БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВІ МЕХАНІЗМИ ЗАХИСТУ ВІТЧИЗНЯНИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі „Теоретичні основи бюджетно-податкових механізмів захисту вітчизняних товаровиробників” розкрито сутність бюджетно-податкового механізму захисту вітчизняних товаровиробників, охарактеризовано його складові, узагальнено теоретичні положення з питань формування бюджетно-податкових механізмів захисту вітчизняних товаровиробників, обґрунтовано доцільність використання бюджетно-видаткових і податкових засобів з метою захисту товаровиробників.

Аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених засвідчив, що поняття бюджетно-податкового механізму захисту вітчизняних товаровиробників як конкретної економічної категорії, взагалі не розкрито науковцями. Тому в роботі, використовуючи такі методи дослідження, як аналіз та синтез, системний підхід, розкрито зміст бюджетно-податкового механізму захисту вітчизняних товаровиробників на основі знань про фінансовий, фіскальний, бюджетний і податковий механізми. 

Визначено, що бюджетно-податковий механізм захисту вітчизняних товаровиробників доцільно розглядати як систему фінансових відносин, що виникають між державою та товаровиробниками щодо створення на користь останніх певних переваг, у тому числі й фінансових, що реалізуються в процесі здійснення бюджетно-податкової політики, метою яких є досягнення високого рівня конкурентоспроможності товаровиробників, зростання обсягів та ефективності виробництва. Стосовно організаційно-функціональної структури бюджетно-податковий механізм захисту вітчизняних товаровиробників визначено як сукупність взаємопов’язаних цілей, об’єктів, суб’єктів, засобів, груп оціночних фінансових показників і функціональних елементів. Чільне місце в організаційно-функціональній структурі механізму посідають засоби. Усю сукупність прямих бюджетно-видаткових і непрямих податкових методів, інструментів і важелів, які використовує держава для захисту товаровиробників, у роботі розподілено за ознакою спрямованості дії на суб’єктів господарювання на засоби безпосереднього та опосередкованого впливу. Це дозволило обґрунтувати дефініцію бюджетно-податкового механізму захисту вітчизняних товаровиробників з позицій засобів захисту.

Політику захисту вітчизняних товаровиробників розглянуто в роботі у взаємозв’язку із „провалами ринку”, які слугують теоретичним обґрунтуванням доцільності її здійснення. У результаті дослідження окремих „провалів ринку” у контексті напрямів їх подолання з метою забезпечення ефективного розвитку виробництва систематизовано передумови, цілі та напрями здійснення державою заходів захисту вітчизняних товаровиробників. Останнє дозволило стверджувати, що реалізація ефективної політики захисту вітчизняних товаровиробників передбачає виявлення та корегування державою наявних „провалів ринку” й здійснюється з метою забезпечення розвитку виробництва і, на цій основі, досягнення економічної ефективності розподілу ресурсів та зростання суспільного добробуту.

Теоретичне узагальнення положень фінансової науки щодо використання бюджетно-видаткових і податкових засобів з метою захисту вітчизняних товаровиробників у контексті подолання „провалів ринку” дало підстави стверджувати, що сферою застосування бюджетно-видаткових засобів насамперед є такі „провали ринку”, як позитивні екстерналії, суспільні блага, неповна зайнятість і дисбаланс, недосконала інформація, а податкових засобів – недосконала конкуренція, негативні екстерналії, безробіття та інфляція.

Принципові відмінності в економічних ситуаціях за різних „провалів ринку”, тобто в передумовах, дозволяють стверджувати про те, що не можна сконструювати універсальний бюджетно-податковий механізм захисту вітчизняних товаровиробників. Тому досягнення цілей захисту вітчизняних товаровиробників потребує здійснення певних заходів за напрямами з використанням принципово різних бюджетно-видаткових і податкових методів та інструментів. Більше того, урахування важливих відмінностей у реалізації політики захисту вітчизняних товаровиробників в умовах існування окремих „провалів ринку”, циклічності розвитку економіки зумовлює доцільність формування різних бюджетно-податкових механізмів захисту вітчизняних товаровиробників.

У другому розділі „Аналітична оцінка результативності бюджетно-податкового захисту товаровиробників в Україні” розглянуто напрями й дано оцінку результативності заходів бюджетної підтримки вітчизняних товаровиробників; визначено ефективність видатків за всіма бюджетними програмами, що спрямовувались на підтримку окремого виду економічної діяльності (на прикладі вугільної галузі); розглянуто практику й оцінено дієвість застосування податкових засобів захисту товаровиробників в Україні.

У процесі дослідження встановлено, що як бюджетні, так і податкові заходи захисту товаровиробників в Україні здійснювались за відсутності єдиного нормативно-правового документа, в якому було б закріплено перелік форм, напрямів і цілей надання фінансової підтримки суб’єктам господарювання, показників оцінки результативності вжитих заходів й статистичної звітності по обсягах наданої підтримки. Це ускладнює достовірну оцінку результативності бюджетно-видаткових і податкових заходів захисту товаровиробників у контексті задекларованих пріоритетів і цілей та вказує на необхідність зміни підходів до їх реалізації.

У роботі здійснено розрахунки обсягів видатків державного бюджету на сільське, лісове, рибне господарства, мисливство та промисловість у розрізі напрямів спрямування коштів – видатки за бюджетними програмами, що передбачають надання безпосередньої підтримки товаровиробникам; та програми, видатки за якими опосередковано сприяють розвитку виробництва. Результати розрахунків засвідчили, що за період 2002–2007 рр. структура видатків на заходи підтримки таких видів економічної діяльності залишилася фактично незмінною і лише у 2008–2010 рр. спостерігалося суттєве зменшення витрат на адресні програми субсидування виробництва та зростання обсягу видатків, які опосередковано сприяють його розвитку, що наочно зображено на рис. 1.