ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ ЗМІН В АГРОПРОДОВОЛЬЧІЙ СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методичні основи державного регулювання інституціональних змін в агропродовольчій сфері національної економіки» було обгрунтувано сутність, значення та механізми інституціональних змін; систематизовано інституціональну структуру агропродовольчої сфери та роль інституційного середовища; узагальнено методичні підходи до аналізу державного регулювання інституціональних змін в агропродовольчій сфері національної економіки.

Узагальнено теоретичну сутність інституціональних змін, визначено, що чинні правила означають не тільки появу нових настанов, але й механізми, що забезпечують дотримання суб’єктами вже існуючих настанов. Діючою силою інституціональних змін є інституціональна одиниця, яку важливо враховувати в процесі формування державної агропродовольчої політики, що, у свою чергу, веде до зміни існуючих інститутів. Цю взаємозалежність слід особливо підкреслити. Графічна інтерпретація можливих видів інститутів, в контексті проблеми, що вивчається, представлена на рис. 1. 

Визначено інституціональну економічну політику в агропродовольчій сфері – як комплекс науково обгрунтованих дій держави в області управління інституціональною системою господарства. Диспропорції інституціональної структури, дисфункції окремих інститутів і збої механізмів їх функціонування, аномальні процеси і «пастки», що формуються в інституціональних стосунках економічних агентів, створюють підґрунтя для подальшого осмислення інституціональних трансформацій.

Розподілено рівні інституціональних змін за двома ознаками - за джерелом виникнення (національні, національно-регіональні, регіональні); за напрямом реалізації (галузеві, корпоративні). Інституціональні зміни систематизовано за трьома групами: інкрементні, еволюційні та революційні, що максимально повно відображають процеси, що виникають, та максимально закріплюються в різних видах інститутів.