ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОЗИКОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток ринкових відносин в Україні викликав необхідність трансформації правового регулювання відносин щодо руху грошових коштів, як необхідної умови функціонування будь-якої економіки, заснованої на товарно-грошовому виробництві. Одним із ефективних і необхідних інструментів функціонування цих відносин якраз і виступає інститут позики.

Виникнення якісно нових соціально-економічних відносин призвело до збільшення обсягів і збагачення правових форм руху капіталів. Наявність вільних коштів у одних осіб і недостатність їх у інших виступає економічною передумовою виникнення відносин з приводу передачі тимчасово вільних коштів у борг за допомогою позикових угод. Нові соціально-економічні зміни ще більше загострюють невідповідність чинного законодавства (статті 374 - 379 ЦК УРСР) сучасним реаліям, яким притаманний підвищений попит на позикові кошти і більш динамічний розвиток змісту та форм позикових відносин.

Значну частину прогалин у врегулюванні сучасних позикових відносин мав ліквідувати новий Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 29 листопада 2001 р. Але він був повернутий на новий розгляд із зауваженнями Президента України, а відтак не набув чинності. Проект нового ЦК України (надалі – ЦК України) містить чимало новел, які потребують глибокого аналізу з метою виявлення їх ефективності застосування на практиці. Цьому можуть сприяти наукові дослідження.

В деяких дисертаційних роботах розглядалися лише окремі аспекти цивільно-правового регулювання позикових відносин, зокрема договору банківського кредиту (Ю. І. Чалий, 1997), кредитних спілок (О. П. Орлюк, 1998 ), факторингу (Я. О. Чапічадзе, 2000), договору банківського вкладу (Є. В. Карманов, 2001), кредитних відносин (Л. Г. Рябко, 2001), акредитиву (Н. В. Агафонова, 2002).

Проте, на жаль комплексні монографічні роботи із загальнотеоретичних і прикладних проблем позикових відносин, фактично майже відсутні, що негативно впливає на розвиток інституту позикових відносин в Україні, на формування судової практики з цієї категорії справ. Тому подальша наукова розробка загальнотеоретичних проблем позикових відносин, окремих різновидів позикових відносин є необхідною умовою впровадження досконалішого правового регулювання.

Все наведене і обумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертації виконана відповідно до бюджетної теми юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка № ДР 019 U007725 «Удосконалення правового механізму реалізації та захисту прав та інтересів людини і громадянина в Україні».

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом даного дослідження є загальнотеоретичні аспекти позикових правовідносин в Україні, групова класифікація позикових правовідносин, визначення співвідношення з кредитними та іншими суміжними правовими конструкціями.

Предметом дисертаційного дослідження є система чинних в Україні нормативних актів, положень нового Цивільного кодексу України, що стосуються позикових відносин, вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, юридична практика, постанови Пленуму Верховного Суду України, роз’яснення президії Вищого арбітражного (нині – господарського) Суду України тощо.