ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ природних монополій (на прикладі електроенергетики)

Короткий зміст

Розділ 1. Теоретико – методологічні основи державного управління функціонуванням природних монополій. Дослідження еволюції конкурентних відносин дозволило встановити певні циклічні закономірності їх розвитку. Системне державне втручання в економіку в ХХ ст. було не причиною, а наслідком монополізму, що виник на основі процесів концентрації та централізації виробництва й капіталу. Теоретичне обґрунтування об'єктивності і необхідності природних монополій, як частини економічної теорії, починається із 60-их років минулого сторіччя. До основних ознак природних монополій відносять: позитивний ефект від масштабу, низьку еластичність попиту на їх продукцію; високі бар’єри входу на відповідний товарний ринок і виходу з нього; стратегічне значення для економічної безпеки держави. Однак, наявність елементів природної монополії робить ціну вище та масштаб виробництва менше, ніж при чистій конкуренції. На певному етапі розвитку суб’єкти природних монополій починають зловживати своїм статусом, це обумовлює необхідність прямого втручання держави з метою зниження втрат суспільства від монопольної влади.

Встановлено конкретно – історичний характер «природності» монополізації тих або інших галузей діяльності. З розвитком науково-технічного прогресу змінюються техніка, технологія, організація виробництва, в результаті чого втрачається ефект масштабу виробництва, з'являються товари-замінники, створюються нові підприємства, які їх виробляють. Внаслідок цього в раніше монополізованих секторах поступово формуються ознаки конкурентного середовища.

На підставі реалізації системного підходу до розкриття суб’єктного складу, принципів і інструментарію державного регулювання електроенергетики побудовано його організаційну модель (рис. 1). Виконано систематизацію і характеристику інструментів державного регулювання електроенергетики: правове регулювання, ліцензування діяльності, квотування, застосування санкцій, встановлення норм і нормативів, стандартизація, лімітування, регулювання цін, бюджетне і податкове регулювання, амортизаційна політика, організаційно-правове перетворення структури управління і форм власності, пропагандистські методи.

Узагальнення теорії та практики функціонування і розвитку природних монополій в Україні  дозволило визначити їх специфічні особливості: вони структурно включають у себе як природно монопольні сегменти, так і підприємства, що за своєю суттю і економічним змістом не є такими і можуть ефективно функціонувати на конкурентних засадах; через слабку адаптованість до специфічних умов трансформаційної економіки суб'єкти природних монополій зловживають своїм становищем, домінуючим видом у структурі зловживань є цінові; низька інвестиційна привабливість внаслідок незадовільного технічного стану об'єктів промислової інфраструктури і невідповідність техніко-економічних параметрів