Архітектурно-типологічні принципи формування духовних освітніх закладів Української Греко-Католицької Церкви в Україні

Короткий зміст

У Вступі наголошено на соціальній значимості обраної теми для становлення молодої української держави, обґрунтована актуальність теми дослідження, висвітлений стан наукових розробок по даній тематиці провідних українських та зарубіжних науковців – архітекторів, мистецтвознавців, філософів та богословів, визначено мету дослідження; сформульовані основні завдання дослідження, визначено об”єкт та предмет дослідження; методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, розкритий зв”язок роботи із науковими програмами кафедри, інституту, університету, наведені приклади апробації та впровадження результатів.

Розділ 1. Досвід проектування, будівництва та облаштування духовних освітніх закладів в Україні та Європі.

Розділ починається характеристикою розвитку духовної освіти і її місця в історії формування світової науки та освіти. В розділі узагальнений досвід проектування, будівництва та облаштування духовних освітніх закладів різних конфесій в Україні та за кордоном, приведені численні приклади архітектурно-планувальної організації духовних освітніх закладів Православної, Греко-Католицької та Католицької Церков (див. Рис.1-7). Серед них: православна Острозька академія ( XVI ст.), православна Волинська духовна семінарія в м. Острозі (1796 р.), православна Житомирська Духовна семінарія (1902 р.), православна Волинська Духовна семінарія в м. Луцьку ( 1992 р.), православна Тернопільська Духовна семінарія ( 1995 р.), греко-католицька Львівська Духовна Семінарія (1783-1939 р.р.), греко-католицька Духовна семінарія в м. Дрогобичі (1994 р.), греко-католицька Львівська Богословська Академія ( 2001 р., тепер Український Католицький Університет), римо-католицька Духовна Семінарія в с.м.т. Брюховичі, Львів (2001 р.), тощо...

Зарубіжний досвід проектування та будівництва духовних освітніх закладів представлений рядом сучасних об”єктів, цікавих як в архітектурно-плану­вальному аспекті, так і в духовно-ідеологоічному. Серед них: Академія Като­лицької Теології у Варшаві, католицький Духовний освітній комплекс по вул. Житній у Варшаві, католицький комплекс монастиря-студентату отців Маріанів у Варшаві, католицький монастир-студентат Картузіанів у Флоренції, Центр культури Ісламу в Мадриді, католицький Реколекційний Центр отців Салезіан в Римі, греко-католицька Духовна Семінарія в Пряшеві (Словаччина), католицький освітній Центр в Пухенау (Австрія), католицький освітній Центр в Нью-Рум (Австрія), монастир-студентат в Дорстені (Німеччина), католицький освітній центр під Кордобою (Аргентина), католицький монастир-студентат в Чикаго (США), тощо...

Проведений аналіз світового та національного досвіду проектування та будівництва духовних освітніх закладів дозволив об′єднати їх в наступні типи:
а) незалежні приватні духовні школи; б) духовні школи при монастирях;
в) парохіяльні школи; г) катедральні школи; д) протестантські школи; е) бого­словські академії; є) єпархіальні духовні семінарії.

В розділі проведено також детальну класифікацію кожного типу за такими архітектурно-планувальними ознаками як: наявність храму або каплиці; загальна кількість навчальних місць; кількість навчальних аудиторій; кількість місць для постійного проживання; рівень житлово-побутового та медичного забезпечення; містобудівельна ситуація.

В розділі досліджені тенденції проектування та будівництва духовних освітніх закладів на сучасному етапі, який пов‘язаний з процесами розвитку та реформування християнських Церков (Католицької, Православної, Греко-Католицької). Виявлено, що архітектура сучасних духовних освітніх закладів іде по двох шляхах розвитку: західному, більш динамічному , та східному, більш традиційному. В Україні, особливо в її західній частині, де має великий вплив Українська Греко-Католицька Церква, часто спостерігаємо в образному характері та функціональній структурі місцевих церковних шкіл ознаки як західного так і східного шляху розвитку.

Розділ 2. Аналіз основних факторів, що впливають на формування греко-католицького духовно-освітнього закладу нового типу в Україні.

У цьому розділі визначено та детально проаналізовано ряд факторів, які найбільш суттєво виливають на архітектурно-планувальну організацію като­лицьких, православних та греко-католицьких духовних освітніх закладів, а також проведений ґрунтовний аналіз факторів, які в комплексі утворюють базу для формування в Україні сучасного греко-католицького духовного освітнього закладу нового типу.

Розвиток духовної освіти в Україні призвів до формування певних типів духовних освітніх закладів (незалежні приватні духовні школи, духовні школи при монастирях, парохіяльні школи при церквах, катедральні школи, протес­тантські школи, богословські академії-університети, духовні семінарії), проте найбільш повно завданням духовно-богословської освіти відповідали духовні семінарії­-як заклади середньої освіти та богословські академії (університети) – як вищі навчальні заклади. Тому в розділі переважно приділена увага факторам, які завжди впливали і продовжують впливати на формування саме духовних семінарій та богословських академій (університетів).

На першому місці за впливом на архітектуру семінарій та академій стоять політично-ідеологічний та духовний фактори. Український народ завжди перебував не лише в географічному центрі Європи. На теренах України переплелися політичні, військові та ідеологічні зацікавлення багатьох держав континенту. Подібний стан речей існував і в духовному житті суспільства, і в духовній освіті зокрема. Найбільший вплив на населення в Україні мали Православна Церква, Католицька Церква та Греко-Католицька Церква. Так як Греко-Католицька Церква є, по суті, Церквою Східного обряду, то можемо стверджувати про наявність в Україні двох потужних гілок християнства – Католицизму та Православ’я.

Аналізуючи політично-ідеологічний та духовний фактори, в розділі констатований значний вплив Католицької Церкви, її освітньої доктрини на формування духовної освіти в Україні. Функціонально-освітню та архітектурно-планувальну організацію католицьких академій (університетів) ще з часів XVI ст. було в подальшому частково прийнято за основу при будівництві духовних академій Української Греко-Католицької Церкви.

Особливий підхід в організації духовної освіти спостерігався на теренах впливу Церков східного обряду – Православної Церкви та Української Греко-Католицької Церкви. Тут духовні освітні заклади, при всій подібності до католицьких академій, все ж нагадують монастирі (Острозька академія, Києво-Могилянська академія, Житомирська духовна семінарія, Львівська Духовна Семінарія тощо...) з усіма характерними ознаками як духовного життя, так і побутово-господарської діяльності.

Наступними по важливості впливу на формування греко-католицького духовного освітнього закладу в Україні визначені соціально-демографічний та економічний фактори. В розділі на прикладі духовно-освітньої діяльності Львівської Духовної Семінарії (період з 1783 по 1945 років) проаналізована залежність змін та розвитку архітектури закладу від соціального складу груп семінаристів, духівників-вихователів, священиків, викладачів та матеріального становища закладу. В результаті зазначено, що якісна та кількісна трансформації соціальних груп (пропорційне співвідношення вихідців з сіл, містечок та великих міст, рівень початкової освіти семінаристів та вищої освіти викладачів) та покращення матеріально-економічної бази безпосередньо впливає на архітектурно-планувальну структуру духовно-освітнього закладу через підви­щення стандартів духовно-освітнього, естетичного, господарсько-побутового та рекреаційного забезпечення.

Природно-кліматичний фактор для архітектури духовно-освітніх закладів УГКЦ є також одним з найбільш вагомих. Адже переважна їх більшість знаходиться в Західній Україні з дуже мінливою і часто несприятливою погодою (велика вологість, сильні вітри, рясні снігопади, горбиста місцевість, неоднорідні грунти тощо...). Тому було проаналізовано застосування найбільш оптимальних архітектурно-планувальних заходів для нівелювання шкідливого впливу при­родно-кліматичного фактору та формування самобутньої національної архітек­тури духовно-освітніх закладів УГКЦ.

Склад приміщень та їхнє оптимальне розташування визначає фактор функціонального призначення та організації навчального процесу. На відміну від цивільних (світських) навчальних закладів, де цей фактор є чи не найголовнішим, в духовних освітніх закладах склад та розташування приміщень повністю підпорядковане духовно-ідеологічними чинниками (місцезнаходження храму, обряд літургії, теорія симетричності, монастирська ізольованість і ін.).

 І останній фактор, що суттєво впливає на концепцію образу духовно-освітнього закладу нового типу – це фактор вибору конструктивних систем. Адже цей суто матеріальний чинник залежить в основному від регіонального розташування закладу та природньо-кліматичних умов.

Виходячи з результатів аналізу названих факторів формування греко-ка­толицьких духовно-освітніх закладів в Україні, автором була запропонована кон­цепція духовно-освітнього закладу нового типу (греко-католицький семі­нарійно-університетський духовно-освітній комплекс), яка характеризується наступними ознаками:

1.    Ряд греко-католицьких духовно-освітніх закладів (духовна семінарія, богословський університет, монастирі-студентати) утворюють єдиний освітній комплекс в межах однієї архітектурно-планувальної структури.

2.    Юридично незалежні духовно-освітні заклади керуються єдиною духовно-ідейною та освітньою доктриною що в архітектурному аспекті відоб­ражається в розташуванні закладів в межах однієї території, спільному вико­ристанні сакральних споруд та навчальних приміщень, об’єднаному архітек­турному образі будівель кожного окремого освітнього закладу, рекреаційних територій та малих архітектурних форм.

3.    Господарсько-побутові проблеми усього комплексу вирішуються з допомогою єдиного господарського блоку споруд (котельні, гаражі, майстерні, пральні, склади і ін.).

4.    Новостворений комплекс має розташовуватися в межах крупного мегаполісу і стає потужним центром духовно-богословської освіти в Україні.

Розділ 3. Методичні рекомендації щодо проектування духовних освітніх закладів Української Греко-Католицької Церкви семінарійно-універси­тетського типу в Україні.

В результаті всебічного вивчення та аналізу основних факторів, що впли­вають на формування архітектурно-планувальної організації духовно-освітніх, житлово-побутових та господарських підрозділів греко-католицького духовно-освітнього закладу, а також враховуючи містобудівельний аспект в проектуванні генплану ділянки, функціональну організацію та склад функціональних елементів, розрахунки щодо оптимальної вмістимості та економічної доцільності, в розділі розроблені практичні рекомендації щодо проектування духовно-освітнього закладу УГКЦ семінарійно-університетського типу – Центру вищої богословської освіти УГКЦ вУкраїні.

Практичні рекомендації починаються з аналізу та оптимізації структури духовно-освітніх, житлово-побутових та господарських підрозділів у складі єдиного духовно-освітнього комплексу УГКЦ. Пропонується охопити в межах одного закладу навчання представників різних соціальних груп українського суспільства: а) монахів; б) цивільних осіб, які виявили бажання стати свя­щениками; в) священиків, які прагнуть отримати вищу богословську освіту; г) молодих подружніх пар (родини священиків).

Кожен з закладів духовно-богословської освіти може делегувати частину своїх освітніх функцій єдиному освітньому комплексу, утворивши таким чином єдиний освітній простір з усією необхідною інфраструктурою. Беручи до уваги містобудівельний аспект, а саме місцезнаходження головної вулиці, в даному розділі рекомендовано формувати генплан території таким чином, щоб духовні освітні заклади відкритого типу (богословський університет, пасторально-місійний центр та, частково, духовна семінарія) знаходилися ближче до головних вулиць, а заклади типу монастирів були більш віддалені та ізольовані.

 Особлива увага в даному розділі приділяється храму, як головній домінанті духовно-освітнього комплексу. Пропонується два варіанти розташування храму в межах духовно-освітнього комплексу і два варіанти розташування самого комплексу відносно головних вулиць чи площ: 1. Духовно-освітній комплекс з „відкритим” храмом ( Духовно-освітній комплекс споруджується на одній з головних вулиць або площ міста, мікрорайону, кварталу; храм є візуальною домінантою як комплексу, так і вулиці, площі; храм стоїть на осі симетрії комплексу і входом повернутий до головної вулиці, площі; храм не відмежований огорожею від вулиці, площі). 2. Духовно-освітній комплекс з внутрішнім („закритим”) храмом ( Духовно-освітній комплекс може розташовуватися як на головній, так і на периферійній вулиці або площі міста, мікрорайону, кварталу; храм є візуальною домінантою духовно-освітнього комплексу; храм розта­шований у центрі комплексу і не прив’язаний головним фасадом до вулиці, площі; храм відмежований від вулиці спорудами комплексу або огорожею; передбачено періодичний доступ парафіян до храму через територію або споруди комплексу).

В розділі розроблені рекомендації щодо оптимальної вмістимості го­ловних підрозділів вскладі єдиного духовно-освітнього комплексу УГКЦ.

Очевидно, що духовно-освітні комплекси для різних єпархій УГКЦ будуть призначені для різної кількості студентів. Тому в даному розділі встановлено пропорційний зв’язок між кількістю студентів та іншими контингентами осіб духовно-освітнього комплексу та рекомендовано при проектуванні духовно-освітніх комплексів УГКЦ дотримуватись щодо вмістимості визначених пропорцій.

В розділі розроблена і запропонована функціональна організація та склад функціональних елементів духовно-освітнього комплексу УГКЦ семінарійно-університетського типу (на прикладі проекту Центру Вищої Богословської освіти та формації УГКЦ у м. Львові). Запропонована функціональна схема основних споруд духовно-освітнього комплексу семінарійно-університетського типу, яка будується за принципом „ступеня суспільної інтегрованості”. Згідно даної схеми, університетські споруди розташовувуються якнайближче до головної вулиці або площі, споруди духовної семінарії та пасторально-місійного центру відмежо­вуються від міських вулиць рекреаційними зонами з активним озелененням, а найбільш ізольованими є монастирські освітні будинки, які знаходяться в глибині ділянки духовно-освітнього комплексу.

Далі в розділі висвітлені автором розроблені рекомендації щодо архі­тектурно-планувальної організації будівель кожного окремого освітнього підрозділу духовно-освітнього комплексу (духовної семінарії, богословського університету, монастирів-студентатів, пасторально-місійного центру та гос­подарського будинку) і рекомендації щодо формування генплану як окремих підрозділів, так і усього комплексу загалом.

В розділі розроблені також рекомендації щодо засобів архітектурно-мистецької та духовно-естетичної виразності в проектуванні духовних освітніх центрів УГКЦ. Створенню цілісного та гармонійного архітектурного образу сучасного центру вищої богословської освіти сприяють такі фактори: а) духовно-ідеологічний та канонічний; б) функціональний; в) національно-історичний; г) природньо-кліматичний; д) економічний; е) ресурсно-технологічний.

 Ідея створення єдиного духовного освітнього комплексу нового типу, що об’єднував би на спільній території духовну семінарію, богословський універ­ситет, пасторально-місійний центр та кілька студентатів вимагає ретельного економічного обґрунтування. Тому в розділі доведена економічна доцільність такого об”єднання шляхом розрахунку надлишкових витрат коштів при інди­відуальній освітній діяльності духовної семінарії, богословського університету, монастирів-студентатів та пасторально-місійного центру в порівнянні з діяльністю об”єднаного духовно-освітнього центру УГКЦ (на прикладі діяльності Центру Вищої Богословської освіти УГКЦ у м. Львові на
вул. Хуторівка).

 Врахування поданих в розділі рекомендацій щодо об’ємно-планувальної організації та архітектурно-мистецької виразності духовно-освітніх центрів Української Греко-Католицької Церкви дозволить проектувати нові об”єднані комплекси, які будуть відповідати найсучаснішим вимогам духовної освіти та новітнім архітектурно-естетичним тенденціям.