Бойко Н.Л. Особливості трансформації соціального контролю в сучасному українському суспільстві

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми, вказано зв'язок роботи з плановими темами, визначається мета та завдання дослідження, його об`єкт і предмет, методи дослідження, викладєно наукову новизну результатів дослідження та їх практичну значущість, вміщено інформацію про апробацію результатів, публікації та особистий внесок здобувача.

Перший розділ - “Феномен соціального контролю. Поняття та сутність” - присвячено розгляду теоретичних засад проблематики соціального контролю. Здійснено теоретико-концептуальний аналіз поняття в науковій літературі, відтворено історичну картину розвитку проблематики соціального контролю в зарубіжній та вітчизняній науці. Окреслено методологічні підходи до трактування феномена соціального контролю. Висвітлено особливості феномена соціального контролю як складного, багатомірного, динамічного, соціально та історично обумовленого соціального явища. Зазначається, що соціальний контроль детермінується формами державного правління, політичною системою, рівнем історичного, суспільно-політичного, економічного, морального, правового, соціально-культурного розвитку суспільства. Розглядаються загальні принципи та підходи до розуміння структури, форм і засобів реалізації соціального контролю у соціологічній науці.

Аналіз теоретичних засад розуміння соціального контролю засвідчує, що його правомірно розділяти на зовнішній (застосування сили, директивності, авторитету, зовнішніх санкцій) та внутрішній (що реалізується в процесі соціалізації особистості як результат інтеріоризації зовнішніх факторів і вимог). Зазначається, що цінністно-нормативна соціалізація є найбільш дієвим механізмом соціального контролю  і пов`язана із засвоєнням індивідом  соціальних норм та цінностей, формуванням самоконтрольних механізмів, що виступають найбільш стійким чинником регулювання поведінки в суспільстві. Істотна увага в цьому розділі приділяється розгляду соціального контролю саме як елемента цінністно-нормативної соціалізації та аналізу соціального контролю як зовнішньо-внутрішнього механізму, функціонування якого тісно пов`язане із закономірностями реалізації цього процесу на особистісному рівні. Розглядаються концепції А.М.Яковлева та Дж.Роттера, що дозволяє окреслити складний механізм реалізації соціального контролю, розкрити важливість процесу засвоєння соціального досвіду та вплив особливостей засвоєної стратегії відносин у суспільстві на характер соціальної поведінки людини. Розкривається соціально-психологічна сутність даного явища і значущість внутрішньо-контрольних важелів особистості для успішної реалізації в суспільстві. Зазначається, що в залежності від засвоєного особистістю соціального досвіду, який обумовлений особливостями реалізації соціальної взаємодії в конкретному суспільстві, формується певна стратегія взаємовідносин людини та суспільства, громадянина та держави, яка віддзеркалює розуміння людиною механізму регуляції цих відносин. Визначається, що особливості  засвоєння усталеної стратегії соціальної поведінки на рівні особистісних диспозицій обумовлюють характер внутрішньої локалізації соціального контролю.

Другий розділ - “Соціальний контроль в умовах демократизації соціальних відносин” - присвячено аналізу соціального контролю за конкретних соціально-історичних умов. Соціальні зміни, що відбуваються в нашому суспільстві, потребують переосмислення можливостей та особливостей реалізації соціального контролю з огляду на реалії сьогодення. Дослідження даного розділу присвячене аналізу цих змін за умов сучасного українського суспільства.

Розглядається вплив найбільш масштабних загальносвітових процесів розвитку сучасного світу. Зазначається, що процеси, які характеризують сучасні тенденції світового розвитку, кардинально трансформують увесь соціальний простір. Сьогодні стає можливим говорити про спроможність соціального простору організовуватися не лише з позиції державного “верха”, а й без владного втручання держави. Відбувається якісна трансформація соціальних відносин, у тому числі відносин “особистість-держава”, що пов`язано зі значним розширенням можливостей включення особистості в сучасний соціальний процес та глобалізацією особистісної свідомості, що детермінує і її цінністно-нормативні засади. Наростанню таких перетворень сприяє розповсюдження нових інформаційних технологій, і в першу чергу інтернет-технологій, які істотно модернізують сучасний соціальний процес. Зазначається, що інтернет-технології, як глобальний інформаційний ресурс, засіб комунікації усіх з усіма, урівнює суб`єктів соціальної взаємодії, що надає можливість засвідчувати процес здійснення “революції контролю” (А.Шапіро), зумовлює можливість потенційного переміщення контролю від інституцій до індивідів.

Дотримуючись соціологічного аспекта в інтерпретації предмета дослідження, автор простежує вплив на трансформацію соціального контролю основних соціальних тенденцій функціонування українського суспільства, а саме таких, як розвиток демократичних засад та становлення громадянського суспільства. Визначається, що соціальна взаємодія у процесі реалізації соціально-контрольних відносин передбачає становлення громадянського суспільства як самостійної соціальної підсистеми, базового елемента сучасного контрольного процесу. Громадянське суспільство розкривається як певний регулятивний механізм, природна сутність якого обумовлює реалізацію завдання розширення контрольних повноважень суспільства. Це дає змогу змінити логіку контрольних відносин та розширити кількість  реальних суб`єктів соціального контролю. Контроль з боку громадян виділяється як ключова умова розвитку громадянського суспільства й демократично-правової держави.

Зазначається, що соціальний контроль у демократичному суспільстві  може бути представлений як цілеспрямований та дієвий вплив соціальних суб`єктів на поведінку агентів соціальної взаємодії з метою оптимізації функціонування всієї соціальної системи в рамках реалізації суб`єкт-суб`єктних відносин, закріплених на всіх рівнях функціонування соціальної системи, починаючи із законодавчого закріплення та закінчуючи рівнем самосвідомості конкретної людини, члена суспільства. Такий соціальний контроль, що реалізується як демократичний процес, передбачає безумовне переважання у соціальній системі “гнучких”, “непрямих” методів контролю; наявність реальної можливості  контрольних санкцій з боку населення за діяльністю владних структур (тобто можливість реалізації “зворотнього контрольного зв`язку”); примат самоконтролю над “зовнішньою” соціальною регуляцією; реалізацію принципу відповідальності всіх суб`єктів соціальної взаємодії та наявність високої громадянської активності, пов`язаних і з повноцінним функціонуванням інститутів громадянського суспільства. Зазначається, що важливими чинниками реалізації соціального контролю в демократичній державі виступають такі елементи, як вибори, референдуми, громадські рухи та організації, політичні партії, незалежні ЗМІ, ЗМК, громадська думка, різні форми соціального протесту. Соціальний контроль в рамках сучасного демократичного суспільства може бути представлений як контроль з боку всіх суб`єктів сучасного соціального процесу. Це контроль як з боку правової держави, так і громадянського суспільства, як з боку влади та держави над її громадянами, так і з боку громадян та громадянського суспільства над діяльністю влади та держави. Таким чином, визначається ідеальна модель реалізації соціального контролю в сучасному демократичному суспільстві.

Аналізується специфіка реалізації цієї моделі в українському суспільстві. Розгляд об`єктивної соціальної ситуації в країні засвідчує формальну наявність агентів сучасної демократичної моделі реалізації соціального контролю, але їхні взаємовідносини мають певну специфіку, і передусім це стосується їхньої дієспроможності в процесі реалізації контрольних повноважень на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Результати соціологічного дослідження засвідчують, що більш ніж 81% респондентів не вбачає для себе жодної можливості контролю владних структур. Виявлено, що структури громадянського суспільства сьогодні практично не розглядаються громадянами як реальний дієвий соціальний суб`єкт соціальних відносин, здатний репрезентувати інтереси громадян, контролювати діяльність влади та виступати посередником між державою та особистістю, оптимізуючи функціонування всієї соціальної системи. Визнається, що становлення нових соціальних відносин у сучасному українському суспільстві, його просування шляхом демократичних перетворень неможливе без урахування особистісного фактора таких перетворень, що зумовлює необхідність змінення логіки реалізації контрольних відносин і на рівні особистісної свідомості людини.

У третьому розділі - “Особистісний потенціал демократизації соціального контролю в сучасному українському суспільстві” -розглядаються проблеми виявлення особистісних резервів демократизації соціального контролю в нашому суспільстві. 

Зазначається, що успішність демократичної трансформації соціального контролю в українському суспільстві потребує визрівання не тільки об`єктивних умов, але й суб`єктної готовності до нових соціальних відносин, що передбачає наявність певних особистісних детермінант цього процесу і актуалізує потребу розгляду внутрішньоособистісного, соціально-психологічного аспекту реалізації цього механізму.

Визначається, що можливість реалізації сучасного соціально-контрольного процесу передбачає наявність незалежної, активної, самостійної особистості як основного агента успішних демократичних перетворень, головної цінності громадянського суспільства. Розглядається роль особистісного чинника в демократичному процесі. Визначається, що становлення нових соціальних відносин в рамках процесу демократизації суспільства пов'язано з такими поняттями, як соціальна активність, соціальна інтеграція, саморегуляція соціальних суб'єктів. Усе це обумовлює необхідність появи самостійних соціальних суб'єктів, спроможних повноцінно реалізовувати нові контрольні можливості в рамках демократизації соціальних відносин та становлення громадянського суспільства. Поведінкові параметри реалізації соціально-контрольних відносин, що визначають “коридор можливостей” для функціонування основних учасників соціально-контрольного процесу, пов'язуються з такими особистісними параметрами, як рівень та специфіка соціальної самосвідомості; соціальні пріоритети, ціннісні установки та позиції, що виділяються як спонуки соціальної поведінки; міра усвідомлення своєї незалежності й самостійності в суспільстві тощо.

Доводиться, що особистістні  вияви соціальної поведінки, які зумовлюють можливість демократизації соціального контролю в Україні, пов'язані з низкою детермінуючих факторів: особливостями особистісної пострадянської свідомості, які впливають на специфіку реалізації соціальних відносин в українському суспільстві; труднощами перехідного періоду, що спричиняють маргіналістичні настрої та вияви, ускладнюючи соціальну ситуацію, що характеризує сучасний стан суспільства і не сприяє активному становленню нової соціальної самосвідомості українського громадянина.

Аналіз результатів соціологічних досліджень, проведених Інститутом соціології НАН України та  Центром “СОЦІС”, засвідчив наявність як позитивного, так і негативного особистісного потенціалу демократичних перетворень як передумови реалізації сучасної моделі соціального контролю в українському суспільстві.

Зазначається, що показником демократичних перетворень у суспільстві виступає фактор емансипації особистості від держави, зменшення командного тиску держави на особистість, формування самостійної особистості, яка має можливість максимальної індивідуальної самореалізації. Результати аналізу емпіричного матеріалу засвідчують, що більшість громадян України відчуває сьогодні суттеву залежність свого життя від зовнішніх обставин, від владної еліти. Зафіксовано позитивну динаміку такої залежності.

Розглянуто показники, що характеризують можливості становлення та повноцінного функціонування громадянського суспільства як провідного елемента сучасної моделі соціального контролю та пов'язуються з високою самоорганізаційною спроможністю суспільства, ступенем соціальної інтеграції, передбачають добровільність, ініціативу, активність та рівність можливостей соціальних суб'єктів. За результатами соціологічних досліджень сьогодні фіксується певна атомізація особистості в суспільстві, що зумовлює труднощі інтеграції та консолідації українського суспільства на сучасному етапі.

Разом з тим результати соціологічних досліджень засвідчують деякі позитивні зрушення в свідомості українських громадян, пов'язані з новими ціннісними пріоритетами, самоідентифікацією громадянина незалежної держави. Поряд з матеріалистичними цінностями зафіксовано наявність і постматеріалистичних ціннісних виборів у свідомості сучасного українця, змінюється ставлення до атрибутів незалежної держави (прапора, гімна, герба) тощо.

Значущість вікового показника за ключовими позиціями аналізу засвідчує наявність певної тенденції визрівання особистісного демократичного потенціалу в межах перегляду ціннісних засад соціальних взаємовідносин в українському суспільстві, що обумовлює перспективну можливість реалізації сучасної демократичної моделі соціального контролю.