АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МАЛИХ ГОТЕЛІВ В УМОВАХ ПРИРОДНИХ КОМПЛЕКСІВ

Короткий зміст

У вступі викладено актуальність теми, вказаний зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; наведені мета, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, винесені на захист положення, сформульовано наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, апробацію результатів дисертації, вказано публікації.

Перший розділ — «Передумови і фактори формування готелів в умовах природних комплексів» — присвячений огляду теоретичних досліджень розвитку та формування природо-орієнтованих готелів, визначенню об’єктів екотуризму, виявленню  сучасних тенденцій формування споруд з узагальненням досвіду їх проектування і будівництва та розробкою класифікації, визначенню факторів, що впливають на їх формування.

Як свідчить світовий досвід, екотуристів приваблюють природні комплекси – високоестетичні непорушені людською діяльністю території з багатим тваринним, рослинним, культурним наповненням. В більшості випадків такими територіями є землі природно-заповідного значення.

Згідно законодавчим документам України, до вітчизняного природно-заповідного фонду належать природні і штучно створені території та об’єкти; в деяких з них регламентується здійснення туристичної діяльності з розміщенням відповідних закладів обслуговування рекреантів. Серед цих територій для розвитку туристичної інфраструктури, насамперед, можливо виділити зони антропогенних ландшафтів, регульованої та стаціонарної рекреації; в меншій мірі охоронні зони біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також ландшафти, що примикають або знаходяться в безпосередній близькості до них.

Виявлено, що на формування і розміщення готелів на подібних територіях впливають наступні групи факторів: природо-кліматичні, соціально-демографічні, містобудівні, екологічні, економічні, інженерно-технічні, естетичні, санітарно-гігієнічні. В результаті анкетного опитування та узагальнення відповідних світових статистичних даних встановлено демографічні параметри подорожуючих до природних територій.

Аналіз історичного розвитку споруд, розміщених в умовах природних комплексів дозволив виділити 4 періоди їх розвитку. Перший період (1850-1900 рр.) характеризується обмеженим складом приміщень, невідповідністю оточуючому середовищу. Другий період (1900 – 1950 рр.) відрізняється розширенням складу приміщень, підкресленням зв’язку з природним і культурним наповненням місцевості. Третій період (1950 – 1980 рр.) виділяється застосуванням типових проектів з будівництвом в трьох напрямках – створення великих комплексів, середніх і малих закладів, що мають значний вплив на екосистеми. Четвертий період (1980 рр. – по т.ч.) пов’язаний з виникненням екології як науки. Поряд з тенденціями зменшення місткості, підвищення  комфортності, передачі  унікального  характеру  оточення,  основною рисою  сучасних  готельних закладів є зростання уваги до відповідності екологічним вимогам.

  На сьогоднішній день в зарубіжній практиці, подібний розміщений на території природного ландшафту готель зі зменшеним  навантаженням  на оточуюче середовище, фігурує під назвою „природо-орієнтований готель”, „екологічно чистий готель”, або „екоготель”.

Світовий досвід свідчить про багатоманітність закладів тимчасового розміщення  на  територіях  природних  комплексів,  що  не  знайшло  достатнього відображення в існуючих вітчизняних нормативних документах. Класифікація  готелів малої  місткості (рекомендована ЦНІІЕП житла) для умов будівництва в природних комплексах може бути розширена  із  врахуванням  характеристик екологічності  споруд, спеціалізації закладу, місткості, природо-географічного розміщення,  тривалості  перебування,  комфортності, складом функціональних груп.

Екологічність, або ступінь впливу на середовище передбачається розглядати як основний елемент класифікації. При цьому екоготелі підрозділяються на 3 категорії з  відповідним екологічним маркуванням, де  1 «зелений лист» надається закладам з навантаженням на середовище менше нормативного, 2 «листа» - готелям з мінімальним навантаженням на природне середовище, 3 «листа» -  установам, навантаження від яких практично відсутні та які сприяють збереженню оточення.

Розроблена класифікація стала підгрунтям для пропозиції графічного методу аналізу обсягів навантаження, що здійснюється. Метод базується на системі, розробленою Японською асоціацією екоготелів, де обсяги негативного впливу відкладаються на шкалі від 0 до 100% послідовно по окремим параметрам. В результаті утворюється область «екологічного відтиску». Автором запропоновано врахування більшої кількості параметрів, що об’єктивніше  відображує  обсяг  екологічної  напруги  та  накладання  на схему орієнтовних меж допустимого  антропогенного перетворення  території,  що  дає  змогу  наочно  перевірити  вірогідність  перевищення  обсягів негативних впливів на оточення.

Досвід світової практики будівництва екоготелів свідчить, що переважна більшість  закладів  пристосована  для  пізнавального туризму, саме тому такий тип готелю  пропонується розглядати як основний для будівництва в умовах природних комплексів. В той же час у класифікації за спеціалізацією можливо виділити готелі спортивно-рекреаційні та ділові (наукові або бізнес-готелі) з включенням до складу різноманітних за призначенням приміщень.

В ході роботи також були визначені місткість, місцерозміщення відносно об’єкту природно-заповідного фонду,  сезонність експлуатації  та  інші  характеристики   вітчизняних  закладів. Встановлено,  що  деякі установи мають ознаки  сучасного екоготелю - ряд позитивних прикладів дає Карпатський регіон, де своєрідні архітектурно-будівельні традиції часто відбиваються в об’ємно-просторовому рішенні готелів. Проте, в жодному з обстежених готелів не застосовуються інженерно-технічні та архітектурні засоби зменшення навантажень на середовище.

Аналіз показав, що кількість засобів розміщення, їх розподілення в системі природно-заповідних територій не відповідають сучасним зростаючим вимогам екологічності та комфортності. Основною проблемою, що має бути вирішена на сучасному етапі, є проблема якості і ефективності рекреаційного процесу в умовах природних комплексів.

Другий розділ — «Функціонально-планувальні і типологічні рішення готелів та їх елементів» — присвячено розробці типології, виявленню складових частин та характерних ознак архітектурно-планувальних рішень готелів. Розглянуто та виявлено оптимальні системи інженерного обладнання, що дозволяють зменшити негативні впливи в процесі експлуатації будівель.

Функціонально-планувальна структура малих природо-орієнтованих готелів принципово не відрізняється від структур закладів тимчасового розміщення в інших природних і містобудівних умовах та складається із групи приміщень спального блоку з його інфраструктурою, а також обслуговуючих приміщень (громадських - приймально-адміністративних, культурно-масового та побутового обслуговування та інженерно-технічних).

Незважаючи на це, заклади на територіях природних комплексів мають деякі специфічні особливості, обумовлені факторами зовнішнього середовища  і функціональними процесами.

В  ході роботи розроблено принципові схеми функціональної організації екоготелів та визначено, що включення до  складу тієї чи іншої групи громадських приміщень залежить від місткості закладу,  ряду  містобудівних, екологічних, економічних та  інших умов.  Запропоновано  розрізняти  екологічні готелі  зі скороченим,  стандартним  та  розширеним  складом  громадських  приміщень.

Скорочений склад приміщень найчастіше мають готелі з приватним типом власності (готелі сімейного типу). Доля громадських приміщень становить  приблизно 30-45%  від загальної площі закладу. Функції культурно-масового обслуговування виконує обідня зала.  Як показує практика, такі заклади не можуть повністю задовольнити потреби екотуристів. Внаслідок цього скорочення складу приміщень рекомендується при наявності однієї або декількох із умов: місткості не вище 50 чоловік,  розміщенні в межах доступності до необхідної сервісної інфраструктури, екологічному стані ділянки, що диктує якнайменшу площу забудови.

Стандартний склад приміщень мають більшість готельних закладів. Доля громадської зони становить 40-54%. До складу готелю, як правило, входить загальна вітальня, бібліотека або інформаційний центр. Для проведення розважальних міроприємств також використовується приміщення ресторану. Стандартний склад приміщень пропонується приймати при місткості вище 50 чол, у разі розміщення на периферії об’єкту природно-заповідного фонду, в зонах антропогенних ландшафтів або стаціонарної рекреації, наявності доступу до сервісної інфраструктури оточення.

Розширений склад приміщень пов’язаний зі значною віддаленістю готелю   від  населеного  пункту,  більш  великою місткістю готелю. Значення має і кількість видів туризму, для яких пристосовано заклад - в більшості випадків розширення складу громадських приміщень відбувається за рахунок комбінації пізнавального профілю експлуатації готелю з науковою, спортивно-рекреаційною або діловою спеціалізацією. Доля громадських приміщень готелів даного типу коливається в широкому діапазоні  37-68% від загальної площі закладу. Розширення складу приміщень доцільне при місткості вище 75 чол, розміщенні поза межами об’єкту природно-заповідного фонду, відсутності доступу до сервісної інфраструктури оточення.

Одним із основних факторів, що визначає вимоги до комфортності, місткості, архітектурно-планувального рішення житлової чарунки, є спеціалізація готелю за  видом туризму. Внаслідок цього структуру номерного фонду запропоновано приймати в залежності від профілю експлуатації готелю, враховуючі  демографічні параметри туристів. В закладах  пізнавальної, спортивно-рекреаційної та наукової спеціалізації: 1-місних номерів – 2%, 2-місних – 75%,  3-4-місних  однокімнатних  або  двокімнатних – 23%;  в готелях для ділового туризму: 15% 1-місних однокімнатних та 85% 2-місних двокімнатних.

Житловий номер в даній роботі розглядається деякою мірою як додатковий (або основний) оглядовий майданчик, особливо в ранковий та вечірній періоди доби.  Враховуючи це,  є раціональним привнесення  природного оточення безпосередньо у чарунку, що потребує специфічних рішень при плануванні: влаштування терас (балконів, лоджій), внутрішніх двориків з винесенням зон денного перебування назовні, еркерів та зовнішньої стіни ламаної або криволінiйної форми для панорамного огляду місцевості; максимальна площа засклення огороджуючої конструкції; застосування розсувних або збірно-розбірних перегородок між внутрішнім простором номеру та зовнішнім середовищем; відповідне розміщення меблів; забезпечення можливості простого доступу з номеру назовні.

Серед групи обслуговуючих приміщень екоготелю окрему увагу приділено дослідженню планувальних рішень зали універсального призначення з вазначенням норми площі на 1 чол в залежності від виду міроприємств та інформаційного центру, як приміщення нового типу в готелях.  Приміщення інформаційних центрів,  призначених для поширення знань про природу і культуру регіону, бажано вирішувати із забезпеченням вимог:  візуального контакту з оточенням,  влаштування  зон  індивідуальних та групових занять, застосування широкого діапазону інформативних матеріалів.

Група інженерно-технічної інфраструктури в даній роботі підрозділяється на побутові приміщення і споруди  (гаражі, стоянки транспорту, склади, хлібопекарня, пральна, ремонтні майстерні, сміттєзбиральник та ін.) та приміщення і споруди технічного призначення, пов’язані з роботою систем інженерного обладнання  (котельня, трансформаторна підстанція, водозабірні споруди, очисні споруди, каналізація та ін).

Дослідження природо-орієнтованих готелів показали, що перша підгрупа не має значних відмінностей від загальноприйнятих планувальних параметрів. В цей же час приміщення і споруди технічного призначення мають свої особливості, як наслідок застосування альтернативних систем інженерного обладнання. Склад і розміри приміщень технічного призначення в кожному конкретному випадку вирішується по-різному і залежить від особливостей організації енерго-, водопостачання, каналізації.

На доцільність використання альтернативних енергетичних джерел впливають два фактори: достатній потенціал України для їх застосування та розміщення готельного закладу в малонаселеній місцевості, віддаленій від мережі інженерних комунікацій. Внаслідок цього автономні системи на базі відновлювальних джерел енергії (сонячні колектори, вітряні та геотермальні установки, біореактори, гідротурбіни) пропонується розглядати як основні системи енергопостачання. В якості резервних або додаткових можуть використовуватись центральна мережа і дизельні електричні генератори.

Визначення вимог до енергетичного джерела, що використовується в екоготелі  (економічність, зручність монтажу та експлуатації системи, забезпечення комфортності  проживаючих у  готелі,  можливість  безперебійної роботи,  екологічна безпечність, компактність)  дозволило  встановити,  що  кожна  з  систем  має  свої переваги і недоліки; вибір типу енергоустановки  залежить від того,  який із факторів є  вирішальним  для  конкретної   території.   При  влаштуванні локальної   очисної  системи  найбільш прийнятним  є  використання  аеротенків, як систем  з  найвищим ступенем очищення води, відповідності вимогам компактності та нерівномірності завантаження, незалежністю від геологічних умов ділянки забудови.

У третьому   розділі — «Принципи і прийоми розміщення і архітектурно-планувальної організації готелів» уточнюється оцінка рекреаційної сприятливості території, розробляються принципи екологічно доцільного розміщення готелів та рішення їх генеральних планів; виявляються архітектурно-планувальні засоби зниження фізичних і візуальних впливів на природне оточення, прийоми досягнення художньої виразності.

При рішенні задач вдосконалення та розвитку вітчизняної мережі екоготелів необхідно провести оцінку рекреаційного потенціалу території. В додаток до розробленої в КиївНІІПмістобудування методики (де ландшафт оцінюються по фізико-географічному, етно-історичному, економіко-географічному та естетичному аспектам) для розвитку екотуризму автором запропоновано  врахування додаткових  критеріїв: пізнавальна цінність території, стійкість екосистеми до антропогенних навантажень, наявність  низького рівню урбанізації, умови для гармонійного поєднання архітектури з оточуючим ландшафтом, можливість регенерації флори і фауни та самозабезпечення готелю в продовольчому і сервісному аспектах.

На етапі більш детального проектування доцільно керуватись виявленими принципами  архітектурно-планувальної організації готелів, спрямованими на: зниження екологічних навантажень зі збереженням екосистем ділянки; зниження візуальних навантажень зі збереженням відчуття природності ландшафту; забезпечення близького контакту відвідувача з оточенням.

При виборі місця розміщення закладу та визначенні його місткості, профілю експлуатації та інших параметрів пропонується враховувати зменшення навантажень відносно наближеності до особливо цінних територій. За межами установ природно-заповідного фонду рекомендується розміщувати готелі будь-якого профілю експлуатації, місткістю до 100 чол, екологічністю від 1 до 3 «зелених листів», комфортністю до 5 „зірок”. На периферії або території (в зоні антропогенних ландшафтів та стаціонарної рекреації) установи ПЗФ передбачається розміщення готелів місткості  до 70 чол, екологічності – від 2 до 3 „листів”, будь-якого профілю експлуатації, комфортності до 4 „зірок”. В охоронних зонах та зонах регульованої рекреації об’єкту ПЗФ пропонується розміщення закладу найвищого ступеню екологічності - 3 «листа», місткості до 40 чол, комфортності до 3 „зірок”, пізнавального або наукового профілю експлуатації.

Розроблено раціональну модель генерального плану, до якої входять зони: вхідна, розселення відпочиваючих, культурно-побутового обслуговування, рекреації та зелених насаджень, житлова зона обслуговуючого персоналу, господарча. Встановлено, що на стадії рішення генплану забезпечення виявлених принципів архітектурно-планувальної організації готелів можливо досягти за рахунок 2 груп прийомів. До першої групи, пов’язаної з екологічними вимогами, належать прийоми: переважна забудова менш естетично та екологічно цінних ділянок;  максимальне збереженя флори, фауни, рельєфу; використання існуючих природних особливостей, будівель і споруд; застосування пасивного дизайну; збереження відчуття природності середовища; акцентування природних об’єктів. Друга група - прийоми забезпечення рекреації в природному оточенні: надання високої комфортності зовнішнім просторам, відокремлення зон зовнішнього і внутрішнього використання, забезпечення приватності відвідувачів, влаштування оглядових майданчиків.

На етапі об’ємно-планувального рішення споруд мінімальний фізичний вплив на середовище забезпечується за допомогою ряду прийомів (рис. 1). Інтеграція природних і антропогенних об’єктів - полягає в максимальному збереженню екосистеми ділянки з впровадженням флори та інших природних особливостей в структуру будівлі. Пропонується розрізняти: інтеграцію окремих природних об’єктів в об’єм споруди (з оптимізацією форми будівлі для збереження природних особливостей та їх заключенням у скляні блоки),  інтеграцію частин екосистем в об’єм (з влаштуванням вертикальних і горизонтальних прорізів, розчленуванням об’єму, терасною забудовою), інтеграцію об’ємів в екосистему (павільйонна забудова з дисперсним розміщенням окремих блоків на території, модульність і мобільність структурних частин, терасна забудова).  Наступний прийом - компактність, при якому відбувається скорочення  площі забудови.  Прийом мінімального контакту з поверхнею ґрунту – досягається за допомогою консольного винесення верхніх поверхів і розміщення споруд на опорах.  Прийом локалізації шумового і світлового забруднення забезпечується розміщенням шумонебезпечних (культурно-масових і т.п.) приміщень або споруд в центральній частині комплексу з використанням менш шумонавантажуючих приміщень як буферної зони; екрануванням шумової або світлової забрудненості елементами будівель та захисними смугами рослинності. Прийоми енергоефективності  - збільшення ширини корпусу, максимальне використання денного світла з відповідною орієнтацією прорізів, влаштування двоповерхових приміщень, засклених оранжерей, заглиблення будівель, фарбування огороджуючих конструкцій.

Зменшення негативних візуальних навантажень на ландшафт досягається із застосуванням прийомів, спрямованих на обмеження  та  приховання  видимого об’єму.  Обмеження  об’єму  відбувається за рахунок використання таких засобів, як: максимальна компактність будівель;  розосереджений розподіл споруд по ділянці;  обмеження  в  поверховості;  заглиблення будівель  у  грунт  допоміжними  та  господарчими  приміщеннями,  що особливо рекомендується   на рівнинному або слабо хвилястому ландшафті з метою збереження існуючого ландшафтного силуету. Метою приховання об’єму, або його маскування є розмиття   меж  між  антропогенним  і  природним  середовищем, що полягає  у  застосуванні  ряду  прийомів: поступове  зростання споруд по висоті; співмасштабність споруд  існуючому  природному  середовищу;  застосування  архітектурних форм,  що повторюють силует оточуючого ландшафту; впровадження природних об’єктів (дерев, частин геологічних утворень та ін.) в структуру будівлі; екранування рослинністю, а також іншими природними утвореннями; влаштування трав’яного даху, вертикального озеленення; використання відповідних матеріалів, природних кольорів та фактур.

Контакт контингенту готелю із природним середовищем на рівні об’ємно-планувального рішення можливо забезпечити відповідною орієнтацією приміщень (розміщенням житлових чарунок відносно горизонтальних комунікацій зі сторони найбільш привабливих видових точок, джерел звуків природного походження тощо), влаштуванням літніх приміщень (терас, внутрішніх двориків) та відкритих переходів, привнесенням природних об’єктів у інтер’єр (рис. 2).

Встановлено, що найширші передумови для впровадження виявлених прийомів зменшення негативних навантажень на екосистему та забезпечення контакту рекреантів з оточенням створює павільйонна об’ємно-просторова композиція готельного закладу. Проте, ця система забудови не є оптимальним варіантом при її застосуванні в помірному кліматі; крім того, велика кількість дисперсно розміщених споруд призведе до значного збільшення кількості доріг та інженерних комунікацій.

Централізована об’ємно-просторова композиція сприяє досягненню зручного взаємозв’язку між основними групами приміщень та має найкращі енергозберігаючі якості. Однак застосування такої системи в районах з густо насадженою рослинністю веде до її пошкодження і знищення, не забезпечує тісного контакту з природним оточенням, має найгірші якості для черговості будівництва та монтажу за допомогою засобів малої механізації, збереження топографії ділянки.

Саме тому блочну композиційну систему  пропонується розглядати як основну при проектуванні екоготелів, оскільки вона поєднує найліпші характеристики серед означених  систем забудови.

В ході дослідження виділено 4 основних прийоми досягнення архітектурно-художньої  виразності споруд.  

Прийом культурного контексту базується на запозиченні елементів народного зодчества, традиційних форм, матеріалів з переосмисленням традиційної  архітектури з  точки зору її відповідності сучасним санітарно-гігієнічним та функціональним вимогам. Можливе копіювання народної архітектури, використання окремих елементів, інтерпретація традиційного зодчества із застосуванням  системи  пропорцій  та масштабу традиційних будівель,  а  також  символічного  зображення елементів  народної архітектури  або  інших  культурних пам’яток території.

 Прийом природного контексту рекомендується використовувати у випадку відсутності розвиненого культурного наповнення території або при необхідності зниження контрасту між будинком та його оточенням. Мається на увазі застосування "цитат" із природного середовища, включенні в архітектуру природних об’єктів зі створенням враження рослинного чи геологічного утворення споруд.

 Доцільне також застосування прийому природного символізму, або архітектурної біоніки із символічною передачею найвизначніших природних особливостей території або використанням будівельних принципів живої природи та прийому застосування нових екологічних матеріалів і систем з перетворенням сучасних конструкцій у самостійну естетичну категорію.

Окрему увагу рекомендується приділити вибору будівельних матеріалів, як засобу підвищення естетичності і екологічності споруди. В процесі вибору матеріалу доцільно звернути увагу на якості естетичності, екологічності, енергоефективності, здатності до повторного використання, утилізації, відновлюваності джерела, можливості використання місцевих ресурсів, довготривалості.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведене у роботі дослідження готельних закладів дозволило встановити особливості їх архітектурно-планувальної організації, що сприяло визначенню типологічних основ, методичних прийомів і рекомендацій щодо формування та розвитку туристичної інфраструктури природних комплексів. Зміст цього основного положення розкривається у наступних результатах та висновках дослідження:

1.        У сучасному туристичному русі спостерігається стійке зростання обсягів екотуризму - подорожей до непорушених людською діяльністю територій без завдання шкоди оточуючому середовищу, що потребує розміщення інфраструктури проживання і обслуговування в природних комплексах, насамперед біосферних заповідниках, національних природних парках, регіональних ландшафтних парках.

2.        Врахування світових тенденцій розвитку споруд та узагальнення факторів, що впливають на їх формування дало змогу виявити обмежуючі вимоги до середовища життєдіяльності на природних ландшафтах - суттєве зменшення негативних впливів на екосистеми, забезпечення можливості релаксації в природному оточенні, сприяння економічному розвиткові регіону, освітній характер діяльності готелю, поширення місцевих культурних традицій.

3.        В результаті аналізу світового досвіду проектування і будівництва здійснено типологічну класифікацію та сформульовано поняття екоготелю – закладу тимчасового проживання зі зменшеним навантаженням на оточуюче середовище. Розроблено екологічне маркування екоготелів з наданням відповідної кількості «зелених листів» в залежності від ступеню навантаження на оточення, що здійснюється. Запропоновано метод графічного зображення обсягів впливу на екосистеми.

4.        Проведено коригування прийнятої КиївНІІПмістобудування методики оцінки рекреаційної сприятливості ландшафту. Встановлено додаткові критерії вибору ділянки забудови та розроблено метод оптимізації місткості, комфортності, спеціалізації за видом туризму, рівню екологічності готелю відносно  наближення  до  особливо цінних природних територій. Запропоновано  функціональну  модель  та  рекомендації  щодо  рішення генерального плану  екоготелю, що  спрямовані  на  розв’язання  проблем збереження  екосистеми та формування комфортного зовнішнього середовища.

5.        Уточнено  склад приміщень та рекомендовано раціональні моделі функціонально-планувальних структур екоготелів, які в залежності від місткості, містобудівного розміщення, екологічних умов ділянки можуть бути зі скороченим, стандартним або розширеним складом громадських приміщень. В результаті визначення демографічних параметрів екотуристів запропоновано склад номерного фонду. Досліджено типологічні особливості основних інженерних та  функціонально-планувальних елементів готелів, розташованих в умовах природних комплексів - виявлено прийоми їх планування і обладнання, доцільні до застосування інженерні системи.

6.        В роботі сформульовано основні архітектурно-планувальні принципи розміщення і формування готелів в умовах природних комплексів:

-           принцип екологічності, що полягає у здійсненні мінімального негативного екологічного впливу на екосистему;

-           естетичності, тобто зниження візуальних навантажень на оточення зі збереженням відчуття неурбанізованості місцевості;

-           контактності, спрямований на забезпечення близького візуального,  слухового і тактильного зв’язку відвідувача з навколишнім середовищем.

7.        Виявлено раціональні прийоми об’ємно-планувальної організації готелів з урахуванням екологічних чинників, забезпечення неурбанізованості ландшафту, можливості контакту з природним середовищем. З’ясовано, що найширші передумови для впровадження виявлених прийомів створює блочна та комбінована системи об’ємно-планувальних рішень готелів.

8.        Окрему увагу приділено визначенню прийомів досягнення архітектурно-художньої виразності готелів, що базуються на культурному і природному контексті з увиразненням зв’язку з історичним і природним наповненням території, природному символізмі з використанням біонічних форм, освітній та естетичній функції нових екологічних матеріалів та конструктивних систем.

9.        Подальше дослідження поставлених проблем актуальне і доцільне за наступними напрямками:

-       вдосконалення нормативної бази забудови територій природних комплексів з врахуванням екологічних чинників;

-       поглиблення наукових методів оцінки обсягів навантажень на природне оточення, що здійснюються в результаті розвитку туристичної інфраструктури.