АКТИВІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ В ПІСЛЯКРИЗОВИЙ ПЕРІОД Автореферат

Актуальність теми дослідження. На тлі антикризових заходів, які вживає нині уряд України, одним з найважливіших завдань, поза всяким сумнівом, є активізації соціального потенціалу суспільства. Йдеться про підвищення економічної активності населення і кожного працівника зокрема, формування ринкового світогляду і стандартів поведінки господарюючих суб’єктів, адекватних новим умовам економічного поступу, становлення ринкової системи стимулювання економічної активності населення. Суттєвим моментом цього процесу є створення критичної маси професійних, інноваційно налаштованих кадрів, що розуміють природу нових економічних відносин та усвідомлюють необхідність глибоких змін у соціально-трудовій сфері. Реалізація окресленого вузла проблем вимагає здійснення активної політики у сфері зайнятості та ринку праці. Йдеться про необхідність застосування комплексу заходів, спрямованих на розвиток сфери докладання праці, стимулювання нових форм господарювання, що відкривають простір для індивідуальних форм трудової активності, організацію професійної підготовки та перепідготовки кадрів, стимулювання попиту на працю та підвищення її конкурентоспроможності.

Активізація соціального потенціалу, що розглядається в якості ефективного інструменту виходу з кризового стану, – це складний процес, який передбачає здійснення низки заходів економічного, соціального та організаційного характеру, спрямований не тільки на стимулювання виробництва, його модернізацію та технічне оновлення, але і активний вплив на розвиток ініціативи, підприємливості, діловитості, креативності, творчості працівників, тобто тих якостей, які характеризують зміст процесу економічної активності.

Дослідження проблем активізації соціального потенціалу має під собою достатню методологічну базу. В працях О.Амоші, С.Бандура, В.Геєця, Д.Богині, В.Куценко, М.Долішнього, Е.Лібанової, О.Новікової, С.Злупка, В.Мікловди, М.Пітюлича, У.Садової, К.Семів, Л.Шаульської, Л.Шевчук, А.Чухна та багатьох інших вчених здійснено наукове переосмислення понять і сутності та ролі людини в постіндустріальному розвитку, сформовано теоретико-методологічні засади дослідження соціально-трудових відносин та механізмів їх регулювання. Разом з тим, проблема активізації соціального потенціалу в умовах економічної кризи не отримала належного розвитку. Звідси випливає актуальність теми дослідження, його мета та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у контексті науково-дослідних робіт кафедри економіки, менеджменту та маркетингу в межах тематики досліджень економічного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет» «Структурна політика і регіональні пріоритети розвитку Закарпатської області в умовах економічної трансформації» (номер державної реєстрації 0105U004082) та Закарпатського регіонального центру соціально-економічних і гуманітарних досліджень НАН України «Наукове забезпечення формування людського потенціалу інноваційного розвитку Закарпаття» (державний реєстраційний номер 0109U006225), у якій автором було досліджено особливості формування інноваційної складової соціального потенціалу регіону.

Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних основ дослідження сутності процесу активізації соціального потенціалу як важливого чинника виходу з кризового стану та переходу до сталого розвитку, розробка рекомендацій щодо формування регіонального механізму регулювання економічної активності.

Для досягнення означеної мети в роботі розв’язано такі завдання:

- висвітлено теоретичні основи дослідження сутності процесу активізації соціального потенціалу;

- поглиблено теоретичні засади категорії «активізація соціального потенціалу», з’ясовано суть останнього та здійснено класифікацію форм економічної активності;

- поглиблено змістове навантаження категорії «економічна активність» за рахунок її сегментації на трудову, соціальну, підприємницьку та інноваційну форми;

- проаналізовано стан трудової активності населення Закарпатської області на основі застосування багатофакторної моделі оцінки трудової активності;

- запропоновано методику та здійснено розрахунок коефіцієнта економічної активності населення в розрізі адміністративно-територіальних формувань Закарпатської області;

- здійснено оцінку підприємницького потенціалу регіону та ефективності його використання;

- запропоновано перспективні напрями розвитку інноваційної активності за експертною оцінкою підприємців регіону;

- обґрунтовано концептуальні підходи до формування регіональної політики активізації соціального потенціалу;

- запропоновано методичні підходи до формування регіонального механізму регулювання економічної активності населення, розкрито його компонентну будову, важелі регулювання;

- внесено пропозиції, спрямовані на інфраструктурне забезпечення процесу активізації соціального потенціалу, виділено функціональні, обслуговуючі та спеціальні інституції сприяння і підтримки економічної активності населення.

Об’єктом дослідження є процеси активізації соціального потенціалу в умовах економічної нестабільності.

Предметом дослідження є теоретико-методичні засади дослідження процесу активізації соціального потенціалу та формування регіонального механізму його регулювання.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення ринкової економічної теорії, наукові дослідження вітчизняних вчених з трудоресурсної проблематики, розвитку соціально-трудового потенціалу в умовах економічної нестабільності. У процесі дослідження використано методи експертних оцінок, спостереження і виміру (при дослідженні кількісних і якісних параметрів соціальних ресурсів регіону), метод динамічних рядів та факторного аналізу (при дослідженні ефективності використання трудового, підприємницького та інноваційного потенціалу), метод системного підходу (при формуванні регіонального механізму активізації соціального потенціалу), теоретичного узагальнення (при з’ясуванні форм економічної активності, їх цільової функції та інструментів регулювання), соціологічні дослідження (при вивченні різних форм економічної активності та з’ясуванні бар’єрів, що стримують підприємницьку активність).

Інформаційну базу дослідження становили закони України, укази Президента України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України та його Головного управління в Закарпатській області, монографії та наукові статті вітчизняних і зарубіжних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

вперше:

- розкрито сутність процесу активізації соціального потенціалу, з’ясовано його компонентну будову, що включає трудову, підприємницьку, інноваційну та соціальну активність. Запропоновано багатофакторну модель оцінки економічної активності. Регіональний індекс економічної активності може використовуватися для оцінки ефективності використання соціальних ресурсів, а також для обґрунтування перспективних напрямів регіональної політики активізації соціального потенціалу та формування механізму регулювання його розвитку;

удосконалено:

- поняття «економічна активність», що сформульовано з позиції системного підходу, зокрема розкрито її рушійні сили, потреби та інтереси, а також складові процесу активізації – ініціатива, діловитість, креативність, творчість;

- підходи до розрахунку коефіцієнта рівня трудової активності, що включає нормовані коефіцієнти рівня безробіття, середньої тривалості незайнятості та навантаження на одне вільне робоче місце. На основі запропонованих коефіцієнтів здійснено ранжування рівнів трудової активності населення за трьома критеріями – високий, середній і низький;

дістало подальший розвиток:

- теоретичне обґрунтування регіонального механізму активізації соціального потенціалу, компонентну будову якого формують інституціонально-інфраструктурна складова, важелі регулювання, фінансовий механізм стимулювання економічної активності;

- конкретизація напрямів регіональної політики активізації соціального потенціалу, що передбачає стимулювання трудової, підприємницької, інноваційної та соціальної активності населення. Кожна з цих форм має адекватну цільову установку та інструментарій регулювання. Метою підвищення трудової активності є створення умов для гідної людини праці, підприємницької – включення широких верств населення у сферу підприємницької діяльності, інноваційної – розвиток економіки знань, соціальної – спрямованість на мотивацію змістовної праці.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні концептуальних підходів до формування регіональної політики активізації соціального потенціалу та механізмів регулювання економічної активності працівників.

Результати дослідження, висновки та рекомендації, що містяться в дисертаційній роботі, були використані Головним управлінням економіки Закарпатської обласної державної адміністрації в процесі розробки програм зайнятості населення та соціально-економічного розвитку регіону (довідка Закарпатської обласної державної адміністрації від 22.02.2011 № 02-1/134). Окремі результати наукових досліджень використані при розробленні навчальних програм з дисциплін «Регіональна економіка» та «Управління трудовими ресурсами», які викладаються на економічному факультеті ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (довідка ДВНЗ «Ужгородський національний університет» від 18.02.2011 № 01-10/402).

Особистий внесок здобувача. Результати наукового дослідження, викладені у дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих автором дисертаційної роботи у співавторстві, в роботі використано лише ті положення, які є результатом власних досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на міжнародних та всеукраїнських конференціях, зокрема: міжнародній науково-практичній конференції «Міграційні процеси в Україні: сучасні виклики та регіональна специфіка» (м. Львів, 2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Економічний простір України: регіоналізація та інтеграція в умовах суспільних трансформацій” (м. Львів, 2010 р.), міжнародна наукова конференція «National and regional economics VIII» (Словаччина, м. Кошице, 2010), трьох наукових конференціях професорсько-викладацького складу ДВНЗ „Ужгородський національний університет” (м. Ужгород, 2008, 2009, 2010 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 3,8 д.а., з них 8 публікацій у фахових виданнях. Особисто автору належить 3,3 д.а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (153 найменування). Повний обсяг дисертації становить 167 сторінок тексту, включає 12 таблиць і 10 рисунків.