АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ОСВІТУ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Утвердження і забезпечення права людини на освіту в будь-якій країні є одним з найважливіших обов’язків держави. Це зумовлено тим, що освіта в сучасному глобалізованому й інформатизованому світі набуває все більшого значення як вирішальний чинник суспільного прогресу й національної безпеки, стає важливою складовою всебічного розвитку людської особистості, поглиблення поваги до прав і свобод людини. Сьогодні цілком очевидно, що без необхідної освіти людина не зможе забезпечити собі належних умов життя і реалізуватись як особистість, а також усвідомити і захистити свої права.

В системі забезпечення права людини на освіту значне місце посідають норми адміністративного права, або, іншими словами, адміністративно-правові засоби. Ефективність діяльності органів управління освітою, а також органів внутрішніх справ щодо забезпечення зазначеного права значною мірою залежить від якості цих засобів, тому все більшої актуальності набувають питання удосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення права громадянина на освіту й водночас наукового дослідження основних проблем освітньої галузі.

В умовах реформування системи освіти в Україні, її інтеграції до єдиного європейського освітнього простору підвищуються вимоги до функціонування органів управління освітою, а також правоохоронних органів, діяльність яких спрямована на забезпечення необхідних умов для реалізації громадянами права на освіту в повному обсязі, тобто виникає необхідність в удосконаленні правових засад діяльності зазначених органів.

Зважаючи на те, що у вітчизняній юридичній літературі зазначені проблеми висвітлено недостатньо, в наявних наукових працях ці питання розглядалися фрагментарно, за відсутності комплексного підходу, дослідження проблем адміністративно-правового забезпечення права громадян на освіту, діяльності органів управління освітою та проблем використання адміністративного примусу у зазначеній сфері набувають особливого змісту й актуальності.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалося відповідно до наказу МВС України за № 755 від 5 липня 2004 р. „Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”, а також до Указу Президента України за № 143 від 8 лютого 2002 р. „Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”. Дисертація виконана згідно з Планом науково-дослідної роботи Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ МВС України.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнення практики його реалізації визначити систему та зміст адміністративно-правових засобів забезпечення права громадянина на освіту, а також сформулювати пропозиції та рекомендації щодо їх удосконалення.

Виходячи з цієї мети, в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

- визначити місце та роль права громадянина на освіту в системі прав людини та гарантії його реалізації;

- охарактеризувати право громадянина на освіту як об’єкт адміністративно-правової охорони;

- з’ясувати сутність та систему адміністративно-правових засобів забезпечення права громадянина на освіту;

- визначити можливості імплементації міжнародно-правових норм щодо права людини на освіту в правову систему України;

- сформулювати сутність та принципи системи освіти;

- визначити адміністративно-правовий статус органів управління сферою освіти;

- розкрити форми та методи управління освітою;

- визначити особливості управління навчальними закладами системи МВС та шляхи його подальшого удосконалення;

- систематизувати адміністративно-примусові заходи попередження та припинення порушень права громадян на освіту;

- охарактеризувати сутність, особливості та правові засади адміністративної відповідальності у сфері забезпечення права громадян на освіту;

- визначити підстави та процедури адміністративної відповідальності у сфері забезпечення права громадян на освіту.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення права громадянина на освіту.

Предмет дослідження становлять методологічні засади та адміністративно-правові засоби забезпечення права громадянина на освіту.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Дослідження змісту права людини на освіту, адміністративно-правових засобів забезпечення вказаного права, проблеми імплементації міжнародно-правових норм щодо права людини на освіту в правову систему України, поглиблення понятійного апарату здійснювалося за допомогою логіко-семантичного методу та методу статистичного аналізу (підрозділи 1.1-1.3). З використанням методу аналізу і синтезу, визначено систему державного управління у сфері освіти (підрозділ 2.1), структуру адміністративно-правового статусу органів управління освітою; поняття адміністративних послуг у сфері освіти (підрозділи 2.2, 2.3) та питання управління навчальними закладами системи МВС та шляхи його удосконалення (підрозділ 2.4). Методи класифікації, групування, порівняльно-правовий, документальний аналізи було застосовано для характеристики адміністративно-примусових заходів попередження та припинення порушень права громадян на освіту (підрозділ 3.1), характеристики сутності, особливостей і правових засад адміністративної відповідальності у сфері реалізації права громадян на освіту (підрозділ 3.2), а також підстав та процедур адміністративної відповідальності у сфері реалізації права громадян на освіту (підрозділ 3.3).

Науково-теоретичне підґрунтя дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки провідних фахівців у галузі конституційного, адміністративного та інших галузей права: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, В.В. Зуй, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, О.П. Клюшниченка, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, С.В. Лихачова, О.В. Негодченка, А.О. Нечитайленка, О.І. Остапенка, Р.С. Павловського, І.П. Пахомова, В.П. Пєткова, П.М. Рабіновича, А.О. Селіванова, О.Ф. Скакун, С.С. Сливки, М.М. Тищенка, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України, які регламентують організаційно-управлінські відносини в сфері освіти. Використовувалися також актуальні матеріали політико-правової публіцистики, на сторінках якої дискутується багато питань, що стосуються проблем забезпечення права на освіту. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали щодо діяльності органів та установ освіти, матеріали діяльності міліції в цій сфері за останні роки.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень, присвячених проблемам адміністративно-правового забезпечення права громадянина на освіту. В результаті дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих дисертантом особисто. Основні з них такі:

- вперше визначено поняття та систему адміністративно-правових засобів забезпечення права громадянина на освіту;

- удосконалено характеристику системи державного управління сферою освіти;

- запропоновано шляхи подальшого розвитку адміністративно-правового статусу органів управління освітою;

- покращено визначення системи та особливостей надання адміністративних послуг у сфері освіти;

- удосконалено характеристику системи управління навчальними закладами системи МВС;

- набула подальшого розвитку характеристика адміністративно-примусових заходів попередження та припинення порушень права громадян на освіту, а також сутності, підстав та процедур адміністративної відповідальності у сфері забезпечення права громадян на освіту;

- обґрунтовано шляхи удосконалення адміністративно-правових засобів забезпечення права громадянина на освіту, сформульовано пропозиції щодо удосконалення ряду адміністративно-правових норм, чинних у цій сфері.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- в науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть стати підґрунтям для подальшої розробки проблем адміністративно-правового забезпечення права громадянина на освіту;

- у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність різних державних органів щодо використання адміністративно-правових засобів у сфері забезпечення права громадян на освіту;

- у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисципліни „Адміністративне право”, вони вже використовуються під час проведення занять із зазначеної дисципліни в Донецькому юридичному інституті.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: міжнародній „Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави” (Одеса, 2004); міжвузівській „Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2005) та засіданнях кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності ОВС Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у чотирьох статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань, логіки дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують десять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 202 сторінки. Список використаних джерел, який складається із 264 найменувань, займає 23 сторінки.