У першому розділі – «Теоретико-методичні засади державного регулювання» – розглянуто питання державного регулювання економіки країни та здійснено аналітичну оцінку методичних підходів щодо реалізації державної політики у сферіпродовольчогозабезпечення раціонального харчування населення продуктами, створення сприятливих умов для стабільного розвитку сфери дитячого харчування,досліджено організаційно-економічний механізм функціонування кластеру та конкретизовано поняття «кластер».
Економічна та інші види діяльності, які здійснюють підприємства та організації різних форм власності, взаємовідносини бізнесу та держави потребують регулювання, тобто установлення певних правил, що впорядкують взаємовідносини в національній економіці.
Державне регулювання, яке діє на цей час, незважаючи на прийняті програми підтримки виробництва дитячого харчування, не забезпечило розвиток та збільшення виробництва плодово-овочевої продукції. У зв’язку з цим є потреба в застосуванні більш ефективних форм управління, як на рівні бізнес-структур, так і з боку держави.
Критичний аналіз наукових праць щодо ідей державного інституціоналізму дозволив зробити висновок, що одним із дієвих інструментів державного регулювання є нормативно-правова база. Досліджено перелік функцій державного регулювання економіки та встановлено, що нормативна функція органічно об’єднує та регламентує всі інші, починаючи від цілепокладання, стимулювання економічних процесів та закінчуючи державним наглядом, контролем. Всі взаємовідносини з державою, які відбуваються в межах виконання перелічених функцій, потребують нормативного закріплення різного рівня. Доведено, що у співвідношенні понять «державне регулювання» і «державне управління» більш широким поняттям є «регулювання», яке впливає на об’єкти та суб’єкти, навколишнє суспільне середовище та має більш узгоджену дію з інтересами суб’єктів впливу.
Критичний огляд наукових праць та ретроспективний аналіз чинного законодавства загальнодержавного рівня дали змогу зробити висновок, що не існує єдиного тлумачення поняття «кластер». Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 р. № 549 «Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів» кластер за ознаками віднесено до інноваційної структури виду Б. Доведено, що чинне законодавство вводить в оману щодо надання податкових, валютно-фінансових пільг і переваг інноваційним структурам, до яких відносять кластери. З боку держави розвиток інноваційних структур не стимулюється, однак створення кластерів сприяє підвищенню ефективності економіки, зокрема у сфері дитячого харчування.
На наш погляд, вдалою формою реалізації основних положень інституціоналізму, кейнсіанства та теорії «неокласичного синтезу» шляхом впровадження інституту соціального партнерства є створення економічних кластерів. На підставі проведеного аналізу запропоновано таке визначення поняття «кластер – це добровільне міжгалузеве об’єднання бізнес-структур, які мають юридичну самостійність, працюють на умовах договору, мають підтримку держави, співпрацюють із науковими установами, мають певну локалізацію, але можуть бути географічно далеко розташовані одне від одного, створені з метою отримання економічних та інших конкурентних переваг».
Ядром кластеру залежно від ступеня інноваційності можуть бути наукові установи або/та виробники товарів або послуг. Розглянуто стадії життєвого циклу кластеру, роль та обов’язки фасилітатора, окреслено коло державних структур, які можуть забезпечувати підтримку розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності.
Зроблено висновок, що на території сучасної України процес розбудови інтеграційних структур триває впродовж 10 років, але повільно (у 2011 р. в Україні функціонувало 49 кластерів), що обумовлено такими чинниками: відсутністю культури та довіри між потенційними учасниками кластерів; відсутністю чіткого законодавчого регулювання, координації дій; наполегливої пропаганди та консультацій з боку держави.
Вживання у достатній кількості безпечного та корисного дитячого харчування є основою формування організму дитини та запорукою здоров’я нації у майбутньому. Розвиток підприємств дитячого харчування є сучасною потребою, обумовленою підвищенням рівня народжуваності та відмовою батьків від власноручного приготування їжі у бік купівлі дитячого харчування промислового виробництва.
Результати дослідження показали, що в Україні існує жорстке законодавство щодо відповідності нормам виробництва продукції та сировини для дитячого харчування промислового виробництва. Однією з ключових вимог у виробництві дитячого харчування є використання екологічно чистої сировини, яка походить із сертифікованих спеціальних сировинних зон. У дисертаційному дослідженні встановлено, що згідно з нормативно-правовою базою сировина із зон ведення органічного землеробства, сертифікованих згідно з міжнародними стандартами, за своїми характеристиками повністю відповідає вимогам сировини, яка придатна для виробництва дитячого харчування. На цей час в Україні найбільш розповсюджена сертифікація згідно з Постановами ЄС № 834/2007 від 28.06.2007 р. та № 889/2008 від 05.09.2008 р., але оскільки такі зони не мають юридичного статусу, це унеможливлює використання даної сировини для потреб виробництва.
Цілком очевидним є протиріччя між декларуванням Україною прагнення наблизити чинні внутрішні стандарти до міжнародних норм та збільшити розміри органічного сільського господарства до 10 % і незмінною впродовж 2008 – 2010 рр. кількістю земель під органічне землеробство на рівні 0,65 %. В Україні 17 незалежних організацій займаються сертифікацією за міжнародними стандартами зон ведення органічного землеробства, але жодна з них, у тому числі Держстат України, не накопичують інформацію, що унеможливлює аналіз даних щодо органічної продукції.
У другому розділі – «Сучасний стан сфери виробництва продуктів дитячого харчування» – подано аналітичну характеристику та проведено комплексне дослідження динаміки розвитку ринку дитячого харчування на плодово-овочевій основі; визначено чинники, що мають найбільший вплив на його розвиток. Для оцінки обсягів номінального внутрішнього ринку під час дослідження було проаналізовано тенденції демографічних змін за період 2000 – 2011 рр. у розрізі споживачів дитячого харчування – дітей у віці від 0 до 3-х років. Проведена оцінка показала, що відбувається середньорічне зростання чисельності на 1,75 %; встановлено залежність від місця проживання у бік збільшення міського населення. Отже, можна констатувати, що такі тенденції сприятимуть збільшенню попиту на дитяче харчування промислового виробництва. Дослідивши купівельну спроможність батьків з’ясовано, що за останні 10 років допомога при народженні третьої дитини збільшилась більше ніж у 570 разів, другої – у 288 разів, першої – у 144 рази. Однак, зміни законодавства щодо дворазового збільшення термінів виплат допомоги прийняті у 2011 р., призвели до суттєвого зменшення щомісячних виплат, розмір яких менший за прожитковий мінімум та мінімальну заробітну плату, і різниця постійно збільшується, що негативно вплине на купівельну спроможність
