ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ ПРАВОЗНАВЦІВ НАВИЧОК ПРОФЕСІЙНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження і доцільність наукового пошуку з обраної проблеми, визначено мету і гіпотезу дослідження, об'єкт, предмет, завдання, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення, викладено відомості про експериментальну базу, відображено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Фахово-інформатична підготовка майбутнього правознавця як актуальна соціально-педагогічна проблема” проаналізовано стан досліджуваної проблеми в науковій та методичній літературі (вітчизняній і зарубіжній); розкрито доцільність та виявлено можливості формування навичок застосування ІКТ у фаховій діяльності майбутнього правознавця як обов’язкової складової процесу підготовки майбутнього правознавця до виробничої, практичної діяльності; доведено, що систем-не перетворення знань, умінь і навичок у новий якісний стан – потенційну здатність (готовність) особистості до певного виду діяльності у нестандартних (не передбачу-ваних, змінних) умовах формують основу професійної компетентності правознавця.

Особливого значення набуло розуміння того, що система професійної освіти може вважатися ефективною за умов оволодіння тими, хто навчається, способами постійного здобуття нових знань та вироблення умінь вчитися самостійно; набуття навичок роботи з будь-якою інформацією; формування навичок самостійного, критичного, творчого, а не репродуктивного мислення; доповнення традиційного підходу “формувати професійні знання, уміння та навички” новим – “формувати професійну компетентність”.

Професійна компетентність майбутнього юриста являє собою єдність знань з різних галузей права, практичного досвіду, особистісних якостей, що забезпечує ефективне здійснення правової діяльності й готовність захищати принципи верховенства права у практичній діяльності.

Аналіз публікацій з проблем підготовки кваліфікованого правознавця дає підстави стверджувати, що однією з відповідей системи освіти на актуальне соціальне замовлення є компетентнісно зорієнтований підхід в освіті. Необхідність обговорення та впровадження компетентнісного підходу зумовлена соціальними, економічними та політичними змінами у суспільстві, а також відповідними тенденціями в освіті, а саме: втратою єдності й визначеності освітніх систем; формуванням ринку праці і пов'язаного з ним ринку освітніх послуг; варіативністю й альтернативністю освітніх програм; зростанням конкуренції і комерційного чинника в освітній діяльності; зміною функції держави в освіті від тотального контролю і планування – до загального право-вого регулювання освітніх відносин; перспективами інтеграції української освіти і української економіки у міжнародну (зокрема, європейську) системи освіти і праце-влаштування.

На основі аналізу літературних джерел виявлено особливості компетентнісного підходу, зокрема його спрямування на комплексне засвоєння знань і способів прак-тичної діяльності, що забезпечують успішне функціонування людини у ключових сферах життєдіяльності для забезпечення власних потреб і на користь державних інтересів. Обґрунтовано положення про те, що реалізація компетентнісного підходу у вищій професійній освіті сприятиме досягненню основної мети – підготовці квалі-фікованого фахівця відповідного рівня і профілю, конкурентноспроможного на ринку праці, готового до професійного зростання, соціальної і професійної мобільності.

У контексті компетентнісного підходу окреслені два базові поняття: “компетен-ція” і “компетентність”. Під компетенцією розуміємо засвоєння не відокремлених знань та умінь, а опанування комплексної процедури досягнення конкретного практичного результату, спосіб дій, що забезпечує ефективність професійної діяльності. Тоді як компетентність – це особистісна властивість, характеристика, володіння людиною певною сукупністю компетенцій, що включає особисте ставлення до власної діяльності та її результатів. Компетентність фахівця можна представити як інтегральний комплекс професійних знань, умінь, навичок, відносин, власних професійних якостей і досвіду діяльності.

У розділі обґрунтовано положення про те, що компетентність є функціональною характеристикою, завжди проявляється у діяльності. Природа компетентності така, що вона може проявлятися тільки в органічній єдності з системою цінностей людини, тобто за умови глибокої власної зацікавленості в обраному виді діяльності, змістом якого на практиці є досягнення конкретного результату (продукту) або способу поведінки. Особливістю фахової компетентності є те, що вона формується і реалізується сьогодні, але зорієнтована на майбутнє.

Аналіз особливостей юридичної освіти свідчать, що в сучасних умовах формування інформаційного суспільства інформатизація сфери правової діяльності є необхідною умовою гармонійного розвитку суспільства і держави, удосконалення систем національного законодавства. Інформатизація юридичної освіти набуває особ-ливого значення не просто як спосіб оволодіння навичками практичного використання можливостей, що їх надають ІКТ. Вони виступають новими інструментами, що сприяють якісним змінам юридичної практики, підвищують ефективність права, а також змінюють світосприйняття, спосіб мислення майбутніх юристів.

Теоретичний аналіз сучасного стану інформатизації юридичної освіти дав змогу виявити підходи до формування інформатичного компоненту вищої юридичної освіти, яка має готувати фахівців, здатних ефективно використовувати наявний і постійно зростаючий інформаційний потенціал суспільства, творчих, здатних успішно розв’я-зувати професійні завдання за допомогою ІКТ. Обґрунтовано, що конструювання курсу навчання ІКТ майбутніх правознавців має базуватися на підході, який забезпечує логічну послідовність зв'язків, теорій, понять, засвоєних під час вивчення різних навчальних дисциплін, для формування власної сукупності інформатичних навичок з метою їх практичної реалізації у навчально-виховному процесі, у процесі вивчення фахово-визначальних дисциплін та у майбутній професійній діяльності.

У ході дослідної роботи вивчено програмні засоби, які є обов’язковими для використання у практичній діяльності правознавця: текстові і табличні процесори, комп’ютерні презентації, електронні довідники, експертні та інформаційно-пошукові (універсальні і спеціалізовані) системи, банки і бази даних тощо. Вони допомагають юристу вибрати зі значного обсягу інформації необхідні відомості та належним чином їх представити.

У другому розділі “Педагогічні умови формування навичок застосування інформаційно-комунікаційних технологій у підготовці майбутніх правознавців” визначено напрями організації навчального процесу, результатом якого має стати сформованість у майбутніх правознавців навичок застосування ІКТ для майбутньої фахової діяльності.

Фахова діяльність правознавця в сучасних умовах інформатизації суспільства має яскраво виражений інформатичний характер і її успішність залежить від його здатності адаптуватися до сучасних умов “інформаційного поля”. Ефективне використання інформаційно-комунікаційних технологій для вирішення професійних завдань є обов’язковою складовою професійної діяльності сучасного правознавця.

У розділі обґрунтовано, що інформатична компетентність нині є обов’язковою складовою професійної компетентності. Аналіз діяльності практикуючих юристів і публікацій з порушеної проблеми дає підстави стверджувати, що сформованість навичок використовувати ІКТ для власних і професійних потреб можна розглядати як основу формування фахово-інформатичної компетентності майбутніх правознавців. Це дає змогу тлумачити фахово-інформатичну компетентність майбутнього право-знавця як складне індивідуально-психологічне утворення, засноване на інтеграції теоретичних знань і практичних умінь працювати з інформацією різних видів, використовуючи ІКТ для пошуку, переробки, трансформації, засвоєння і узагальнення інформації з метою формування предметно-специфічних знань, які є основою для прогнозування, вироблення, прийняття і реалізації оптимальних рішень у правовій сфері діяльності, бажання займатися цією справою.

У структурному плані фахово-інформатична компетентність майбутнього правознавця складається з таких компонентів: когнітивно-змістового, ціннісно-мотиваційного і операційно-технологічного.

Когнітивно-змістовий компонент інтегрує знання в галузі ІКТ і фахові юридичні знання, необхідні для розв’язання професійних завдань; ціннісно-мотиваційний фіксує зацікавленість і мотивацію майбутнього правознавця до оволодіння ІКТ і їхнього використання для власних потреб та для майбутньої професійної діяльності; операцій-но-технологічний компонент включає комплекс сформованих інформатичних умінь і навичок (гностичних, пошуково-орієнтувальних, контрольно-оцінних) ефективного використання інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності.

Теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування фахово-інформатичої компетентності майбутніх правознавців у процесі їх підготовки, а саме: сформова-ність у навчальному закладі освітньо-інформаційно середовища; вияв у суб’єктів навчального процесу активної особистісної позиції “Я – правознавець”; впровадження поетапного ускладнення розв’язуваних професійних юридичних завдань з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Інформаційно-освітній простір юридичного факультету розглядається у розділі як системно організоване освітнє середовище, яке охоплює суб'єктів навчального процесу, а також органи державної влади та місцевого самоврядування; банки і бази даних, локальні і глобальні інформаційні мережі, фонди бібліотек, центри правової і ділової інформації, суди, прокуратуру, управління внутрішніх справ, господарюючих суб’єктів, а також сукупність засобів передавання даних, інформаційних правових ресурсів, протоколів взаємодії, апаратно-програмне і методичне забезпечення. Усе зазначене є невід’ємними складовими навчально-виховної діяльності. Доступні майбутньому правознавцю джерела правової інформації, створені суспільством, забезпечують формування його інформатичної компетентності і розвиток пізнавальних можливостей.

Доведено, що майбутній фахівець виявляє активність лише за умови узгодження навчальної діяльності з його власною мотивацією, інтересами і цілями. При цьому комп'ютер стає потужним засобом, який сприяє організації навчального процесу таким чином, щоб майбутній правознавець оволодів комплексом інформатичних знань та умінь, навчився діяти творчо, знаходити способи самореалізації, самовизначатися в навколишньому світі, творити позитивний образ “Я-майбутній юрист”. Сприйняття майбутнього фахівця як активного суб'єкта пізнання ґрунтується на посиленні його мотивації, усвідомленому прагненні до творчості, створенні умов для набуття умінь і навичок використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі виконання своїх професійних обов’язків.

Важливою умовою формування фахово-інформатичної компетентності майбутніх правознавців є їхня неперервна інформатична підготовка під час навчання у вищому навчальному закладі у поєднанні з поетапним ускладненням пропонованих для розв’язання юридичних завдань із використанням ІКТ. Складовими такої інформа-тичної підготовки визначено: навчання інформатики; використання ІКТ у правознавстві, організація і освоєння автоматизованого робочого місця юриста; використання ІКТ у фахово-орієнтованих навчальних дисциплінах; використання ІКТ для підготовки рефератів і доповідей, проектній діяльності, під час виконання курсових і дипломних робіт, у навчально-виробничих практиках, позааудиторній інди-відуальній чи груповій соціально-спрямованій професійній діяльності – громадській приймальні, громадянських акціях, соціологічних опитуваннях.

Формування фахово-інформатичної компетентності майбутніх правознавців здійснюється впродовж трьох взаємопов’язаних етапів: вивчення основ інформатики та формування навичок ІКТ – навчальний курс; вдосконалення та закріплення навичок користувача програмних засобів загального призначення – навчальна та виробнича практики, науково-дослідницька діяльність та самостійна робота; вузько спрямоване спеціалізоване використання ІКТ у професійній діяльності – розв’язання фахових завдань з різних галузей права за допомогою спеціалізованих правових інформаційно-пошукових систем. Реалізовуючи перші два етапи, студент вчиться працювати з конкретними програмними продуктами, оволодіває ними на рівні кваліфікованого користувача та може використовувати у фаховому діловодстві. На основі набутих знань та сформованих навичок на третьому етапі починає виявлятися творча складова: систематизуючи освоєні знання, студент вчиться використовувати комп’ютер під час розв’язання конкретних практичних завдань своєї майбутньої професійної діяльності.

Відповідно до авторської методики у навчальний процес введено комплексні заняття з фахово-орієнтованих дисциплін як нову організаційну форму – спеціалізо-вану фахово-орієнтовану комплексну технологічну практику як інноваційну модель навчання, визначальною особливістю якої є поступовий перехід від традиційної форми організації навчання до індивідуально-консультаційної, а також нову проблемно-орієнтовану інформаційну технологію опрацювання текстових документів з викорис-танням спеціалізованих “активних” шаблонів документів. Вони сприяють уніфікації інформаційної структури і форм подання документа, його реквізитів, розміщення і наповнення змістово-інформаційних блоків тексту документа, який визначено в законі та вироблено практикою, що, власне, визначає специфіку роботи з юридичними документами. Введення у навчальний процес професійно орієнтованої технологічної практики зумовлене тим, що їй відводиться інтегруюча роль у системі професійної підготовки. Вона передує виробничим практикам, сприяє узагальненню й розширенню навичок застосування ІКТ під час виконання фахових завдань незалежно від специфіки майбутньої діяльності юриста.

Основними технологічними інструментами, що забезпечують формування фахово-інформатичної компетентності правознавця, визначено:

- модульну організацію вивчення курсу “Інформатика та інформаційні технології у правознавстві”, суть якої полягає у структурованості змісту навчання, чіткому формулюванні цілей, змісту, строгій послідовності викладання, визначених способах управління навчальним процесом, варіативності структурних організаційно-методич-них одиниць. Розподіл навчального матеріалу за модулями забезпечує, з одного боку, певну самостійність модулів, а з другого – цілісність змісту навчання ІКТ; структуру-вання навчального матеріалу всередині кожного модуля забезпечує його доступність для студентів з різними рівнями початкової підготовки у галузі ІКТ; складові кожного модуля містять професійно значимі знання і забезпечують достатній рівень сформованості інформатичних умінь і навичок, а також мотивацію до їх застосування. У ході дослідження ми переконалися, що модульна система навчання сприяє організації суб'єктами навчання систематичної навчальної роботи;

- проектний метод навчання, у результаті реалізації якого студенти досягають певного рівня самостійності, освоюють культуру пошуку, оформлення і представлення правової інформації, набувають навичок роботи у групі, вивчають методику органі-зації проектної діяльності. Майбутні правники здійснюють інформаційне забезпечення повного циклу роботи із запропонованого завдання однієї з юридичних дисциплін, використовуючи спеціалізовану інформаційно-пошукову систему (СІПС) “ЛІГА:ЗАКОН”. Результатом творчої роботи є закріплення та розвиток інформатичних умінь та навичок пошуку, відбору, обробки і систематизації правової інформації засобами СІПС і застосування її ресурсів для розв’язання фахового завдання, а також набуття досвіду ефективної організації повного циклу роботи над правовою проблемою з використанням можливостей сучасних ІКТ;

- метод інформаційного ресурсу, який спрямовано на оволодіння майбутніми правознавцями усіма доступними інформаційними ресурсами з метою одержання повної і актуальної інформації під час розв’язання професійних завдань. Реалізація відбувається шляхом використання в навчально-виховному процесі мультимедіа, гіпермедіа, гіпертексту, інших сучасних ІКТ. Заняття проводиться за технологічною схемою: постановка завдання максимально наближена до професійної проблеми (дає можливість оптимально адаптувати набуті навички з ІКТ до правової діяльності і підтримувати високу професійну зацікавленість); пошук та аналіз юридичних фактів; констатація дефіциту інформації; пошук інформації, ефективність використання якої відповідає сформованості навичок використання ІКТ; аналіз знайдених матеріалів і визначення структури зв'язків між інформаційними елементами; формулювання розв’язку завдання і узагальнення результатів, спрямованих на формування у студентів самостійності у набутті нових знань та їх застосуванні, на збагачення досвіду творчої діяльності. Уся технологічна послідовність ґрунтується на власному знанні інформаційних ресурсів.

У третьому розділі – “Експериментальне дослідження ефективності педагогічних умов формування фахово-інформатичної підготовки майбутніх правознавців” – викла-дено хід і результати проведеного педагогічного експерименту.

Для оцінки рівня сформованості базової підготовки майбутніх правознавців з інформатики та ІКТ без урахування їхньої фахової діяльності проаналізовано результа-ти комплексних контрольних робіт, які проводились на перших курсах юридичного факультету Хмельницького університету управління та права упродовж трьох років навчальних років. У цьому експерименті брали участь 394 студенти.

У відсотковій шкалі показники рівня навченості студентів із курсу “Інформатика та інформаційні технології у правознавстві” дають підстави стверджувати, що рівень навченості із тем “Операційна система”, “Текстовий редактор”, “Табличний процесор” є на достатньому рівні, а рівень навченості з тем "Комп’ютерні презентації" та “Локальні та глобальні мережі” – на високому.

Таким чином, є підстави стверджувати, що базовий рівень підготовки майбутніх правознавців з інформатики та ІКТ є стабільним і мінімально достатнім для продовження формування фахово-інформатичної компетентності.

Для проведення формувального експерименту було запропоновано спеціалізовані підходи впровадження фахово-орієнтованих завдань у зміст дисциплін інформативно-го та юридичного спрямування; розроблено програму спеціалізованої фахово-орієн-тованої комплексної технологічної практики, а також відповідний навчально-методич-ний посібник. В експерименті використовувалися завдання з застосуванням ІКТ для викладачів фахових юридичних дисциплін. Розроблено та апробовано спеціальні вимірники для визначення рівня сформованості навичок застосування ІКТ майбутніми правознавцями, а саме: анкети, тести, запитання до самостійної роботи, контрольні роботи тощо; розроблено авторське програмне забезпечення, зокрема активні шаблони юридичних документів.

У процесі формування ціннісно-мотиваційної складової фахово-інформатичної компетентності виявлено основні мотиви вивчення інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій. Визначальними є саме професійні мотиви. Для дослід-ження динаміки зміни мотивів вивчати та застосовувати ІКТ у навчально-виховному процесі та для майбутньої фахової діяльності запропоновані в анкеті мотиви об’єднано у чотири основних групи: соціально-побутові, навчально-пізнавальні, професійні та меркантильні і використано методики, запропоновані Дж. Уілкінсоном та К. Райншем. З’ясовано, який вплив справляють педагогічні умови на виявлені мотиви.

Шляхом анкетування студенти відповідно першого та четвертого курсів юридич-ного факультету за 5-ти бальною шкалою оцінювали мотиви вивчення дисципліни “Основи інформатики та комп’ютерної техніки”. Відповіді на запитання анкети на етапі констатувального експерименту дали 265, а на етапі формувального – 261 студент.

У такий спосіб з’ясовано, що вивчення дисципліни “Основи інформатики та комп’ютерної техніки” позитивно впливає на зростання значущості навчально-пізнавальних мотивів, що фактично засвідчило результативність формування базового рівня підготовки студентів з інформатики та ІКТ. Найвищою виявилася значущість соціально-побутових та меркантильних мотивів, низьким – рівень значущості групи професійних мотивів. Таким чином, на початку констатувального експерименту професійні мотиви мають прихований (стійко-негативний) рівень. Цей факт підтвердив необхідність формування фахово-інформатичної компетентності.

Результати анкетування, одержані на початку формувального експерименту, дали підстави стверджувати, що науково-дослідна та самостійна робота студентів, виробничі практики, рівень інформатизації навчального закладу, життєдіяльності студентів і викладачів, а також загальний рівень інформатизації сприяли зростанню навчально-пізнавальних мотивів, зменшенню ваги меркантильних; незмінною залишалась значущість фахових мотивів, яка визначена нестійкою (такою, що коливається).

Визначальним для зміни значущості професійних мотивів стало використання ІКТ для розв’язання фахових завдань під час вивчення дисципліни “Правове регулювання соціального захисту”. Відбулася кардинальна зміна у оцінці (а значить і виборі) пріоритетних мотивів у контрольній та експериментальній групах.

Вага професійних мотивів збільшилися у КГ на 7%, а у експериментальній зросла більше, як удвічі. Рівень фахових мотивів визначено як актуальний (стійко-позитивний). Дані про зміну мотиваційної сфери дають підстави зробити висновок про те, що визначальним у зростанні значущості професійних мотивів є використання ІКТ у процесі підготовки майбутніх правознавців до занять із фахово визначальних дисциплін.

Метою формувального експерименту стало формування операційно-процесу-ального компонента фахово-інформатичної компетентності фахівця та виявлення змін кількісних та якісних характеристик при розв’язанні студентами завдань із фахово-визначальної дисципліни з використанням ІКТ роботи із СІПС, пошуку інформації у мережі Інтернет, створення “активних шаблонів” правових документів, роботи у середовищі текстового редактора та при розв’язанні цих завдань традиційними методами. Цей етап експерименту проводився у процесі вивчення дисципліни “Правове регулювання соціального захисту” на юридичному факультеті у Хмельницькому університеті управління та права упродовж двох навчальних років і в ньому брали участь ті самі 275 студентів для яких визначався базовий рівень володіння інформатичними навичками під час їхнього навчання на першому курсі.

Для проведення формувального етапу експерименту на кожне заняття викладачем кафедри цивільного права підготовлено по чотирнадцять варіантів фахових завдань, різних за рівнем складності, обсягом матеріалу, який необхідно було опрацювати, з визначеною тривалістю виконання та підготовки підсумкових документів. Студентам запропонувалося на кожне заняття розв’язати максимальну кількість задач, опрацювати максимальну кількість законодавчих правових актів, перелік яких додавався до кожної теми, підготувати власні нормативні акти тощо.

Студенти контрольної групи готувалися до занять з дисципліни “Правове регулювання соціального захисту” традиційними методами, використовуючи конспекти лекцій, підручники, посібники, кодекси та коментарі до них, періодичну спеціалізовану літературу в друкованому вигляді.

Для студентів експериментальної групи була організована самостійна робота у комп’ютерному класі під керівництвом викладача. Вони мали змогу скористатися переліченими джерелами у електронному вигляді, а також усіма ресурсами та можливостями СІПС, здійснити пошук наявних коментарів із запропонованої тематики у мережі Інтернет, створити у електронному та друкованому вигляді проекти підсумкових нормативних документів, використовуючи базу даних “Шаблони правових документів”, підготувати електронну презентацію для доповіді про результати розв’язку завдань на практичному занятті.

Час, затрачений студентами на підготовку матеріалів до кожного семінарського заняття за попередньою домовленістю вони вказували у методичних рекомендаціях з означеного предмета. За результатами проведення занять у контрольних та експери-ментальних групах викладач дисципліни “Правове регулювання соціального захисту” виставляв у журналі оцінки студентам, які виступали на занятті. Порівняння резуль-татів у контрольній та експериментальній групах свідчить що якість знань у студентів експериментальної групи перевищує цей показник для контрольної групи на 13% .

У експериментальній групі кількість студентів, які брали участь в обговоренні проблемних ситуацій з теми кожного семінару, уп’ятеро перевищує цю категорію у контрольній групі .

На кожному занятті у експериментальній групі розв’язано вдвічі більше фахових завдань із дисципліни “Правове регулювання соціального захисту”, ніж у контрольній групі. Окрім того, студенти експериментальної групи затратили на підготовку до занять удвічі менше часу, ніж студенти контрольної групи.

Важливим є і той факт, що у результаті такої системи підготовки та проведення занять усі студенти експериментальної групи одержали власний банк даних з інформацією для розв’язання та законодавчого обґрунтування усіх можливих ситуацій, що стосуються питань соціального захисту населення.

Якісні характеристики результатів експерименту (якість знань, щільність нав-чального процесу, власні банки даних тощо) дають підстави стверджувати, що реалізовані у навчальному процесі педагогічні умови забезпечили формування фахово-інформатичної компетентності майбутніх правознавців. Для формування операційно-технологічної складової фахово-інформатичної компетентності обов’язковим та вирішальним є застосування інформаційно-комунікаційних технологій у процесі розв’язання фахових завдань із різних галузей права.