ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯМ В НАЦІОНАЛЬНОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ (НА МАТЕРІАЛАХ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ)

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, розкрито зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади ресурсозбереження у сучасних умовах» розкрито сутність та соціально-економічні ознаки процесу ресурсозбереження, запропоновано методичний підхід до формування і функціонування організаційно-економічного механізму державного управління ресурсозбереженням та визначено принципи та критерії оцінки ефективності управління ресурсозбереженням у будівництві.

У сьогоднішніх складних макроекономічних умовах поширюється необхідність на рівні галузей і підприємств займатися вивченням питань щодо ресурсів, ресурсозабезпечення, ресурсовикористання і ресурсозбереження. Причини, які обумовлюють цю необхідність охоплюють широке коло питань, пов’язаних з покращенням фінансових показників підприємств і галузей, підвищенням рівня виробництва і нарощуванням виробничої та фінансової діяльності.

Проведене в роботі вивчення стану проблеми показує, що визначальною стратегією перспективного розвитку будівельної галузі України повинна стати реалізація ресурсозберігаючої політики, яка передбачає подолання існуючих організаційно-економічних проблем, серед яких необхідно виділити наступні: недосконалість законодавчої бази і системи органів державного управління ресурсозбереженням; відсутність правової відповідальності за перевитрати ресурсів; ресурсозбереження; неефективне використання цінових інструментів, яке обумовлюється збільшенням матеріально-ресурсної складової, дефіцит спеціалістів щодо ресурсозбереження; відсутність розвинутої інфраструктури з ресурсозбереження; недостатнє економічне стимулювання собівартості продукції; несприятливий інвестиційний клімат і дефіцит фінансових коштів для виділення ефективних ресурсозберігаючих технологій.

У процесі розробки механізму ресурсозбереження слід насамперед виходити з того, що сучасні форми і методи здійснення ресурсозбереження повинні відрізнятися підвищеною гнучкістю, реактивністю і бути уніфіковані або, напроти диференційовані з урахуванням факторів, що впливають і особливо за:

·        структурними елементами суспільно-економічної формації (для забезпечення матеріального базису і виробничих відносин);

·        стадіями відтворювального циклу;

·        сферам виробничої діяльності, галузям народного господарства (у тому числі промисловості, будівництва, сільського господарства);

·        регіонам країни;

·        часовим періодам.  

На підставі проведеного дослідження було запропоновано методичні підходи та розроблено концептуальну модель організаційно-економічного механізму управління ресурсозбереженням