БОРЕЙКО НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА ОПОДАТКУВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано її мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, подано інформацію щодо апробації одержаних результатів.
У розділі 1 „Наукові основи оподаткування електронної комерції” розкрито передумови розвитку й сутність електронної комерції (далі – ЕК), досліджено теоретичні засади оподаткування цієї діяльності, а також вивчено досвід провідних країн світу щодо її оподаткування.
На підставі проведеного аналізу з’ясовано, що ЕК є новим видом діяльності, яка виникла внаслідок перенесення господарської діяльності в глобальну інформаційно-комунікаційну мережу. Визначення сутності, специфічних особливостей та переваг ЕК перед традиційною комерцією стало основою формування понятійного апарату даної сфери та дозволило встановити, що з розвитком інформаційного суспільства мережа Інтернет стала ключовим середовищем для її здійснення.
На основі аналітично-теоретичних узагальнень альтернативних поглядів на сутність електронної торгівлі та електронної комерції виявлено їх спільні ознаки: 1) купівля (продаж) товарів (робіт, послуг) через інформаційно-комунікаційні системи; 2) взаємодія між суб’єктами електронним способом у мережі Інтернет, або в іншій комунікаційній мережі; 3) торговельна діяльність; 4) основна мета – отримання прибутку; 5) підприємницька та пов’язана з нею непідприємницька діяльність; 6) частина електронного бізнесу; 7) всі форми ділових (комерційних) взаємодій (транзакцій) між юридичними та фізичними особами. На підставі цього запропоновано визнати поняття „електронна торгівля” та „електронна комерція” тотожними і вживати як взаємозамінні. Електронну комерцію визначено як вид господарської діяльності щодо купівлі (продажу) товарів (робіт, послуг), за якої весь цикл комерційної транзакції або його частина відбуваються через інформаційно-комунікаційні системи. Пропонується виокремити: 1) віддалену (дистанційну) торгівлю традиційними товарами (роботами, послугами); 2) господарські операції щодо купівлі (продажу) товарів (робіт, послуг), що мають електронний (цифровий) вигляд і здійснюються виключно в електронній формі. Встановлено, що ЕК є складовою електронного бізнесу.
Визначення особливостей електронної купівлі (продажу) традиційних товарів (робіт, послуг) та купівлі (продажу) цифрових товарів (робіт, послуг) дозволило уточнити зміст поняття „цифрові товари (роботи, послуги)” як будь-які матеріальні та нематеріальні блага (майно, майнові права, результати робіт, послуги, інформація тощо), які існують в електронній формі, кодуються, відтворюються і передаються суб’єкту ЕК за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, та є об’єктом економіко-правових відносин. Запропоновано сформувати окрему групу товарів з віднесенням до неї цифрових товарів (робіт, послуг), що дозволить уникнути плутанини при оформленні дозволів на здійснення діяльності у сфері ЕК.
Встановлено, що суб’єктами ЕК можуть бути державні установи, суб’єкти господарювання та споживачі, які утворюють певні види бізнес-систем електронної комерційної взаємодії, зокрема „бізнес-бізнес” (В2В, business-to-business), партнерами в яких є бізнес-структури, та „бізнес-споживач” (В2С, business-to-consumer), що базуються на співпраці бізнес-структур та індивідуальних покупців (споживачів). Це дозволило виокремити два види ЕК – торгівля традиційними товарами (роботами, послугами) та торгівля цифровими товарами (роботами, послугами), які мають суттєві відмінності на всіх рівнях взаємодії, починаючи з визначення аудиторії споживачів і закінчуючи оплатою за наданий товар (роботу, послугу).
За результатами дослідження теоретичних засад оподаткування ЕК визначено його об’єкт та суб’єкт, що дає змогу ідентифікувати платника податків, розширити базу оподаткування та залучити до оподаткування більшу кількість таких платників.
Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій та процеси глобалізації впливають на принципи оподаткування суб’єктів ЕК, сприяють формуванню специфічних факторів, які чинять вплив на її оподаткування, а саме: 1) встановлення податкової юрисдикції; 2) визначення об’єкта оподаткування; 3) усунення подвійного оподаткування; 4) формування глобального податкового простору (рис. 1). Поданий перелік доповнено фактором анонімності контрагентів як можливості для суб’єктів ЕК здійснювати угоди купівлі (продажу) товарів (робіт, послуг) залишаючись анонімними як один для одного, так і для контролюючих органів.