ДАНЬКО КАТЕРИНА СТАНІСЛАВІВНА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНИХ БАГАТОКВАРТИРНИХ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено зв’язок роботи з науковими програмами, сформульовано мету, задачі і методи дослідження, визначено наукові результати дослідження, їх наукову новизну та практичну цінність і впровадження результатів в практику проектування енергоефективних багатоквартирних житлових будинків.
У першому розділі «Сучасні тенденцій підвищення енергоефективності багатоквартирного житла» визначено суттєве зростання ролі енергоефективності в житловому багатоквартирному будівництві з необхідністю врахування особливостей оточуючого історичного архітектурного середовища. В роботі прийнято визначення «енергоефективні житлові будинки», тобто, будинки з економічно доцільним рівнем споживання енергії, що відповідає найнижчим витратам (у тому числі експлуатаційним та ліквідаційним) протягом нормативних строків його експлуатації. Енерговитрати таких будинків, згідно Закону України «Про енергетичну ефективність будівель», є меншими за нормативні при забезпеченні належних умов проживання.
Основою для проектування енергоефективних багатоквартирних будинків є нормативно-законодавча база, яка включає понад 250 діючих в Україні нормативно- правових документів. Деякі з них потребують вдосконалення та гармонізації для забезпечення більшої ефективності використання при проектуванні енергоефективних будинків.
Процес розвитку формування енергоефективних будинків у світі пройшов довгий шлях еволюції:
- 1 етап (ІІІ ст. до н.е.- І пол. ХХ ст.) - виникнення і становлення багатоквартирного житла, де енергоефективність не була провідною характеристикою;
- 2 етап (І пол. ХХ ст.- 1990 рр.) - масове проектування житлових будинків в умовах економії ресурсів. Початок експериментального проектування енергоефективних будинків;
- 3 етап (кінець 90-х - теперішній час) масове та індивідуальне проектування житлових будинків, в яких енергоефективність є одним з ключових факторів.
Аналіз етапів еволюції енергоефективного житла вказує на прискорення темпів розвитку енергоефективності та дозволяє прогнозувати якісні та кількісні зміни у розвитку архітектури житлових будинків в найближчому майбутньому (з перспективою на 30 років). Ці зміни будуть пов’язані, крім економічних, з екологічними показниками та енергоефективністю.
Дослідження сучасного стану житлового фонду в історичних містах України (проаналізовані характерні типи житлових будинків, серед яких обрано і детально вивчено 100 типових) та проведення класифікації такого житла за призначенням, кількістю квартир, поверховістю, видом позаквартирних комунікацій, орієнтацією дало змогу виявити специфічні характеристики кожного з типів житлових будинків, визначити зв'язок даних характеристик будинків з їх енергоефективністю.
З’ясовано, що найпоширенішими є середньо та багатоповерхові секційні, а також коридорні житлові будинки, які, за проведеним аналізом кількісних залежностей між параметрами будинків та їх енергоефективністю при зміні значень допустимих параметрів форми (наближення форми до компактної), мають найбільший потенціал підвищення енергоефективності. Для даних типів будинків доцільне укрупнення їх об’єму, створення житлових груп, цілісне формування кварталів, досягнення гнучкості, варіабельності структур, екологічність, універсальність, художня виразність.