ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА І СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ПРОБЛЕМНИХ РЕГІОНІВ НА ОСНОВІ ЦІЛЬОВИХ ПРОГРАМ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розглянуто загальну характеристику дисертаційної роботи, обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження, викладено методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведені дані щодо їх апробації.

У першому розділі «Оцінка соціально-економічного розвитку регіонів України та аналіз практики їх державної підтримки» представлений аналіз основних проблем соціально-економічного розвитку регіонів України, що базується на базових індикаторах економічного та соціального розвитку; обґрунтовано методичний підхід до оцінки економічного та соціального розвитку регіонів України; узагальнено вітчизняну та зарубіжну практику визначення і стимулювання розвитку проблемних регіонів.

Як свідчить історичний досвід, майже в усіх країнах світу існує певна, більша або менша нерівномірність соціально-економічного розвитку регіонів, яка зазвичай є достатньо стійкою у часі. Така ситуація сприяє створенню проблемних регіонів, які відстають від розвинутих за основними показниками економічного та соціального розвитку. Виходячи із сутності проблемних регіонів, вітчизняного та зарубіжного законодавства, наявності доступної статистичної інформації та існуючого науково-практичного досвіду, в дисертаційній роботі запропоновано ідентифікувати регіони країни як проблемні на двох рівнях:

- експрес-аналіз базових індикаторів економічного та соціального розвитку;

- поглиблений аналіз рівні економічного та соціального розвитку на основі системи часткових та інтегральних показників.

В роботі запропоновані такі базові індикатори експрес-аналізу: ВРП на душу населення для економічного розвитку та доходи населення й зайнятість для соціального розвитку. Значення граничних допустимих відхилень індикаторів економічного та соціального розвитку від середнього рівня по країні встановлюються на підставі законодавства України, а також з урахуванням зарубіжної практики дослідження депресивних територій. Для показників-стимуляторів соціально-економічного розвитку (ВРП на одну особу, доходи населення) граничний рівень відносного відхилення від середнього значення по країні становить 0,75, для показників-дестимуляторів (рівень безробіття) – 1,25. Відповідно, регіони, в яких відношення ВРП і доходів населення до середніх по країні нижче 0,75 та відношення рівня безробіття до середнього по країні вище 1,25 являються проблемними (табл. 1).

Отже, протягом досліджених десяти років кількість проблемних регіонів в Україні зросла з одного до чотирьох. Аналогічну ситуацію можна простежити, якщо визначати проблемні регіони за кожним індикатором окремо.

Так , якщо в 2000 р. за індикатором відношення ВРП на одну особу до середнього по країні проблемними було визнано 5 регіонів (Закарпатський, Кіровоградський, Тернопільський, Чернівецький, м. Севастополь), то в 2009 р. їх кількість збільшилась до 15 (Вінницький, Волинський, Житомирський, Закарпатський, Івано-Франківський, Кіровоградський, Львівський, Рівненський, Сумський , Тернопільський, Херсонський, Хмельницький, Черкаський, Чернігівський, Чернівецький регіони).