для дітей-сиріт бідніших мешканців Криму, після чого значно зменшилась кількість безпритульних. Розкрито специфіку оздоровчо-виховної роботи Спаського дитячого притулку й структуру його діяльності. Спаський притулок мав такий уклад: 1) почесний голова – імператриця Марія Олександрівна Романова, 2) опікунська рада, 3) піклувальний комітет, 4) викладачі та вихователі, 5) медичні працівники. До притулку приймали хворих і ослаблених дітей, де їм надавали медичну допомогу. У зв’язку з цим ретельно обирався медичний персонал, розроблявся реабілітаційний оздоровчий курс лікування. Вихованці отримували обов’язкову початкову освіту, професійну підготовку. Велику увагу надавали морально-релігійному вихованню, навчально-виховна програма Висвітлено роль сім’ї Романових у створенні та становленні Константинівського реального училища, опікуном якого був упродовж У дослідженні здійснено аналіз благодійної діяльності сім’ї Романових у розвитку монастирів i навчальних закладів при них (церковно-приходських шкіл), що відіграли велику роль у роботі з ліквідації неписьменності в Криму. Завдяки своїй специфіці вони сприяли: розповсюдженню писемності серед населення; підготовці дітей до вступу в державні навчальні заклади; розвитку національної школи; розширенню світогляду дітей; здійснювали первинну професійну підготовку. Доведено, що виключно важливою віхою у розвитку благодійної й просвітницької діяльності сім’ї Романових у Криму в другій половині ХІХ на початку ХХ століття стало створення санаторно-освітніх установ: кістково-туберкульозного санаторію імені А. Боброва, Ялтинської кліматичної колонії для слабких і хворобливих дітей імені Цесаревича Олексія Миколайовича, „Будинку для видужуючих і перевтомлених”. Зміст і методика навчання дітей розроблялися за програмами шкіл загального типу з урахуванням специфіки дітей, медичних рекомендацій та базувались на народній педагогіці, що була традиційною для того часу. Протягом року, паралельно з лікуванням і реабілітацією хворих дітей, заклад вів безперервну навчально-виховну роботу, плани якої будувались за принципами: врахування вікових особливостей, доступність, диференціація. Також навчали ремеслам: столярному й гончарному – хлопців; давали уроки вишивання та шиття дівчатам. Розкрито благодійно-просвітницьку діяльність імператриці Олександри Федорівни щодо організації благодійного базару „Біла квітка”, мета якого – надання матеріальної допомоги хворим на туберкульоз: гроші, зібрані від продажу виробів, у тому числі й символічної білої ромашки, надходили на рахунок Ялтинського відділу Ліги з боротьби на туберкульоз. Також на виручені кошти побудовано санаторій імені А. Боброва, будинки для Охарактеризовано роль сім’ї Романових, зокрема Марії Олександрівни, в створенні „Общини сестер милосердя” в маєтку „Джемієт”, поблизу Ялти, під егідою Російського відділення Міжнародного Червоного Хреста. Головна мета Благовіщенської общини – не тільки надання безкоштовної медичної допомоги людям, а й виховна, просвітницька діяльність: підготовка сестер милосердя, пошук безпритульних дітей і влаштування їх у виховні будинки.. Завдяки сім’ї Романових створено спеціальну комісію з контролю за санітарним станом нових районів Ялти. За короткий час благодійної діяльності комісії, яку фінансовано сім’єю Романових, у місті вдосконалено та здійснено суворий нагляд за виконанням рішень Міської управи стосовно всіх питань, пов’язаних iз чистотою Ялти. Актуалізовано можливості творчого використання досвіду благодійно-просвітницької діяльності сім’ї Романових щодо організації виховної роботи в сучасних закладах освіти: відроджено проведення благодійної акції „Біла квітка” у Лівадії, що служить вихованню любові до людей, співчуття, доброти; організовано роботу церковно-приходської школи імені княгині Ольги при храмі святого Іоанна Златоустого в місті Ялта; відкрито Республіканський притулок для неповнолітніх дітей у місті Сімферополі; використано досвід навчально-виховної роботи в організації педагогічного процесу в сучасній Марфо-Маріїнській обителі міста Москви. У навчальному посібнику „Основи православної культури” дослідником розроблено програму духовно-морального виховання, що апробовано в школах міста Севастополя. Таким чином, благодійно-просвітницька діяльність сім’ї Романових у другій половині ХIХ на початку ХХ століття в Криму сприяла: зміцненню матеріальної та навчально-методичної бази освітніх і медичних закладів; забезпеченню істотної підтримки учнів, студентів і вчителів шляхом надання їм стипендій та матеріальної, фінансової підтримки; розширенню мережі шкіл різних типів, лікарень, санаторіїв, будинків культури, бібліотек; створенню комплексу заходів, спрямованих на освітню та навчально-виховну діяльність у дитячих закладах, санаторно-оздоровчих комплексах; відновленню умов для духовно-етичного, інтелектуального розвитку кримчан.
|
Заказать выполнение авторской работы:
Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:
