АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКА ДЕРЖАВНОЇ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Починаючи з 1998 року після виходу Указу Президента України „Про заходи щодо впровадження концепції адміністративної реформи в Україні”, в нашій державі гостро постала проблема проведення адміністративної реформи, як одного з основних етапів демократизації суспільства, приведення існуючих відносин у відповідність із закріпленими у Конституції України. Адміністративна реформа планувалась як комплекс відповідних поетапних заходів, спрямованих на покращення ефективності державного управління та централізації влади. На сьогодні можна стверджувати, що ця реформа є явищем неминучим, що спонукає до радикальних перетворень усіх сфер суспільно-політичного та економічного життя. Тому 9 грудня 2010 року з прийняттям Указу Президента України „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” наше суспільство переходить на другий етап реорганізації, що є важливим кроком до європеїзації країни та реформування органів виконавчої влади. Як зазначив М. Я. Азаров (20.12.2010 р.), „мета реформи влади – запровадження технологічно нового, досконалого державного менеджменту, стимулювання підвищення кваліфікації державних службовців”.

Одним із основних державних органів у системі контролю та нагляду за фінансово-господарською діяльністю є Державна контрольно-ревізійна служба України (далі – ДКРСУ). Служба в органах ДКРСУ є різновидом державної служби України. Працівники ДКРСУ виконують завдання держави, спрямовані на забезпечення фінансової діяльності держави. Вони попереджують правопорушення в даній сфері, надають допомогу громадянам та юридичним особам у здійсненні їх законних прав та інтересів тощо. З метою забезпечення успішної реалізації цих завдань суттєвого поліпшення потребують не лише форми і методи діяльності ДКРСУ, але й якісний підхід до визначення адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ. Першим етапом удосконалення адміністративно-правового статусу стало затвердження Положення про Державну фінансову інспекцію України (колишнє Головне контрольно-ревізійне управління). Проте і цей нормативно-правовий акт не надав чіткого законодавчого закріплення і врегулювання адміністративно-правового статусу працівників цього органу.

Звернення до цієї проблеми викликане ще й тією обставиною, що правовий статус працівника ДКРСУ є однаковим для будь-якого працівника ДКРСУ – від контролера-ревізора до начальника управління Державної фінансової інспекції України, на його основі визначається правове становище особового складу ДКРСУ в цілому. Цим пояснюється необхідність належного нормативного закріплення адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ, адже реалізація працівником своїх повноважень здебільшого пов’язана з обмеженням прав і свобод громадян у сфері фінансової діяльності держави.

Реалізація адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ дає можливість зміцнити законність, правову культуру працівника ДКРСУ за рахунок удосконалення заходів організації діяльності працівника ДКРСУ, в тому числі у взаємодії з громадянами, з працівниками інших державних органів (зокрема з працівниками міліції, Рахункової палати, Державної казначейської служби України, податкової міліції, прокуратури та ін.).

За таких умов виникає потреба в дослідженні сутності, особливостей та структури адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ, характеристиці кожної з його складових, їх взаємозв’язку і розробці на цій основі пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання відносин працівника ДКРСУ з іншими суб’єктами. Проте проблеми адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ спеціально не вивчалися, науковці ці питання досліджували фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без комплексного підходу. Тому, змістовне дослідження проблем правового регулювання та практичної реалізації адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ набуває особливого змісту і актуальності.

Теоретичною основою дисертаційної роботи стали праці науковців, що досліджували проблематику державної служби, зокрема: С. С. Алексєєв, Г.В.Атаманчук, Д. М. Бахрах, Ю. П. Битяк, І. Л. Бородін, К. С. Бєльський, В.В.Волошин, М. І. Іншин, М. В. Коваль, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаков, О.В.Кузьменко, Д. М. Лук’янець, Т. О Мацелик, А. С. Сіцінський, Ю.М.Старілов, К. А. Титов, Ю. О. Тихомиров, Г. Б. Шишко, В. К. Шкарупа, В.А. Юсупов, В.А. Яковлєв та ін.

На формування основних наукових поглядів та концепцій дисертанта стосовно адміністративно-правового статусу вплинули праці вітчизняних учених: В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, В. Т. Білоуса, О. М. Дорогих, Л.Є.Кисіль, В. Л. Коваленко, Н. В. Лебідь, К. Б. Левченко, В. В. Мозоль, А.О.Мухатаєва, Н. Р. Нижник, О. Д. Оболенського, В. Ф. Опришко, В.Ф.Погорілко, А. М. Подоляки, Д. В. Приймаченка, О. П. Рябченко, П.В.Цимбала, С. В. Шестакова, Н. В. Янюк та інших.

Необхідно також відзначити учених і практиків у сфері фінансового права, які протягом тривалого часу вивчали і досліджували проблеми фінансового контролю, що є основною функцією органів ДКРСУ, зокрема: Д.А.Бекерська, А. І. Берлач, Л. К. Воронова, О. А. Долгий, Л. М. Касьяненко, І.С.Криницький, М. П. Кучерявенко, Т.А. Латковська, О. О. Лукашев, І.В.Мартьянов, О. П. Мельник, А. А. Нечай, П. С. Пацурківський, Є.А.Ровинський, Л. А. Савченко, О. В. Солдатенко та інші.

Окремі висновки автор зробив використовуючи положення економічної науки, представлені у роботах О. А. Васильєва, Л. А Жук, В. Н. Суторміної, В.М.Федосова, В. О. Шевчук та ін.

Зазначене вище зумовлює актуальність теми дослідження, її важливе теоретичне і практичне значення щодо подальшого розвитку організаційних засад адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ, його соціально-правовий захист і гарантії проходження служби.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи тісно пов’язана з організаційними процесами реформування всієї системи центральних органів виконавчої влади, що здійснюються в державі, з метою підвищення ефективності державного управління та поетапного наближення його до європейських стандартів.

Дисертаційне дослідження виконано в межах Комплексної програми підготовки державних службовців, затвердженої указом Президента України від 09.11.2000 р. № 1212, Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2004 р. № 746 та згідно плану науково-дослідної роботи кафедри управління, адміністративного права і процесу, та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України на тему „Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування” (номер державної реєстрації 0105U000657).

Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Національного університету державної податкової служби України 26 листопада 2007 р. (протокол № 4).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення сутності, принципів, елементів та особливостей адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ, систематизація гарантій проходження служби в ДКРСУ, внесення пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання і підвищення ефективності реалізації адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ.

Для досягнення мети були поставлені такі основні завдання:

– здійснити теоретичний аналіз співвідношення таких категорій, як державна служба, працівник, правовий статус та його елементи;

– проаналізувати правові засади становлення і розвитку адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ;

– на підставі системно-структурного аналізу розкрити поняття та здійснити класифікацію видів державних службовців і місце серед них працівників ДКРСУ;

– проаналізувати особливості прав та обов’язків працівників державної контрольно-ревізійної служби України та специфіку відповідальності зазначених суб’єктів;

– обґрунтувати значення соціально-правового захисту прав працівників при виконанні ними службових обов’язків;

– розкрити юридичні гарантії забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ;

– проаналізувати проблемні питання, що виникають під час проходження служби в органах ДКРСУ та визначити напрями їх вирішення.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері професійної діяльності працівника ДКРСУ.

Предметом дослідження є адміністративно-правовий статус працівника ДКРСУ.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Системний підхід є базисом методологічної конструкції всієї дисертаційної роботи і визначає стратегію дослідження державно-службових відносин у сучасних умовах в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, що дозволяє розглянути шляхом використання методу міждисциплінарного аналізу проблеми державної служби.

У роботі використано також окремі методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, розкрито сутність та особливості адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ (розділи 1, підрозділи 1.2, 1.3; 2, пп. 2.2, 2.3). Методи класифікації, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для визначення системи загальних функцій працівника ДКРСУ, його права та обов’язків, морально-правових вимог, видів відповідальності, а також проблем, що існують у сфері кадрової політики, (розділи 2, пп. 2.2, 2.3; 2, пп. 2.2, 2.3, 2.5; 3, пп. 3.1, 3.2); історичний метод – при аналізі поглядів на проблеми поняття та законодавчого регулювання адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ (розділ 1, п. 1.1, 1.2); порівняльно-правовий та структурно-логічний методи – для визначення напрямів законодавчого регулювання елементів адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ, використання інформаційно-правових технологій при виконанні своїх службових обов’язків, кадрового забезпечення ДКРСУ, вдосконалення теоретико-правових засад подальшого розвитку адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ та визначення шляхів підвищення його ефективності.

Теоретичне підґрунтя для виконання роботи склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління, конституційного та адміністративного права, трудового права, інших галузевих правових наук. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актах, які визначають правові засади становлення, розвитку та функціонування Державної контрольно-ревізійної служби України.

Емпірична база дослідження складається з узагальнення практики застосування адміністративного законодавства щодо реалізації статусу працівника державної контрольно-ревізійної служби України, публікацій у періодичних виданнях, довідкової літератури, статистичних матеріалів щодо діяльності працівників органів ДКРСУ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером розглянутих питань дисертація є змістовним комплексним теоретико-практичним дослідженням адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ.

Елементи наукової новизни знайшли своє відображення у таких положеннях:

вперше:

– проаналізовано адміністративно-правовий статус працівника ДКРСУ та його складових елементів з урахуванням всіх особливостей;

– вказано на двоаспектність проблем у сфері запровадження інформаційних технологій в діяльності працівників ДКРСУ та визначено напрями їх вирішення;

– сформульовано пропозиції про вдосконалення законодавства щодо адміністративно-правового статусу службових осіб ДКРСУ;

удосконалено:

– поняття державного службовця, в частині посадової особи, для чого здійснено аналіз правового статусу, посади, державної служби та державного службовця, проведено класифікацію посад у державних органах та державних службовців на види;

– підходи щодо оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань, місця та значення атестації державних службовців для проходження державної служби в органах ДКРСУ;

– класифікацію гарантій проходження служби в ДКРСУ;

дістали подальшого розвитку:

– погляди на засади кадрового забезпечення Державної контрольно-ревізійної служби України, систему підготовки та підвищення кваліфікації службовців даного органу, морально-правові вимоги до поведінки його працівників;

− обґрунтування значення обмежень, пов’язаних зі службою в органах ДКРСУ;

– пропозиції щодо шляхів вирішення проблем, які існують у сфері реалізації адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ, та негативно впливають на функціональну діяльність всієї системи органів.

Практичне значення одержаних результатів. Положення, висновки та пропозиції, викладені в дисертаційному дослідженні, сприятимуть розвитку науки не тільки адміністративного, а й фінансового права. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані:

– у науково-дослідній сфері – сформульовані положення та висновки дисертаційного дослідження можна застосовувати під час подальшого вивчення та вдосконалення адміністративно-правового статусу працівника ДКРСУ;

– у сфері правотворчості – при розробці нової системи законодавства про Державну контрольно-ревізійну службу України, підготовці ряду законодавчих та інших нормативно-правових актів, зокрема нової редакції Законів України „Про державну службу”, „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, та Положення „Про Державну фінансову інспекцію України”;

– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить поліпшити застосування приписів чинного законодавства, що регулює професійну діяльність працівників ДКРСУ (довідка про впровадження від 17 березня 2011 року);

– у навчальному процесі – матеріали дисертації можна використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін „Адміністративне право”, курсів спеціалізації „Адміністративна відповідальність”, „Фінансове право”, „Правові засади здійснення фінансового контролю”, а також підручників і навчальних посібників з адміністративного та фінансового права, їх ураховано у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження від 1 грудня 2010 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Теоретичні висновки були здійсненні на основі практичних і статистичний матеріалів. У наукових статтях, що опубліковані у співавторстві, частка дисертанта становить 50 %.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи обговорювались на міжкафедральному семінарі кафедри фінансового права та кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України. Окремі положення дисертації доповідались автором на міжнародних, республіканських, регіональних науково-практичних, наукових конференціях, семінарах, „круглих столах”, а саме: міжнародні науково-практичні конференції: „Бюджетно-податкова політика: проблеми та перспективи розвитку” (листопад 2007 р., м. Ірпінь), „Бюджетно–податкові чинники активізації розвитку фінансових ринків та фінансового посередництва” (27–28 березня 2008 р., м. Ірпінь), „Запорізькі правові читання” (15–16 травня 2008 р., м. Запоріжжя), „Стан і проблеми оподаткування в умовах світової фінансової кризи” (20–21листопад 2009 р., м. Донецьк), „Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави” (30 вересня – 1 жовтня 2010 р., м. Черкаси), „Сучасне міжнародне та вітчизняне право як регулятор суспільних відносин”, (7–8 жовтня 2010 р., м. Одеса,), „Теорія і практика правотворчої та правозастосовної діяльності у контексті сучасних реформаційних процесів” (22–23 жовтня 2010 р., м. Харків), „Юридична наука: політичні, економічні та соціальні витоки сьогодення” (29–30 жовтня 2010 р., м. Київ), „Роль права у забезпеченні законності та правопорядку” (22–23 листопада 2010 р., м. Запоріжжя), „Актуальні проблеми юридичної науки 2010” (26 листопада 2010 р., м. Київ), та всеукраїнські науково-практичні конференції: „Шості Ірпінські міжнародні педагогічні читання” (22–23 травня 2008 р., м. Ірпінь), „Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії та практики” (18 лютого 2010 р., м. Київ).

Публікації. Основні положення викладено в 12 наукових працях, п’ять з яких – наукові статті у фахових виданнях, в тому числі одна – у співавторстві, сім – у збірниках матеріалів та тез доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена предметом дослідження, метою і завданнями. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднуються в одинадцять підрозділів, висновків до кожного з розділів та загальних до роботи, списку використаних джерел (250 найменувань) і додатків (21 сторінка). Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 200 сторінок, з яких 170 сторінок – основний текст.