ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В БУДІВЕЛЬНОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Будівельна галузь є однією з найважливіших фондоутворюючих галузей в Україні і ключовою галуззю національної економіки, вона залучає до обороту реальні кошти підприємств, комерційного сектору і населення. Будівельна галузь створює базу для модернізації всього господарського комплексу країни і стимулює діяльність інших галузей, таких як металургія, машинобудування, видобуток і переробку корисних копалин, створення сотень тисяч робочих місць. Тому питання про державну стратегію інноваційної підтримки високотехнологічних процесів у будівництві, отримання від цього значного економічного ефекту відповідають сучасним вимогам розвитку економіки України.

Державне регулювання економіки — сукупність заходів державного впливу на об'єкти і процеси з метою певного спрямування господарської діяльності суб'єктів національної економіки, узгодження їхніх інтересів і дій для реалізації суспільних цілей. При цьому слід розрізняти державне регулювання економіки і державне регулювання діяльності підприємств державного сектору економіки, якому значною мірою притаманні риси підприємницької діяльності.

Нині склалося кілька моделей державного регулювання економіки: американська — державне регулювання зводиться до використання правових та опосередкованих методів, насамперед податково-бюджетних, з метою створення сприятливих умов для розвитку конкуренції та підприємництва; японська — система взаємодії державних органів та корпорацій, спрямована на досягнення стратегічних цілей в економіці; шведська — активне втручання держави у процес розподілу та перерозподілу доходів з метою створення сильної системи соціального захисту населення; німецька — система управління національною економікою з активним використанням ринкових регуляторів та створення на державному рівні ефективної системи соціального захисту громадян. Для Західної Європи взагалі характерне сполучення великої частки державних витрат у ВВП з наявністю значного державного сектора.

Місце політики державного регулювання в господарській системі є сталим, проте його масштаби і форми не залишаються незмінними. Дії державної адміністрації не обов'язково втілюються у певних заходах щодо управління національною економікою. Регулювання відбувається і тоді, коли держава відмовляється від реалізації цих заходів, якщо вони стають недоцільними з точки зору макроекономічної та соціальної ефективності.

Незважаючи на те що централізоване і ринкове регулювання за своєю суттю є антиподами, вони постійно взаємодіють між собою. Це сприяє забезпеченню економічної та політичної стабільності всієї суспільної системи. Політика державного регулювання не підпорядкована закону самозростання капіталу, вона враховує розстановку всіх соціальних сил, що не завжди адекватне прагненню великих приватних власників або монополій чи олігополій. Головна мета державного втручання в економічний розвиток - забезпечення безперервності процесу відтворення національного господарства як єдиного цілого, досягнення економічної ефективності на макрорівні. Її реалізація здійснюється через свідоме визначення суспільних потреб, можливостей і шляхів їх задоволення.

Зростання економічної ролі держави, її втручання в процес суспільного виробництва і висока концентрація останнього модифікували традиційний механізм саморегулювання економіки, різко обмежили дію стихійних ринкових сил. Держава прийняла на себе цілу низку регулюючих функцій, особливо щодо розвитку державного сектора економіки, а також ринкової кон'юнктури.

Довголітня практика державного втручання в економіку дала змогу виробити відповідні методи і важелі, в результаті чого економічна система стала високоефективною. Політика державного регулювання дає можливість нейтралізувати численні руйнівні процеси і небажані відхилення, які періодично переривають і деформують рух економічного циклу.

Для сучасних умов характерні переплетення ринкових з державними методами регулювання та їх поєднання. Кожен з них має свою сферу застосування і відповідає певним інтересам суб'єктів власності та господарювання. Проте вони збігаються в тому, що і держава, і ринок приводять у відповідність часткові планомірності, властиві окремим господарським одиницям.

Будівельний комплекс як одна з найбільш капіталоємних і диференційованих виробничих систем справляє вагомий вплив на визначення темпів, масштабів і розміщення виробництва. Тому при розміщенні капітального будівництва враховується наявність будівельної організації в регіоні. В той же час слабкість будівельної бази стримує промислове будівництво, створення великих комбінатів, галузевих і територіально-виробничих комплексів, фондоємної важкої промисловості, які потребують великих обсягів робіт з капітального будівництва. На вартість будівництва впливають різні фактори: планово-фінансові, організаційно-технологічні, технічні, архітектурно-планувальні характеристики будівель, методи зведення будівель і споруд, ступінь механізації робіт, способи виконання робіт.

Отримані наукові результати дають підставу стверджувати, що пріоритетним завданням держави у сфері регулювання розвитку будівельної галузі є не просто вироблення й реалізація концепції розвитку самої галузі, але й формування такого бізнес-середовища, в якому розвиток будівельного комплексу буде протікати поступально, стабільно й з найменшими втратами. У цьому зв'язку на наш погляд, державна політика мусить включати як комплекс заходів, реалізованих безпосередньо в секторах будівельної галузі, так і комплекс заходів підтримки загального реформаторського курсу.

Рівень розвитку будівництва говорить про економічний розвиток країни та про рівень життя населення. Жодна з галузей господарства не може обійтись без капітального будівництва. Тому економічне управління даною галуззю потребує фундаментальної теоретичної (наукової) підтримки.

Сьогодні на виробництво будівельних матеріалів припадає більше половини витрат, пов'язаних з будівельно-монтажними роботами в Україні. Про значення промисловості будівельних матеріалів свідчить той факт, що затрати на будівельно-монтажні роботи становлять 1/2 загального обсягу капітальних вкладень у народне господарство.

Зі зміною економічних формацій постійно змінюються підходи до формування будівельної продукції. На зміну цегляним будинкам і спорудам прийшли крупнопанельні та об’ємні елементи, на зміну їм прийшло монолітне будування. Але всі вони мають свої позитивні і негативні сторони.

Економічний аналіз сучасного каркасно-монолітного будівництва показав багатоваріантність використання виробів збірного залізобетону і можливості впливати таким чином на вартість будівництв, особливо шляхом застосування інновацій в процесі виробництва виробів та конструкцій.

Виходячи з викладеного, постає актуальна задача розробки методики комплексної економічної діагностики політики державного регулювання діяльності виробничих систем в будівництві та пошук механізмів залучення інвестицій для реалізації інноваційних процесів.

Вирішення подібних задач потребує комплексного підходу, зокрема, поєднання напрямків: економічного та управлінського. Адже інноваційні процеси не можливі без інвестицій, а вкладення інвестицій потребує виваженого управління, спрямованого на отримання економічного ефекту.

Науковими розробками в зазначених напрямках займались такі вчені: Анін В., Бичков О., Кузь І., Левіта Л., Сташевський С., Беркута А., Кіщенко Т., Бедринець М., Кошелева О., Богйон Г. , Горняк О., Паливода К., Александров О., Савич В., Килимник И., Сосна С., Васильєва Є., Цірат Г., Лебедєв І., Мирончук Т., Легенда Є., Одаренко Т., Подольський Р., Пушкар Т., Романютін І., Сазонова Л., Сидорченко Т., Шевчук О., Удовенко О.. та ін.. Вони розкривають здебільшого різноманітні економічні аспекти становлення та функціонування будівельної галузі, водночас залишаючи поза увагою невирішені раніше питання здійснення державної регуляторної політики у сфері забезпечення стійкого розвитку будівництва як інфраструктурної основи виходу української економіки з кризового стану.

Також, різним аспектам даної проблеми присвячено роботи багатьох зарубіжних вчених: Шумпетера Й.-А., Менша Г., Друкера П., Твісса Б., Санто Б., Хартмана В.-Д., Хауштайна Х.-Д., Солоу Р., Тоффлера Є., Менсфілда Е., Е. фон Хіппеля, Барнета Х., Уткіна Е., Фатхутдинова Р., Хучека М., Хемілтона А., Шеко П., Сміта А., Кейнса Дж.М., Ойкена В., Рьопке В., Хайєка Ф., Самуельсона П., Корнаї Я., Фостера Р. та інших дослідників.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі менеджменту в будівництві Київського національного університету будівництва і архітектури відповідно до науково-технічної програми Міністерства освіти і України (№ держреєстрації 99029765), схваленої Кабінетом Міністрів України від 30.03.1998 р. № 403.

мета і завдання дослідження: розробка науково-обґрунтованих рекомендацій щодо ефективної політики державного регулювання виробничої діяльності в будівельному комплексі України.

Для реалізації поставленої мети сформульовані та розв’язані такі основні теоретичні та практичні завдання:

1. здійснити аналіз особливостей державного регулювання процесів модернізації, стандартизації та уніфікації будівельної продукції і в цьому контексті провести дослідження економіко-управлінських факторів щодо виробничих потужностей підприємств будівельної індустрії (у відповідності до існуючих норм);

2. змоделювати вибір технологічних схем виготовлення будівельної продукції через процеси модернізації та розробити методику розрахунку економічного ефекту впровадження процесів уніфікації, стандартизації, модернізації: запропонувати економічні параметри організаційно-технологічних і технічних рішень по виготовленню будівельних виробів;

3. здійснити адаптацію і удосконалити існуючі математичні методи для виявлення резервів, підвищення економічної ефективності виробництва будівельної продукції. Обґрунтувати і розробити основні положення оптимізації економічних параметрів процесу формування будівельної продукції;

4. оцінити фінансові можливості державного регулювання, впровадження пропозицій і розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності будівельного комплексу.

Об’єктом дослідження є комплекс нормативних відносин в державній регуляторній політиці будівництва. Структура та зміст процесів модернізації та їх вплив на економічну ефективність будівельного комплексу.

Предметом дослідження є державне регулювання зв’язків та закономірностей, стандартів та нормативів якості будівельної продукції та їх економічна доцільність.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження стали наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів в будівельній галузі і суміжних областях, законодавчі і нормативні акти, що регламентують будівельне виробництво, дані статистичної і фінансової звітності українських будівельних підприємств по виготовленню будівельної продукції, результати проведених автором наукових та практичних виробничих досліджень, матеріали науково-практичних конференцій.

В роботі використано систему загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Зокрема при побудові концепції розвитку процесів модернізації виробничих систем в будівництві використовуються методи теоретичного узагальнення, діалектики, логіки, системного та історико-економічного аналізів; при аналізі системи управління виробничими процесами – системно-структурний аналіз; при аналізі динаміки й ефективності виробничих процесів в будівельній галузі – методи статистичного і техніко-економічного аналізу; при проектуванні інтегрального показника якості і моделюванні ринкової вартості будівельної продукції – методи експертного аналізу; при вартісному аналізі будівельної продукції – метод дисконтованих грошових порогів, факторний аналіз та аналіз чутливості; при аналізі організаційно-економічного механізму в виробництві – структурне моделювання.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати дослідження являють собою нове вирішення науково-прикладної задачі формування економічних параметрів процесу модернізації будівельного виробництва.

У роботі вперше:

§ розроблено методику та економічно обґрунтовано задачі модернізації технологічного процесу, а також економічну модель визначення ринкової вартості виробництва; обґрунтовано новий зміст категорій «уніфікація» та «стандартизація» для продукції будівельної галузі; запропоновано алгоритмічну модель використання «уніфікованої» продукції;

§ запропоновано адаптивну методику проектування інтегрального показника якості виробництва, що поєднує його різнобічні властивості як складної системи і застосовується для оцінки, діагностики і моніторингу якості інноваційних параметрів технологічного процесу, а також передбачення інвестиційного ризику в залежності від рівня інформаційної забезпеченості;

§ розроблено математичну модель впливу державного регулювання на рішення по виробничій діяльності в будівельному комплексі України, яка відрізняється від існуючих виділенням і формалізацією інформаційної дії повторюваних комбінацій чинників та дозволяє визначати імовірні рішення, як реакцію на державне регулювання будівельної сфери;

§ запропоновано цілісну ієрархічну структуру ключових факторів економічної ефективності й інтегральний показник якості управління виробничими системами, що на відміну від існуючих враховує не тільки витрати, а й можливість генерувати доходи в майбутньому, інвестиції і ризики ведення бізнесу в будівельній галузі, дозволяє створити справедливу систему оцінки якості організаційно-економічних рішень в процесі виробництва відповідно до стандартів якості ISO 9000.

Удосконалено:

§ методичний підхід до системного аналізу виробничих систем в будівництві як об’єкту дослідження, що синтезує концепції вартості будівельної продукції і економічної ефективності технологічного процесу і дає змогу цілеспрямовано впливати на вартісно-творчі процеси виробництва й формування якісної системи управління виробництвом за критерієм капіталізації виробничих підприємств;

§ дефініцію «інвестиційна привабливість виробничих систем», що визначає рівень задоволення фінансових, виробничих, організаційних, економічних та інших вимог або інтересів інвестора щодо конкретного виробничого підприємства, що оцінюється рівнем внутрішньогенерованого гудвілу (внутрішньогенерований гудвіл – інтелектуальний актив, вартість якого визначається як різниця між чистою балансовою вартістю активів підприємства будівельного виробництва та його ринковою вартістю, як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок вдосконалення економічних параметрів процесу виготовлення будівельної продукції, використання підприємницької інноваційності, домінуючої позиції на ринку будівельної продукції);

§ методи оцінки економічної ефективності процесів модернізації виробництв та організаційні основи використання стандартів будівельної продукції.

Отримали подальший розвиток:

§ основні засади сучасної технології будівництва на основі інноваційної політики та принципи формування відносин між основними учасниками будівельного виробництва на основі використання інноваційних для вітчизняного будівельного комплексу управлінських принципів.

Обґрунтованість і достовірність результатів. Всі наукові положення є аналітично обґрунтованими та доведеними. Достовірність отриманих результатів підтверджена практичними впровадженнями.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність роботи полягає: в результаті впровадження науково-обґрунтованої методики вдосконалення економічних параметрів процесу виготовлення будівельної продукції стає можливим застосування результатів дисертаційної роботи як надійного засобу залучення інвесторів – виконавців будівельних робіт на ґрунті економічного зважування їх конкретних переваг, а також як практичного інструменту здійснення достовірної комплексної економічної діагностики проектів при формуванні інвестором реальних інвестицій в будівельну галузь.

Впровадження одержаних результатів: практичне значення та достовірність одержаних результатів підтверджена їх впровадження на підприємствах: АТ Холдингова компанія «КИЇВМІСЬКБУД» (довідка про впровадження № 813/0/2-11 від 04.02.2011 р.); Українська державна корпорація по будівництву метрополітенів і тунелів «УКРМЕТРОТУНЕЛЬБУД (довідка про впровадження № 24-К1 від 04.08.2010 р.); СП «Основа-Солсиф» (довідка про впровадження № 209 від 04.02.2010 р.) .

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною роботою, в якій актором розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації по вдосконаленню економічних параметрів процесу виготовлення будівельної продукції. Висновки і результати дисертації автор сформулював, одержав самостійно і виклав у наукових публікаціях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані тільки ті положення й ідеї, що є результатом особистих досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідались і обговорювались на кафедрі «Менеджменту в будівництві» Київського національного університету будівництва і архітектури (КНУБА) в 2005-2007 р.; ХІ, ХІІ, ХІІІ Міжнародних науково-технічних конференціях «Теорія і практика процесів подрібнення, розділення, змішування і ущільнення матеріалів», (м. Одеса, 2003, 2004, 2005рр.); Четвертій Міжнародній конференції з проблем управління, (м. Москва, РФ 2009р.); Сьомій Кримській науково-практичній конференції: «Геометричне і комп’ютерне моделювання: енергозбереження, екологія, дизайн», (м. Сімферополь, АР Крим 2010 р.).

В повному обсязі дисертація доповідалась на міжкафедральному науковому семінарі Київського національного університету будівництва і архітектури в червні 2010р.

Публікації. за темою дисертації опубліковано 11 наукових праць. Всі матеріали опубліковані у міжвідомчих та міжвузівських тематичних науково-технічних та економічних збірниках, затверджений ВАК України, як фахові.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Викладена на 194 сторінках, у тому числі 17 рисунків, 38 таблиці, 333 найменувань бібліографії та 3 додатків.