ГОСУДАРСТВЕННАЯ РЕГУЛЯЦИЯ В СФЕРЕ ТРАНСПОРТНОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УКРАИНЫ
Тип:
Автореферат
Короткий зміст:
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, його мета й завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження. Визначається наукова новизна, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, їх апробація.
У першому розділі – “Аналіз розвитку державного регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності та стану висвітлення проблеми у вітчизняній і зарубіжній літературі” –здійснено узагальнення проблем регулювання транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності у вітчизняній літературі, аналіз підходів до їх вирішення в науково-теоретичних працях зарубіжних авторів та розглянуто категорійно-понятійний апарат про державне регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
Всебічний логіко-системний аналіз літературних джерел за темою досліджень показав, що першооснови теорії зовнішньоекономічної діяльності належать до класичного напряму, мають теоретичну цінність і утворюють базу сучасних концепцій зростання та розвитку транспортного забезпечення цієї сфери. Серед поглядів учених класичного напряму (Д.Рікардо, Д.Мілль, Д.Юм та ін.) слід відзначити ті, за якими вони відстоювали особливу теорію міжнародної торгівлі, що відрізняється від теорії торгівлі внутрішньої, яка характеризується меншою мобільністю матеріальних та нематеріальних ресурсів між націями. Узагальнення, зроблене А.Смітом, свідчить, що “зі всіх видів вантажу найгірше транспортуються люди”, а фінансові потоки та робоча сила лише інколи перетинають державні кордони.
У центрі уваги науковців були такі важливі питання, як рух від підвищення ролі держави в управлінні економікою (теорія Кейнса) до реалізації ліберальних механізмів конкуренції та державного регулювання фінансовими і монетарними інструментами (М.Фрідман) із послідовним дерегулюванням, процеси глобалізації господарського життя, на які впливає участь у міжнародному поділі праці, процеси обміну, транспортного забезпечення та міжнародної економічної безпеки, а також розвиток теорії міжнародного руху капіталу в межах територій, що сприяє утворенню міжнародних монополістичних об’єднань та змінам у транспортній системі.
Об’єктивною умовою економічного зростання держав, що розвиваються, вважається залучення міжнародного фінансового капіталу, враховуючи необхідність розвитку їх транспортної інфраструктури (моделі, розроблені К.Куріхарою).
Наведені напрями досліджень створюють середовище, в якому самостійним розділом виступає державне регулювання у сфері транспортного забезпечення руху потоків продукції, матеріалів чи послуг у зовнішньоекономічній діяльності, що є об’єктом вивчення за новим науково-практичним напрямом – логістика. Проведені дослідження свідчать, що етапи поступу логістики тісно пов’язані з історією й еволюцією державного регулювання ринкових відносин у розвинутих капіталістичних країнах.
Зроблений аналіз показав, що регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах здійснюється на основі міжнародних договорів, рішень міждержавних економічних конференцій, міжнародних звичаїв та рішень міжнародних організацій. Характерно, що міжнародні організації є одночасно й суб’єктами міжнародних економічних відносин (поряд із фізичними, юридичними особами та державами), і частиною механізму міждержавного регулювання цих відносин.
У розділі подається історико-логічний аналіз літератури з досліджуваної теми, який свідчить, що питання регулювання транспортного забезпечення зовнішньоекономічних зв’язків в Україні та в зарубіжних країнах вивчалось побіжно. Поза увагою дослідників залишилися важливі проблеми, що потребують наукового дослідження:
–структура, методи та критерії оптимізації державної регуляторної політики у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;
–аналіз провідних тенденцій та закономірностей сучасного етапу розвитку державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;
–методологічний інструментарій державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;
–концептуальні положення державної регуляторної політики щодо транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;
–розробка методологічних підходів до правового регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності в Україні;
–можливість адаптації законодавства України в галузі транспорту до законодавства ЄС;
–оцінка результативності прийняття регуляторних рішень щодо державного регулювання у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
У другому розділі –“Розвиток теорії логістичного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності” – подано результати узагальнення використання методів логіки в реалізації державної регуляторної політики, аналіз тенденцій її глобалізації, здійснена побудова системи логістичного державного регулювання, її моделювання та визначені критерії оптимізації державної регуляторної політики.
Формування концептуальних підходів та регуляторних актів, в яких визначаються чи реалізуються механізми державного регулювання, повинно здійснюватися з дотриманням основних законів логіки, які мають загальновизнаний характер і виражають такі важливі риси логічно правильного мислення, як визначеність, послідовність, несуперечливість і аргументованість думок.
Обґрунтовано, що при формуванні державної регуляторної політики у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності потрібен ефективний логістичний підхід, який набуває абсолютно критичного значення при регулюванні, пов’язаному з міжнародною діяльністю як у виробничій сфері, так і в торгівлі, коли належить вирішувати завдання в умовах значної невизначеності, породжуваної великими відстанями, суттєвими коливаннями процесів, різноманітністю правових норм регулювання і складністю документації. Низка завдань державного регулювання, які вирішуються в рамках глобальних логістичних систем, суттєво відрізняються залежно від території, де провадиться така діяльність. Визначено головні чинники глобалізації й зроблено аналіз взаємозв’язків між ними, що стосуються економічного зростання, можливості формування логістичної системи, диверсифікації та регіоналізації ринку, інновації і дерегулювання економіки.
Установлено, що в процесі реалізації регуляторного впливу у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності доцільно розглядати глобальну макрологістичну систему з визначенням критеріїв вирішення завдань, які формуються з урахуванням політичних, економічних, екологічних, соціальних та інших цілей держави. При цьому суб’єкти та об’єкти логістичного державного управління пов’язані з комплексом підсистем, які підтримують та забезпечують їх функціонування, а також із мікрологістичними системами, що необхідно враховувати при формуванні ефективної державної регуляторної політики.
У розділі наголошується, що запропонована логістична система державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (рис. 1) – це організаційно завершена (структурована) система, що складається із взаємозалежних у єдиному процесі управління матеріальних потоків чи потоків послуг і супутніх їм потоків елементів-ланок, сукупність яких, обмеження, загальні рамки й завдання функціонування об’єднані внутрішніми й (чи) зовнішніми цілями.
