Англомовні запозичення в українській правничій термінології

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, показано актуальність,  наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, визначено об’єкт, предмет і напрямок дослідження, описано джерельну базу, сформульовано мету, завдання та методи аналізу фактичного матеріалу.

У першому розділі – “Науково-теоретичні засади дослідження запозичень в українській мові” – розглянуто теоретичні аспекти дослідження запозичень, визначено основні поняття загального термінознавства, висвітлено особливості формування української терміносистеми права у зв’язку із проблемою іншомовних запозичень.

У мовознавчій літературі по-різному тлумачаться, а іноді навіть змішуються, основні поняття, що позначають явища міграції мовних елементів з однієї системи в іншу, зокрема: мовні контакти, взаємодія мов, наслідки мовної взаємодії (на рівні лексичного складу). Спираючись на теоретичні праці Ю.Жлуктенка, С.Семчинського, О.Карлінського, уважаємо за доцільне диференціювати названі поняття та явища, які вони позначають, наголошуючи при цьому, що між ними наявний причинно-наслідковий зв’язок. Взаємодію мов розуміємо як процес, який виникає та розвивається внаслідок мовних контактів, що встановлюються між мовами за умов білінгвізму, і є чинником змін на різних рівнях мовної системи. На лексичному рівні мови одним із наслідків процесу мовної взаємодії є запозичення лексеми. Процес запозичення іншомовної лексеми розглядаємо не як механічне перенесення мовного матеріалу, а як динамічний процес “мовної дифузії”, що складається з кількох етапів. При цьому лексичну інтерференцію вважаємо результатом взаємодії мов, який виявляється на рівні мовлення і є початковим етапом у процесі перенесення лексичних одиниць з однієї мови в іншу, а до лексичних запозичень відносимо лексеми іншомовного походження, які пройшли етап інтерференції та увійшли в  мову-реципієнт.

Процес запозичення супроводжується освоєнням іншомовної лексики на всіх мовних рівнях системи мови-реципієнта, тому основою дослідження особливостей освоєння англомовних запозичень в українській правничій термінології в нашій роботі є розгляд їх фонетичного, граматичного, словотвірного та лексико-семантичного освоєння в системі сучасної української мови із застосуванням структурно-типологічного підходу. Взаємодію англійської та української мов визначаємо як взаємодію мов споріднених, але далеких своєю граматичною будовою і словниковим складом (за класифікацією Б.Горнунга). Ураховуємо також типологічну характеристику англо-українських мовних контактів на геополітичній території України, яку визначаємо за класифікацією Ю.Жлуктенка.

Концептуальним підґрунтям дослідження термінології стали праці В.Даниленко, А.Д’якова, Т.Кияка, А.Крижанівської, Т.Панько, О.Покровської, О.Реформатського, Л.Симоненко, О.Суперанської та ін. У своїй роботі розглядаємо термінологію правничої мови як специфічну систему (терміносистему) у складі лексичної системи літературної мови, а термін – як мовну одиницю (слово або словосполучення) спеціальної сфери вживання, яка є словесним позначенням наукового поняття, має закріплене дефініцією термінологічне значення, що є семантичною основою відповідного поняття і реалізується в межах певного термінологічного поля. Ґрунтуючись на такому розумінні терміна, до складу правничої термінології в дослідженні відносимо слова та словосполучення, які позначають поняття сфери законодавства, юридичної науки та практики, мають у термінологічному полі “право” відповідну дефініцію, якою визначається їх місце в системі.

Правнича термінологія еволюціонує з розвитком держави, адже зі змінами державного устрою тісно пов’язані зміни в суспільних відносинах, що регулюються правом. Протягом останнього десятиліття правова система України активно реформується під впливом правничої науки розвинутих правових держав, право поширюється на сфери суспільних відносин, які раніше не регулювалися законодавством нашої країни. Процес розширення понятійного апарату багатьох галузей права супроводжується активізацією запозичення іншомовних термінологічних одиниць.

Розвиток правничої терміносистеми тісно пов’язаний із формуванням української термінології взагалі, тому термінології права притаманні тенденції, що характеризують становлення загальнонаціональної термінології. Це стосується і вирішення проблеми доцільності використання в ній іншомовних елементів. Унаслідок активного застосування національного критерію нормативності терміна при унормуванні правничої термінології, проблема нормалізації запозичень переміщується з вивчення суто лінгвістичних аспектів питання запозичення на розгляд його соціолінгвістичних аспектів. На нашу думку, аналітичний підхід до вивчення та оцінки мовних явищ є ефективнішим за імперативний, оскільки головну роль у нормалізації процесу запозичення повинні відігравати мовні чинники. Для визначення ролі англомовних запозичень у формуванні терміносистеми права, а отже й для її унормування, є важливим дослідження причин появи цих запозичень та особливостей їх освоєння мовою-реципієнтом.

У другому розділі – “Фонетичне освоєння англомовних запозичень в українській правничій термінології” – визначаються загальні тенденції, способи та особливості засвоєння англомовних запозичень на фонетичному рівні української мови, виявляються фонетичні варіанти, з’ясовуються причини їх виникнення та пропонуються шляхи подолання фонетичної варіантності англомовних запозичень у терміносистемі українського права.

Об’єкт спостереження за процесом пристосування англомовних термінів до фонетичної системи української мови – вокальні та консонантні субституції. Розв’язуючи поставлені завдання, ураховуємо, з одного боку, неадекватність фонетичних систем двох взаємодіючих мов, яка є однією із причин виникнення складних діафонічних відносин дивергентного характеру або конвергентних зв’язків, а з іншого, – відносну хронологію появи запозичення, що зумовлює вплив на способи фонологічного засвоєння запозичень інших чинників: шляху запозичення, мов-посередників, мовної традиції та ін.

Дослідження показало, що механізм трансформації фонемного складу англіцизмів не відрізняється від загальних способів освоєння запозичень. Проведений аналіз свідчить, що англомовні терміни в основному пристосувалися до фонологічних норм сучасної української мови, утративши невластиві мові-реципієнту риси. Значні кількісні та якісні розбіжності в системах  вокалізму англійської та української мов зумовили те, що в процесі адаптації більше змін відбулося в системі вокалізму. При цьому спостерігаємо поширення складних, як правило дивергентних,  діафонічних відносин, наприклад: голосна / /  реалізується в межах фонем /а/, /о/, /у/: covering note            [                  ] – ковер-нот; trust [        ] – траст; corruption [                ] – корупція. В системі консонантизму, навпаки, переважає встановлення регулярних простих діафонічних зв’язків. Більшість приголосних зазнає простої субституції українськими приголосними, наприклад: abandon [              ] – абандон; verdict [              ] – вердикт; dumping                    [                  ] – демпінг.

Найбільшою фонетичною варіативністю при відтворенні засобами української мови характеризуються англійські фонеми, невластиві нашій мові, наприклад: англійська фонема / / передається фонемою /а/: barratry                 [                 ] – баратрія; repatriation [                    ] – репатріація, рідше фонемою /е/: kidnapping [                  ] – кіднепінг; racket [        ] – рекет. Простежується закономірна тенденція до субституції англійських зредукованих голосних, зокрема фонеми /  /, українськими голосними повного творення /а/, /о/, /у/, /е/ з урахуванням орфографії мови-джерела (warrant [              ] – варант; investor [               ] – інвестор; barter [          ] – бартер; subvention                [                   ] – субвенція), або послідовно фонемою /е/ у випадку транскрибування (privacy [                 ] – прайвесі)

Дослідження англомовних термінів із дифтонгами показало, що дифтонги в процесі адаптації підлягають повній фонетичній субституції. Діафонічні зв’язки при цьому мають здебільшого дивергентний характер. Найбільш типовою є монофтонгізація дифтонгів. Наприклад, дифтонг /ei/ частіше відтворюється фонемою /а/: alienation                   [                 ] – алієнація. Значно рідше дифтонги передаються сполученням двох монофтонгів, наближаючись до вимови мови-джерела, наприклад noting [             ] – ноутинг, trader [             ] – трейдер, privacy [             ] –        прайвесі, hiring [             ] – хайринг, або фонемою, співвідносною з ядром цього дифтонга в мові-джерелі: affidavit            [                   ] – афідевіт. 

Спостерігається тенденція до поступового відходу від впливу російськомовних адаптаційних традицій та відновлення орієнтації на відповідність фонемного складу англомовних запозичень нормам української мови, насамперед в освоєнні новітніх запозичень. Зокрема, в англомовних правничих термінах із диграфом au, поряд з його трансформацією в ау: аудитор, інаугурація, в українській мові відбувається консонантизація голосного верхнього підняття як спосіб ліквідації вокального сполучення ау та субституція англійського диграфа буквосполученням ав: авдитор, інавгурація, що є рисою української адаптивної традиції ( пор.: польськ. auditor, рос. аудитор, инаугурация).

У системі консонантизму англомовна фонема /h/ відтворюється українськими фонемами /г/ та /х/: /h/→/г/ – freehold [               ] – фригольд; hedge [      ] – гедж; /h/→/х/ – know-how [              ] – ноу-хау; hedge [        ] – хедж. При цьому спостерігаємо виникнення термінів-варіантів: гедж – хедж. Слід зазначити, що в українській мові англійській фонемі /h/ відносно відповідає фарингальний /г/, тому вимова /х/ на місці етимологічного /h/ лише наслідує російську практику передавання цього звука, не маючи під собою жодних мовних підстав. Наше дослідження дає підстави  погодитися з думками науковців про те, що в новіших запозиченнях, особливо в запозиченнях з англійської мови, придихання /h/ слід всюди передавати через /г/ та вважати нормативним варіант гедж.

До недавнього часу англійська фонема /g/ в англомовних термінах послідовно передавалася фонемою /г/ та відтворювалася на письмі відповідно літерою г, що зафіксовано у словниках, наприклад: inauguration [                  ] – інавгурація; goodwill [              ] – гудвіл. Хоча у словниках початку ХХ століття ці ж англомовні терміни зафіксовані з літерою ґ: інавґурація. Якщо у передаванні іншомовних термінів дотримуватись вимови мови-джерела, то англійську фонему /g/ слід передавати українською проривною /ґ/, оскільки ці приголосні в англійській і українській мовах творяться аналогічно і така субституція не суперечить, на наш погляд, фонологічній природі української мови.

Паралельне відтворення фонемного та графемного складу англійських термінів (ковер – кавер, лобі – лоббі), поряд із звуковою дивергенцією (хедж – гедж, хайринг – гайринг, грант - ґрант) є одним із чинників виникнення фонетичних варіантів, що для терміносистеми є негативним явищем. Пропонуємо залишити як нормативні терміни кавер, лобі, ґрант, гедж, гайринг,  звуковий склад яких не суперечить фонетичній системі та орфоепічним нормам української мови і є найбільш близьким до вимови оригіналу.

Процес морфологічної адаптації, що є необхідною умовою функціонування запозичень у мові-реципієнті, досліджено в третьому розділі – “Граматичне освоєння правничих термінів англійського походження”.

Дослідження термінів-англіцизмів на граматичному рівні української мови показало, що абсолютна більшість англомовних запозичень – 98 % – увійшла до лексико-граматичного розряду іменника, що повністю відповідає загальним тенденціям запозичення іншомовної лексики. Аналіз результатів освоєння на рівні основних граматичних категорій дає достатні підстави стверджувати, що англомовні терміни-іменники в основному повністю підпорядкувалися граматичним нормам української мови та функціонують у межах парадигм, властивих питомим іменникам.

Основними граматичними змінами є послідовна втрата артикля та набуття граматичної категорії роду, яка не властива іменникам англійської мови. Визначальним у віднесенні  англіцизмів до певної категорії роду є формальний чинник. Більшість англомовних термінів із кінцевим приголосним засвоїлися в  українській мові з граматичним значенням чоловічого роду, що зумовило серед англомовних запозичень в українській правничій термінології значну кількісну перевагу іменників чоловічого роду – 81 % (dispatch –  диспач, warrant –  варант, default – дефолт), пор.:       15 % – жіночого роду та 4 % – середнього. Пристосування іменників із нехарактерними для української мови кінцевими фонемами до жіночого та чоловічого роду, на основі морфологічної або семантичної аналогії з питомою лексикою, зумовило необхідність їх формального переоформлення відповідно до норм української морфології: beneficiary – бенефіціар, бенефіціарій; barratry – баратрія.

У системі відмінювання переважна кількість англомовних запозичень, у тому числі й складні слова та терміни-словосполучення, функціонує відповідно до норм української мови та відмінюється за моделями питомої лексики офшор – офшору – офшору – офшор – офшором –  (на) офшорі; баратрія – баратрії – баратрії – баратрію – баратрією – (на) баратрії; консолі – консолей – консолям – консолі – консолями – (на) консолях. Відхиленням від норм української мови є функціонування англомовних запозичень, у яких відмінювання відсутнє, що становлять окрему морфологічну групу невідмінюваних іменників і знаходяться на периферії граматичної системи української мови (лобі, ноу-хау, роялті, ескроу, прайвесі та ін.).

Англомовні терміни-іменники, як правило, не зазнають змін у числовій парадигмі та утворюють множину за законами та за допомогою засобів української мови: аудитор – аудитори, інвестор – інвестори, ваучер – ваучери. Про зміну числа на українському мовному ґрунті можна говорити щодо термінів, які вживаються в англійській мові лише у множині, а в українській – утворюють і форму однини (ф’ючерс – ф’ючерси), або, навпаки, у мові-джерелі мають повну числову парадигму, а в нашій мові вживаються лише в однині, наприклад: англ. export – exports > укр. експорт; англ. import – imports > укр. імпорт.

Синхронний аналіз морфемної подільності англіцизмів із точки зору їхньої структури в мові-реципієнті засвідчив, що основи англомовних правничих термінів в українській мові здебільшого не набувають достатньої морфемної подільності – близько 60 % похідних запозичених основ функціонують як неподільні. Зміни морфемної будови англомовних запозичень є типовими для запозиченої лексики. На етапі входження в систему української мови спостерігаємо опрощення похідних англомовних основ та лексикалізацію словосполучень: off-shore – офшор, detention – детеншен; on call – онколь, cover note – ковернот. Ускладнення морфемної структури англіцизмів відбувається в процесі освоєння і має в основному  регресивний характер: інвестор – інвестувати – інвестування – інвестований; аудитор – аудит. Усічення та нарощення запозичених основ відбувається унаслідок оформлення англіцизмів українськими суфіксами, що дає їм можливість формально наблизитися до питомих слів української мови: corroboration – короборація, incorporation – інкорпорація, refunding – рефундування.

Дослідження словотвірної активності аналізованих англіцизмів у системі української мови виявило їх добрі реальні та потенційні можливості набувати статусу твірних основ на національному мовному ґрунті мови-реципієнта унаслідок процесу мовної адаптації. На продуктивність окремих словотвірних моделей у творенні похідних термінів від запозичень-англіцизмів впливають особливості термінотворення в системі української правничої термінології.

Продуктивними способами творення правничих термінів від англомовних запозичень в українській мові є: суфіксальний спосіб, який застосовується для творення відсубстантивних дієслів: лобі – лобіювати, демпінг – демпінгувати, абстрактних іменників: дилер – дилерство, спонсор – спонсорство, рекетир – рекетирство та відносних прикметників: фідуціар – фідуціарний, онколь – онкольний (онколовий), демпінг – демпінговий, аудитор – аудиторський, а також утворення дериватів-гібридів від англіцизмів та питомих слів способом осново- та словоскладання (лізинг – лізингоодержувач, чек – чековласник), що компенсує обмежені можливості афіксального словотворення від деяких англіцизмів та забезпечує класифікаційну системність термінів права відповідно до системності позначуваних ними спеціальних понять.

Системністю термінології та важливістю родо-видових відносин у системі правничих понять зумовлена загальна тенденція до збільшення продуктивності засобів аналітичної номінації в українській правничій термінології, про що свідчить велика кількість термінів-словосполучень, до складу яких входять англомовні терміни. Найпродуктивнішими виявилися двоелементні структури, побудовані за моделлю “прикметник + іменник”. За генетичною ознакою переважають гібридні утворення: аудиторська діяльність, аудиторська перевірка, аудиторський висновок; офшорна компанія, офшорна зона; внутрішній аудит, зовнішній аудит.

Словотвірні можливості багатьох запозичень стримуються їх семантикою та недостатнім фонетичним і морфологічним освоєнням на ґрунті української мови. Нульову словотвірну реалізацію в українській мові мають невідмінювані іменники, запозичення-словосполучення, складні слова, терміни, які позначають поняття та реалії чужої правової дійсності і, знаходячись на периферії терміносистеми права, є в українській мові рідковживаними: комен ло, лімітед компані, ноу-хау, стенд-бай, опціон “кол”,  білль, баристер. Проте результати дослідження дають підстави констатувати наявність взаємозв’язку між активізацією словотвірної активності запозичених основ та появою “соціального замовлення” на творення номінацій для певних понять унаслідок їх активного входження у сфери суспільного життя, що регулюються правом. Про це свідчить творення похідних лобіювати (лобувати), лобіювання від невідмінюваного запозичення лобі та аторнейська служба від “терміна-екзотизму” аторней, вживання якого активізувалося в результаті  використання цього правничого поняття в галузі європейського права. Отже, потенційно, за певних умов, майже всі англомовні запозичення в українській мові можуть бути основами для творення похідних термінів.

У четвертому розділі – “Лексико-семантичне освоєння англійських правничих термінів” – розглянуто процес семантико-функціонального освоєння англомовних запозичень в українській правничій термінології, який супроводжується змінами семантичної структури та характеру значень запозичених термінів у системі української мови (епідигматика) та змінами в окремих складниках лексико-семантичної системи мови-реципієнта в результаті взаємодії термінів англійського походження з питомою термінологією (парадигматика).

Семантичні зміни англіцизмів у системі української мови, які виявляємо через порівняння семантичної структури запозичення та його прототипу, є типовими для процесу переходу слова з однієї мови в іншу: спрощення та ускладнення семантичної структури, звуження, розширення та зміна значення.

Встановлено, що на етапі входження в систему української мови спрощення семантичної структури відбулося у 92% полісемантичних англомовних термінів. При цьому більшість термінів – 76% – увійшла в систему української мови в одному з лексико-семантичних варіантів, і ці терміни в системі нашої мови є моносемічними: абандон, баратрія, бартер, роялті, грант, ваучер та ін. Частково зберегли складну семантичну структуру і функціонують в українській мові як багатозначні терміни з двома та більше значеннями 24% англіцизмів-полісемантів: варант, бенефіціар, детеншен, дефолт та ін. Полісемічними в українській правничій термінології є також 8% термінів, що повністю зберегли складну семантичну структуру (як правило 2 значення), зокрема терміни експорт, рефундування, кондомініум та ін.

Ускладнення семантичної структури англомовних термінів та розвиток їх полісемії в українській правничій термінології спостерігається дуже рідко, наприклад: термін ваучер поряд із запозиченим значенням “документ, що підтверджує оплату товарів та послуг, видачу кредиту, отримання грошей тощо”, розвинув значення “цінний папір, що посвідчує право його власника на частку в державному майні; приватизаційний чек”, якого не має його англомовний прототип, Проте виникнення нових значень в аналізованих слів фіксується більшою мірою в загальновживаній мові внаслідок їх детермінологізації.

Звуження та розширення значень англомовних термінів щодо значень їх етимонів у мові-джерелі безпосередньо пов’язане зі спеціалізацією та генералізацією відповідних понять, а також звуженням і розширенням сфери функціонування терміна. Звуження значень на українському мовного ґрунті зазнали англомовні запозичення роялті, кілер, дерилікт, абандон, імпічмент, гайринг, хеджування, грант та ін. Прикладом розширення значення може бути термін  парламент, запозичений як назва законодавчого органу Великої Британії, а на сучасному етапі позначає реалію, властиву правовій системі України, і має значення: 1) виборний (частково або повністю) законодавчий орган; 2) переносно – найменування найвищого представницького органу будь-якої країни (навіть якщо там вони мають свої назви як, наприклад, Верховна Рада в Україні).

Характерними тенденціями сучасного етапу розвитку української мови є актуалізація та ретермінологізація багатьох давно запозичених англіцизмів, що супроводжується денотативно-конотативною переорієнтацією та зникненням пейоративних компонентів значення, наприклад термінів: бізнес, брокер, субвенція, букмекер, лобі, корупція, страйк, локаут, імпічмент, інавгурація, інтерпеляція, рекетир, рекет, трейдер та ін., які сьогодні позначають поняття української правничої дійсності. Це є свідченням вагомості впливу екстралінгвістичних чинників на мовні процеси, зокрема й на лексико-семантичне освоєння запозиченої термінології.

Проведений аналіз семантичної адаптації термінів-англіцизмів виявив неусталеність значень багатьох запозичень, що, на нашу думку, пов’язано з недостатнім науковим осмисленням відповідних юридичних понять у терміносистемі-реципієнті, зумовленим коротким терміном їх функціонування в новій терміносистемі. Це свідчить про їх неповне освоєння на рівні семантики, оскільки осмислення поняття визначаємо як важливий чинник семантичного освоєння запозиченого терміна.

Проаналізовано особливості парадигматичних відношень англомовних запозичень та питомих термінів на лексико-семантичному рівні української мови. Встановлено, що термінологічні пари “запозичення – питомий термін”, які часто помилково відносять до дублетних утворень, характеризуються переважно гіпо-гіперонімічними стосунками. Англіцизми позначать поняття, що є видовими у відношенні до українських термінів, і використовуються для уточнення поняття, вираженого питомим терміном: обмін – бартер, оренда – лізинг – ґайринг – рентинг – чартер; посередник – брокер, дилер, дистриб’ютор, трейдер, ріелтер. Подібні терміни мають спільні семи і сприймаються мовцями поза терміносистемою права як абсолютні синоніми, тоді як їх термінологічні значення в системі правничої мови не збігаються повністю. Слід зазначити, що такий тип запозичень може позитивно вплинути на розвиток досліджуваної терміносистеми, оскільки дає можливість уникнути полісемії – негативного для термінології явища.

Дослідження також виявило терміни, що мають дублети серед питомої термінології і неосвоєні семантично: суїцид – самогубство; клайм (клеймс) – претензія; електорат – виборці; копірайт – авторське право та ін.

У досліджуваній нами терміносистемі виявлено випадки внутрішніх запозичень із терміносистем інших галузей, насамперед зі сфери економіки. Більшість англомовних запозичень, які функціонують одночасно в економічній та правничій термінології української мови, зафіксовано в таких галузях права: господарському, підприємницькому, фінансовому, банківському, біржовому, податковому, митному, багатьох галузях цивільного права (договірному, зобов’язальному, авторському) та ін.

Процес переходу англомовних термінів з економічної терміносистеми до терміносистеми права характеризується змінами в дефініціях при збереженні понятійного ядра значення, хоча частина їх повністю зберігає свою семантику та має тотожні дефініції в обох терміносистемах (кліринг, овердрафт, інсайдер, оферта, демередж, офшор та ін.). Загальною тенденцією семантичних змін під час вторинної ідеалізації економічного терміна є тенденція до втрати ним вказівок на економічну природу поняття та поява, натомість, універсальних компонентів, додаткових сем, що відображають правовий зміст поняття. Наприклад, визначення терміна ваучер,  наголошуючи на винятковому праві держави випускати цей вид цінних паперів (державний) та на правовій меті цього документу (засвідчує право на приватизацію), вказує на юридичний характер документу – “державний цінний документ (приватизаційний чек, сертифікат) з визначеною номінальною вартістю, який засвідчує право громадянина на приватизацію частини державної власності”, що спричиняє спеціалізацію лексеми у досліджуваній термінології. Семантичне освоєння більшості англомовних термінів, запозичених правничою термінологією з мови економічних наук, перебуває на початковому етапі, і дефініції термінів, зафіксовані в правничих словниках, не завжди відображають юридичний зміст відповідного поняття.

У висновках узагальнюються основні спостереження, зроблені під час аналізу мовного матеріалу – англомовних запозичень в українській правничій термінології.

Проведене дослідження засвідчило інтенсивний розвиток і неологізацію терміносистеми права та наявність помітного впливу англомовної термінології на формування досліджуваної терміносистеми з його активізацією на сучасному етапі. Аналіз функціонування англомовних запозичень в українській правничій термінології, насамперед на семантичному та словотвірному рівнях, дає підстави стверджувати, що англомовні запозичення є важливим складником її формування. Залучення англіцизмів до терміносистеми українського права сприяло усуненню багатьох описових конструкцій, розширенню фахової лексики правничої сфери унаслідок номінації нових для українського права понять, а також диференціації та деталізації деяких із них. Запозичення термінів на позначення нових для українського права понять дозволяє задовольнити нагальну потребу в термінологічному наповненні метамови, яка обслуговує галузі державно-правової сфери.

Дослідження процесу освоєння англомовних термінів у системі української мови показало, що англіцизми зазнають формальних змін – у графічному відтворенні, фонемному складі, морфемній структурі та граматичній формі, а також функціональних змін на рівні словотворення та семантики. Аналіз фактичного матеріалу дає підстави стверджувати, що англомовні терміни, хоча і неоднаковою мірою, пристосувалися до норм української літературної мови, враховуючи особливості, притаманні українській правничій термінології.

Підтверджено наявність міграційних процесів між терміносистемами економіки та права, на основі аналізу частини спільного термінологічного фонду цих галузей науки – англомовних запозичень, і виявлено характерні семантичні зміни, що відбуваються в термінів унаслідок транстермінологізації. На основі спостережень за аналізованим матеріалом визначаємо наукове осмислення нових понять та надання відповідним термінам адекватних дефініцій у термінологічному полі мови-реципієнта як необхідний чинник  семантичного освоєння запозичених термінів у системі мови-реципієнта.

Подальше дослідження цієї проблеми важливе для з’ясування питань як загальнотеоретичного, так і суто практичного характеру, насамперед для вирішення проблеми мовного унормування запозичених термінів, зокрема англіцизмів, що активно поповнюють сфери правничої, економічної та інших терміносистем сучасної української мови.