АДМІНІСТРАТИВНА ПРОЦЕДУРА: ТЕОРІЯ ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ Автореферат

Актуальність теми. Прийняття Конституції, демократизація суспільних відносин, орієнтація України на вступ до Європейського співтовариства з його стандартами та вимогами до системи управління та законодавства зумовлюють необхідність до масштабного реформування адміністративної сфери, а також будівництва взаємовідносин особи з державою на нових засадах.

Вагомим кроком на цьому шляху є проведення адміністративної реформи, відлік якої розпочався з часу підписання Указів Президента України „Про Державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи” від 7 липня 1997р. та „Положення про Державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи” від 2 жовтня 1997р.

Подальша робота Державної комісії з проведення адміністративної реформи матеріалізувалась у вигляді Концепції адміністративної реформи, одним з напрямків якої передбачає створення нової правової бази, що регламентуватиме державне управління в Україні. В цьому сенсі увага зверталась на процедурні питання розгляду скарг, тобто на адміністративно-процедурну діяльність, яка повинна регулюватись окремим Адміністративно-процедурним кодексом.

Для реалізації даної мети робочою групою при Міністерстві юстиції України за участю співробітників Інституту держави та права імені В.М. Корецького НАН України підготовлено проект Адміністративно – процедурного кодексу.

З огляду на викладене вище, вибір теми дисертаційного дослідження „Адміністративна процедура: теорія і практика застосування”, є не випадковим. Разом з тим:

- по-перше, потребує ґрунтовного дослідження позитивна правозастосовча діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, в аспекті формування нових підходів і принципів у їх функціонування;

- по-друге, виникає необхідність у визначенні на концептуальному рівні поняття „адміністративна процедура” та його співвідношення з категорією „адміністративний процес”;

- по-третє, ставиться за мету побудова публічної адміністрації, за аналогом демократичних європейських країн, з принциповим підходом до діяльності держави як регулятора відносин, а не управлінця, з подальшим розвитком інститутів, які впливають на її демократизацію та лібералізацію.

Таким чином, аналіз адміністративно-процедурної діяльності адміністративних органів в Україні та порівняльна характеристика з зарубіжним досвідом мають важливе значення як для використання цього аналізу при реформуванні та вдосконаленні діяльності апарату виконавчої влади, так і для науки адміністративного права. Саме тому різні аспекти цього питання були і залишаються предметом наукового інтересу провідних вчених-адміністративістів в Україні: В.Б. Авер`янова, Ю.П. Битяка, О.М. Бандурко, Є.В. Додіна, І.Б. Коліушко, Н.Р. Нижник, А.О. Селіванова, В.Н. Селіванова, Г.Й. Ткач, В.В. Цвєткова, В.К. Шкарупи.

Зазначені вище твердження вказують на актуальність цього дисертаційного дослідження, його теоретичне та практичне значення.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07 1998р. № 810/98. Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідної проблематики кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України – «Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування» (номер державної реєстрації 0105U000657), тема роботи затверджена Вченою радою академії.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розгляді теоретичних положень адміністративно-процедурної діяльності, обґрунтування та аналіз принципів її використання, а також здійснення диференціації адміністративних процедур на базі чинників, які обумовлюють їх застосування, поєднання в управлінській практиці дискреційних повноважень з адміністративними процедурами, і як результат - вироблення і реформування пріоритетних напрямів розвитку цих інститутів.

Для досягнення поставленої мети автор ставить за необхідне вирішення таких завдань:

- уточнити поняття та сутність термінів “адміністративна процедура”, „адміністративний процес”;

- проаналізувати існуючі у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі погляди на класифікацію процедур управлінської діяльності;

- дослідити змістовне наповнення принципів адміністративної процедури та проілюструвати позитивні і негативні сторони їх визначення;

- розкрити поняття адміністративного розсуду, сформулювати причини та межі його застосування;

- окреслити перспективні напрямки для інтегрованого розвитку та реформування інститутів адміністративної процедури та дискреційних повноважень.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що існують у сфері адміністративно-процедурної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Предметом дослідження є теоретично-наукові джерела, вітчизняна та зарубіжна нормативно-правова база, а також практика процедурно-правового регулювання управлінської діяльності.

Методологічну базу дослідження складають загальнонауковий діалектичний метод наукового пізнання і пов’язані з ним спеціальні методи: методи порівняльно-правового аналізу зарубіжних і вітчизняних джерел за темою дослідження; етимологічний та історико-логічний методи дослідження понять; компаративний, а також документальний метод використовувався для вироблення рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад функціонування адміністративних процедур; структурно-системний метод застосовувався під час вивчення причин наявності адміністративного розсуду та принципів адміністративної процедури; логічний метод сходження від абстрактного до конкретного та формально-догматичний - у розгляді дефініцій „адміністративна процедура”, „адміністративний розсуд” та їх змістовного наповнення.

Науково-теоретичну базу дослідження складали нормативно-правові акти, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертації вперше у вітчизняній науці на науково-теоретичному рівні комплексно досліджено поняття адміністративної процедури та питання застосування її принципів в управлінській діяльності, а також перспектива поєднання і впровадження дискреційних повноважень (адміністративного розсуду) у практику адміністративно-процедурної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. На основі проведеного дослідження сформульовано низку висновків, рекомендацій і пропозицій, які відповідають вимогам наукової новизни:

вперше проведено комплексне дослідження адміністративної процедури та адміністративного розсуду в управлінській діяльності органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, на основі якого визначено перспективні напрямки поєднання зазначених категорій в управлінській діяльності;

дістали подальшого розвитку:

- особливості формулювання адміністративної процедури у вітчизняній правовій науці;

- диференціація адміністративних процедур;

- дослідження меж застосування дискреційних повноважень в адміністративно-процедурній діяльності;

обґрунтовано, що адміністративна процедура посідає цілком самостійне місце в адміністративно-процесуальній діяльності, її не слід ототожнювати з поняттям „адміністративний процес”

запропоновано:

- визначити та відрегулювати окремими розділами проекту Адміністративно-процедурного кодексу порядок застосування в управлінській діяльності інститутів неформальних процедур, публічно-правових договорів, слухання;

- використовувати при визначенні строків адміністративно-процедурної діяльності поняття „розумного часу”, що встановлює абстрактні обмеження для адміністративного органу без чіткої регламентації строків;

- долучити до принципів, визначених проектом Адміністративно-процедурного кодексу Укарїни, принцип координації процедур;

сформульовано пропозиції щодо вдосконалення:

- визначення деяких принципів адміністративної процедури, а саме:

а) принцип законності можна розглядати не лише як неухильне дотримання органами виконавчої влади та місцевого самоврядування норм закону, її обмеження правовими рамками, але як наявність у адміністративного органу певного поля для свободи дій, що досягається за допомогою різних технічних прийомів, наприклад, дискреційних повноважень (адміністративного розсуду);

б) принцип публічності доцільно розкривати не як офіційність діяльності державно-владних суб`єктів щодо розв`язання поставлених їм завдань, а як гласність діяльності адміністративних органів;

Практичне значення одержаних результатів. Отримані у процесі дисертаційного дослідження результати мають теоретичний і практичний інтерес. Досліджені положення та сформульовані висновки відносно адміністративно-процедурної діяльності можуть бути використані як науковцями, що працюють у галузі адміністративного права, так і практичними працівниками адміністративних органів.

У правотворчості - висновки і рекомендації, отримані за результатами дослідження, можуть бути використані під час підготовки проекту Адміністративно-процедурного кодексу України, проектів законодавчих і відомчих нормативно-правових актів з питань адміністративно-процедурного регулювання.

У правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність адміністративно-процедурної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Доцільним є, також, використання матеріалів дослідження та висновків під час підготовки навчально-методичних матеріалів із курсів “Адміністративне право” та “Адміністративний процес”.

Практичне втілення положень наукової роботи підкріплюється актами впровадження дисертаційного дослідження у навчальний процес (акт впровадження Луцького державного технічного університету від 14 березня 2007р. та акт впровадження Національної академії державної податкової служби України від 16 квітня 2007р.), а також у практичну діяльність адміністративних органів (акт впровадження Луцької міської ради від 17 січня 2007р.)

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним науковим дослідженням, усі положення та висновки, сформульовані в роботі, розроблені автором на підставі особистих теоретичних та практичних досліджень.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження доповідались автором на шести науково-практичних конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція до Дня науки „Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки”.- Чернігів.-2005р.; XX-та науково-технічна конференця професорсько-викладацького складу (гуманітарний напрямок). - Луцьк. - 2005р.; Регіональна науково-практична конференція (теоретична частина) „Вибори -2006 в контексті розвитку суспільно – політичних процесів в Україні”.- Тернопіль.- 2005р.; Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми управління».-29-30 листопада 2005 року.- Київ; Матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції «Шлях України: колізії новітнього поступу».-27 січня 2006 року, Тернопіль; XX-та науково-технічна конференця професорсько-викладацького складу (гуманітарний напрямок).- Луцьк. -2006р.

Публікації. Основні положення роботи викладені в 5-ти наукових працях, чотири з них у фахових виданнях з юридичних наук.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об`єднують у собі дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає - 190 сторінок, в тому числі, список використаних джерел - 8 сторінок (109 найменувань).