Чігірьов В.О. Продуктивні і біологічні особливості овець цигайської породи та їх помісей при різних варіантах схрещування з асканійськими кросбредами

Короткий зміст

Робота виконана у держплемзаводі по розведенню овець СВК “Надія” Саратського району Одеської області і вищевказаних лабораторіях у 1990–1999 рр. за схемою досліду (табл.1).

Для проведення парування в досліді використовувались чистопородні барани асканійського кросбредного типу і чистопородні барани цигайської породи приазовського м'ясо–вовнового типу, барани класу еліта. Матки цигайської породи і матки ? ЦГ+ ? АК за комплексом ознак при бонітуванні віднесені до І класу.

Парування маток проводили у вересні. Вівцематки дослідних і контрольної групи знаходились в одній отарі, за однаковими умовами годівлі, утримання і догляду. Ягнят, отриманих, від різних варіантів схрещування до і після відлучення від вівцематок, вирощували також в однакових умовах годівлі і утримання. Дослідження проведені за схемою (рис.1).

Відтворні здатності маток оцінювались за кількістю одинців і двійневих ягнят на 100 розкітнених вівцематок.

Таблиця 1 – Схема досліду

 Групи            Порода, породність 

            баранів           маток  нащадків       

І-контрольна цигайська (ЦГ)         цигайська (ЦГ)         цигайська (ЦГ)        

ІІ- дослідна    асканійський кросбредний тип (АК)        помісі F1 Ѕ ?сканійський кросбредний тип (АК) + ? цигайська (ЦГ)         помісі F2 ѕ ?сканійський кросбредний тип (АК) + ? цигайська (ЦГ)  

ІІІ- дослідна  цигайська (ЦГ)         помісі F1 Ѕ ?сканійський кросбредний тип (АК) + ? цигайська (ЦГ)  помісі F2 ј  ?сканійський кросбредний тип (АК) + ? цигайська (ЦГ) 

Життєздатність молодняку встановлювали за відсотком збереження ягнят від народження до відлучення.

Ріст і розвиток піддослідного молодняку вивчали за зміною живої маси, встановленої шляхом індивідуального зважування овець при народженні, у 4, 9, 12, і 18-місячному віці. За результатами зважування визначали показники швидкості росту молодняку – абсолютний, середньодобовий і відносний приріст.  Коефіцієнт росту визначали по відношенню живої маси в визначеному віці до живої маси при народженні.

Для характеристики особливостей тілобудови чистопородного і помісного молодняку в них були взяті основні проміри. На основі промірів обчислювали  індекси тілобудови.

Вовнову продуктивність вивчали шляхом зважування рун немитої вовни під час стриження ярок з точністю до 0,1 кг, у віці 14–15 місяців.

Фізичні властивості вовни вивчали під час індивідуального бонітування овець, у відповідності з “Інструкцією по бонітуванню тонкорунних і напівтонкорунних овець з основами племінної роботи” (1993), класування рун.

Для лабораторних досліджень істинної довжини, тонини, вирівняності, міцності вовни, вмісту в ній жиру і солей поту, виходу митого волокна під час стриження з “бочка” відбирали 200-грамові зразки вовни в чистопородних і помісних ярок.

Зразки вовни для визначення густоти відбирали за допомогою спеціальної виделки з площі 4 см2.

Динаміку росту вовни у піддослідних ярок вивчали у відповідності з методикою інституту тваринництва "Асканія-Нова".

Природну довжину вовни визначали за допомогою міліметрової лінійки з точністю до 0,5 см, істинну – на клавішному приладі FМ-0.4/А. Тонину вовни вимірювали на проекційному мікроскопі МР-3. Вміст вовнового жиру визначали в апараті Сокслета, солей поту – за методикою Крокера (модифікація Г.Л.Ігнатова). Міцність вовни встановлювали за допомогою динамометру ДШ-3М. Густота вовни визначалася рахувально-ваговим методом. Вихід чистої вовни визначали з допомогою приладу ГПОШ-2М. Експертна оцінка рун проведена за методикою лабораторії вовноведення Інституту тваринництва “Асканія-Нова”.

Якість хутрових овчин вивчали у 8-місячних валашків, визначенням їхньої маси і площі. Шкури, зняті після забою, консервувалися сухо-солоним методом.

М'ясну продуктивність чистопородних і помісних ягнят вивчали шляхом проведення контрольної відгодівлі валашків протягом 60 днів (з 6- до 8-місячно- го віку) і їх забою у 8-місячному віці (за методикою ВІТ, 1978). Для забою було відібрано по 5 валашків, типових для своїх груп за живою масою і тілобудовою. Хімічний склад м'яса визначався за загальноприйнятими методиками, а амінокислотний склад – на амінокислотному аналізаторі ААА-881.

Молочну продуктивність вівцематок визначали за першою лактацією методом контрольних видоювань, через кожні 15 днів, протягом 153 днів лактації. На 3-му місяці лактації були взяті основні проміри вимені. При проведенні гістологічних досліджень вимені вивчався стан тканин, кількість і діаметр альвеол. Зразки тканин молочної залози відбирали методом біопсії.

Імуногенетична характеристика (генетична структура) піддослідних ярок вивчалася за деякими біохімічними показниками сироватки крові і поліморфної системи крові – трансферину (Тf), методом горизонтального електрофорезу на крохмальному гелі.

Біоенергетичні якості вивчали за такими показниками, як: температура тіла, частота дихання, обсяг легеневої вентиляції, виділення СО2, споживання О2, дихальний коефіцієнт, теплопродукція, а газоенергообмін вивчено масковим методом з наступним визначенням зразків повітря в газоаналізаторі Холдена.

Економічну ефективність розведення помісних овець з різною часткою кровності цигайської породи і асканійського кросбредного типу встановлювали шляхом визначення вартості додатково одержаної продукції за формулою, яка рекомендована “Методикою визначення економічної ефективності використання у сільському господарстві науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, нової техніки, винаходів і раціоналізаторських пропозицій” (1986).

Одержаний в експериментальних і лабораторних дослідженнях цифровий матеріал обробляли методом варіаційної статистики (М.О.Плохинський, 1969; Є.К.Меркурьєва, 1970) з застосуванням програмного мікрокалькулятора "Електроніка МК-52" (за програмами Ю.К.Баюна, 1988; Ю.Г.Крейдліна, 1986) і PC Studioworks 440Si LG.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Відтворна здатність вівцематок і життєздатність ягнят. За показниками плодючості цигайські матки і помісі дослідних груп різняться між собою. Більш високою плодючістю відзначалися помісні матки ? АК+ ? ЦГ – 113,9–121,8 ягнят на 100 вівцематок,  що розкітнилися.

Плодючість помісних вівцематок ? АК+ ? ЦГ склала 112,5–117,8 ягнят, що на 1,4–4 менше, ніж від помісних вівцематок ? АК+ ? ЦГ. У той же час від 100 розкітнених чистопородних цигайських маток, осімінених цигайськими баранами, одержано на 3,3–12,6 ягнят менше, ніж від помісних вівцематок обох дослідних груп.

При однакових умовах годівлі, утримання і догляду ягнята характери- зувалися різною життєздатністю до чотирьохмісячного віку. До відлучення від 100 вівцематок ? АК+ ? ЦГ отримано 106,9–110,3 ягнят, що на 2,9–4,3 % більше ніж від вівцематок ? АК + ? ЦГ і на 5,1–8,5 % більше ніж від цигайських вівцематок.

Збільшення кровності овець за асканійськими кросбредами сприяло і збільшенню плодючості вівцематок, а також життєздатності ягнят. 

Ріст, розвиток та екстер'єрні особливості молодняку. При народженні ягнята цигайської породи мали міцну тілобудову. Тулуб їх характеризувався пропорційним розвитком окремих частин.

Помісі дослідних груп характеризувалися більш широким і глибоким тулубом. Тілобудова пропорційна, кістяк міцний. На відміну від ягнят цигайської породи в них складки шкіри більш великі і розміщуються не тільки в ділянці шиї, холки і спини, а й по тулубу. Вовна біла.

Дані про динаміку живої маси піддослідного молодняку наведені в таблиці 2. При народженні жива маса ягнят першої піддослідної групи на 3%, а другої – на 5,8% була більшою у порівнянні з ягнятами материнської породи. У подальшому помісні ярки зберегли свою перевагу над ярками цигайської породи: ? АК+ ? ЦГ на 8,4–13,2%, а ? АК+ ? ЦГ — на 9,2–16,3% (при рівні вірогідності Р>0,999).

Найбільш  висока  енергія  росту  чистопородних  і  помісних  ярок спостерігалася від народження до 4-х місячного віку. Перевага у швидкості росту в усі вікові періоди зберігалася за помісними ярками дослідних груп. Середньодобовий приріст живої маси ярок II групи від народження до 18 місяців складав 80,48г, ярок III групи — 84,43г, у той час, як ярок І групи – тільки 73,91г.

До 18-місячного віку помісні ярки ? АК+ ? ЦГ в 11,6, помісні ярки ?АК+ ?ЦГ в 11,8, а чистопородні ЦГ в 11 раз збільшили живу масу у порівнянні з живою масою при народженні.

При вивченні екстер'єрних особливостей ярок встановлено, що у 12-місячному віці перевага помісних кросбредизованих ярок II і III груп над чистопородними цигайськими ярками І групи по висотних промірах склала 5,8–8,8%, по промірах ширини, глибини і обхвату грудей — 3,0%–8,6%, а по косій довжині тулуба — 5,0–7,5%.

Деякі відмінності в перевазі тварин дослідних груп спостерігалися при співставленні промірів у 18-місячному віці. По висотних промірах ярки II дослідної групи переважали ровесниць І контрольної групи на 3,8–4,3%, у той час, як ярки III дослідної групи – на 8,9%. За середніми показниками промірів ширини, глибини і обхвату грудей перевага молодняку II групи складала, відповідно, — 3,7, 6,5, 10,8%, а молодняку III групи — 9,7%, 11,4%, 13,9%, відповідно. Коса довжина тулубу ярок II групи на 9,2%, III групи на 11,5% більша, ніж цей показник у ярок контрольної групи.

Аналіз індексів тілобудови ярок від народження до 18-місячного віку показав, що чистопородні тварини ЦГ були дещо вищими, ніж помісні ? АК+ ? ЦГ і ? АК + ? ЦГ. У свою чергу помісний молодняк переважав чистопородний за відносним розвитком у довжину, масою тіла і масивністю, тобто у них краще розвинені м'ясні форми тілобудови.

М'ясна продуктивність. Помісний кросбредизований молодняк II і III групи за період відгодівлі мав більш високу енергію росту, в порівнянні з чистопородними однолітками. За середньодобовим приростом живої маси (161,7–172,2 г) їх перевага склала 12,4–19,7 %. Менші витрати корму на 1 кг приросту живої маси були у валашків ? АК+? ЦГ – 6,39 корм.од., у той час як у однолітків ? АК+? ЦГ і ЦГ, відповідно, – 6,80 і 7,64 корм.од.

Аналіз результатів контрольного забою показав, що помісні валашки від двох варіантів схрещування характеризувалися кращими забійними якостями (табл.3).

Таблиця 3 – М'ясна продуктивність валашків

            Група –  порода, породність Упа, порода,поро ІНІСТЬ

Показник       І—ЦГ ІІ- ? АК+ ? ЦГ          ІІІ- ?АК+ ? ЦГ         

            Х±Sx  Х±Sx  Х±Sx 

Передзабійна жива маса, кг            31,9±0,62       34,3±1,05       36,8±0,91      

Забійна маса, кг        14,89±0,27     16,23±0,43     18,19±0,66    

Маса туші, кг            14,42±0,2б     15,70±0,42     17,60±0,65    

Забійний вихід, %    4,71±0,80       47,33±0,49     49,41±1,28    

Вміст у туші:   м'якоті, кг                     %   кісток, кг                    %        10,84±0,27 75,2 3,58±0,02 24,8      12,04±0,40 76,7 3,66±0,03 23,3       13,66±0,54 77,6 3,94±0,11 22,4     

Гатунковий склад, %  І II   90,85  9,15     91,30  8,70     91,68 8,32     

Площа “м'язового вічка”, см2         12,91±0,57    14,83±0,60    16,12±0,46   

Коефіцієнт м'ясності            3,03     3,29     3,47    

Відносно висока скоростиглість помісей різних генерацій від асканійських кросбредів обумовила формування у них тушок масою 15,7 кг (ІІ група) і 17,6 кг (ІІІ група), або на 8,9% (Р>0,95) і 21.1% (Р>0,99) вони перевершили однолітків цигайської породи.

Туші помісних ягнят характеризувалися більш високим забійним виходом – 47,33-49,41 %, і різниця між групами, що порівнюються за цим показником, у середньому складала: між І і II – 0,62 абсолютних відсотка на користь тварин II групи; між І і III – 2,7 абсолютних відсотка на користь тварин III групи.

Обвалювання туш показало, що за морфологічним і гатунковим складом цигайські вівці поступалися помісним з різним ступенем кровності з асканійського кросбредного типу.

Краще співвідношення кісткової і м'язової тканини спостерігалося у тушах помісних валашків ? АК+ ? ЦГ. Коефіцієнт м'ясності у них склав 3,47, тоді як у валашків ? АК+ ? ЦГ – 3,29, а у валашків ЦГ – 3,03. Більш високим виходом відрубів І гатунку відрізнялися туші ягнят II і III груп.

Більш високим вмістом вологи в найдовшому м'язі спини відрізняється молодняк цигайської породи, вмістом жиру – їх однолітки ?АК+ ?ЦГ, а вміст протеїну у м'ясі тварин усіх груп практично однаковий. Більш високою калорійністю м'яса характеризувалися кросбредизовані помісі II і III дослідних груп, а дещо більшою загальною сумою амінокислот чистопородні вівці І контрольної групи.

Вовнова продуктивність. Настриг вовни у митому волокні є головною ознакою, яка визначає вовнову продуктивність овець.

За рівнем вовнової продуктивності і фізико-технологічними властивостями вовни помісні ярки з різним ступенем кровності цигайської породи і асканійського кросбредного типу переважали чистопородних цигайських ярок (табл.4).

Настриг вовни змінювався залежно від породи та породності ярок. Середній настриг як митої, так і немитої вовни найбільш високий у помісей ?АК+?ЦГ. Різниця між І і ІІ групами за цими показниками, відповідно, 17,9 % і 26,4 %, статистично вірогідна (td=13,1; Р>0,999).

За настригом вовни (як немитої, так і митої) помісі ІІІ групи перевершували ярок цигайської породи на 7,8 % і 13,4%, різниця між групами достовірна (td=3,7; Р>0,99).

При порівнянні за цими показниками помісних ярок ІІ і ІІІ груп відзначалася перевага ярок ? кровних за асканійським кросбредним типом на 9,4 % і 11,5 % відповідно (td=4,5; Р>0,99).

Слід зауважити, що зі збільшенням частки крові помісей за асканійськими кросбредами спостерігалося підвищення настригу вовни як немитої, так і митого волокна.

Вихід митого волокна у помісних ярок II і III груп становив відповідно, 62,1 % і 60,9 %, що на 4,2 і 3,0 абсолютних відсотка вище, ніж у чистопородних ярок I групи.

В умовах виробництва при однаковому рівні годівлі та утримання за друге стриження від чистопородних цигайських ярок (n=637) настригли 3,82 кг немитої вовни, або 2,21 кг митого волокна, а від помісних ярок ? АК+ ? ЦГ (n=235) і  ? АК+ ? ЦГ (n=263),  відповідно, – 4,16 кг, 2,56 кг і 4,44 кг, 2,78 кг.

Істинна довжина вовни у ярок ЦГ — 12,95 см, у помісей ? АК+ ? ЦГ — 16,50 см (більше на 27,4%; Р>0,999), а у помісей ?АК + ?ЦГ — 15,60 см (більше на 20,5%; Р>0,999). Вовна помісних ярок ? АК+ ? ЦГ відрізнялась більшою силою звивистості. За довжиною волокон у штапелі вовна вирівняна як у цигайських ярок, так і у кросбредизованих помісних.

Більш міцною і з дещо більшим вмістом вовнового жиру була вовна помісних овець.

 Встановлено, що 95,1 % чистопородних цигайських ярок мають жиропіт вовни світлих відтінків, від світло-кремового до світло-жовтого, а у ярок

дослідних груп – 100% від білого до світло-кремового.