АВТОРСЬКІ ЛЕКСИЧНІ НОВОТВОРИ В ПОЕЗІЇ ВАСИЛЯ БАРКИ: СЕМАНТИКА, ФУНКЦІЇ, ПРАГМАТИКА

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність, наукову новизну теми дисертації, сформульовано предмет, об’єкт, мету й завдання дослідження, визначено методи дослідження, окреслено теоретичне й практичне значення одержаних результатів, представлено форми апробації дослідження.

У першому розділі "Актуальні проблеми дослідження індивідуально-авторських новотворів у сучасній неології" подано теоретичне обґрунтування актуальних проблем дослідження авторських лексичних новотворів у сучасному мовознавстві. Проаналізовано структуру лексичного значення слова як складного об'єднання його компонентів. Висвітлено основні проблеми, пов’язані з розмежуванням тематичних і лексико-семантичних груп АЛН. Подано загальну характеристику словотворчої практики В.Барки.

Кінець ХХ ст. характеризується появою нової галузі лінгвістики – неології, головним завданням якої є виявлення критеріїв ідентифікації нових слів, значень, аналіз причин їх появи, вивчення типів і моделей творення, лексикографічне опрацювання нових номінативних одиниць. Беручи до уваги погляди українських та зарубіжних мовознавців (Г.М.Вокальчук, Є.А.Карпіловської, Ж.В.Колоїз, О.Г.Ликова, Р.Ю.Намітокової, О.А.Стишова, Н.І.Фельдман та ін.) на обсяг понять нове слово, неологізм, інновація, лексичний новотвір, оказіональне слово, у роботі науково обґрунтовується доцільність використання термінів, поширених у сучасній неології на позначення нових складників лексикону та оказіональних авторських лексичних новотворів. Відповідно в роботі терміни лексична інновація, неолексема, новотвір, авторський (лексичний) новотвір, оказіональне слово, оказіоналізм розглядаються як синонімічні. Авторський лексичний новотвір розуміємо як мовленнєве утворення системного й асистемного характеру, що виникло в процесі індивідуального творчого акту як результат свідомого порушення автором мовної норми. Такі новотвори – це периферійні лексичні елементи, створені переважно зі стилістичною метою і вперше засвідчені у письмових текстах художнього, наукового чи публіцистичного стилю; крім того, вони не зафіксовані у словниках національної мови відповідного періоду. Авторському новотворові притаманні ознаки нестандартності й новизни.

Лексичне значення слова (ЛЗС) в роботі розглядається як структурна організація елементарних компонентів – сем; до складу ЛЗС входять денотативний, сигніфікативний та прагматичний (конотативний) компоненти (Ю.Б.Кучинський, В.В.Левицький, О.О.Тараненко, Й.А.Стернін та ін.). Семантика АЛН розкривається за допомогою методу компонентного аналізу. Сема є мінімальною одиницею, яка виявляється у порівнянні зі значеннями інших співвідносних слів. За розрізнювальними та функціональними ознаками в роботі розглядаємо інтегрувальні (архісеми) та диференційні семи (О.І.Бондар, В.Г.Гак, Ж.П.Соколовська та ін.). Основне денотативне значення АЛН реалізується в інтегрувальних семах. Конотативний компонент семантики інновації представлений нерідко імпліцитно й актуалізується здебільшого в контексті.

На основі парадигматичних відношень між оказіональними номінативними одиницями новотвори В.Барки об’єднуються в тематичні групи (ТГ) та лексико-семантичні групи (ЛСГ).

В.Барка активно експериментував у царині індивідуально-авторської номінації впродовж кількох десятиліть (з 1931 по 1991рр.). Ранні поезії автора не характеризуються плідним словотворенням. Лише, за висловом поета, після "добровільної поетичної німоти /.../ безмовного десятиліття" В.Барка почав писати вірші. Цей період з 1941 по 1991рр. є найпродуктивнішим у створенні АЛН, оскільки "вірші, переважно серед природи, за межами табору, складалися більш незалежними".