Басов А.В. Адміністративно-правовий режим надзвичайного стану

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання дослідження, його об’єкт і предмет, методи дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації результатів дослідження, публікацій та структури дисертації.

У першому розділі «Адміністративно-правові засади діяльності виконавчих органів міських рад» досліджується роль і місце органів місцевого самоврядування в системі управління суспільством, поняття, правова база та порядок утворення виконавчих органів міських рад, сутність, структура та підстави виникнення адміністративно-правого статусу виконавчих органів міських рад.

У підрозділі 1.1. «Органи місцевого самоврядування в системі управління суспільством і державою» місцеве самоврядування розглядається як гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селищ і міста – самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення. Суб’єкт місцевого самоврядування – це територіальна громада, яка на місцевому рівні здійснює гарантовану державою самоврядну діяльність. Місцеве самоврядування являє собою політико-правовий інститут, у межах якого здійснюється управління місцевими справами через виконавчі органи, через самоорганізацію місцевих жителів за згодою і, головне, за підтримки держави. Інститут місцевого самоврядування є необхідним елементом створення вдосконаленого механізму стримувань і противаг між законодавчою та виконавчою гілками влади, умовою поглиблення демократичних тенденцій в управлінні державою та функціонуванні політичної системи сучасної України. Постійне вдосконалення місцевого самоврядування, яке відіграє роль механізму узгодження інтересів місцевих громад і державних інституцій – основа стабільності й повноцінного розвитку держави.

Дисертант вважає, що місцеве самоврядування – це не лише форма самоорганізації населення для виконання своїх завдань, але й форма здійснення публічної влади, влади народу. У зв’язку з цим діяльність органів місцевого самоврядування характеризується і наявністю владних повноважень, обов’язковістю прийнятих рішень для фізичних, а також юридичних осіб і організацій, що перебувають на території, у межах якої функціонують відповідні органи місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування створює необхідні умови для наближення влади до населення, формування гнучкої системи місцевого управління, адекватно пристосованої до місцевих умов і особливостей.

Місцеве самоврядування в Україні втілює в собі дві вихідні позиції – суспільну і державну, які визначають його місце в системі управління суспільством і державою. Держава та самоврядна влада є самостійними формами публічної влади. При цьому місцеве самоврядування має спеціальний суб’єкт – територіальну громаду та спеціальний об’єкт – питання місцевого значення. Державна і самоврядна влада в сукупності становлять сутність публічної влади.

Взаємодія органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади є необхідною, адже вони здійснюють єдину функцію – управління на місцевому рівні. Однією з найважливіших проблем місцевого самоврядування є нерозмежованість повноважень між органами місцевого самоврядування різних рівнів і між органами самоврядування та органами виконавчої влади, яка потребує законодавчого врегулювання.

Підрозділ 1.2. «Виконавчі органи міських рад: поняття, система та порядок утворення» присвячений підставам і порядку утворення міськими радами виконавчих органів.

Виконавчі органи місцевих рад вирішують переважну більшість питань, які виникають у повсякденному житті місцевого населення, а також служать реалізації інститутів безпосередньої та представницької демократії. Існування в системі місцевого самоврядування виконавчих органів створює умови для життєздатності й ефективної діяльності територіальної громади, оскільки її проблеми вирішуються у власних інтересах завдяки використанню своїх відповідних структур.

Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою безпосередньо або через органи місцевого самоврядування – сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Отже, чинне законодавство встановлює обов’язковість існування в системі місцевого самоврядування виконавчих органів відповідно сільських, селищних і міських рад, діяльність яких має важливе значення для ефективного функціонування всієї системи місцевого самоврядування.

Виконавчі органи міської ради є складовою частиною місцевого самоврядування. Вони відповідають за повсякденне управління місцевими справами та реалізацію рішень представницьких органів. Аналізуючи структуру місцевого самоврядування, автор використовує і більш широке поняття – виконавчий апарат, що включає в себе як безпосередньо виконавчий орган загальної компетенції (міський голова, заступники, секретар, керівники відділів, колегіальні виконавчі органи тощо), так і підпорядковані йому органи галузевої та спеціальної компетенції (департаменти, бюро, управління і т.п.).

Головним органом у системі виконавчих органів міської ради є виконавчий комітет відповідної ради. На нього законодавством України покладено функції координації та контролю за роботою інших виконавчих органів міської ради. Виконавчі комітети міських рад утворюють «стрижень» системи виконавчих і розпорядчих органів місцевих рад. Роль і місце виконкомів визначаються передусім тим, що, будучи органами управління загальної компетенції, загального керівництва, вони об’єднують і спрямовують повсякденну практичну діяльність усіх інших – галузевих і функціональних – органів, які підпорядковані місцевим радам, організовують та контролюють їхню діяльність. Під керівництвом місцевих рад виконавчі комітети здійснюють поточне й оперативне управління господарським і соціально-культурним життям на підвідомчій їм території. Вони виступають своєрідними «центрами», «штабами» всієї системи управлінського апарату.

Сучасні виконкоми міських рад не очолюють систему виконавчо-розпорядчих органів, оскільки всі інші виконавчі органи (управління, відділи тощо), які утворюються радою, є насамперед органами цієї ради, а не органами виконавчого комітету. Враховуючи те, що місцева рада є єдиним органом, структура якого може будуватися за лінійними або функціональними напрямками, виконавчий комітет виступає в цій структурі як особливий функціональний орган відповідної ради. На нього покладаються функції нормативного регулювання, методичного керівництва та контролю за діяльністю інших виконавчих органів міської ради. Відповідно, підпорядкованість відділів, управлінь та інших виконавчих органів, про яку йдеться в ч. 2 статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передбачає їхню підпорядкованість за функціональними ознаками.

Дисертант вважає за доцільне надати місцевим радам право приймати рішення щодо затвердження загального кількісного складу виконавчого комітету міської ради, а також витрат на його утримання; а за пропозицією міського голови – системи виконавчих органів міської ради. У питаннях формування структури виконавчого комітету та інших виконавчих органів міської ради – надати можливість керівникам цих структурних підрозділів міської ради за погодженням з міським головою змінювати їхню структуру й чисельність, не виходячи за межі затвердженого міською радою загального кількісного складу відповідних виконавчих органів.

У підрозділі 1.3. «Сутність, структура та підстави виникнення адміністративно-правового статусу виконавчих органів міських рад», виходячи із загального розуміння категорії правового статусу в юридичній науці, автор досліджує адміністративно-правовий статус виконавчих органів міських рад як регламентоване нормами адміністративного права становище цих органів з притаманною їм сукупністю прав, обов’язків, гарантій діяльності виконавчих органів міських рад і посадових осіб та відповідальністю за свою діяльність.

Адміністративно-правовий статус виконавчих органів міських рад є комплексним явищем, яке складається з декількох складових, які ґрунтуються на правах та обов’язках. Але виділяти лише два компоненти структури адміністративно-правового статусу (права й обов’язки) є неправильним, тому що наявність лише прав та обов’язків не розкриває повністю зміст адміністративно-правового статусу суб’єкта права, який ще й несе відповідальність перед суспільством і державою. Крім того, для здійснення ним своїх законних прав йому надаються державою певні гарантії. У дисертації обґрунтовується думка, що найбільш правильним і повним буде виділення в якості елементів адміністративно-правового статусу виконавчих органів міських рад їхніх прав, обов’язків, гарантій і відповідальності як суб’єктів права. Передумовою виникнення адміністративно-правового статусу виконавчих органів міських рад є наявність у цих органів місцевого самоврядування адміністративної правосуб’єктності, яка свідчить про те, що зазначений орган є суб’єктом адміністративного права. Адміністративна правосуб’єктність розуміється як здатність виконавчого органу мати й здійснювати суб’єктивні права й обов’язки.

Адміністративно-правовий статус виконавчих органів міських рад, який є предметом дисертаційного дослідження, визначається як передбачена адміністративно-правовими нормами сукупність прав і обов’язків виконавчих органів, які обумовлюють їх місце і роль у системі місцевого управління, характер їхніх взаємовідносин із членами територіальної громади, органами місцевого самоврядування та органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та їхніми посадовими особами, а також гарантії реалізації передбачених законодавством прав та обов’язків виконавчих органів міських рад і їхніх посадових осіб і відповідальність за виконання повноважень суб’єктами місцевого самоврядування.

У другому розділі «Організація роботи виконавчих органів міських рад», який складається з трьох підрозділів, зроблено теоретичне узагальнення та запропоновано новий підхід до розв’язання наукової проблеми розуміння функцій і повноважень виконавчих органів міських рад, форм і методів їхньої діяльності та поняття, змісту і сутності правових актів, що ними приймаються.

У підрозділі 2.1. «Функції та повноваження виконавчих органів міських рад» на основі аналізу чинного законодавства і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях правознавства, узагальнення досвіду діяльності виконавчих органів міських рад сформульовано низку висновків і пропозицій, спрямованих на посилення ролі виконавчих органів, удосконалення їхніх функцій і повноважень.

Під функціями виконавчих органів міських рад автор розуміє основні напрямки діяльності виконавчих органів, що передбачені нормативно-правовими актами й обумовлені завданнями системи місцевого самоврядування. Саме основні функції органів місцевого самоврядування, зокрема, виконавчих органів місцевих рад, характеризують предметну направленість їхньої діяльності, а також безпосередньо впливають на організацію цієї діяльності. Реалізацію своїх функцій виконавчі органи міських рад і їхні посадові особи здійснюють через належні їм права та обов’язки, тобто повноваження. Повноваження виконавчих органів міських рад визначені в Конституції України та іншому законодавстві України.

На думку автора, встановлюючи повноваження виконавчих органів, необхідно чітко закріпити за кожним їхнім структурним підрозділом відповідні повноваження, які виникають із загальних функцій управління з урахуванням ролі, місця та завдання кожного з цих органів у процесі управління. Таке закріплення має стосуватися не тільки сільського, селищного, міського голови, виконавчого комітету, функціональних і допоміжних органів, а також галузевих органів як учасників вертикальних і горизонтальних управлінських відносин у системі місцевого самоврядування.

Повноваження місцевого самоврядування можуть реалізовуватися безпосередньо населенням територіальної громади, оскільки воно виступає первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень і може самостійно вирішувати будь-яке питання місцевого значення, віднесене законодавством до відання місцевого самоврядування. Та все ж таки більшість найрізноманітніших повноважень місцевого самоврядування реалізується, як зазначається в підрозділі, його органами та посадовими особами.

Повноваження місцевого самоврядування автор визначає як закріплені нормами закону за територіальною громадою, виборними та іншими органами місцевого самоврядування права та обов’язки, необхідні для здійснення завдань і функцій місцевого самоврядування на території села, селища, міста.

Незважаючи на різноманітність повноважень виконавчих органів міських рад, основним напрямком діяльності всіх органів місцевого самоврядування є здійснення управління на місцях і вирішення питань місцевого значення. Сучасне законодавство України про місцеве самоврядування не містить конкретного переліку питань місцевого значення, що належать до відання органів місцевого самоврядування. Питання про правове регулювання предметів відання місцевого самоврядування вирішується шляхом встановлення тих питань, які уповноважені вирішувати територіальна громада безпосередньо та відповідні органи і посадові особи місцевого самоврядування.

Автор пропонує питання місцевого значення, їх поняття та зміст закріпити законодавчо і в статуті місцевої громади, рекомендує своє бачення переліку таких питань, обґрунтовуючи його власним досвідом роботи в якості міського голови.

У підрозділі відмічається, що в юридичній літературі питання функцій виконавчих органів міських рад, які визначають їхнє соціальне призначення, залишаються нерозглянутими, що не відповідає значенню та місцю цих органів як у системі місцевого самоврядування, так і в системі управління суспільством і державою в цілому.

Характеризуючи функції виконавчих органів міських рад, автор зазначає, що зміст функціонування виконавчих органів повинен бути визначений таким чином, щоб він повністю відповідав напрямкам діяльності територіальної громади й максимально сприяв їх здійсненню.

В роботі дається розгорнута характеристика функцій виконавчих органів міських рад як похідних від завдань і цілей діяльності міського органу самоврядування. Розглядаючи питання функцій виконавчих органів міських рад, дисертант вказує, що зазначені суб’єкти мають природу управлінських органів, тому, насамперед, на них покладається здійснення саме загальних управлінських функцій, до яких можна віднести функції організації, здійснення кадрової політики, регулювання, координації, контролю та обліку.

У підрозділі 2.2. «Форми та методи роботи виконавчих органів міських рад» досліджується загальне поняття форм й методів роботи виконавчих органів в органічній єдності із завданнями і цілями діяльності органів місцевого самоврядування, специфікою функціонування міських рад. Функції і повноваження виконавчих органів міських рад реалізуються в конкретних формах діяльності цих органів публічної влади, які виражають волевиявлення відповідної територіальної громади, представляють її інтереси, а також приймають правові акти владного характеру. Функції органів місцевого самоврядування визначають основні напрямки цілеспрямованого впливу, а форма роботи цих органів передбачає, яким способом здійснюється такий вплив. Правовими формами роботи виконавчих органів міських рад є нормотворча, правозастосовча і контрольна.

Для здійснення покладених на виконавчі органи міських рад повноважень зазначені органи використовують відповідні засоби, прийоми, способи, тобто певні методи, які розкривають зміст роботи та визначають, як ефективніше здійснити ту чи іншу їхню функцію.

Методами діяльності виконавчих органів місцевих рад та їхніх посадових осіб є засоби, які застосовуються в межах певних форм з метою здійснення їхніх повноважень. У підрозділі детально характеризуються правові та організаційні методи. Під правовим методом розуміється засіб прийняття відповідними органами та посадовими особами нормативно-правових актів, а до організаційних методів відносяться способи досягнення певної мети в межах відповідних форм організаційної діяльності.

Найважливішим завданням правової форми роботи виконавчих органів міських рад є зміцнення законності в їхній діяльності, що передбачає досягнення відповідності управлінських рішень зазначених суб’єктів чинному законодавству, регулювання тих правовідносин, які є предметом відання органів місцевого самоврядування, та організація правового захисту інтересів відповідних територіальних громад.

Правова форма роботи виконавчих органів міських рад не може мати завдання та цілі, що відрізняються від загальної, єдиної мети органів місцевого самоврядування – ефективного здійснення управління на місцях. Тому, застосовуючи цю форму роботи, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи повинні не просто виконувати свої повноваження, а обирати ті варіанти їх здійснення, які найбільше задовольнятимуть економічні та інші інтереси відповідної територіальної громади.

Важливим елементом функціонування виконавчих органів міських рад є організаційна форма їхньої діяльності, значимість якої пояснюється тим, що завдяки цій формі практично реалізуються найважливіші повноваження виконавчих органів місцевих рад і їхніх посадових осіб: здійснюється управління відповідними об’єктами, планування, координація, контроль і перевірка виконання покладених на певних суб’єктів обов’язків тощо.

Для виконання завдань, реалізації функцій і повноважень виконавчими органами міських рад, передбачених чинним законодавством про місцеве самоврядування, зазначені суб’єкти місцевого самоврядування використовують різні форми та методи. Тому в сучасних умовах становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні необхідним є подальше вдосконалення зазначених форм і методів роботи виконавчих органів міських рад, а також їх узгодження з повноваженнями цих органів у всіх сферах діяльності.

Форми і методи роботи виконавчих органів міських рад повинні відповідати вимогам часу, надавати діяльності виконавчих органів характеру ефективності, демократичності та професійності. Їхнє постійне вдосконалення, наповнення форм і методів роботи органів місцевого самоврядування новим змістом позитивно впливатиме на ефективність здійснення виконавчими органами місцевих рад функцій і повноважень, передбачених законодавством, від чого залежатиме подальший розвиток територіальних громад і всієї системи місцевого самоврядування в Україні.

У підрозділі 2.3. «Правові акти виконавчих органів міських рад» підкреслюється, що правова форма діяльності виконавчих органів міських рад реалізується через правові акти, які за своїм характером є управлінськими рішеннями, які в юридичній науці все ще залишаються мало дослідженими.

Особливість управлінських рішень виконавчих органів міських рад та їх посадових осіб полягає в тому, що вони торкаються майже всіх сфер діяльності місцевого самоврядування, зокрема, політичної, економічної, соціальної, освітньої, культурної тощо. Метою цих правових актів є забезпечення оптимальних умов ефективної діяльності відповідних територіальних громад, а наслідки прийнятих рішень безпосередньо торкаються інтересів місцевих жителів. Саме цим і обумовлена важливість управлінських рішень органів місцевого самоврядування, які є одним із важливих засобів формування та реалізації суспільних потреб та інтересів.

Під управлінським рішенням виконавчих органів міських рад та їх посадових осіб слід розуміти нормативно-правовий акт, що приймається відповідним органом місцевого самоврядування або його посадовою особою в установленому законом порядку для розв’язання найважливіших питань місцевого значення в межах наданої компетенції і виражає владне волевиявлення.

Правові акти органів місцевого самоврядування, прийняті у межах, наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами, на яких поширюється їхня дія.

Прийняття правових актів виконавчими органами міських рад та їх посадовими особами відбувається шляхом видання цими суб’єктами відповідно рішень, розпоряджень і наказів, які повинні відповідати таким вимогам, як законність, обґрунтованість, доцільність, ефективність, своєчасність тощо. Автором пропонується низка заходів організаційно-правового характеру для підвищення ефективності реалізації правових актів виконавчих органів міських рад.

У третьому розділі «Шляхи удосконалення адміністративно-правового статусу виконавчих органів міських рад» висловлюється думка, що питання вдосконалення адміністративно-правового статусу виконавчих органів міських рад охоплюють два напрямки: адміністративно-правову реформу та посилення правових гарантій і відповідальності виконавчих органів міських рад та їх посадових осіб, у зв’язку з чим запропоновано внести зміни до чинного законодавства, яке регламентує діяльність органів місцевого самоврядування в Україні.

У підрозділі 3.1. «Адміністративно-правова реформа та удосконалення діяльності виконавчих органів міських рад» зазначається, що процес становлення місцевого самоврядування гальмується низкою нерозв’язаних проблем, головними серед яких є неналежне фінансово-економічне забезпечення діяльності місцевого самоврядування, недостатній розвиток нормативної правової бази, що регулює функціонування місцевого самоврядування, проблеми взаємовідносин органів державної влади та органів місцевого самоврядування, забезпечення кадрами органів місцевого самоврядування та соціально-правовий захист працівників місцевого самоврядування.

Для вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування та їхніх виконавчих органів слід провести адміністративно-правову реформу, під час якої потрібно розв’язати низку завдань, серед яких одним із перших постає формування сучасної системи місцевого самоврядування.

З метою визначення основних напрямів політики реформування організації управління на регіональному та місцевому рівні, організаційного, правового і фінансово-економічного механізмів забезпечення цього процесу, запровадження режиму оптимального самодостатнього функціонування суб’єктів державного управління й управління в системі місцевого самоврядування, здійснення ефективного адміністративного контролю щодо становлення і розвитку місцевого самоврядування перший етап реформи місцевого самоврядування повинен включати законодавче, ресурсне (фінансово-економічне) й експериментальне забезпечення трансформації існуючої організації територіального устрою та системи місцевого самоврядування, становлення інституту служби в органах місцевого самоврядування.

Адміністративно-територіальний аспект пов’язаний з визначенням територіальної основи побудови системи місцевих органів виконавчої влади та організації місцевого самоврядування. Під час адміністративних перетворень система адміністративно-територіального устрою повинна реформуватися з урахуванням потреб нової організації управління на регіональному і місцевому рівнях.

Першим кроком адміністративно-правової реформи має бути територіальна реформа, у межах проведення якої необхідно дати визначення поняття «територіальний устрій України», встановити статус та ієрархію адміністративно-територіальних одиниць, порядок їх створення, реорганізації й ліквідації. Взагалі, цей етап можна розглядати як базу для проведення адміністративно-правової реформи, підвищення ефективності місцевого самоврядування.

Упорядкування адміністративно-територіального устрою має спрямовуватися на створення цілісної системи державного управління, становлення повноцінного місцевого самоврядування, передусім на рівні самодостатньої територіальної громади, упорядкування мережі сіл і селищ, розв’язання проблем взаємовідносин органів влади району та районного центру, визначення статусу районів у містах тощо. Система територіального устрою є основою побудови системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, тому реформування адміністративно-територіального устрою України повинно забезпечити приведення системи адміністративно-територіального устрою у відповідність з Конституцією України, узгодженість національного законодавства із законодавством Європейського Союзу, із нормативними актами про місцеве самоврядування, бюджетним, податковим, земельним законодавством.

Актуальним питанням, що постає в процесі розробки та реалізації адміністративно-правової реформи в Україні, є питання про організацію влади на рівні областей, міст, районів у місті, селищ, сіл, що міцно пов’язане з подальшим ефективним функціонуванням місцевого самоврядування як відносно самостійної форми публічної влади, яка здійснює власні та делеговані державними органами виконавчої влади повноваження.

Реформування системи владних відносин на місцевому рівні є нагальним завданням, необхідність виконання якого зумовлена реаліями, що постали перед суспільством і державою на нинішньому етапі. При цьому, належне вдосконалення організації влади на місцевому рівні, створення повноцінної, ефективної, повсюдної системи місцевого самоврядування, формування самодостатніх територіальних громад можливе за умови забезпечення комплексності та цілісності здійснюваних реформ.

Головною метою реформування системи місцевого самоврядування як невід’ємної частини адміністративно-правової реформи має стати формування життєздатних територіальних громад і забезпечення високої якості життя кожної людини і громадянина. Проведення реформи повинно базуватися на широкому залученні населення до вирішення місцевих питань; наближенні органів місцевого самоврядування до споживачів послуг, що надаються органами місцевого самоврядування; чіткому розподілі повноважень між територіальною громадою та відповідними органами місцевого самоврядування, а також органами регіонального самоврядування й органами державної влади. Необхідно по-новому підійти до проблем реформування правових засад місцевого самоврядування, відійти від традиційної моделі законодавчого регулювання діяльності місцевого самоврядування, яка забезпечує лише зовнішні відносини місцевого самоврядування, та перейти до такого регулювання законом, насамперед, внутрішніх відносин у системі місцевого самоврядування, де центральними суб’єктами будуть виступати громадяни і територіальні громади.

У підрозділі 3.2. «Правові гарантії та відповідальність виконавчих органів міських рад та їх посадових осіб» зазначається, що підвищення ефективності діяльності виконавчих органів міських рад можливе лише при наявності належних правових гарантій їх функціонування, чіткому визначенні обов’язків і відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування.

Під гарантіями місцевого самоврядування розуміють комплекс заходів, за допомогою яких забезпечується реальне здійснення місцевого самоврядування територіальними громадами та органами місцевого самоврядування, а також реалізація права на місцеве самоврядування.

Чинне законодавство України про місцеве самоврядування не містить окремих положень щодо гарантій діяльності безпосередньо посадових осіб виконавчих органів міських рад, окрім гарантій діяльності міського голови, який є головною посадовою особою територіальної громади міста, очолює виконавчий комітет міської ради, головує на її засіданнях і входить до складу виконавчого комітету відповідної ради.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на міського голову як на носія власних і делегованих повноважень в управлінні на місцевому рівні поширюються повноваження та гарантії депутатів місцевих рад, передбачені законодавством про статус депутатів місцевих рад і про статус депутатів місцевого самоврядування.

Автор визначає гарантії діяльності посадових осіб місцевого самоврядування як встановлену законодавством сукупність умов і засобів (організаційного, правового, соціального характеру), що забезпечують реальну можливість фактичної реалізації прав та обов’язків посадових осіб з метою здійснення місцевого самоврядування. Гарантії являють собою правові засоби забезпечення діяльності посадових осіб органів місцевого самоврядування, які мають бути встановлені як на загальнодержавному рівні, так і на місцевому. Цільове призначення гарантій полягає у забезпеченні за допомогою цих засобів організаційної та матеріально-фінансової самостійності органів місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, а також захисті прав і законних інтересів місцевого самоврядування та відповідних територіальних громад, які є первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень.

Сучасний стан місцевого самоврядування в Україні, як констатується в підрозділі, характеризується наявністю низки значних проблем, які стримують його подальший розвиток. До основних проблем належать: відсутність дієвих повноважень органів місцевого самоврядування щодо вирішення питань місцевого значення; дублювання повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади; відсутність достатньої матеріальної та фінансової основи для реалізації виконання наданих повноважень; правова неврегульованість делегованих повноважень.

Реальність і гарантованість місцевого самоврядування залежить від постійного вдосконалення системи гарантій, що можливе лише на шляху формування демократичної правової держави, у якій будуть створені й забезпечені належні умови розвитку місцевого самоврядування в Україні.

Досліджуючи питання відповідальності виконавчих органів міських рад, дисертант указує, що, незважаючи на важливість цього інституту, у праві взагалі та в адміністративному, зокрема, він недостатньо розроблений у науці, має безліч прогалин, тому і неналежно висвітлений у науковій літературі про місцеве самоврядування. Слід зазначити, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» заклав правову основу відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування, закріпивши загальні принципи її реалізації. Однак інститут відповідальності суб’єктів місцевого самоврядування залишається одним з проблематичних з точки зору його юридичного змісту та термінології, що застосовується у відповідних нормативно-правових актах. Він складається з великої групи правових норм, які закріплюються на різних рівнях правового регулювання (загальнодержавному та місцевому), а також відносяться до різних галузей вітчизняного права (конституційного, адміністративного, цивільного, кримінального, трудового тощо).