Агропродовольча політика та її місце у забезпеченні національних інтересів України

Короткий зміст

Питання аналізу та формування державної політики в останнім часом користуються значним науковим та прикладним інтересом як з боку українського суспільства в цілому, так і з боку науковців та стають перспективними дослідницькими напрямками. 

По суті, політика (policy – англ.) – це план, курс дій або “напрям дій, прийнятий і дотримуваний владою, керівником, політичною партією та інше” [68, c. 370]; певний курс дій, обраний заради вигідності, зручності тощо [69, с. 262]. Саме в такому контексті розуміється термін “державна політика” загалом чи її відповідний напрям: зовнішня, внутрішня, економічна, соціальна, аграрна тощо. Близькими за змістом (але не синонімами) є терміни “програма” і “стратегія”. Відповідно, політика як курс або напрям дій є предметом аналізу політики, який здійснюють аналітики політики.

Слід розмежовувати поняття, конкретні рішення і дії, програму і напрям дій, що і є політикою [70, с.8]. Політика і влада – найважливіші складові суспільного життя. Однією з традиційних детермінант політики є влада. Відповідно під політикою розуміють діяльність та відносини по здійсненню влади в суспільстві. Політика також може розглядатися як нормотворчість, діяльність щодо укріплення, зміни відносин в суспільстві, як досягнення домовленостей. Політика характеризується цілеспрямованими, послідовними діями та включає як основу елемент планування.

В умовах переходу АПК до ринкових відносин лише держава як політична система може здійснювати економічні реформи, забезпечивши при цьому національні інтереси, гарантування продовольчої безпеки країни, створення умов для стійкого нарощування обсягів конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції та здійснення соціального захисту товаровиробників агропромислової галузі. Саме такі дії держави визначають її аграрну політику. Головним при цьому є зосередження діяльності державних органів на створенні необхідних політико-правових, організаційних, економічних, соціальних, екологічних та інших умов для ефективного їх функціону-вання на ринкових засадах, тобто розробка адекватної агропродовольчої (продовольчої) політики. Без застосування регулюючої функції держави неможливим є успішне вирішення завдань соціально-економічного характеру. Продовольча політика в контексті забезпечення національних інтересів, економічної безпеки та продовольчої безпеки держави була і є актуальною для кожної держави, що намагалась зберегти свою незалежність та соціальну стабільність. Забезпечення країни продовольством має стратегічне значення, оскільки від цього залежить не лише економічна та продовольча, але й національна безпека. В даній роботі розглядається лише один із аспектів продовольчої безпеки країни, пов’язаний з агропродовольчою політикою.