Державне регулювання та цільове програмування сталого соціального розвитку в регіоні

Короткий зміст

Розділ 1. “Теоретичні і методичні засади дослідження складових механізму державного забезпечення сталого соціального розвитку”. Процес відтворення населення в сучасних умовах, який характеризується небувалою складністю, багатогранністю, динамічно розвивається і ускладнюється. Це процес дуже дорогий, він потребує значної фінансової підтримки суспільства, базується на величезних за розмірами фондах життєвих засобів, що виробляються матеріальною сферою. Тому сутність державної політики у цьому процесі повинна полягати, в першу чергу, у створенні відповідних умов відтворення населення, тобто “створенні” населення сучасної якості. Без поглиблення процесів регіоналізації цю проблему в Україні швидко не вирішити.

Дослідження сучасного стану системи державного регулювання процесу відтворення населення України показали, що механізми цього регулювання порушені, тому зростає і значення соціальних трансфертів, які можуть стати джерелом економічного забезпечення демографічної політики держави.

Аналіз досвіду проведення демографічної політики у різних країнах Європи свідчить, що в наш час фактично всі держави континенту приділяють значну увагу питанням розвитку населення і здійснюють комплекс заходів щодо регулювання його кількісного та якісного складу, всебічної підтримки сімей з дітьми. У цьому контексті теперішній стан демографічної політики в Україні, яка фактично складається лише з окремих малоефективних заходів, не відповідає сучасним європейським стандартам, потребам розвитку населення, тому необхідна розробка нової концепції сучасної демографічної політики в Україні на засадах ефективного використання суспільних соціальних фондів.

Установлено, що суспільні соціальні фонди – це система економічних відносин з перерозподілу фонду життєвих засобів, яка забезпечує формування і розвиток найбільш важливих для суспільства якостей індивідів незалежно від їх особистих доходів. Ці відносини реалізуються у вигляді виплат певним категоріям населення (у грошовій формі), а також у наданні населенню певних послуг безкоштовно або за пільговими цінами (у натуральній формі). У суспільстві з адміністративно-командною економікою ці фонди функціонували у вигляді суспільних фондів споживання, у суспільстві з ринковою економікою – у вигляді соціальних трансфертів. Відмінності соціальних трансфертів від суспільних фондів споживання зумовлені, в першу чергу, джерелом їх формування: суспільні фонди споживання формуються виключно за рахунок необхідного продукту, соціальні трансферти – значною мірою за рахунок додаткового продукту  і лише частково – за рахунок необхідного.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що на відміну від суспільних фондів споживання соціальні трансферти мають більш “звужене” поле дії, тобто соціально організують меншу кількість ланок демопроцесу; обслуговують насамперед малозабезпечені верстви населення і представників середнього класу (виплатами і пільгами із суспільних фондів споживання користувалися здебільшого панівна верхівка соціалістичного суспільства і соціальні групи населення, на які вона спиралася); населенню забезпечується свобода вибору, тобто воно може користуватися альтернативними установами, організаціями, фондами, які не фінансуються через соціальні трансферти.

Як показав аналіз зарубіжного досвіду, значне зростання обсягів і значення соціальних трансфертів у переважній більшості країн світу на етапі переходу до постіндустріальної цивілізації стає закономірністю, основою якої є сучасний розвиток продуктивних сил.

Аналіз сучасних економічних умов відтворення населення України дозволяє зробити висновок, що життєдіяльність та розвиток населення України економічно не забезпечуються: за роки незалежності значно погіршились економічні умови існування всіх соціально-демографічних груп населення. Значну роль відіграло й різке скорочення суспільних соціальних фондів, які довгі    роки   функціонували   як  суспільні  фонди   споживання.    Хоча    у 2000–2002 рр. намітився деякий прогрес, ця тенденція вкрай слабка і зміни поки що незначні; деяке покращення макроекономічної ситуації поки що не привело до поліпшення умов життєдіяльності українського народу.