ГОСУДАРСТВЕННОЕ УПРАВЛЕНИЕ ИНОСТРАННЫМИ ИНВЕСТИЦИЯМИ: РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ
Тип:
Автореферат
Короткий зміст:
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, його мета і завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження. Визначається наукова новизна, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, їх апробація.
У першому розділі –“Теоретично-методологічні аспекти державного управління інвестиційним процесом в умовах ринкової трансформації економіки” - розглядаються: економічна природа інвестицій та їх роль у розвитку економіки країни; особливості інвестиційної політики України в період інституціональних перетворень; механізми державного управління інвестиційним процесом; нові підходи до механізму управління інвестиційною діяльністю органами місцевого самоврядування.
У дисертації доведено, що в умовах стрімкого розвитку нових технологій інвестиції є найважливішим засобом забезпечення прогресивних структурних зрушень в економіці, поліпшення якісних показників діяльності на мікро-, мезо- і макрорівнях. Стабілізація і розвиток економіки України значною мірою залежать від того, наскільки ефективною є інвестиційна діяльність. У цьому велику роль відіграє держава, яка за допомогою методів економічного регулювання може цілеспрямовано впливати не тільки на формування внутрішніх та приплив зовнішніх інвестицій, а й створити умови для їх спрямування в реальний сектор економіки. Розв’язання проблеми інвестування забезпечить прогресивну реструктуризацію на всіх рівнях, перехід до високорозвинутої економіки, тобто до інноваційного розвитку. Стратегічна інвестиційна політика розглядається як найважливіша складова загальної економічної політики, яку проводить держава. Державна політика включає регулювання умов інвестиційної діяльності, яке здійснюють органи виконавчої влади держави в цілому і окремі суб’єкти відповідно до чинного законодавства.
Для досягнення економічної стабілізації в Україні необхідно розв’язати проблеми, пов’язані з управлінням розвитком інвестиційного процесу. Зокрема, недостатньо з’ясована роль державного управління інвестиціями як одного з важливих елементів механізму економічного регулювання. Ринкові відносини передбачають жорстке адміністративне нав’язування суб’єктам господарювання певних планів дій, оскільки їх діяльність щодо інвестування є цілком самостійною. Однак існує потреба в узгодженості зусиль щодо досягнення державних цілей розвитку, встановлення певних пропорцій між різними процесами виробництва. Через недосконале державне управління, відсутність серйозних економічних важелів підтримки виробничих та фінансових структур Україна втрачає необхідні їй інвестиційні ресурси на структурну переорієнтацію економіки, інноваційний розвиток національного виробництва.
Дослідження обсягу прямих іноземних інвестицій, що надішли в Україну в розрізі країн світу в динаміці, показали, що з 1994 по 2002 рік вони зросли у 10,6 раза. На 1 січня 2003 року обсяг цих інвестицій, за нашими розрахунками, на одну особу дорівнював 110,0 дол. США порівняно з 9,4 дол. США на 1 січня 1995 року, тобто збільшився майже в 11,7 раза. За експертними оцінками фахівців, Україна має значні потенційні можливості для щорічного ефективного освоєння іноземних інвестицій щонайменше на суму 2,0-2,5 млрд дол. США. Але, як показують дані, прямі іноземні інвестиції у 2002 році становили 5,3 млрд дол. США наростаючим підсумком з початку інвестування, що менше від середньопрогнозованих обсягів можливого освоєння за весь період у 3,8 раза, або на 15 млрд дол. США.
У подальшому Україна має керуватися чіткою концепцією розвитку інвестиційного процесу. Причому важливим аспектом інвестиційної політики має стати розвиток системи захисту і механізму повернення інвестиційних капіталів іноземним інвесторам. З урахуванням цього збільшення обсягу іноземних інвестицій залежатиме від покращання макроекономічної ситуації в Україні в цілому та від розробки центральними, регіональними органами і органами місцевими самоврядування дійових механізмів удосконалення економічного, нормативно-правового, інформаційного забезпечення, пов’язаного з державним управлінням інвестиційною діяльністю як потужного стимулятора розвитку ринкових відносин. Це є необхідною умовою стійкого економічного зростання та важливим пріоритетом економічної стратегії держави у сфері державного управління інвестиціями. Успішність економічних реформ залежить від зваженої та обґрунтованої інвестиційної політики як на державному, так і на регіональному рівнях.
Ключовими завданнями оптимізації відносин між державою і регіонами в інвестиційній сфері є узгодження інтересів та гармонізація підходів обох сторін до головних напрямів і механізмів побудови цих відносин. Основний акцент у регіональній інвестиційній стратегії необхідно поставити на розвитку тих сфер виробництва, які сприятимуть економічному зростанню регіону, країни в цілому. На регіональному рівні необхідно застосувати нові комплексні підходи до довгострокових відносин, які відповідали б сучасним політичним реаліям, а також пріоритетним інтересам нашої держави, пов’язаних з європейською інтеграцією. Державна регіональна політика як складова стратегії економічного та соціального розвитку України спрямована на створення умов для динамічного, збалансованого розвитку територій, усунення основних регіональних диспропорцій.
Удосконалення механізму державного управління інвестиціями має велике значення для суспільного розвитку. Розробку такого механізму важко переоцінити як з погляду показників соціального розвитку, так і з погляду економічних витрат на цю мету. В умовах становлення і розвитку ринкових відносин для наукового обґрунтування радикальних економічних реформ великого значення набуває вдосконалення органами місцевого самоврядування механізму управління інвестиційною діяльністю.
Дослідження чинного інвестиційного законодавства України показало, що сьогодні в державі концептуально не визначені результати інвестування як об’єкта регулювання і не забезпечена методична основа для конструктивного регулювання інвестиційної діяльності. Як показала практика, фактично загальне й спеціальне інвестиційне законодавство регламентує тільки умови і порядок укладання договорів і залучення інвестиційних ресурсів, оподаткування суб’єктів інвестування і отримання ними податкових пільг, припинення інвестиційної діяльності. Більшість змін і доповнень до законодавчих та інших правових актів стосується поліпшення інвестиційного клімату. За умови інтенсивного розвитку законодавства України в останні п’ять років належно не вирішуються питання управління інвестиціями на рівні органів місцевого самоврядування. Ці органи не мають значних законодавчо закріплених повноважень навіть у сфері інвестування комунальної власності та місцевого господарства. Основні повноваження з управління інвестиційною діяльністю на місцевому рівні зосереджено в області. Впроваджуючи послідовно в життя Концепцію адміністративної реформи в Україні, необхідно розмежувати і закріпити повноваження органів державного управління і органів місцевого самоврядування стосовно управління інвестиційними ресурсами. Це є однією з головних передумов посилення керованості економічними та інвестиційними процесами в регіоні. Поєднання місцевих, регіональних та загальнодержавних інтересів щодо створення ефективного механізму управління інвестиційною діяльністю дасть змогу прискорити розвиток економіки територій і України в цілому.
Досвід економічно розвинутих країн показує, що в умовах трансформаційного періоду особливо важливу роль у державному регулюванні інвестиційної діяльності відіграють органи місцевої влади. Удосконалення механізму залучення інвестицій для регіональних потреб з урахуванням специфіки господарської діяльності відповідних структур є актуальним як у загальнодержавному, так і в регіональному масштабах. Невід’ємною частиною ринкової економіки є фінансовий ринок, а обов’язковим сегментом його структури – ринок цінних паперів. Для втілення стратегічної мети регіону значна увага приділяється процедурі передачі прав власності через продаж цінних паперів як одного з джерел інвестиційних ресурсів. Поява на фінансовому ринку регіону значної кількості цінних паперів свідчить про активізацію цього сегменту ринку. Паралельно розвиваються приватизаційні процеси, завдяки яким збільшилися обсяги інвестиційних ресурсів, забезпечивши певне економічне зростання регіональних підприємств. З 1999 по 2002 рік вартість випущених цінних патерів збільшилася в 4,2 раза, в тому числі: акцій – удвічі, векселів – майже у 8 разів, ощадних сертифікатів – у 14,8 раза, облігацій – у 224 рази.
Дослідження показало, що в Запорізькому регіоні з’явилися певні позитивні тенденції до призупинення спаду і економічного зростання. Сталість цього процесу має частково забезпечити надходження внутрішніх інвестицій. Згідно з інвестиційними пропозиціями підприємств промисловості Запорізького регіону та “Програмою збільшення обсягів залучення інвестицій для економічного розвитку області на 2002-2003 рр.” на структурну перебудову промисловості потрібні інвестиційні ресурси в обсязі понад 1,0 млрд дол. США. Наявність власних коштів для цього становить близько 400 млн дол. (40% від потреби). Розвиток інвестиційного процесу і, відповідно, досягнення стратегічної мети регіону гальмують обмежені можливості внутрішніх джерел інвестування.
Отже, залучення іноземних інвестицій для регіону є найбільш актуальною проблемою. Іноземні інвестиції мають особливе значення, оскільки без сторонньої допомоги, серйозних валютних ін’єкцій з боку розвинутих країн розв’язати соціально-економічні проблеми неможливо. З огляду на це напрямами дисертаційного дослідження визначено роль держави у створенні сприятливого інвестиційного клімату в регіоні для залучення іноземних інвестицій та механізми державного управління іноземним капіталом в умовах ринкової трансформації економіки.
Другий розділ – “Стратегічні інтереси держави щодо залучення іноземного капіталу та механізми їх реалізації” – присвячено дослідженню іноземних інвестицій в інституціонально-ринковій трансформації країни; механізмів державного управління іноземними інвестиціями; державного управління економічним механізмом залучення іноземних інвестицій в розвиток регіону; методів оцінки ефективності використання іноземних інвестицій; іноземних інвестицій у векторі інноваційної моделі розвитку регіону.
