ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі визначено актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано її мету і завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, а також наведено дані про апробацію і публікації отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження державного регулювання банківської системи” розкрито сутність та функції державного регулювання банківської системи, еволюцію та методологічні підходи до його аналізу; досліджено структуру та компоненти механізму державного регулювання банківської системи, а також сучасні інституційні моделі державного регулювання банківської системи.

Об’єктивна необхідність вдосконалення регламентаційних норм інституційного регулювання банківської системи України, на думку автора, обумовлена багатьма екзогенними та ендогенними чинниками, а саме, змінами у світогосподарській системі у зв’язку з глобалізаційними процесами, перманентним станом нестабільності в економіці України, недостатнім рівнем участі банків у формуванні інвестиційних ресурсів, відсутності інституційних передумов залучення банків до створення інноваційної моделі розвитку вітчизняної економіки. З огляду на це, автор акцентує увагу на необхідності формуванні якісно нової концепції державного регулювання банківської системи, яка здатна сформувати належний рівень стійкості банківського сектору країни.

Автор розглядає банківське регулювання як сукупність механізмів ринкового саморегулювання та державного регулювання банківської системи; визначає державне регулювання банківської системи як систему заходів держави, що спрямовують діяльність усіх елементів банківської системи на досягнення цілей та завдань, окреслених загальнодержавною програмою економічного та соціального розвитку країни. Натомість банківський нагляд дисертант розглядає як одну із форм державного регулювання банківської системи, що пов’язана із моніторингом й інспектуванням діяльності банківських установ щодо дотримання вимог чинної нормативно-правової бази.

На думку дисертанта, сутність державного регулювання банківської системи повною мірою проявляється через виконання спеціальних функцій. До них автор зараховує: інституційну (функція формування та розвитку інституційного середовища); регламентувальну (функція регулювання банківської діяльності); соціальну (функція забезпечення соціальної допомоги та захисту прав учасників банківського ринку); контрольну (функція реалізації державного контролю за діяльністю банків); захисну (функція гарантування безпеки банківського сектору країни); координаційну (функція налагодження взаємодії між органами державної влади); інтеграційну (функція сприяння входженню у світовий банківський ринок).

Виконаний дисертантом аналіз еволюційного процесу державного регулювання банківської системи на території України дозволив обґрунтувати та запропонувати таку його періодизацію: 1) регулювання банківської діяльності в Північному Причорномор’ї; 2) регламентація банківських операцій у Київській Русі; 3) банківське регулювання в період Гетьманщини; 4) регулювання діяльності банків в період перебування України у складі Австро-Угорщини та Російської імперій; 5) державне регулювання банківської системи України в період перебування у складі СРСР; 6) державне регулювання банківської системи незалежної України. У дисертації виявлено особливості кожного із зазначених етапів, розкрито недоліки та прогалини у регулюванні, що були враховані автором під час розроблення концептуальних положень державної регулятивної політики банківського сектору.

Результатом розгорнутого теоретичного аналізу особливостей державного регулювання банківської системи стала розроблена автором класифікація його видів за різним ознаками (за ступенем охоплення; за періодичністю проведення; за способом впливу на об’єкт регулювання; за ступенем втручання; за категоріями об’єктів та суб’єктів регулювання; за цільовим спрямуванням регулювання). У роботі ґрунтовно досліджено види державного регулювання за цільовим спрямуванням, у межах якого автором виділено регулювання, що скероване на побудову інституційного середовища діяльності банків, регламентацію банківської діяльності, контроль та застосування заходів впливу до банків. Теоретичним напрацюванням дисертанта є розроблення інструментарію державного регулювання для кожного з виокремлених видів, який включає форми, методи та інструменти.

Механізм державного регулювання банківської системи автор розглядає як сукупність взаємопов’язаних та взаємозалежних компонентів, ефективне використання яких забезпечує поступальний розвиток держави та сприяє виконанню соціальних гарантій перед населенням та суспільством.

Дослідження показало, що інституційна модель державного регулювання банківської системи формується під впливом дії ринкових інституцій, які стимулюють розвиток саморегулювання у фінансовому секторі країни, та механізму регулювання, який здійснюють державні органи влади