ЧЕРЕВКО ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ СТРАТЕГІЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Короткий зміст

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону” визначено теоретико-методологічні підходи до формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону, обґрунтовано систему і механізм формування функцій, інструментарію та етапів розробки і реалізації стратегії розвитку регіону, визначено роль стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіону, сформульовано авторський підхід до оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіону.
Соціально-економічний розвиток регіону являє собою об’єктивний процес, що відбувається під впливом історичних, географічних, ресурсних, демографічних та інших факторів. Разом з тим, на розвиток регіону чинять вплив управлінські заходи – з боку як регіональних, так і державних органів влади.
Управління розвитком регіону включає в себе такі компоненти: створення економічних, культурних і політичних умов, необхідних для здійснення структурної й інституціональної трансформації суспільства; дії, спрямовані на поліпшення життєвого рівня населення шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу; координація процесів прийняття рішень щодо трансформації економіки регіонів.
У нових умовах господарювання виділяють такі ключові моменти підвищення ефективності економічного розвитку регіону: інституціональні перетворення; регіональна структурна політика; залучення вітчизняного й іноземного капіталу; реструктуризація підприємств; активізація генерування і сприймання нововведень населенням.
З огляду на це, все важливішої ролі в процесі соціально-економічного розвитку регіону набуває розробка і реалізація стратегії розвитку регіону.
Стратегія соціально-економічного розвитку регіону являє собою сукупність намічених для послідовного виконання пріоритетів соціально-економічного розвитку регіону та управлінських дій, операцій і процедур, здійснення яких покликане забезпечити досягнення поставлених цілей. Вона повинна розроблятися під безпосереднім керівництвом виконавчих і представницьких органів території, а її реалізація передбачає участь регіональних і місцевих органів управління всіх рівнів. Стратегічний план регіону повинен бути, з одного боку, цілісним, з другого – допускати корекцію відповідно до змін внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування регіонального співтовариства.
Стратегічне планування є адаптивним процесом, за допомогою якого здійснюються регулярна розробка та корекція системи досить формалізованих планів, перегляд змісту заходів щодо їх виконання на основі безперервного контролю та оцінки змін, що відбуваються зовні та всередині системи. Воно охоплює систему довго-, середньо- та короткострокових планів, проектів і програм. Однак головний змістовний акцент при цьому робиться на довгострокові цілі та стратегії їх досягнення.
Науково обґрунтований вибір стратегії дає змогу сконцентрувати зусилля і ресурси на реалізації потенціалу економічного розвитку і тим самим забезпечити ефективний розвиток регіону в ринкових умовах. У ході розробки стратегії виявляються місце, роль і функції регіону в нових умовах господарювання, визначаються стратегічні пріоритети розвитку регіону в економіці, що трансформується, обґрунтовуються економічні, фінансові й організаційні механізми реалізації стратегії в новому інституціональному середовищі. При цьому стратегія розвитку окремого регіону повинна вписуватися в стратегію розвитку країни.
На етапі формування соціально орієнтованого ринкового господарства розвиток ринкової інфраструктури в регіоні стає одним з основних факторів трансформації господарства регіону в цілому: соціально-економічна трансформація залежить від того, наскільки ефективно функціонують і розвиваються в регіоні інститути фінансово-кредитної, інвестиційної та страхової сфер діяльності. Тому головною метою розвитку регіону, відповідно до принципів соціальної орієнтації стратегії, є забезпечення високої якості життя населення, формування сприятливого середовища життєдіяльності для нинішніх і майбутніх поколінь населення, створення базових інноваційних структур, які вже в найближчому майбутньому стануть фактором розвитку.
Велике значення має аналіз та оцінка соціально-економічного потенціалу регіону, що враховує сукупність матеріальних факторів життєдіяльності – ресурсне забезпечення, природно-географічне положення, виробничо-інноваційні можливості, трудовий потенціал тощо, та є базисом для реалізації загальних принципів вибору шляхів стабілізації економіки регіону.
Сучасне розуміння стратегії розвитку регіонів передбачає удосконалювання регіональної соціально-економічної системи на основі обґрунтування суто специфічних для кожного регіону (типу регіонів) перспектив розвитку з використанням методології стратегічного планування й отримує своє логічне продовження в підготовці системно структурованої сукупності генеральних цілей, задач, напрямів соціально-економічного розвитку.