Державна інноваційна політика в умовах формування інноваційної моделі розвитку Статья

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку світової економіки інновації стали найважливішим чинником суспільного відтворення, який визначає рівень конкурентоспроможності національного господарства і забезпечує стійке економічне зростання. В умовах формування інноваційної моделі розвитку стрімко збільшується значущість державної інноваційної політики, яка стає «стрижнем» системи регулювання економіки, спрямованим на створення умов стабільного соціально-економічного розвитку.

Істотний внесок у формування інноваційної теорії економічного розвитку зробили праці Ф. Агійона, Р. Арона, У. Баумоля, Д. Белла, Дж. Ван Дайна, К. Векселя, Дж. Гобсона, Дж. Гросмана, Дж. Гелбрейта, П. Друкера, А. Клайнк-
нехта, М. Кондратьєва, С. Коваля, К. Маркса, Р. Менша, Ф. Поззоло, Д. Рікардо, П. Ромера, У. Ростоу, Б. Санто, А. Сміта, К. Солоу, О. Тоффлера, М. Туган-Баранов-
ського, П. Хоувітта, Е. Хелпмана, А. Шпітгофа, Й. Шумпетера й ін.

Проблемам формування інноваційної моделі розвитку й удосконаленню державної інноваційної політики присвячені дослідження провідних вітчизняних і зарубіжних учених, серед яких: З. Адаманова, В. Александрова, О. Амоша, Р. Андрощук, Л. Антонюк, С. Аптекар, М. Боськін, І. Галиця, А. Гальчинський, Н. Гончарова, Р. Гроссмен, О. Дагаєв, Т. Деділова, В. Денисюк, О. Дінкін, Н. Івано-
ва, Р. Лепа, Л. Лоу, Б. Мільнер, В. Новіцький, О. Папаіка, О. Поручник, А. Садєков, Л. Федулова, О. Фоломьєв, М. Шарко, О. Шнипко, О. Шубін й ін.

Незважаючи на велику увагу до проблем підвищення ефективності державної інноваційної політики з боку учених-економістів, існує низка невирішених завдань, які стримують темпи економічного зростання. Відсутня чітка систематизація особливостей інноваційної моделі економічного розвитку, теоретичне обґрунту-
вання та практична реалізація державної інноваційної політики не відповідають сучасному етапу конкурентної боротьби, не розроблено комплексного підходу до визначення детермінант підвищення ефективності державного регулювання іннова-
ційних процесів. До цього часу відсутня цілісна концепція державної інноваційної політики та фрагментарно удосконалюються деякі напрями стимулювання інноваційної діяльності.

Значущість указаних проблем, необхідність їх вирішення й актуальність обумовили вибір теми дослідження і окреслили коло його питань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, а саме: держбюджетної теми Д-2004-13 «Удосконалення механізму інтеграції України в систему міжнародного поділу праці» (2004-2006 рр., номер державної реєстрації 0105U006246), у якій автором зроблено порівняльний аналіз інноваційних політик розвинених країн світу й обґрунтовано напрями вдосконалення державної інноваційної політики України; держбюджетної теми Д-2007-11 «Підвищення конкурентоспроможності національної економіки» (2007-2009 рр., номер державної реєстрації 0107U003876), у якій автором виконано обґрунтування впливу державної інноваційної політики на рівень конкурентоспроможності національної економіки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо вдосконалення державної інноваційної політики України в умовах формування інноваційної моделі розвитку національного господарства.

Відповідно до мети дослідження було поставлено й вирішено такі завдання:

дослідження сутності інноваційної моделі розвитку економіки;

теоретичне обґрунтування сутності та принципів реалізації державної інноваційної політики;

аналіз еволюції механізмів державної інноваційної політики;

визначення детермінант ефективності державної інноваційної політики розвинених країн світу;

діагностика особливостей реалізації державної інноваційної політики України;

формування концептуальних засад удосконалення державної інноваційної політики України;

розробка науково-методичного підходу до відбору регіональних і галузевих «полюсів зростання» для підвищення ефективності державної інноваційної політики України;

розробка науково-методичного підходу до оцінки ефективності державної інноваційної політики.

Об'єкт дослідження – інноваційні процеси як чинник економічного зростання.

Предметом дослідження є державна інноваційна політика України, її складові та характеристики в умовах формування інноваційної моделі розвитку.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії, праці вітчизняних і зарубіжних учених у сфері державної інноваційної політики. Методологія дослідження базується на діалектичному методі наукового пізнання і загальнонаукових методах гносеології: теоретичного узагальнення, індукції та дедукції, системного аналізу й синтезу (для дослідження сутності державної інноваційної політики, принципів і особливостей її реалізації), аналогії (для обґрунтування теоретичних положень щодо сутності інноваційної моделі розвитку, виявлення її ознак та особливостей); аналітичних методів: статистичного аналізу (для визначення детермінант ефективності інноваційної політики в розвинених країнах світу), комплексного аналізу (для дослідження складових і передумов реалізації інноваційної політики України), порівняльного й економіко-математичного аналізу (для виявлення проблем та особливостей реалізації державної інноваційної політики України), структурного аналізу (для розробки заходів із вдосконалення інноваційної політики України). Дослідження виконано на основі системного підходу, використані ідеї циклічного розвитку економічних систем.

Інформаційною основою роботи стали звіти й аналітичні публікації міжнародних організацій, статистичні дані Державного комітету статистики України, закони України, укази Президента України, нормативно-правові акти й офіційні статистичні матеріали інших країн, інформація мережі Інтернет, результати власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в розробці, уточненні й поглибленні теоретико-методичних положень і науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення державної інноваційної політики України в умовах формування інноваційної моделі розвитку. Наукова новизна обґрунтованих дисертантом положень і рекомендацій полягає в такому:

вперше:

розроблено концепцію вдосконалення державної інноваційної політики України в умовах формування інноваційної моделі розвитку, що базується на принципах: мінімізації ризиків, емпіричної критики, стратегічної послідовності, безперервного вдосконалення, послідовної лібералізації, інституційного будівництва, прецизійності в підтримці й контролі, диверсифікації, взаємодоповнення; і передбачає формування інноваційних «полюсів зростання» економіки;

удосконалено:

класифікацію методів державної інноваційної політики на основі виділення 22 ознак, головними з яких є: сфера впливу, інституційна основа, засіб реалізації, спрямованість дії, тривалість реалізації та деталізація;

науково-методичний підхід до оцінки ефективності державної інноваційної політики, який передбачає визначення динаміки питомої ваги інноваційних компонентів в основних макроекономічних показниках; оцінку коефіцієнтів прямої та непрямої ефективності інноваційної політики і коефіцієнта кумулятивної ефективності; оцінку розвитку прогресивних технологічних устроїв; установлення інтегральної оцінки інноваційної активності й інтенсивності інноваційної політики;

науково-методичний підхід до відбору регіональних і галузевих інноваційних «полюсів зростання» національної економіки, який передбачає стратифікацію регіонів і галузей на підставі визначення інноваційного потенціалу (на рівні регіонів: запропоновано оцінку рівня економічного й інноваційного розвитку та визначення чинників, що стримують активізацію інноваційної діяльності; на рівні галузей: запропоновано використання показника «поточної експортної спеціалізації», яке доповнене оцінкою інноваційних компонентів секторів економіки, їх науково-технічного потенціалу, передумов активізації інноваційної діяльності), і обґрунтування принципів управління ними;

одержало подальший розвиток:

визначення поняття «державна інноваційна політика» із виділенням інституційної, функціональної, формальної та системної інтерпретацій і обґрунтування головних ознак державного регулювання в умовах формування інноваційної моделі розвитку, серед яких: ініціативність, прецизійність, інтерактивність, об’єктивізація тощо;

обґрунтування типів державної інноваційної політики, їх головних характеристик і складових, що формуються залежно від переважаючого технологічного устрою суспільного виробництва; обґрунтування особливостей шостого технологічного устрою за такими ознаками: ядро технологічного укладу, ключовий чинник, переваги устрою порівняно з попереднім, міжнародні та національні режими економічного регулювання процесів становлення устрою тощо;

визначення детермінант ефективності державної інноваційної політики в умовах глобалізації, які встановлено в результаті аналізу практики державного регулювання інноваційної діяльності в розвинених країнах світу, серед яких: розширення і посилення ролі держави у забезпеченні інноваційного розвитку, диверсифікація інструментарію та механізмів реалізації державної інноваційної політики; перманентний розвиток інституційного забезпечення національної інноваційної системи, у тому числі механізмів стимулювання інноваційної діяльності тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці науково-практичних положень і рекомендацій щодо вдосконалення державної інноваційної політики України, які дозволяють оптимізувати механізм її реалізації та підвищити ефективність державного впливу на інноваційні процеси.

Практичне значення мають такі результати дослідження: концепція вдосконалення державної інноваційної політики України в умовах формування інноваційної моделі розвитку; науково-методичний підхід до відбору регіональних і галузевих інноваційних «полюсів зростання» національної економіки; науково-методичний підхід до оцінки ефективності державної інноваційної політики.

Рекомендації та пропозиції, розроблені та подані в дисертації, впроваджено у практичну діяльність: Головного управління промисловості та розвитку інфраструк-
тури Донецької обласної держадміністрації (довідка № 01-6/156 від 03.12.2007 р.) – концепція удосконалення інноваційної політики на рівні регіону, обґрунтування напрямів розвитку партнерства держави і приватного сектору в інноваційному секторі; Донецької торгово-промислової палати (довідка № 573/01.10 від 14.12.2007 р.) – методичний підхід до визначення регіонів і галузей – лідерів у сфері інноваційної діяльності, систематизація та оцінка рівня науково-технологічного потенціалу регіону.

Матеріали дослідження використані в навчальному процесі кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського при викладанні дисциплін «Глобалізація економіки і міжнародний інноваційний процес» і «Інвестиційна та інноваційна політики Європейського Союзу» (довідка № 11/2623 від 10.12.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі результати дисертаційної роботи одержані здобувачем самостійно і знайшли відображення в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення проведеного дослідження докладалися, обговорювалися і дістали схвалення на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практич-
ній конференції «М.І. Туган-Барановський – видатний вчений-економіст. Спадщина та новації» (Донецьк, 2005 р.), Третій міжнародній науково-практичній конференції «Научный потенциал мира-2007» (Прага, 2007 р.), Всеукраїнській конференції молодих учених і студентів «Інноваційні процеси економічного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід» (Тернопіль, 2007 р.), П’ятій міжнародній науково-практичній конференції «Новости научной мысли-2007» (Софія, 2007 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 4,9 д.а., з яких особисто автору належить 4,0 д.а., у тому числі 6 публікацій у спеціалізованих наукових виданнях загальним обсягом 3,0 д.а., з яких особисто автору належить 2,85 д.а.

Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, п’яти додатків (обсягом 16 сторінок) і списку використаної літератури (213 джерел). Основний зміст викладено на 177 сторінках. Дисертація містить 42 таблиці на 23 сторінках (із них 3 таблиці займають 3 окремі сторінки), 16 рисунків на 9 сторінках.