БОСНОВАНИЕ ПРИМЕНЕНИЯ НОВЫХ АНТИСЕПТИЧЕСКИХ СРЕДСТВ ДЛЯ ПРОФИЛАКТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ АЛЬВЕОЛИТА

Короткий зміст

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставленої мети й завдань дисертаційної роботи проведено комплекс експериментальних, клінічних та лабораторних досліджень.

В експерименті використано 60 білих щурів, у клінічних випробуваннях взяло участь 98 осіб. Проаналізовано 168 амбулаторних карток стоматологічних хворих.

Експериментальні дослідження проведені з метою вивчення токсико­логічних характеристик та специфічної ефективності засобу для порожнини рота "Натурсепт". Токсикологічні дослідження проводилися згідно вимог  ДержСанПін (1999) і Державного фармакологічного центра МОЗ України (2003). Дослідження проводилися на білих щурах, введених в експеримент у віці 30 ± 1 день, що отримували повноцінний раціон віварію.

Вивчали наступні показники: гостру (введення в шлунок за допомогою зонда) і хронічну токсичність (аплікації на слизову оболонку порожнини рота протягом 70 діб), подразнювальну та сенсибілізуючу дію.

Для оцінки локальної подразнювальної дії на слизову оболонку порожнини рота робили втирання випробуваного зразка 4 рази на день протягом 4-х діб. Спостерігалися тварини протягом 7 діб. Враховувався ступінь подразнення слизової оболонки порожнини рота та слизової в області з'єднання губ. Інтерпретувалися результати в такий спосіб: 0 - 0,4 – дуже слабке подразнення; 0,5 - 1,0 – слабке подразнення; 1,1 - 2,0 – помірне подразнення; 2,1 та більше – сильне подразнення.

Сенсибілізуючу дію оцінювали шляхом відтворення локальних реакцій. Досліджувану речовину вводили один раз у підслизовий шар порожнини рота в кількості 0,2 мл. Контрольним тваринам в тому ж обсязі вводили стерильний фізіологічний розчин. Для контролю використовували адъювант Фрейда.

Модель гострого запалення отримували шляхом нанесення на спинку язика експериментальних тварин розчину їдкого натру на 10 сек. Вже через годину розвивався запальний процес, що виражався в різкому набряку слизової оболонки язика.        

В клінічних дослідженнях взяли участь 98 осіб у віці 20-60 років, з них 64 чоловіка й 34 жінки. Клініко-лабораторні показники залежно від поставлених завдань вивчалися в пацієнтів на 3, 5, 7 і 14- й день після операції видалення зуба.

Основні показники, що реєструвалися: скарги хворих (біль) та об'єктивне дослідження стану лунки вилученого зуба (кровотеча, гіперемія, набряк, грануляції); показники інтенсивності запалення – проба Шиллера- Писарєва (Новик И.А., 1967) та гігієнічного стану порожнини рота – індекси Гріна-Вермільона та Федорова-Володкіної; морфологія ротових змивів – вміст лейкоцитів та епітеліальних клітин за методом Ясиновського (1931) в модифікації О.І. Сукманського із співавт. (1980); мікробіологічне дослідження ротових змивів та вмісту лунки вилученого зуба; біохімічне й імунологічне дослідження ротової рідини.                                              

Мікробіологічні дослідження. Вивчалися ротова рідина, ротові змиви, вміст лунки вилученого зуба. Мікробне обсіменіння ротової порожнини досліджували таким чином. Пацієнти до гігієни порожнини рота проводили полоскання рота стерильним фізіологічним розчином (протягом  30  секунд 10 мл фізіологічного розчину). Ротовий змив поміщали в стерильну пробірку й потім робили посів на кров'яний агар з наступним інкубуванням та підрахунком вирослих колоній.

Видову мікрофлору порожнини рота досліджували у вмісті лунки вилученого зуба. Вивчалися наступні представники бактеріальної і грибкової флори: Enterococus, Staphylococcus aureus, Staphylococcus haemolytіcus, Streptococcus spp., Escherіchіa colі, Candіda albіcans.

Ідентифікацію мікроорганізмів проводили з використанням техніки аеробного та анаеробного культивування (Борисов Л.Б. с соавт., 1987). Для культивування використовували наступний набір живильних середовищ: для аеробних і факультативних бактерій – кров'яний агар, середовище Чистовича, середовище Ендо, агар Сабуро, шоколадний агар; для дріжджових грибів – агар Сабуро; для мікробів роду Echerіchіa colі – середовище Хейфецца.

Культивування матеріалу на живильних середовищах здійснювали у термостаті при t – 37 ⁰С протягом 3-5 діб. Ідентифікацію виділених чистих культур проводили за морфолого-культуральними та біохімічними ознаками відповідно до загальноприйнятих методик, використовуючи визначник бактерій Берги (1980).

Підрахунок колоній мікроорганізмів проводили шляхом мікроскопування препаратів. Мазки готовили загальноприйнятим методом, висушували та офарблювали по Граму. Під мікроскопом з інверсійною системою, об'єктивом =9 та окуляром =10, проводили підрахунок вирослих колоній (КУО  в одиниці субстрату) (Биргер М.О., 1967).

Біохімічні методи дослідження. В ротовій рідині пацієнтів вивчали активність ферментів уреази, вміст лізоциму та загальну протеолітичну активність. Активність уреази визначали по методу А.В. Батурина та співавт. (1987), виражали  в мкмоль/хв×л.

Для вивчення вмісту лізоциму в ротовій рідині використовували метод  Gorіn G. et al. (1971), виражали в од/мл. Загальну протеолітичну активність визначали по активності лужної протеази (рН 10,8) за методом Барабаша Р.Д., Левицького А.П. (1973), виражали в нкат/л.         

Імунологічні методи дослідження. В ротовій рідині визначали вміст лізоциму (Gorіn G. et al., 1971) та рівень імуноглобулінів А. Дослідження імуноглобулінів проводили за методом радіальної імунодифузії по Manchіnі et al. (1965) у модифікації Sіmmons (1971) з використанням антисироваток до імуноглобулінів та мікропланшетів.

Статистичну обробку даних проводили за методом Е.В. Монцевичуте-Ерингене (1964) з використанням t-критерію Ст’юдента. Дані вважали достовірними при рівні значимості 0,95, тобто Р<0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. Перше із завдань полягало у вивченні частоти ускладнень запального характеру після видалення окремих зубів, але, головне,  у складанні прогнозу щодо розвитку альвеоліту на підставі  вивчення ряду діагностичних показників.

Були проаналізовані 168 "Амбулаторних карток стоматологічних хворих" у віковому діапазоні 18-48 років, які звернулися протягом року в хірургічне відділення стоматологічної поліклініки № 2 м. Одеса із приводу видалення зубів.

Було встановлено, що в молодому й середньому віці частіше зверталися за хірургічною допомогою особи чоловічої статі (56,55 % від загального числа хворих). Найбільше проведено видалень 6-го зуба (61,6 % від всіх видалень), потім – 8-х зубів (56,9 %). Найменша кількість видалень зроблена 1-го і 2-го зубів (7,7 %).

За віком: 18-20 років – найбільше вилучено 6-х зубів (66,8 % у жінок та 68,7 % у чоловіків); 21-25 років – 8-х зубів (29,5 % у жінок та 63,6 % у чоловіків); 26-35 років – 8-х зубів (ледве більше 30 % у жінок і чоловіків); 36-48 років – 7-х зубів  (24 % у жінок, 20,7 % у чоловіків).

Запалення в області лунки вилученого зуба було зафіксовано в 16,6 % випадків, при цьому 12,4 % - у жінок та 20,0 % - у чоловіків. Найбільш часто запалення лунки зуба спостерігалося після видалення 8-х зубів, що склало  10,7 % стосовно всіх вилучених зубів та 53 % стосовно всіх випадків розвитку альвеоліту.      Було встановлено, що альвеоліт після видалення 3-го моляра частіше розвивався на нижній щелепі (42%).

Було вивчено стан лунок після видалення 3-х молярів. Ураховувалися як об'єктивні показники, так і скарги хворих на 3-й та 10-й день після оперативного втручання. При цьому важливо було визначити, який із симптомів є прогностичним відносно розвитку альвеоліту.