АТЛАСНЕ ЕКОЛОГО-ПРИРОДООХОРОННЕ КАРТОГРАФУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ОБЛАСТЕЙ (НА ПРИКЛАДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Короткий зміст

В першому розділі "Теорія атласного еколого-природоохоронного картографування адміністративних областей" розглянуто сутність еколого-природоохоронного картографування, його досвід в Україні, визначено місце обласних еколого-природоохоронних атласів у системі картографічних творів екологічної тематики, роль структурно-логічного моделювання як системної основи оптимізації змісту еколого-природоохоронних атласів. Особливу  увагу приділено виявленню  проблем    атласного   еколого-природоохоронного  картографування   адміністративних   областей, оскільки виконання завдань атласного еколого-природоохоронного картографування будь-якого рівня, у тому числі і регіонального, багато в чому залежить від вирішення проблем, що стосуються змісту, інформаційного забезпечення та технології складання карт, які входять до атласу, і що не менш важливо, покращення їх використання перш  за  все працівниками  органів  управління  діяльністю  із  збере-

ження та відтворення довкілля. Ці проблеми можна об’єднати у декілька груп. Перша група включає загальні проблеми науково-теоретичного характеру. Головними серед них є такі: багатоаспектність базових понять у сфері екології, природокористування та охорони природи; недостатньо повна розробка термінологічного апарату еколого-природоохоронного картографування; відсутність єдності у розумінні об’єкту та предмету еколого-природоохоронного картографування адміністративних областей взагалі та атласного зокрема; недостатня повнота та неузгодженість методик обробки екологічної інформації та створення еколого-природоохоронних карт. До другої групи слід віднести проблеми науково-прикладного характеру, які пов’язані з розробкою конкретних  еколого-природоохоронних  картографіч-

7

них творів регіонального рівня, а саме еколого-природоохоронних атласів адміністративних областей. Серед них особливо виділяються наступні: відсутність науково - обґрунтованих концепцій обласних еколого-природоохоронних атласів; необхідність уніфікації та стандартизації способів зображення та засобів оформлення з метою повної автоматизації картоукладальних робіт; використання найновіших модифікацій традиційних способів зображень явищ, що картографуються, та застосування нових можливостей відображення об’єктів і явищ, які з’явилися з застосуванням комп’ютерної техніки; необхідність розробки нових типів еколого-природоохоронних карт, що найповніше відображали б  усі необхідні, відповідно до предмету дослідження, сторони досліджуваного об’єкту; удосконалення картографічної генералізації; відсутність достатньої кількості виданих регіональних атласів еколого-природоохоронної тематики. Третю групу проблем атласного еколого-природоохоронного картографування адміністративних областей складають проблеми, пов’язані з інформаційним забезпеченням. Серед найважливіших слід зазначити такі: відсутність еколого-природоохоронних атласів дрібніших одиниць (адміністративних районів, окремих населених пунктів і т. ін.) у більшому  масштабі; відсутність єдиної статистичної інформаційної бази еколого-природоохоронного картографування; відсутність єдиних вимог до збору інформації про екологічний стан та природоохоронні заходи. Четверта група проблем атласного еколого-природоохоронного картографування  адміністративних областей включає проблеми організаційного та технологічного характеру. До них можна віднести наступні: неузгодженість дій фахівців різного профілю між собою; своєрідну “другорядність” регіональних досліджень в атласному еколого-природоохоронному картографуванні та наукових дослідженнях в цілому; недостатній потенціал у багатьох регіонах нашої держави фахівців -  картографів, здатних на місцях вирішувати проблеми еколого-природоохоронного картографування; необхідність залучення до розробки обласних еколого-природоохоронних атласів фахівців вузького профілю та матеріалів різних організацій та установ. І нарешті, до п’ятої групи входять проблеми, пов’язані з ефективним використанням обласних еколого - природоохоронних  атласів  в  управлінській  діяльності  при  розробці  регіональної  екологічної  та  природоохоронної  політики,  а також  в  освітніх  закладах  та  у просвітницькій роботі. Основними з цих проблем є такі: відсутність ефективних методів використання в управлінській діяльності еколого-природоохоронних карт і атласів; непідготовленість широкого кола споживачів до сприйняття без попередньої фахової підготовки наукових термінів, методик обчислення різного роду коефіцієнтів, інтегральних показників тощо; слабке залучення виданих еколого - природоохоронних творів до освітньої діяльності тощо.

Проблеми атласного еколого-природоохоронного картографування адміністративних областей можуть бути вирішеними за умови ведення  розгорнутих та координованих досліджень у спеціально створених лабораторіях,  всебічної  науково-виробничої  апробації  експериментальних атласів та окремих  карт, систематичного обговорення на регіональних та загальнодержавних фахових зібраннях дискусійних питань, підготовки необхідних кадрів професійних картографів, пошуків шляхів розвитку науки в цілому, збільшення фінансування науково-дослідних робіт у регіонах країни тощо. Вирішення цих проблем сприятиме не лише покращенню інформаційного забезпечення населення, а й більш ефективній оцінці екологічного стану території, впровадженню відповідних заходів з оптимізації взаємовідносин у системі “суспільство – природа”, що в кінцевому результаті покращить якість навколишнього середовища, позитивно вплине на стан здоров’я населення нашої держави та слугуватиме її зміцненню.

8

У ході даного дослідження зроблено спробу визначення суті еколого-природоохоронного картографування, яке є поєднанням, зв’язуючою ланкою між екологічною та природоохоронною гілками тематичного картографування і розвивається як самостійний  напрям, що об’єднує та інтегрує у собі їх основні досягнення, при цьому екологічне картографування розглядається як синтетичний напрям, що включає усі різновиди карт екологічної спрямованості (суто екологічні, еколого-географічні, медико-екологічні тощо). Тому до еколого-природоохоронних картографічних творів слід відносити окремі карти,  серії карт та атласи, які однаковою мірою включають екологічні та природоохоронні складові, причому показники, які відображають заходи щодо збереження та відтворення довкілля, мають бути представлені на фоні екологічних.  Об’єктом еколого-природоохоронного картографування є реально, об’єктивно існуючі територіальні поєднання екологічних умов, природні, соціальні, господарські або інтегративні геосистеми різного рівня та їх складові у вигляді елементів, явищ і процесів. Предмет еколого-природоохоронного картографування визначається як відображення різних аспектів взаємовідносин живих організмів і їх угруповань із середовищем існування. Також введено поняття “атласне еколого-природоохоронне картографування адміністративних областей”. Його визначено як особливий метод пізнання інтегративної геосистеми “суспільство-природа”, природних умов та соціально-економічних факторів її розвитку, у взаємозв’язках та динаміці шляхом створення еколого-природоохоронних атласів адміністративних областей, а також територіальних одиниць нижчого рангу (адміністративних районів, міст обласного підпорядкування, окремих населених пунктів та підприємств). Атласне еколого-природоохоронне картографування  адміністративних областей є найбільш повною формою передачі еколого-природоохоронної інформації у порівнянні зі створенням окремих карт та їх серій.

Одним із обов’язкових етапів створення обласних еколого-природоохоронних атласів є розробка структурно-логічних моделей, на яких базується тематичний зміст карт. Для найбільш адекватного відображення усіх існуючих у досліджуваній системі взаємозв’язків доцільним є розробка моделей двох типів: загальних – які відображають об’єкт картографування в цілому та різні аспекти явищ і процесів, що у ньому відбуваються (рис.1), та часткових - моделей окремих елементів об’єкту або їх груп (наприклад, природних компонентів). Створення моделей дозволило  всебічно дослідити всю систему через детальне вивчення її складових і сприяло створенню ряду регіональних картографічних творів.

У другому розділі "Територіальні  відмінності екологічного стану системи “суспільство – природа” в межах адміністративної області, як об'єкт картографування (на прикладі Харківської області)" розглянуто методику виявлення територіальних відмінностей та аналізу екологічного стану системи “суспільство - природа” в межах адміністративної області як об’єкту картографування, проаналізовано екологічний стан даної системи та природні і соціально-економічні умови його формування , а також  заходи щодо оптимізації її функціонування в Харківській області. Серед природних передумов формування екологічного стану системи “суспільство-природа” розглянуто рельєф, тектонічну, геологічну та геоморфологічну будову, кліматичні чинники, гідрографію, ґрунтовий покрив, рослинність та тваринний світ, ландшафти, природно-ресурсний потен-

ціал та ін. Ці фактори суттєво впливають на взаємовідносини всередині системи, і саме від них багато в чому залежить її функціонування. Серед соціально-економічних чинників аналізу підлягали демографічні процеси, промисловий та сільськогосподарський розвиток території, рівень розвитку транспортної мережі, соціально-економічної інфраструктури (сфери обслуговування) та ін.